Грузинський націоналізм — це націоналістична ідеологія, яка пропагує грузинську національну ідентичність, грузинську мову та культуру .
Поява
Сучасний грузинський націоналізм виник у середині 19 століття як реакція на анексію Росією роздроблених грузинських держав, яка припинила їхню хитку незалежність, але принесла грузинам єдність під єдиною владою, відносний мир і стабільність. Першими збудниками національного відродження були аристократичні поети, романтичні твори яких були пройняті патріотичними плачами. Після серії невдалих спроб повстання, особливо після невдалої змови 1832 року, грузинські еліти були пригнічені російським правлінням, а їхні заклики до національного пробудження були перенаправлені на культурний фронт.
У 1860-х роках нове покоління грузинських інтелектуалів, які отримали освіту в російських університетах і були знайомі з європейськими ідеями, пропагували національну культуру проти асиміляції імперським центром. Очолювана такими літераторами, як Ілія Чавчавадзе, їхня програма набула більш націоналістичних відтінків із занепадом дворянства та прогресом капіталізму, що додатково стимулювалося пануванням російської бюрократії та економічним і демографічним домінуванням вірменського середнього класу в столиці Тбілісі . Чавчавадзе та його соратники закликали до єдності всіх грузин і ставили національні інтереси вище класових і провінційних поділів. Їхнє бачення не передбачало відкритого повстання за незалежність, а вимагало автономії в рамках реформованої Російської імперії з більшою культурною свободою, популяризацією грузинської мови та підтримкою грузинських навчальних закладів і національної церкви, незалежність яких була придушена Росією
Незважаючи на захист етнічної культури та демографічних невдоволень через домінування росіян і вірмен у міських центрах Грузії, програма перших грузинських націоналістів була інклюзивною та віддавала перевагу неконфронтаційному підходу до міжетнічних питань. Деякі з них, наприклад Ніко Ніколадзе, передбачали створення вільної, децентралізованої та самоврядної федерації кавказьких народів на основі принципу етнічно пропорційного представництва.
Ідею кавказької федерації в рамках реформованої Російської держави також висловлювали ідеологи грузинської соціал-демократії, які домінували в політичному ландшафті Грузії наприкінці 19 століття. Спочатку грузинські соціал-демократи були проти націоналізму та розглядали його як суперницьку ідеологію, але вони залишалися прихильниками самовизначення . За словами історика Стівена Ф. Джонса, «це був соціалізм у грузинських кольорах із пріоритетом захисту національної культури». Грузинські соціал-демократи були дуже активними в загальноросійському соціалістичному русі і після його розколу в 1905 році приєдналися до фракції меншовиків, дотримуючись відносно ліберальних ідей своїх західноєвропейських колег.
Перша грузинська республіка
Більшовицька революція 1917 року була сприйнята грузинськими меншовиками на чолі з Ное Жорданія як розрив зв'язків між Росією та Європою. Коли 26 травня 1918 року вони проголосили незалежну Грузинську демократичну республіку, вони розглядали цей крок як трагічну неминучість на тлі геополітичних реалій, що розгорталися.
Оскільки нова держава зіткнулася з рядом внутрішніх і міжнародних викликів, інтернаціоналістичне соціал-демократичне керівництво стало більше зосереджуватися на вужчих національних проблемах. З цією переорієнтацією на певну форму націоналізму грузинська республіка стала «націоналістично-соціалістичним гібридом». Зусилля уряду зробити освіту та управління більш грузинськими викликали протести з боку етнічних меншин, ще більше посилені економічними труднощами та використані у своїх політичних цілях більшовиками, які виступали проти суверенітету країни. Реакція уряду на інакомислення, в тому числі серед етнічних меншин, таких як абхази та осетини, часто була жорстокою та надмірною. Рішення вдатися до військових рішень було зумовлене радше проблемами безпеки, ніж готовністю звести етнічні рахунки. Загалом грузинські меншовики не зверталися до авторитаризму й терору. Проте події того часу відіграли важливу роль у зміцненні стереотипів усіх залучених сторін у новітніх етнічних конфліктах у Грузії.
Радянська Грузія
Після вторгнення Червоної армії в Грузію та її радянізації в 1921 році, а потім придушення збройного повстання грузинів (1924) проти нового режиму, багато провідних інтелектуалів-націоналістів виїхали в еміграцію до Європи. У Радянському Союзі грузинський націоналізм пішов у підпілля або був перенаправлений на культуру, зосередившись на питаннях мови, розвитку освіти, захисту старих пам’яток, літературі, кіно та спорті. Радянська держава придушувала будь-які відкриті прояви місцевого націоналізму, але вона забезпечила культурні рамки та, як частину своєї політики коренізації, допомогла інституціоналізувати грузинів як « титульну націю » у Грузинській Радянській Соціалістичній Республіці, дозволяючи Грузії розвиватися власну національну комуністичну еліту та культурну інтелігенцію . Таким чином, зберігаючи фокус грузинського націоналізму на культурних питаннях, радянський режим зміг запобігти перетворенню грузинського націоналізму в політичний рух аж до періоду перебудови 1980-х років.
Наприкінці 1970-х відбулося відновлення грузинського націоналізму, який суперечив радянській владі. Плани щодо перегляду статусу грузинської як офіційної мови радянської Грузії були розроблені в Кремлі на початку 1978 року, але після жорсткого та безпрецедентного громадського опору радянський центральний уряд відмовився від цих планів. Водночас він також відмовився від подібних планів перегляду офіційних мов у Вірменській та Азербайджанській РСР .
Через політику гласності Михайла Горбачова наприкінці існування СРСР грузинський націоналізм став більш терпимим. На початку 1990-х радянський уряд намагався протистояти грузинському руху за незалежність, обіцяючи Москві більшу децентралізацію.
Незалежна Грузія
9 квітня 1991 року, через два роки після Тбіліської трагедії та через десять днів після переможного референдуму з цього питання, Верховна Рада Грузії проголосила незалежність країни та призначила Звіада Гамсахурдіа , відомого дисидента та речника грузинського націоналізму, тимчасовим президентом. Останнього зрештою було обрано президентом, набравши 86% голосів на виборах, у яких 26 травня взяли участь 83%.
Джерела
- Sabanadze, 2010, Online.
- Sabanadze, 2010, Online.
- Sabanadze, 2010, Online.
- Jones, 2009, с. 254.
- Sabanadze, 2010, Online.
- Sabanadze, 2010, Online.
- Suny, 1994, с. 207.
- Jones, 2009, с. 254—255.
- Suny, Ronald Grigor (27 January 2006). . St. Petersburg Times. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 December 2016.
- Jones, 1997, с. 508.
- Cornell, 2000, с. 135.
- Sabanadze, 2010, Online.
- Jones, 2009, с. 255—256.
Список літератури
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gruzinskij nacionalizm ce nacionalistichna ideologiya yaka propaguye gruzinsku nacionalnu identichnist gruzinsku movu ta kulturu Prapor Gruziyi Prapor Gruzinskoyi Demokratichnoyi RespublikiPoyavaSuchasnij gruzinskij nacionalizm vinik u seredini 19 stolittya yak reakciya na aneksiyu Rosiyeyu rozdroblenih gruzinskih derzhav yaka pripinila yihnyu hitku nezalezhnist ale prinesla gruzinam yednist pid yedinoyu vladoyu vidnosnij mir i stabilnist Pershimi zbudnikami nacionalnogo vidrodzhennya buli aristokratichni poeti romantichni tvori yakih buli projnyati patriotichnimi plachami Pislya seriyi nevdalih sprob povstannya osoblivo pislya nevdaloyi zmovi 1832 roku gruzinski eliti buli prignicheni rosijskim pravlinnyam a yihni zakliki do nacionalnogo probudzhennya buli perenapravleni na kulturnij front U 1860 h rokah nove pokolinnya gruzinskih intelektualiv yaki otrimali osvitu v rosijskih universitetah i buli znajomi z yevropejskimi ideyami propaguvali nacionalnu kulturu proti asimilyaciyi imperskim centrom Ocholyuvana takimi literatorami yak Iliya Chavchavadze yihnya programa nabula bilsh nacionalistichnih vidtinkiv iz zanepadom dvoryanstva ta progresom kapitalizmu sho dodatkovo stimulyuvalosya panuvannyam rosijskoyi byurokratiyi ta ekonomichnim i demografichnim dominuvannyam virmenskogo serednogo klasu v stolici Tbilisi Chavchavadze ta jogo soratniki zaklikali do yednosti vsih gruzin i stavili nacionalni interesi vishe klasovih i provincijnih podiliv Yihnye bachennya ne peredbachalo vidkritogo povstannya za nezalezhnist a vimagalo avtonomiyi v ramkah reformovanoyi Rosijskoyi imperiyi z bilshoyu kulturnoyu svobodoyu populyarizaciyeyu gruzinskoyi movi ta pidtrimkoyu gruzinskih navchalnih zakladiv i nacionalnoyi cerkvi nezalezhnist yakih bula pridushena Rosiyeyu Nezvazhayuchi na zahist etnichnoyi kulturi ta demografichnih nevdovolen cherez dominuvannya rosiyan i virmen u miskih centrah Gruziyi programa pershih gruzinskih nacionalistiv bula inklyuzivnoyu ta viddavala perevagu nekonfrontacijnomu pidhodu do mizhetnichnih pitan Deyaki z nih napriklad Niko Nikoladze peredbachali stvorennya vilnoyi decentralizovanoyi ta samovryadnoyi federaciyi kavkazkih narodiv na osnovi principu etnichno proporcijnogo predstavnictva Ideyu kavkazkoyi federaciyi v ramkah reformovanoyi Rosijskoyi derzhavi takozh vislovlyuvali ideologi gruzinskoyi social demokratiyi yaki dominuvali v politichnomu landshafti Gruziyi naprikinci 19 stolittya Spochatku gruzinski social demokrati buli proti nacionalizmu ta rozglyadali jogo yak supernicku ideologiyu ale voni zalishalisya prihilnikami samoviznachennya Za slovami istorika Stivena F Dzhonsa ce buv socializm u gruzinskih kolorah iz prioritetom zahistu nacionalnoyi kulturi Gruzinski social demokrati buli duzhe aktivnimi v zagalnorosijskomu socialistichnomu rusi i pislya jogo rozkolu v 1905 roci priyednalisya do frakciyi menshovikiv dotrimuyuchis vidnosno liberalnih idej svoyih zahidnoyevropejskih koleg Persha gruzinska respublikaBilshovicka revolyuciya 1917 roku bula sprijnyata gruzinskimi menshovikami na choli z Noe Zhordaniya yak rozriv zv yazkiv mizh Rosiyeyu ta Yevropoyu Koli 26 travnya 1918 roku voni progolosili nezalezhnu Gruzinsku demokratichnu respubliku voni rozglyadali cej krok yak tragichnu neminuchist na tli geopolitichnih realij sho rozgortalisya Oskilki nova derzhava zitknulasya z ryadom vnutrishnih i mizhnarodnih viklikiv internacionalistichne social demokratichne kerivnictvo stalo bilshe zoseredzhuvatisya na vuzhchih nacionalnih problemah Z ciyeyu pereoriyentaciyeyu na pevnu formu nacionalizmu gruzinska respublika stala nacionalistichno socialistichnim gibridom Zusillya uryadu zrobiti osvitu ta upravlinnya bilsh gruzinskimi viklikali protesti z boku etnichnih menshin she bilshe posileni ekonomichnimi trudnoshami ta vikoristani u svoyih politichnih cilyah bilshovikami yaki vistupali proti suverenitetu krayini Reakciya uryadu na inakomislennya v tomu chisli sered etnichnih menshin takih yak abhazi ta osetini chasto bula zhorstokoyu ta nadmirnoyu Rishennya vdatisya do vijskovih rishen bulo zumovlene radshe problemami bezpeki nizh gotovnistyu zvesti etnichni rahunki Zagalom gruzinski menshoviki ne zvertalisya do avtoritarizmu j teroru Prote podiyi togo chasu vidigrali vazhlivu rol u zmicnenni stereotipiv usih zaluchenih storin u novitnih etnichnih konfliktah u Gruziyi Radyanska GruziyaPislya vtorgnennya Chervonoyi armiyi v Gruziyu ta yiyi radyanizaciyi v 1921 roci a potim pridushennya zbrojnogo povstannya gruziniv 1924 proti novogo rezhimu bagato providnih intelektualiv nacionalistiv viyihali v emigraciyu do Yevropi U Radyanskomu Soyuzi gruzinskij nacionalizm pishov u pidpillya abo buv perenapravlenij na kulturu zoseredivshis na pitannyah movi rozvitku osviti zahistu starih pam yatok literaturi kino ta sporti Radyanska derzhava pridushuvala bud yaki vidkriti proyavi miscevogo nacionalizmu ale vona zabezpechila kulturni ramki ta yak chastinu svoyeyi politiki korenizaciyi dopomogla institucionalizuvati gruziniv yak titulnu naciyu u Gruzinskij Radyanskij Socialistichnij Respublici dozvolyayuchi Gruziyi rozvivatisya vlasnu nacionalnu komunistichnu elitu ta kulturnu inteligenciyu Takim chinom zberigayuchi fokus gruzinskogo nacionalizmu na kulturnih pitannyah radyanskij rezhim zmig zapobigti peretvorennyu gruzinskogo nacionalizmu v politichnij ruh azh do periodu perebudovi 1980 h rokiv Naprikinci 1970 h vidbulosya vidnovlennya gruzinskogo nacionalizmu yakij superechiv radyanskij vladi Plani shodo pereglyadu statusu gruzinskoyi yak oficijnoyi movi radyanskoyi Gruziyi buli rozrobleni v Kremli na pochatku 1978 roku ale pislya zhorstkogo ta bezprecedentnogo gromadskogo oporu radyanskij centralnij uryad vidmovivsya vid cih planiv Vodnochas vin takozh vidmovivsya vid podibnih planiv pereglyadu oficijnih mov u Virmenskij ta Azerbajdzhanskij RSR Cherez politiku glasnosti Mihajla Gorbachova naprikinci isnuvannya SRSR gruzinskij nacionalizm stav bilsh terpimim Na pochatku 1990 h radyanskij uryad namagavsya protistoyati gruzinskomu ruhu za nezalezhnist obicyayuchi Moskvi bilshu decentralizaciyu Nezalezhna Gruziya9 kvitnya 1991 roku cherez dva roki pislya Tbiliskoyi tragediyi ta cherez desyat dniv pislya peremozhnogo referendumu z cogo pitannya Verhovna Rada Gruziyi progolosila nezalezhnist krayini ta priznachila Zviada Gamsahurdia vidomogo disidenta ta rechnika gruzinskogo nacionalizmu timchasovim prezidentom Ostannogo zreshtoyu bulo obrano prezidentom nabravshi 86 golosiv na viborah u yakih 26 travnya vzyali uchast 83 DzherelaSabanadze 2010 Online Sabanadze 2010 Online Sabanadze 2010 Online Jones 2009 s 254 Sabanadze 2010 Online Sabanadze 2010 Online Suny 1994 s 207 Jones 2009 s 254 255 Suny Ronald Grigor 27 January 2006 St Petersburg Times Arhiv originalu za 20 grudnya 2016 Procitovano 4 December 2016 Jones 1997 s 508 Cornell 2000 s 135 Sabanadze 2010 Online Jones 2009 s 255 256 Spisok literaturi