Віфінсько-пергамська війна (156—154 рр. до н. е.) — військовий конфлікт двох малоазійських царств, що стався в середині 150-х років до н. е.
Друга Віфінсько-пергамська війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війни елліністичних держав | |||||||
На мапі позначені Віфінія, а також міста Гераклея Понтійська, Кізик, Пергам, Кима та острів Лесбос | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Віфінія | Пергам Каппадокія Понт Родос | ||||||
Командувачі | |||||||
Прусій II Мисливець | Аттал II Аріарат V Мітрідат IV |
Перші конфлікти віфінців із Пергамським царством відносяться ще до кінця 3 століття до н. е. У 180-х роках до н. е. їхній правитель Прусій I програв війну пергамському царю Евмену II та змушений був поступитись розташованою між цими царствами областю Мала Фригія (вона ж Фригія Епіктет). За цим відносини держав поліпшились, коли новий цар Прусій II узяв сторону пергамців у їхній війні проти понтійського царя Фарнака, за що отримав розташоване на чорноморському узбережжі місто Тій. Проте менш ніж за півтора десятки років, у 156 р. до н. е., знов дійшло до війни Віфінії з Пергамом.
Як повідомляє Аппіан, образившись за щось на тодішнього пергамського царя Аттала II, Прусій ІІ почав спустошувати його землі. Римський сенат втрутився та наказав віфінському володарю припинити такі дії, проте Прусій не прислухався. Тоді в Малу Азію прибули римські посли, які надіслали обом царям вимогу з'явитись на кордон для укладення миру, маючи при собі лише по одній тисячі вершників. У відповідь Прусій підняв усе своє військо, при вигляді якого нечисленні пергамці вдались до втечі. Розграбувавши табір римських послів, віфінець рушив уперед та підійшов до самого Пергаму (155 р. до н. е.).
Спустошуючи ворожі землі, Прусій не зробив винятку навіть для храмів, зокрема грабунку зазнало святилище в Никефоріоні (можливо відзначити, що за півстоліття до того, під час Критської війни, воно вже потерпіло від македонського царя Філіппа V). Постраждали від віфінської навали й мешканці різних грецьких полісів, чиї поля виявились розореними — Егеї та Кими (міста у Еоліді на узбережжі Егейського моря), Мефімни (острів Лесбос), а також Гераклеї Понтійської (знаходилась на південному узбережжі Чорного моря в сусідстві з Віфінією, проте тяжіла до союзу із Пергамом).
Втім, не лише пергамці та союзники потерпали від війни. За твердженням Діодору, у війську Прусія поширилась дизентерія, що забрала більшість воїнів, тоді як флот потрапив у Пропонтиді до раптової бурі. Остання потопила багато суден разом з людьми, ще частину кораблів викинуло на берег (155 р. до н. е.).
На початку 154 р. до н. е. пергамці зібрали значні сили, зокрема їм на допомогу вислали свої загони каппадокійський цар Аріарат V (перед тим Аттал допоміг йому повернути трон, захоплений узурпатором Ороферном) та правитель Понту Мітрідат IV. Також був сформований великий флот із 80 палубних суден, з яких лише 27 належали самому Атталу, тоді як інші прибули від союзників. Зокрема, 20 кораблів надав Кізик (здавна союзне пергамцям велике місто на південному узбережжі Пропонтиди), а ще 5 прислали родосці (хоча останні вели у цей момент в південній Егеїді свою важку війну із критянами). Цей флот під командуванням брата Аттала Афінея зібрався у Геллеспонті, після чого узявся чинити набіги на землі міст віфінського царя.
Втім, вирішальним стало прибуття із Риму другого посольства, учасники якого у відповідь на непокору Прусія оголосили, що він більше не є союзником римського народу. Наляканий можливими наслідками конфлікту із гегемоном Середземномор'я, віфінський цар припинив війну (154 р. до н. е.). За продиктованими римлянами умовами миру, Прусій мав видати Атталу 20 палубних суден та протягом двадцяти років сплатити 500 талантів. Крім того, на відшкодування збитків зазначеним вище грецьким полісам із Віфінії стягувалось ще 100 талантів.
Через кілька років пергамці втрутились у конфлікт віфінського царя з його сином Нікомедом, наслідком чого стала загибель Прусія.
Примітки
- . www.attalus.org. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 18 березня 2020.
Джерела
- Аппіан, «Римська історія»
- Діодор, «Історична бібліотека»
- Полібій, «Історія»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vifinsko pergamska vijna znachennya Vifinsko pergamska vijna 156 154 rr do n e vijskovij konflikt dvoh maloazijskih carstv sho stavsya v seredini 150 h rokiv do n e Druga Vifinsko pergamska vijnaVijni ellinistichnih derzhavNa mapi poznacheni Vifiniya a takozh mista Gerakleya Pontijska Kizik Pergam Kima ta ostriv Lesbos Na mapi poznacheni Vifiniya a takozh mista Gerakleya Pontijska Kizik Pergam Kima ta ostriv LesbosData 156 154 rr do n e Misce Pivnichno Zahidna Mala AziyaRezultat Porazka VifiniyiStoroniVifiniya Pergam Kappadokiya Pont RodosKomanduvachiPrusij II Mislivec Attal II Ariarat V Mitridat IV Pershi konflikti vifinciv iz Pergamskim carstvom vidnosyatsya she do kincya 3 stolittya do n e U 180 h rokah do n e yihnij pravitel Prusij I prograv vijnu pergamskomu caryu Evmenu II ta zmushenij buv postupitis roztashovanoyu mizh cimi carstvami oblastyu Mala Frigiya vona zh Frigiya Epiktet Za cim vidnosini derzhav polipshilis koli novij car Prusij II uzyav storonu pergamciv u yihnij vijni proti pontijskogo carya Farnaka za sho otrimav roztashovane na chornomorskomu uzberezhzhi misto Tij Prote mensh nizh za pivtora desyatki rokiv u 156 r do n e znov dijshlo do vijni Vifiniyi z Pergamom Yak povidomlyaye Appian obrazivshis za shos na todishnogo pergamskogo carya Attala II Prusij II pochav spustoshuvati jogo zemli Rimskij senat vtrutivsya ta nakazav vifinskomu volodaryu pripiniti taki diyi prote Prusij ne prisluhavsya Todi v Malu Aziyu pribuli rimski posli yaki nadislali obom caryam vimogu z yavitis na kordon dlya ukladennya miru mayuchi pri sobi lishe po odnij tisyachi vershnikiv U vidpovid Prusij pidnyav use svoye vijsko pri viglyadi yakogo nechislenni pergamci vdalis do vtechi Rozgrabuvavshi tabir rimskih posliv vifinec rushiv upered ta pidijshov do samogo Pergamu 155 r do n e Moneta Prusiya II Spustoshuyuchi vorozhi zemli Prusij ne zrobiv vinyatku navit dlya hramiv zokrema grabunku zaznalo svyatilishe v Nikeforioni mozhlivo vidznachiti sho za pivstolittya do togo pid chas Kritskoyi vijni vono vzhe poterpilo vid makedonskogo carya Filippa V Postrazhdali vid vifinskoyi navali j meshkanci riznih greckih polisiv chiyi polya viyavilis rozorenimi Egeyi ta Kimi mista u Eolidi na uzberezhzhi Egejskogo morya Mefimni ostriv Lesbos a takozh Gerakleyi Pontijskoyi znahodilas na pivdennomu uzberezhzhi Chornogo morya v susidstvi z Vifiniyeyu prote tyazhila do soyuzu iz Pergamom Vtim ne lishe pergamci ta soyuzniki poterpali vid vijni Za tverdzhennyam Diodoru u vijsku Prusiya poshirilas dizenteriya sho zabrala bilshist voyiniv todi yak flot potrapiv u Propontidi do raptovoyi buri Ostannya potopila bagato suden razom z lyudmi she chastinu korabliv vikinulo na bereg 155 r do n e Attal II Na pochatku 154 r do n e pergamci zibrali znachni sili zokrema yim na dopomogu vislali svoyi zagoni kappadokijskij car Ariarat V pered tim Attal dopomig jomu povernuti tron zahoplenij uzurpatorom Orofernom ta pravitel Pontu Mitridat IV Takozh buv sformovanij velikij flot iz 80 palubnih suden z yakih lishe 27 nalezhali samomu Attalu todi yak inshi pribuli vid soyuznikiv Zokrema 20 korabliv nadav Kizik zdavna soyuzne pergamcyam velike misto na pivdennomu uzberezhzhi Propontidi a she 5 prislali rodosci hocha ostanni veli u cej moment v pivdennij Egeyidi svoyu vazhku vijnu iz krityanami Cej flot pid komanduvannyam brata Attala Afineya zibravsya u Gellesponti pislya chogo uzyavsya chiniti nabigi na zemli mist vifinskogo carya Vtim virishalnim stalo pributtya iz Rimu drugogo posolstva uchasniki yakogo u vidpovid na nepokoru Prusiya ogolosili sho vin bilshe ne ye soyuznikom rimskogo narodu Nalyakanij mozhlivimi naslidkami konfliktu iz gegemonom Seredzemnomor ya vifinskij car pripiniv vijnu 154 r do n e Za prodiktovanimi rimlyanami umovami miru Prusij mav vidati Attalu 20 palubnih suden ta protyagom dvadcyati rokiv splatiti 500 talantiv Krim togo na vidshkoduvannya zbitkiv zaznachenim vishe greckim polisam iz Vifiniyi styaguvalos she 100 talantiv Cherez kilka rokiv pergamci vtrutilis u konflikt vifinskogo carya z jogo sinom Nikomedom naslidkom chogo stala zagibel Prusiya Primitki www attalus org Arhiv originalu za 27 grudnya 2019 Procitovano 18 bereznya 2020 DzherelaAppian Rimska istoriya Diodor Istorichna biblioteka Polibij Istoriya