Гаври́ло Мака́рійович Бази́льський (*25 березня 1880, с. Соколівка Уманського повіту — †17 жовтня 1937) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.
Гаврило Базильський | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Полковник (16.6.1917) Генерал-хорунжий (5.10.1920) | |||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||
Народження | 25 березня 1880 с. Соколівка Уманського повіту | ||||||||||
Смерть | 17 жовтня 1937 (57 років) Каліш, Польща (анемія) | ||||||||||
Військова служба | |||||||||||
Приналежність | УНР | ||||||||||
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||||||||||
Командування | |||||||||||
командувач Запасових військ Армії УНР | |||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||
Життєпис
Гаврило Базильський народився 25 березня 1880 року. Походив із селян села Кищинці по батьковій лінії, утім, його батько переїхав до села Соколівки Уманського повіту Київської губернії. Його рід у Кищинцях відомий із середини 18 століття (перші відомі його предки — брати «Базильщуки» згадані як гайдамаки в середині 18 століття). Є вагомі підстави вважати, що майбутній генерал з'явився на світ таки в Кищинцях і переїхав до Соколівки до родичів матері, а Макар Базильський ще в останні роки 19 століття відомий як кищинський староста.
Склав іспити на звання однорічника в Золочівській гімназії (Харківська губернія).
У Російській армії
30 вересня 1900 року вступив на військову службу однорічником 2-го розряду до 175-го піхотного Батуринського полку, що тоді дислокувався в Умані. 4 вересня 1901 року складав вступні іспити до Чугуївського піхотного юнкерського училища, але невдало. 3 вересня 1902 року склав іспити успішно, проте не пройшов за конкурсом. 17 жовтня 1902 року був зарахований до училища поза штатом.
22 квітня 1905 року закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом, вийшов підпоручиком до 200-го піхотного резервового Іжорського полку (с. під Санкт-Петербургом). У 1911 році був переведений до 74-го піхотного Ставропольського полку (Кам'янець-Подільський, згодом — Умань). Восени 1912 поручик Базильський пішов працювати до Маньківського чотирикласного міського училища.
З початком Першої світової війни був переведений до 258-го піхотного Кишинівського полку, який розгортався з кадрів 74-го Ставропольського; воював у Галичині. За бої 5-10 жовтня 1914 року під селом Урож (тепер Дрогобицького району), коли він особисто очолив атаку роти, нагороджений Георгіївською зброєю; позачергово присвоєно чин капітана. У складі полку під час боїв був контужений та поранений. Командував ротою протягом 7 місяців, виконував обов'язки помічника командира полку з господарчої частини протягом 11 місяців. З 12 березня 1917 року — виконувач обов'язків командира 258-го піхотного Кишинівського полку (зі старшинством від 21 грудня 1916, затверджений на цій посаді наприкінці червня 1917 року). 16 червня 1917 року дістав звання полковника. За Першу світову війну Базильський мав блискучі атестації начальства і був нагороджений Георгіївською зброєю, трьома ступенями ордена Святої Анни, двома Святого Станіслава, орденом Святого Володимира 4 ступеня з мечами і бантом. Деякі дослідники стверджуть, що він був відзначений ще й орденом Святого Георгія IV ступеня, солдатською відзнакою Святого Георгія IV ступеня з лавровою гілкою та «всіма бойовими орденами до Святого Володимира ІІІ ступеня з мечами та биндою». Але про ці нагороди відсутня інформація в Повному послужному списку та Атестації за 1917 рік. Та й третя ступінь ордена Святого Володимира бинди (банта) не передбачала, бо носили нагороду на шиї.
На службі Україні
У 1917 році став ініціатором українського військового руху у 65-й піхотній дивізії, до складу якої входив 258-й Кишинівський полк. 23 червня Базильський підписує постанову про закладання українських бібліотек при кожному батальйоні. Влітку організував український курінь у складі свого полку. Для українізації об"їздив два корпуси 9-ї російської армії, йому в цьому сприяв Спиридон Білецький, комісар Центральної Ради при ІХ-й російській армії. Наприкінці 1917 року українізував дивізію.
Під час наступу російсько-більшовицьких військ наприкінці 1917-на початку 1918 Базильський повів «український збірний відділ» в кількості 10 000 багнетів, 500 шабель, 10 гармат і 3 автопанцерників з румунського міста Кимпулунг в Україну, румуни намагалися роззброїти українців. Дивізія зупинилася біля Кам'янця, де стояли збільшовичені сили.
Нічого не знаючи про Брестські домовленості, полковник Базильський приводить підпорядковані сили в повну бойову готовність, лише втручання комісара УЦР Остапури та генерала Єрошевича запобігло збройному зіткненню.
Після оголошеної Центральною Радою демобілізації більшість козаків і старшин розійшлися по домівках, Базильський рештки дивізії переводить у березні 1918 року до Умані (до місця формування у 1914 році). До червня 1918 року — виконувач обов'язків начальника 65-ї піхотної дивізії Армії Української Держави. З 10 липня 1918 року — командир 42-го (згодом 32-го) пішого Сумського полку (колишнього 258-го Кишинівського) 11-ї пішої дивізії 6-го АК Армії Української Держави, заступником був стройовий полковник Олександр Фофанов. Під час протигетьманського повстання Базильський підтримав Директорію. З грудня 1918 року — начальник 11-ї пішої кадрової дивізії.
— підполковник В.Євтимович.До характеристики генерала Базильського як вояка треба додати, що на фронті він був знаний з того, що під час бою його можна було знайти тільки на передовій лінії - під ворожими кулями, перед якими він ніколи не бив поклонів. Поле бою залишав останнім.
Численні бої з великими втратами мали такий наслідок, що на основі 11-ї армії командування сформувало бригаду Південно-Східної групи, комбриг Базильський в квітні 1919 призначений виконувати обов"язки 8-го Катеринославського коша. В цей час певні українські частини зазнали інтернування, але ненадовго, в травні румуни переправили козаків на Волинь, однак, порушивши умови, зброї не повернули. Близько місяця виконував обов"язки 6-ї, а з 11 червня 1919 року — начальник 8-ї Запорізької дивізії. Очолювана ним дивізія взяла безпосередню участь в боях за Староконстянтинів, Проскурів, Ярмолинці, Липовець й в наступі на Київ. Генерал М.Капустянський в спогадах завважує, що 8-а дивізія в середині серпня вела бої біля Липовця «з цілою бригадою червоних» і полонила півтисячі червоноармійців. 31 серпня дивізія пройшла переможним маршем вулицями Києва, проте негайно надійшов наказ генерала А.Кравса, якому підпорядковувалися 6-а й 8-а дивізії, про відступ зі столиці України. В перших числах вересня 1919 8-а Запорізька дивізія Базильського вирушає назустріч Добровольчій армії та Одеській червоноармійські групі Йони Якіра, яка прорвала фронт, з"єдналася з основними частинами й розпочала наступ. Дивізія мала наказ розбити наступаючого ворога й вийти на лінію Кодима — Ольгопіль — Устьє, нерівні бої тривали з перемінним успіхом; самотужки втримати Вапнярський залізничний вузол 8-ма не могла, на підмогу очікувати було нізвідки — всі сили Армії УНР були задіяні в боях на фронті. Перебуваючі в безперервних боях запорожці повільно відступають до Могилева-Подільського, звідти все далі на захід.
У Проскурові тиф змусив Базильського здати командування, запорожці переправили його на зайняту поляками територію. У грудні 1919 року був інтернований поляками. У травні-липні 1920 року — командувач Запасових військ Армії УНР, що були переформовані у 1-шу Кулеметну дивізію, був начальником та інспектором цієї дивізії. З 5 жовтня 1920 року — генерал-хорунжий. На початку вересня призначений заступником командувача Лівої групи Армії УНР із залишенням попередніх повноважень. З 12 жовтня 1920 року — начальник 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.
18 листопада переважаючі сили більшовиків змусили Ліву групу полишити Проскурів, а 21 листопада в складі Армії УНР перетнути польський кордон.
1-у Запорізьку дивізію польська влада розмістила в таборі для інтернованих Пикуличі під Перемишлем. «У частинах 50 % зовсім без взуття і до 35 % у дуже рваних чоботях, до 35 % зовсім без шинелей» — доповідав командуванню про перебування у таборі Базильський. В кінці лютого — на початку березня 1921 року поляки переводять дивізію в Вадовиці. Базильський та І. В. Омелянович-Павленко докладають чимало зусиль, щоб організувати у Вадовицях культурно-освітній відділ; їх зусиллями видавалося кілька журналів та тижневик, для жіноцтва діяла студія народної вишивки, яку вела Марія Базильська — дружина генерала — випускниця Смольного інституту. У березні 1921 організовано табірний кооператив «Запорожець», прибутки від діяльності якого йшли винятково на благодійні цілі.
У таборі для інтернованих почалася політизація в пошуках винного, через кого вояки втратили Батьківщину, незадоволені висували різноманітні претензії, доходило до відкритої ворожнечі. 14 квітня 1921 Базильський, намагаючись перебувати поза політикою, наказом по табору забороняє вступати військовим до політичних та громадських організацій. Коли це не подіяло, 20 квітня усунув з керівних посад політичних опонентів-старшин. 6 травня Головний отаман наказує командарму генералу Михайлу Омеляновичу-Павленку усунути Базильського від керівництва. Омелянович-Павленко наказ виконав, та в знак протесту сам написав клопотання про відставку. У серпні голова Вищого військового суду О.Чехович виправдав дії Базильського, родина переїхала на проживання до Каліша, при цьому він відмовився від генеральських пільг.
Після ліквідації таборів для інтернованих вояків у Каліші ветерани заснували Українську станицю, Базильський входв до складу управи, відповідав за культурно-просвітню роботу. 1925 року став співорганізатором Українського військово-історичного товариства в Каліші. 1929 року за його сприяння викуплено у польського уряду українське кладовище у Каліші. Від 1936 року, як командир 1-ї Запорізької дивізії, входив до Головної Ради «Хреста Симона Петлюри».
Під кінець життя захворів на анемію, коштів не було, а просити не вмів. Останні дні провів у шпиталі Святої Трійці в Каліші. Помер 17 жовтня 1937 року та похований у місті Каліш (Польща).
Вшанування пам'яті
- 1 червня 2012 рішенням Соколівської сільської ради центральній площі села присвоєно ім'я генерала Армії УНР Гаврила Базильського.
- 29 липня 2012 року у селі Соколівка Жашківського району Черкаської області відбулось урочисте освячення пам'ятного знака воїнам Армії УНР. На відкритті монументу були присутні селяни, гості з Києва та сільський голова Соколівки Микола Суровський. Урочисте освячення пам'ятного знака здійснив ієрей Української Православної Церкви Київського Патріархату Віталій Большак.
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Коваленко Сергій. Базильський Гаврило Макарович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Базильський Гаврило Макарович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- На Черкащині назвали площу на честь генерал-хорунжого Армії УНР [ 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gavri lo Maka rijovich Bazi lskij 25 bereznya 1880 s Sokolivka Umanskogo povitu 17 zhovtnya 1937 ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Gavrilo Bazilskij Polkovnik 16 6 1917 General horunzhij 5 10 1920 Zagalna informaciyaNarodzhennya25 bereznya 1880 1880 03 25 s Sokolivka Umanskogo povituSmert17 zhovtnya 1937 1937 10 17 57 rokiv Kalish Polsha anemiya Vijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaKomanduvannyakomanduvach Zapasovih vijsk Armiyi UNRNagorodi ta vidznakiOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaOrden Svyatogo GeorgiyaGeorgiyivska zbroyaHrest Simona PetlyuriZhittyepisGavrilo Bazilskij narodivsya 25 bereznya 1880 roku Pohodiv iz selyan sela Kishinci po batkovij liniyi utim jogo batko pereyihav do sela Sokolivki Umanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi Jogo rid u Kishincyah vidomij iz seredini 18 stolittya pershi vidomi jogo predki brati Bazilshuki zgadani yak gajdamaki v seredini 18 stolittya Ye vagomi pidstavi vvazhati sho majbutnij general z yavivsya na svit taki v Kishincyah i pereyihav do Sokolivki do rodichiv materi a Makar Bazilskij she v ostanni roki 19 stolittya vidomij yak kishinskij starosta Sklav ispiti na zvannya odnorichnika v Zolochivskij gimnaziyi Harkivska guberniya U Rosijskij armiyi 30 veresnya 1900 roku vstupiv na vijskovu sluzhbu odnorichnikom 2 go rozryadu do 175 go pihotnogo Baturinskogo polku sho todi dislokuvavsya v Umani 4 veresnya 1901 roku skladav vstupni ispiti do Chuguyivskogo pihotnogo yunkerskogo uchilisha ale nevdalo 3 veresnya 1902 roku sklav ispiti uspishno prote ne projshov za konkursom 17 zhovtnya 1902 roku buv zarahovanij do uchilisha poza shtatom 22 kvitnya 1905 roku zakinchiv Chuguyivske pihotne yunkerske uchilishe za 2 m rozryadom vijshov pidporuchikom do 200 go pihotnogo rezervovogo Izhorskogo polku s pid Sankt Peterburgom U 1911 roci buv perevedenij do 74 go pihotnogo Stavropolskogo polku Kam yanec Podilskij zgodom Uman Voseni 1912 poruchik Bazilskij pishov pracyuvati do Mankivskogo chotiriklasnogo miskogo uchilisha Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni buv perevedenij do 258 go pihotnogo Kishinivskogo polku yakij rozgortavsya z kadriv 74 go Stavropolskogo voyuvav u Galichini Za boyi 5 10 zhovtnya 1914 roku pid selom Urozh teper Drogobickogo rajonu koli vin osobisto ocholiv ataku roti nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu pozachergovo prisvoyeno chin kapitana U skladi polku pid chas boyiv buv kontuzhenij ta poranenij Komanduvav rotoyu protyagom 7 misyaciv vikonuvav obov yazki pomichnika komandira polku z gospodarchoyi chastini protyagom 11 misyaciv Z 12 bereznya 1917 roku vikonuvach obov yazkiv komandira 258 go pihotnogo Kishinivskogo polku zi starshinstvom vid 21 grudnya 1916 zatverdzhenij na cij posadi naprikinci chervnya 1917 roku 16 chervnya 1917 roku distav zvannya polkovnika Za Pershu svitovu vijnu Bazilskij mav bliskuchi atestaciyi nachalstva i buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu troma stupenyami ordena Svyatoyi Anni dvoma Svyatogo Stanislava ordenom Svyatogo Volodimira 4 stupenya z mechami i bantom Deyaki doslidniki stverdzhut sho vin buv vidznachenij she j ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya soldatskoyu vidznakoyu Svyatogo Georgiya IV stupenya z lavrovoyu gilkoyu ta vsima bojovimi ordenami do Svyatogo Volodimira III stupenya z mechami ta bindoyu Ale pro ci nagorodi vidsutnya informaciya v Povnomu posluzhnomu spisku ta Atestaciyi za 1917 rik Ta j tretya stupin ordena Svyatogo Volodimira bindi banta ne peredbachala bo nosili nagorodu na shiyi Na sluzhbi Ukrayini Uryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 U 1917 roci stav iniciatorom ukrayinskogo vijskovogo ruhu u 65 j pihotnij diviziyi do skladu yakoyi vhodiv 258 j Kishinivskij polk 23 chervnya Bazilskij pidpisuye postanovu pro zakladannya ukrayinskih bibliotek pri kozhnomu bataljoni Vlitku organizuvav ukrayinskij kurin u skladi svogo polku Dlya ukrayinizaciyi ob yizdiv dva korpusi 9 yi rosijskoyi armiyi jomu v comu spriyav Spiridon Bileckij komisar Centralnoyi Radi pri IH j rosijskij armiyi Naprikinci 1917 roku ukrayinizuvav diviziyu Pid chas nastupu rosijsko bilshovickih vijsk naprikinci 1917 na pochatku 1918 Bazilskij poviv ukrayinskij zbirnij viddil v kilkosti 10 000 bagnetiv 500 shabel 10 garmat i 3 avtopancernikiv z rumunskogo mista Kimpulung v Ukrayinu rumuni namagalisya rozzbroyiti ukrayinciv Diviziya zupinilasya bilya Kam yancya de stoyali zbilshovicheni sili Nichogo ne znayuchi pro Brestski domovlenosti polkovnik Bazilskij privodit pidporyadkovani sili v povnu bojovu gotovnist lishe vtruchannya komisara UCR Ostapuri ta generala Yeroshevicha zapobiglo zbrojnomu zitknennyu Pislya ogoloshenoyi Centralnoyu Radoyu demobilizaciyi bilshist kozakiv i starshin rozijshlisya po domivkah Bazilskij reshtki diviziyi perevodit u berezni 1918 roku do Umani do miscya formuvannya u 1914 roci Do chervnya 1918 roku vikonuvach obov yazkiv nachalnika 65 yi pihotnoyi diviziyi Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Z 10 lipnya 1918 roku komandir 42 go zgodom 32 go pishogo Sumskogo polku kolishnogo 258 go Kishinivskogo 11 yi pishoyi diviziyi 6 go AK Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi zastupnikom buv strojovij polkovnik Oleksandr Fofanov Pid chas protigetmanskogo povstannya Bazilskij pidtrimav Direktoriyu Z grudnya 1918 roku nachalnik 11 yi pishoyi kadrovoyi diviziyi Do harakteristiki generala Bazilskogo yak voyaka treba dodati sho na fronti vin buv znanij z togo sho pid chas boyu jogo mozhna bulo znajti tilki na peredovij liniyi pid vorozhimi kulyami pered yakimi vin nikoli ne biv pokloniv Pole boyu zalishav ostannim pidpolkovnik V Yevtimovich Chislenni boyi z velikimi vtratami mali takij naslidok sho na osnovi 11 yi armiyi komanduvannya sformuvalo brigadu Pivdenno Shidnoyi grupi kombrig Bazilskij v kvitni 1919 priznachenij vikonuvati obov yazki 8 go Katerinoslavskogo kosha V cej chas pevni ukrayinski chastini zaznali internuvannya ale nenadovgo v travni rumuni perepravili kozakiv na Volin odnak porushivshi umovi zbroyi ne povernuli Blizko misyacya vikonuvav obov yazki 6 yi a z 11 chervnya 1919 roku nachalnik 8 yi Zaporizkoyi diviziyi Ocholyuvana nim diviziya vzyala bezposerednyu uchast v boyah za Starokonstyantiniv Proskuriv Yarmolinci Lipovec j v nastupi na Kiyiv General M Kapustyanskij v spogadah zavvazhuye sho 8 a diviziya v seredini serpnya vela boyi bilya Lipovcya z ciloyu brigadoyu chervonih i polonila pivtisyachi chervonoarmijciv 31 serpnya diviziya projshla peremozhnim marshem vulicyami Kiyeva prote negajno nadijshov nakaz generala A Kravsa yakomu pidporyadkovuvalisya 6 a j 8 a diviziyi pro vidstup zi stolici Ukrayini V pershih chislah veresnya 1919 8 a Zaporizka diviziya Bazilskogo virushaye nazustrich Dobrovolchij armiyi ta Odeskij chervonoarmijski grupi Joni Yakira yaka prorvala front z yednalasya z osnovnimi chastinami j rozpochala nastup Diviziya mala nakaz rozbiti nastupayuchogo voroga j vijti na liniyu Kodima Olgopil Ustye nerivni boyi trivali z pereminnim uspihom samotuzhki vtrimati Vapnyarskij zaliznichnij vuzol 8 ma ne mogla na pidmogu ochikuvati bulo nizvidki vsi sili Armiyi UNR buli zadiyani v boyah na fronti Perebuvayuchi v bezperervnih boyah zaporozhci povilno vidstupayut do Mogileva Podilskogo zvidti vse dali na zahid U Proskurovi tif zmusiv Bazilskogo zdati komanduvannya zaporozhci perepravili jogo na zajnyatu polyakami teritoriyu U grudni 1919 roku buv internovanij polyakami U travni lipni 1920 roku komanduvach Zapasovih vijsk Armiyi UNR sho buli pereformovani u 1 shu Kulemetnu diviziyu buv nachalnikom ta inspektorom ciyeyi diviziyi Z 5 zhovtnya 1920 roku general horunzhij Na pochatku veresnya priznachenij zastupnikom komanduvacha Livoyi grupi Armiyi UNR iz zalishennyam poperednih povnovazhen Z 12 zhovtnya 1920 roku nachalnik 1 yi Zaporizkoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNR 18 listopada perevazhayuchi sili bilshovikiv zmusili Livu grupu polishiti Proskuriv a 21 listopada v skladi Armiyi UNR peretnuti polskij kordon 1 u Zaporizku diviziyu polska vlada rozmistila v tabori dlya internovanih Pikulichi pid Peremishlem U chastinah 50 zovsim bez vzuttya i do 35 u duzhe rvanih chobotyah do 35 zovsim bez shinelej dopovidav komanduvannyu pro perebuvannya u tabori Bazilskij V kinci lyutogo na pochatku bereznya 1921 roku polyaki perevodyat diviziyu v Vadovici Bazilskij ta I V Omelyanovich Pavlenko dokladayut chimalo zusil shob organizuvati u Vadovicyah kulturno osvitnij viddil yih zusillyami vidavalosya kilka zhurnaliv ta tizhnevik dlya zhinoctva diyala studiya narodnoyi vishivki yaku vela Mariya Bazilska druzhina generala vipusknicya Smolnogo institutu U berezni 1921 organizovano tabirnij kooperativ Zaporozhec pributki vid diyalnosti yakogo jshli vinyatkovo na blagodijni cili U tabori dlya internovanih pochalasya politizaciya v poshukah vinnogo cherez kogo voyaki vtratili Batkivshinu nezadovoleni visuvali riznomanitni pretenziyi dohodilo do vidkritoyi vorozhnechi 14 kvitnya 1921 Bazilskij namagayuchis perebuvati poza politikoyu nakazom po taboru zaboronyaye vstupati vijskovim do politichnih ta gromadskih organizacij Koli ce ne podiyalo 20 kvitnya usunuv z kerivnih posad politichnih oponentiv starshin 6 travnya Golovnij otaman nakazuye komandarmu generalu Mihajlu Omelyanovichu Pavlenku usunuti Bazilskogo vid kerivnictva Omelyanovich Pavlenko nakaz vikonav ta v znak protestu sam napisav klopotannya pro vidstavku U serpni golova Vishogo vijskovogo sudu O Chehovich vipravdav diyi Bazilskogo rodina pereyihala na prozhivannya do Kalisha pri comu vin vidmovivsya vid generalskih pilg Pislya likvidaciyi taboriv dlya internovanih voyakiv u Kalishi veterani zasnuvali Ukrayinsku stanicyu Bazilskij vhodv do skladu upravi vidpovidav za kulturno prosvitnyu robotu 1925 roku stav spivorganizatorom Ukrayinskogo vijskovo istorichnogo tovaristva v Kalishi 1929 roku za jogo spriyannya vikupleno u polskogo uryadu ukrayinske kladovishe u Kalishi Vid 1936 roku yak komandir 1 yi Zaporizkoyi diviziyi vhodiv do Golovnoyi Radi Hresta Simona Petlyuri Pid kinec zhittya zahvoriv na anemiyu koshtiv ne bulo a prositi ne vmiv Ostanni dni proviv u shpitali Svyatoyi Trijci v Kalishi Pomer 17 zhovtnya 1937 roku ta pohovanij u misti Kalish Polsha Vshanuvannya pam yati1 chervnya 2012 rishennyam Sokolivskoyi silskoyi radi centralnij ploshi sela prisvoyeno im ya generala Armiyi UNR Gavrila Bazilskogo 29 lipnya 2012 roku u seli Sokolivka Zhashkivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti vidbulos urochiste osvyachennya pam yatnogo znaka voyinam Armiyi UNR Na vidkritti monumentu buli prisutni selyani gosti z Kiyeva ta silskij golova Sokolivki Mikola Surovskij Urochiste osvyachennya pam yatnogo znaka zdijsniv iyerej Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu Vitalij Bolshak DzherelaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Bazilskij Gavrilo Makarovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Bazilskij Gavrilo Makarovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Na Cherkashini nazvali ploshu na chest general horunzhogo Armiyi UNR 16 chervnya 2012 u Wayback Machine