Ганс фон Огайн

Ганс Йоахім Пабст фон Огайн (нім. Hans Joachim Pabst von Ohain; 14 грудня 1911 — 13 березня 1998) — німецький фізик, інженер, розробник першого діючого реактивного двигуна. Разом з Френком Віттлом його називають «батьком реактивного двигуна». Його перша випробувальна установка працювала на водні в березні 1937 року, і це була пізніша розробка, яка привела в дію перший у світі реактивний літальний апарат, експериментальний Heinkel He 178 (He 178 V1) наприкінці серпня 1939 року. Незважаючи на ці ранні успіхи, які започаткували першу в світі індустрію з виробництва реактивних літаків у Німеччині, інші німецькі проекти швидко затьмарили Огайна, і жоден із його проектів двигунів не набув широкого виробництва чи експлуатації.

Ганс фон Огайн
Народився	14 грудня 1911(1911-12-14)^[1]^[2] Дессау, ^d, Ангальт, Німецька імперія
Помер	13 березня 1998(1998-03-13)^[1]^[2](86 років) Мелборн, Бревард, Флорида, США ·^d
Країна	Німеччина  США
Діяльність	фізик, бортінженер, винахідник
Галузь	фізика
Alma mater	Геттінгенський університет
Знання мов	англійська
Заклад	Heinkel
Нагороди	медаль Денієла Гуггенгайма (1991) ^d премія Чарльза Старка Дрейпера (1991) ^d Національна зала слави винахідників США (2003) ^d (1992)
Медіафайли у Вікісховищі

Фон Огайн почав самостійно розробляти свої перші проекти турбореактивних двигунів у той самий період, коли Уіттл працював над своїми подібними проектами в Британії, і їхні конструкції турбореактивних двигунів, на думку деяких, є прикладом одночасного винаходу. Ядро першого реактивного двигуна Огайна, Heinkel HeS 1, який він описав як свій «випробувальний водневий двигун», за словами Огайна, було запущено «у березні або на початку квітня» (хоча в щоденниках Ернста Хейнкеля це зазначено у вересні 1937 року). Двигун потребував модифікацій, щоб усунути проблеми з перегріванням і встановити паливну систему, щоб він міг автономно працювати на рідкому паливі, що було досягнуто у вересні 1937 року. Реактивний двигун Охейна був першим, який працював на літаку Heinkel He 178 у 1939 році, за яким пішов двигун Віттла на (Gloster E.28/39) у 1941 році. Реактивні винищувачі як Німеччини, так і Британії надійшли в експлуатацію практично одночасно в липні 1944 року. Після війни двоє чоловіків зустрілися, подружилися та отримали премію Чарльза Старка Дрейпера за інженерну діяльність «за їх самостійна розробка турбореактивного двигуна». Розробка Фон Огайна, осьовий двигун, на відміну від відцентрового двигуна Уіттла, була прийнята більшістю виробників до 1950-х років.

Ранній вік і розвиток реактивного літака

Народився в Дессау, Німеччина, Огайн отримав у 1933 році ступінь доктора філософії з фізики, захистивши дисертацію про оптичний мікрофон для запису звуку безпосередньо на плівку, в Геттінгенському університеті, який тоді був одним із головних центрів аеронавігаційних досліджень., відвідавши лекції Людвіга Прандтля. У 1933 році, ще будучи студентом, він задумав те, що він назвав «двигуном, який не потребував гвинта».

Після отримання другого ступеня з фізики та аеродинаміки в 1935 році Огайн став молодшим асистентом Роберта Вічарда Пола, тодішнього директора Фізичного інституту університету. У 1936 році, працюючи на Пола, Огайн зареєстрував патент на свою версію реактивного двигуна «Процес і пристрій для створення повітряних потоків для руху літаків». На відміну від конструкції Power Jets WU Френка Уіттла з турбіною з осьовим потоком, компанія Ohain використовувала радіальну турбіну з припливним потоком для відцентрового компресора, розташувавши їх спиною до спини з кільцевим простором згоряння, обернутим навколо ротора.

Див. також

• Френк Віттл

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
4. Hans Joachim Pabst von Ohain - German designer. britannica.com.
5. The Other Father of Jet Engines | Turbomachinery blog. 12 січня 2021.
6. Who Invented the Jet Engine?.
7. . Архів оригіналу за 25 лютого 2004.
8. Chedd-Angier-Lewis. . draperprize.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2009.
9. Margaret Conner, Hans von Ohain: Elegance in Flight (Reston, Virginia: American Institute for Aeronautics and Astronautics, Inc., 2001), page 62
10. The Converging Paths of Whittle and von Ohain.
11. Margaret Conner, Hans von Ohain: Elegance in Flight (Reston, Virginia: American Institute for Aeronautics and Astronautics, Inc., 2001), page 63
12. Koehler 1999, p. 173.
13. Heaton, Colin D.; Lewis, Anne-Marien; Tillman, Barrett (15 травня 2012). The Me 262 Stormbird: From the Pilots Who Flew, Fought, and Survived It. Voyageur Press. ISBN .
14. Listemann, 2016, с. 5.
15. The Day Germany's First Jet Fighter Soared into History.
16. Klooster 2009, p. 459.
17. 1991 Recipients of the Charles Stark Draper Prize.
18. Foderaro, Lisa W. (10 серпня 1996). Frank Whittle, 89, Dies; His Jet Engine Propelled Progress. The New York Times.
19. . nationalaviation.org. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 2 серпня 2020.
20. Placha, Karol. Aircraft Engines - German Turbojets - Part 14. www.polot.net (англ.). Процитовано 27 лютого 2021.
21. Constant, Edward. «Genesis N + 1: The origins of the Turbo-Jet revolution» Retrieved: 1 August 2010.
22. On 10 November 1935, Ohain filed patent 317/38 for a turbojet engine. See: Margaret Conner, Hans von Ohain: Elegance in Flight (Reston, Virginia: American Institute for Aeronautics and Astronautics, Inc., 2001), page 34. Copies of some pages from this patent appear (with English translations) on pages 125 and 126.

Література

• Neufeld, Jacob (1997). Technology and the Air Force: A Retrospective Assessment. DIANE Publishing. с. 7—8. ISBN .

Посилання

• , Сторіччя Комісії польотів США.
• запис Ганса фон Огайна на порталі Rostock Matrikel
• Ганс фон Огайн на сайті Find a Grave (англ.)