Городецький Василь Васильович

Городецький Василь Васильович (нар. 23 грудня 1934, с. Залелія, Царичанський район Дніпропетровської області, Україна) — генерал-майор авіації Збройних сил СРСР, військовий льотчик-снайпер, заслужений військовий льотчик СРСР, депутат Миколаївської міської ради чотирьох скликань, почесний громадянин міста Миколаєва і селища Полігон.

Городецький Василь Васильович
Народження	23 грудня 1934(1934-12-23) (89 років) Царичанський район Дніпропетровської області, Україна
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Авіація
Освіта	(Військово-морське мінно-торпедне авіаційне училище імені С. О. Леваневського) Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Звання	генерал-майор
Нагороди	Почесний громадянин міста Миколаєва

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Городецький.

Біографія

Народився 23 грудня 1934 року у селі Залелія Царичанського района Дніпропетровської області.

Після закінчення школи у 1951 році за комсомольською путівкою вирушив до Миколаєва для вступу до (Військово-морського мінно-торпедного авіаційного училища імені С. О. Леваневського), яке закінчив у 1955 році. В училищі освоїв літаки Як-18, Іл-4 та Іл-28.

Після закінчення училища опановував аеродроми Криму — Саки, Гвардійське, Веселе, повітряні простори Таврії та Чорного моря. Там же пройшов шлях від льотчика літака Іл-28 до командира загону літака Ту-16, освоїв усі види бойового застосування за мінімуму погоди вдень і вночі.

Учасник міжфлотського маневру з Криму на Далекий Схід із двома дозаправками в повітрі.

Навчався у Військово-морській академії імені М. Г. Кузнєцова, а після її закінчення служив у частинах ВПС Тихоокеанського флоту на аеродромах Кневичі, (Єлізово) та Пристань на посадах від заступника командира авіаескадрильї до командира 50-го окремого гвардійського далеко-розвідувача.

Після розформування 50-ї ОГДРАП був призначений до 33 центру бойової підготовки та переучування льотного складу морської авіації імені Преображенського командиром 540 морського ракетоносного (інструкторсько-дослідницького) авіаполку. Інструкторським складом підготовлено понад 600 льотчиків та штурманів на літаку Ту-16 та перевчено п'ять авіаполків до рівня бойових на літаках Ту-22М2, виконуючи по п'ять-сім льотних змін на тиждень.

За освоєння нової авіаційної техніки у 1976 році Городецькому було присвоєно почесне звання «Заслужений військовий льотчик СРСР», а за бездоганну службу у збройних силах нагороджено двома орденами та 16 медалями.

Після 540 МРАП, у 1983 році, був призначений заступником начальника 33 центра бойової підготовки в Миколаєві, де до кінця 1980-х років було чотири авіаційні полки, дві окремі авіаескадрильї, центр корабельної авіації та наземний тренажер «Нитка».

Брав участь у формуванні 100-го винищувального корабельного полку, який став базуватися на авіаносному кораблі «Адмірал флоту Кузнєцов».

За період служби освоїв сім типів літаків: Як-18, Іл-4, Іл-28, Ту-4, Ту-104, Ту-16, Ту-22М і налітав більше 3500 годин.

Вже демобілізованому з лав збройних сил йому було присвоєно військове звання генерал-майора авіації Збройних сил СРСР постановою постійного президії з'їзду народних депутатів СРСР № 1301 від 18 листопада 1989 року. Учасник п'яти повітряних парадів у Москві, Ленінграді, Севастополі, а також в Індонезії (Джакарта та Мадіун), де надавав допомогу у звільненні (Західного Ірану) (Пануа Нова Гвінея).

Обирався депутатом Миколаївської міської ради IV скликання, де представляв інтереси військовослужбовців і ветеранів морської авіації. Є головою Ради ветеранів ветеранської організації «Леваневці» та депутатом Миколаївської міської ради чотирьох скликань.

Нагороди

• Орден Червоної Зірки;
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах» III-ступеня;
• Звання «Заслужений військовий льотчик СРСР» (1976);
• Звання «Почесний громадянин міста Миколаєва» (2006).

Література

• Якубенко В. Г. Леваневцы (рос.). — Николаев, 1999.
• Якубенко В. Г. Кузница крылатых богатырей (рос.). — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009.
• Соловьёв, В. В. Колыбель авиации ВМФ (рос.). — Николаев: «Илион», 2016.