Алесса́ндро Ґваньї́ні де Ріццоні (італ. Alessandro Guagnini dei Rizzoni, пол. Aleksander Gwagnin; 1534/1538 — 1614, Краків) — військовий діяч Речі Посполитої, офіцер, письменник, історик. Представник італійського шляхетського роду . Народився у Вероні, Італія. Провів своє життя у Литві й Польщі. Брав участь найманцем у Лівонської війни на боці Речі Посполитої проти Московії. Служив ротмістром, 18 років був одним із командирів гарнізону Вітебська, Литва. 1569 року висвячений у лицарі. 17 липня 1571 року отримав індигенат і власний герб. Филипівський староста (з 1574). Член польських посольств до Венеції і Риму (1578). Граф Латеранського палацу (з 1578). Решту життя прожив у Кракові, Польща. Автор «Опису Сарматії Європейської» (Краків, 1578), присвяченого історії Речі Посполитої та сусідніх держав. Помер на 76 році у Кракові. Також — Олександр Гваньїні.
Алессандро Ґваньїні | |
---|---|
італ. Alessandro Guagnini пол. Aleksander Gwagnin | |
Псевдо | Алессандро Ґваньїні |
Народився | 1534 / 1538. Верона, Італія |
Помер | 1614 Краків, Польща |
Підданство | Річ Посполита |
Національність | італієць |
Діяльність | історик |
Знання мов | латина[2] і польська[2] |
Magnum opus | Опис Сарматії Європейської |
Титул | граф Латеранського палацу |
Посада | командант Вітебська |
Військове звання | ротмістр |
Конфесія | католик |
Гвагнін | |
|
Біографія
Аллесандро Ґваньїні народився 1534 або 1538 року у Вероні, в Північній Італії, складовій Венеціанської республіки. Він був онуком (1481 — після 1529), що мав 6 дітей, і сином (1503 — після 1573), старшого сина Ґваньїні де Ріццоні, та Бартоломеї (1505 — ?). Хлопець мав двох сестер — Франческу (1532/1536 — ?) і Клару (1538/1542 — ?).
В юності Алессандро опанував латину, військову топографію, інженерну та військову справи.
1555 року, через нестатки, Амброджо Ґваньїні виїхав із Італії до Польщі, де правив король Сигізмунд ІІ Август та його дружина-італійка Бона Сфорца. 1557 року за батьком послідував і сам Аллесандро. Його шлях пролягав через Галичину.
Напередодні Лівонської війни (1558–1583) батько і син Ґваньїні намагалися вступити до польського королівського війська, користуючись патронатом великого коронного гетьмана і руського воєводи Миколая Сенявського. 25 лютого 1561 року у своєму листі до короля Сигізмунда ІІ він рекомендував їх для служби як спеціалістів з фортифікації. Невдовзі обох взяли до війська: Амброджо розпочав служити у столиці Кракові, а згодом воював на півночі проти Москви. Алессандро ж взяв участь у вигнанні московитів із Тартуса в Естонії (1561), захопленні московських Великих Лук і литовського Полоцька, (1564), (1565), (1567), Улою (1568); під Улою він потрапив до короткочасного московського полону, але був визволений. На війні Алессандро познайомився із багатьма діячами, що згодом виступали його покровителями: магнатами Григорієм, Яном-Каролем, Олександром і (Єронімом Ходкевичами), (Миколаєм Зебжидовським), (Миколаєм-Криштофом Радзивілом) (Сиріткою), (Сигізмудом Мишковським), Миколаєм Вольським з Підгаєць, Левом Сапігою, , та представниками іноземних країн.
В чині ротмістра піхоти Алессандро також брав участь у поході до 1562 року під проводом і магната (Альбрехта Ласького), що прагнув поставити молдавським господарем Геракліда. Під час походу він перебував на Буковині й бачив місце (битви біля Козмінського лісу), де 1494 року молдавани вщент розгромили поляків.
Протягом 18 років Алессандро і його батько були одними із 4-х ротмістрів, що командували гарнізоном Вітебська у Великому князівстві Литовському поруч із московським кордоном.
1569 року Алессандро був свідком Люблінського сейму про утворення Речі Посполитої в складі Польщі й Литви. На цьому сеймі його було посвячено в лицарі на прохання (бранденбурзького маркграфа) . Алессандро також отримав диплом про шляхетство від імператора Священної Римської імперії. Того ж року він був присутній на церемонії складання прусським герцогом Альбрехтом-Фрідріхом присяги на вірність польському королю Сигізмунду ІІ Августу.
16 липня 1571 року, унівесалом короля Стефана Баторія, Алессандро отримав індигенат і власний герб «Гвагнін» (Gwagnin) із зображенням їжака, що вказував на прізвище діда («Ріццоні» походить від riccio — «їжак»).
1574 року Алессандро отримав від короля на кордоні Пруссії й Литви. Але через неуспішне господарювання і борги він був змушений покинути уряд й повернутися на військову службу. 1577 року Алессандро брав участь у поході короля Стефана Баторія на бунтівний Гданськ, після якого він зміг поліпшити свої фінанси.
1578 року Алессандро був послом польського короля до венеціанських дожів (Ніколо да Понте) й Себастьяно Веньєра, а також, ймовірно, був серед посольства (Павла Уханського) до Папи Римського Григорія XIII. У Римі він отримав титул графа Латеранського палацу; а від дожів дістав кредит на спорядження двох кораблів для поставок збіжжя, сала й лісу з Гданська до Верони і Венеції. Того ж року Алессандро видав у типографії в Кракові свою основну працю — латиномовний «Опис Сарматії Європейської». Твір містив 203 аркуші і складався з 7 книг.
1579 року Мацей Стрийковський, колишній підлеглий Алессандро по службі у Вітебську, звинуватив його у плагіаті (свого рукопису). 14 липня 1580 року королівський суд визнав правоту Стрийковського. Втім скандал завершився швидко і не позначився на статусі італійця.
Алессандро вручив видання «Опису», надруковане в Шпаєрі, королю Стефану Баторію на московському кордоні, під час походу на Великі Луки.
Примітки
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 6.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії... — С. 9.
- Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей… С. 12
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 7.
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 8.
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 10.
Джерела
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] [1] [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Відп. ред. В. А. Смолій; упорядк. та пер. з польської о. Ю. Мицика. — Київ: Києво-могилянська академія, 2007.
- Мицик Ю. А. Гваньїні Олександр та його «Хроніка європейської Сарматії» [ 10 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 59. — .
- Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії / Упорядкув. та пер. з польської о. Ю. Мицика. — 2-ге вид., доопрац. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2009.
- Cipolla, Carlo. Un Italiano nella Polonia e nalla Svezia tra il XVI e il XVII secollo. Notizie biografiche [su Alessandro Guagnini di Verona] // Miscellanea di storia Italiana. — Torino, 1887. — T. XXVI. — P. 543—657 (97-110).
- . — Roma, 1949. — T. XVIII. — P. 8.
- Budka, W. Gwagnin // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Kraków-Warszawa, 1960. — T. IX/1. — Zeszyt. 40. — S. 202—204.
- Wyrobisz, Andrzej. Aleksander Gwagnin i cudzoziemscy fachowcy w hutach szkła w Polsce w XVI i XVII wieku // (Przegląd Historyczny). — Warszawa, 1967. — T. LVIII. — Zesz. 4. — S. 679—682.
- Ковальский Н. П. Известия по истории и географии Украини XVI века в «Хронике Сарматии Европейской» Александра Гваньини // Некоторие проблеми отечественной историографии и источниковедения. — Днепропетровск, 1972. — С. 107—128.
- (Купранець О.) Походження назви «Русь» в «Хроніці Руської землі» Олександра Гванінуса з 1611 року. — Рим-Торонто, 1977.
- Дячок, О. «Хроніка європейської Сарматії» Алессандро Гваньїні як джерело з історії України XV—XVI ст.: Автореферат дис. канд. іст. наук. — Дніпропетровськ, 1992.
- Дячок, О. Використання «Хроніки європейської Сарматії» як джерела українськими авторами XVII—XVIII ст. // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. — Дніпропетровськ, 2003. — С. 224—241.
- . — Roma, 2003. — P. 90-91.
- Дячок, О. Хроніст Алессандро Ґваньїні [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] / // Український археографічний щорічник. — Київ, 2004. — Вип. 8/9. — С. 299—321.
- Александръ Гваньини. Кіевскій палатинатъ / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 12—13.
- Гваньини, А. Описание Московии [2] [Архівовано 23 березня 2012 у WebCite] [3] [Архівовано 23 березня 2012 у WebCite] / пер. Г. Г. Козловой. — Москва: Греко-Латинский кабинет, 1997.
Посилання
- Гваньїні (Guagnini, Guaninus, Gwagnin) Алессандро // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.98-100
- Ґваньїні // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Ґваньїні |
- (пол.)
- Sarmatiae Europeae Descriptio.Alexandi Gwagnini.1578 [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.] (лат.)
- Z kroniki Sarmacyi Europskiej, opisanie Polski: Wyd. Kaz. Józ. Turowskiego. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет