Гельта

Гельта — арабський термін, поширений в Північній Африці, яким позначаються природні водойми в пустелі Сахара. Відповідний берберський термін — агельман (в Марокко), агельмам (мовою туарегів) чи агельмім (мовою кабіла).

Верблюди в гельті Аршеї в Еннеді (північно-східний Чад).

Гельта в горах в Малі.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гельта (значення).

Гельтою називають будь-яку непроточну водойму в пустелі, від малої калюжі до справжнього озера; гельти можуть бути як постійними, так і тимчасовими чи сезонними. Гельти можуть виникати на заглиблених ділянках ваді (сезонних водотоків) чи в природних западинах, де шар водонепроникної породи утримує воду від просочування, а довколишні скелі закривають водойму від прямих променів сонця. Гельти останнього типу існують постійно і відомі з глибокої древності як місця стоянок кочових скотарів та транс-сахарських караванів; такі водойми зустрічаються, зокрема, в чадському Еннеді (гельта Аршеї), в горах на північному сході Малі, а також в Мавританії. В горах Середнього Атласу існує регіон з великою кількістю вулканічних озерець; тут розташована найбільша гельта гірського типу довжиною близько 3 км.

Слова «гельта» і «агельман» часто входять до складу сахарських топонімів; наприклад, містечко («оливковий став») в Західній Сахарі.

Завдяки сталому джерелу води поблизу гельт зберігається флора і фауна, яка існувала на території сучасної Сахари до останнього її висихання (приблизно між 8000 до н. е. і 2500 до н. е). В двох гельтах (Аршеї в Чаді і Тагант в Мавританії) навіть збереглися популяції нільських крокодилів, водяних тварин, зовсім нехарактерних для сучасного пустельного стану регіону. Ці колонії існують безперервно з часів останнього висихання пустелі, оскільки очевидно, що крокодили були неспроможні мігрувати сюди після того, як річки, що колись текли по території сучасної Сахари, пересохли.

Примітки

1. Мавританська популяція крокодилів, ймовірно, вимерла близько 1996 року.