Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття містить перелік посилань але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутн

Вітовські вежі

Вітовські вежі
Ця стаття містить , але походження тверджень у ній через практично повну відсутність . Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (березень 2016)

Вітовські вежі — колишні фортифікаційні споруди Великого князівства Литовського в місцевості Богоявленський (Вітовка) у Миколаєві і також на Херсонщині.

image
Церква Святого Духа у Богоявленську. Знищена 1944 року під час Другої світової війни.
image
Вітовтова вежа на Херсонщині

 

«Вітовтова вежа» — єдина збережена оборонна споруда часів литовського панування — біля сіл Козацьке і Веселе на Херсонщині. Збудована наприкінці XIV століття, а наприкінці XIX ст. відреставрована власником місцевої садиби Трубецьким.

Вітовка, Богоявленськ, Богоявленське, Жовтневе — місцевість у Корабельному районі Миколаєва, за 12 км на південь від центра міста. Давнє поселення доби Великого Князівства Литовського на лівому березі Бузького Лиману , заснована у 1399 році .

Про вежі у поселенні Вітовка (1789 р перейменована на Богоявленськ, 1938 року на Жовтневе, з 1973 року Корабельний район м. Миколаєва) відомо з історичних джерел досить мало. Переважно відомості про Вітовські вежі описані побіжно, в загальних рисах і без певної конкретної прив'язки до місцевості. Разом з тим маємо досить чіткі згадки щодо цих споруд в описі будівництва церкви Богоявлення Господнього: « …хтось чужий для села, в 1774 році, взявся будувати церкву з не великою з боку селян допомогою. Церква ще не була закінчена, а вежа вся пішла на будови».
Фортифікаційні будівлі Великого Князівства Литовського (далі ВКЛ) — замки, форти, вежі, оборонні вали, переважно були однотипні.
З певністю можна сказати, що Вітовські вежі мали вигляд типової вежі 14 ст., котрі були поширені у ВКЛ на той час. ( Topolska, Czytelnik i książka w Wielkim Księstwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku). Вежа являла собою окремо стоячу кам'яну будівлю (або декілька будівель) циліндричної або прямокутної форми. Вежа мала три поверхи, на другому поверсі встановлювались гармати. Вежа також мала підземний хід для комунікації, постачання харчів і боєприпасів, відходу залоги у разі неможливості її оборони. Підземеллям до вежі надходила вода, про це свідчили дерев'яні труби зроблені із соснових стовбурів віднайдені вже у наш час в підземних тунелях . За оповідями старожилів, входи до розгалуженої мережі підземних ходів під нашим районом зустрічалися досить часто аж до 60-х років включно. За їхніми словами, дехто з богоявленців навіть робив собі льохи з цих ходів, замуровуючи проходи. Можна припустити, що частина системи підземної комунікації існує і досі. За інженерними планами 14-15 століття фортифікаційні споруди (вежі) будували не у самому поселенні, а приблизно за 0,5 км на підступах до посаду, форту чи укріпленого земляним валом села. Вежі використовувались не лише для оборони, але і як спостережні та сигнальні пункти, тому будувались вони переважно на панівних висотах. Можна припустити, що вежа могла стояти на узвишші неподалік Вітовтової (Кличанівської) балки.

Імовірно, це був район теперішньої вул. Ольшанців. Саме ця місцина є узвишшям над балкою вздовж якої була розташована Вітовка . Відомо, що на вул. Зеленій (тепер вул. Ольшанців) ще 1774 року було розпочато будівництво нової церкви Богоявлення Господнього. Власне, камінь брали із залишків давньої вежі Вітовта. Отже руїни старої вежі могли бути неподалік від будівництва церкви.
На перший погляд здається дивним, як середньовічна держава в степу змогла збудувати мережу фортифікаційних споруд за короткий час. Як вказує у своїй праці професор Ю. Котляр: «Важливу роль в освоєнні й розвитку Прибузьких земель зіграв Великий Князь Вітовт. Для зміцнення кордонів будувалися замки й фортеці, а для торгівлі — митниці та нові міста. Відомо, що історія Вітовки як адміністративної одиниці Великого Князівства Литовського завдячує митниці яка була збудована за князювання Вітовта.

Крім Вітовки на території Миколаївщини були збудовані, — Соколи (Вознесенськ), Балаклея (у районі злиття Чичиклеї й Південного Бугу), Дашів (Очаків). Литовські князі, приєднали до своєї держави спустошені українські землі і намагалися їх заселити та освоїти. Для будівництва вздовж річок Дністер й Дніпро укріплені міста, скликали до них поселян не тільки з України й Литви, але й інших регіонів Східної Європи. (Polak T. Zamki na kresach: Białoruś, Litwa, Ukraina /) . Не лише на Бузі але й на Дніпрі, при Таванській переправі за Вітовта була збудована митниця, на якій збирали торгове мито з купців, що їхали з Кафи до Литви, Польщі та інших країн Європи.

На давніх картах можна побачити назви: „Winaradna Kricza“, (Виноградна Криниця) „Vitold Hammani“. Французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан (XVII ст.) на Загальній карті України поруч із митницею позначив у цьому місці монастир».

Скоріш за все, Боплан позначив руїни монастиря, бо він був зруйнований ще у 13 столітті, а карта була складена у 17 столітті. Також слід зауважити, що в трактування назви поселення трапилася неточність.

Першоджерелом цитованого уривка є історичний нарис місцевого краєзнавця В. Касьяновського, і Валентин Олександрович слово «Kricza» переклав як «Кріца». Назви поселень на мапах написані польською мовою, і сполучення польських літер «cz» читається як українське «ч» . Тобто дослівно читається «Кріча». Беручи до уваги той факт, що Боплан був французом, — цілком можливо, що в польській мові він міг припуститися помилки . Підтвердженням цього є той факт, що у «Описі України» Боплан вже чітко вказує назву поселення — Winoradna Krynica.

Велике Князівство Литовське дуже швидко поширювало свій вплив все далі на південь, бо зустрічало підтримку місцевого населення. Коли у 1340 р. помер Юрій II, українські бояри запросили князювати його зятя Любарта — Гедимінового сина.

Любарт був православний і мав християнське ім'я — Дмитро. Він здавна жив на Волині, знав українську мову. Любарт — Дмитро став першим руським князем з литовської династії Гедиміновичів.

Литва глибоко була просякла українсько-білоруською культурою, усі старші представники литовської династії були грецької віри (тобто були православними) — Любарт, Ольгерд, Коріят, Наримунт, і майже всі сини Ольгерда. Велике князівство Литовське являло собою федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких великий князь практично не втручався. Місця князів з дому Рюриковичів зайняли представники литовської династії Гедиміновичів, але невеликі князівства зберігали свою внутрішню самостійність та своїх місцевих князів.

Урядова мова великокняжої канцелярії була руська (білорусько-українська). На українських землях литовські князі не вводили жодних змін, але використовували давні звичаї і відносини у суспільстві. «Ми старини не рухаємо й новини не вводимо» — це була основна засада литовської політики.

«Було відновлене давнє правило — хто має землю, той мусить відбувати військову службу. Хто ж у війську не служить, у того відбирали землю.

Таку вимогу було поширено на всі верстви населення, від князів і панів до дрібних бояр, міщан, церковних людей і навіть селян».

«Татарська орда через внутрішні роздори ослабла і не мала сил утримати в своїх руках раніше підконтрольні їй землі.»

Литовська держава скористалася цим і почала займати все більші простори.

Отже на час владарювання князя Вітовта (ще при житті він отримав назву — Великий) і поширення кордонів Великого Князівства Литовського до Чорного моря, держава мала потужну армію і величезний матеріальний та людський ресурс. Ця держава була незалежною і від поляків і від Москви, звичаї в ній були цілком європейськими.

Іноземних послів і мандрівників вражали темпи будівництва фортець та оборонних укріплень. беручи до уваги сусідство з кочівниками — фортифікаційні споруди були обов'язковою складовою нових поселень . Переважно, фортеці з каменю споруджували протягом місяця. Необхідність створення низки укріплених поселень на південних кордонах держави стала причиною заснування Вітовки як адміністративної одиниці на південному пограниччі ВКЛ у 1399 році.

Власне топонімічна назва селища «Виноградна Криниця» на мапах інженера Боплана зайвий раз доводить, що поселення на місці майбутньої Вітовки існувало ще з часів Київської Русі, як і дівочий монастир на піщаній косі поблизу Вітовки. Литовська доба в історії нашого краю стала логічним продовженням славної історії Київської Русі.

Щоб мати якнайбільше воїнів, уряд щедро роздавав землі між охочих служити у війську. Осаджував нових поселенців на пустих просторах, всіма способами заохочував своїх громадян до військових повинностей. Радо замінював усі податки й інші обов'язки на воєнну службу.

Для здійснення маштабних будов, потрібно було багато робочих рук та досить багато фахівців, котрі розумілися на будівництві. Такими вимогами можна пояснити швидку колонізацію південних причорноморських земель сучасної України українським людом з центральних теренів України у 14 столітті. « Тимто литовський воєнно — суспільний устрій порівнюють із західним феодалізмом».

Наслідком політики заохочення була міграція величезної кількості українського люду у причорноморські степи і виникнення низки поселень в гирлі Південного Буга, серед яких була і Вітовка.

Ось як пише про цей період історик, доктор Михайло Антонович: «Вже від 1409 р. вдавалось Вітовтові садовити по своїй вподобі ханів у Золотій Орді. Багато інших татарських орд признали його зверхність і були усадовлені на Правобережжю. З метою опанувати морський берег розбудував Вітовт фортецю Акерман та укріпив Тавань над дніпровським лиманом.

Розвинулась жива торгівля з італійськими, в першу чергу ґенуезькими купецькими факторіями в Криму; Широка хвиля українського хліборобського населення рушила в степи під проводом місцевого панства, зобов'язаного охороняти це осадництво».

З часом величезна держава від Балтійського до Чорного моря (одним з крайніх форпостів якої довгий час залишалася Вітовка), поширила свої володіння далі на правий берег р. Буг.

Невдовзі була збудована фортеця Дашів (тепер Очаків), котра з часом перебрала на себе функції оборонного та політичного значення. Вітовка ж залишилась у запіллі і поступово втратила роль важливої адміністративної одиниці ВКЛ. Проте роль поселення у зміцненні влади литовської держави на землях Причорномор'я, є безперечно великою.

В бурхливій історії середньовіччя заснування Вітовки не було випадковим, але стало не лише наслідком, але й живою пам'яткою великим перемогам над ордою трьох православних народів (литовського, українського і білоруського). Народів, котрі збройно звільнились від монголо-татарського панування, здобувши перемогу над загарбниками на Синіх Водах (річка Синюха на території теперішнього Первомайського району Миколаївщини ) задовго до того, ніж це зробила Московія внаслідок Куликівської битви.

Джерела

  • «Історія українського війська» — Іван Крип'якевич, Львів 1936 р. Видання Івана Тиктора.
  • Професор Ю. Котляр — «Богоявленськ — сакральна територія Миколаївщини».
  • Кеніґсбергський літопис — (Малюнки і гравюри).
  • Шабульдо Ф. М. Земли Юго- Западной Руси в составе Великого Княжества Литовського. — К.: Наукова думка, 1987. — 183 с.
  • Pro. Topolska M. B, Czytelnik i książka w Wielkim Księstwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku, Wrocław 1984. / Проф. Топольска М. Б. Читач і книжка у Великім Князівстві Литовськім в добу Ренесансу і Бароко. Вроцлав 1984 ./
  • Polak T. Zamki na kresach: Białoruś, Litwa, Ukraina / Pracownia Badań i Konserwacji Obiektów Zabytkowych. — Warszawa: 1997. — 223 с. / Полак Т. Замки на кресах: Білорусь, Литва, Україна / Майстерня дослідження і консервації Пам'ятних Об'єктів — Варшава :1997. — 223 с./
    • Михайло Антонович. Історія України, кн. 1—4. Вінніпег, 1966.
    • J.U. Niemcewicz . « Zbiór pamiętników o dawnij polszcze.» Tom 3 . /Lipsk 1839./
    • Валерій Коба . "Богоявленському роду нема переводу" . Історія Корабельного району м. Миколаєва у зібрання Валерія Коби - Врадіївка: Коваленко А.Г.,2014.- 370.:іл.ISBN978-966-2035-23-0

Посилання

Примітки

  1. В. І. Григорович «Записки антиквара о поездке его на Калку и Калмиус, в Корсунскую землю и на южныя побережья Днепра и Днестра», 1874 рік, с. 46
  2. Por. M. B. Topolska, Czytelnik i książka w Wielkim Księstwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku, Wrocław 1984
  3. «Історія українського війська» — Іван Крип'якевич, Львів 1936 р. Видання Івана Тиктора]
  4. Коба, Валерій (2014). Богоявленському роду нема переводу . Історія корабельного району м. Миколаєва (Українська та російська .) . м. Врадіївка: Видавництво Коваленко А.Г. с. 370 с . Стор 74. ISBN .
  5. Професор Ю. Котляр — „Богоявленськ — сакральна територія Миколаївщини“
  6. Снытко И. А., Касьяновський В. А. — «Богоявленск и его окрестности» (историко-краеведческие очерки) — Симферополь : «Таврида», 2012 . 184 с. (стор. 102).
  7. «Zbiór pamiętników o dawnij polszcze.» Tom 3. str. 255
  8. Михайло Антонович. Історія України, кн. 1—4. / Княжа Доба / Вінніпег, 1966

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti berezen 2016 Vitovski vezhi kolishni fortifikacijni sporudi Velikogo knyazivstva Litovskogo v miscevosti Bogoyavlenskij Vitovka u Mikolayevi i takozh na Hersonshini Cerkva Svyatogo Duha u Bogoyavlensku Znishena 1944 roku pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Vitovtova vezha na Hersonshini Vitovtova vezha yedina zberezhena oboronna sporuda chasiv litovskogo panuvannya bilya sil Kozacke i Vesele na Hersonshini Zbudovana naprikinci XIV stolittya a naprikinci XIX st vidrestavrovana vlasnikom miscevoyi sadibi Trubeckim Vitovka Bogoyavlensk Bogoyavlenske Zhovtneve miscevist u Korabelnomu rajoni Mikolayeva za 12 km na pivden vid centra mista Davnye poselennya dobi Velikogo Knyazivstva Litovskogo na livomu berezi Buzkogo Limanu zasnovana u 1399 roci Pro vezhi u poselenni Vitovka 1789 r perejmenovana na Bogoyavlensk 1938 roku na Zhovtneve z 1973 roku Korabelnij rajon m Mikolayeva vidomo z istorichnih dzherel dosit malo Perevazhno vidomosti pro Vitovski vezhi opisani pobizhno v zagalnih risah i bez pevnoyi konkretnoyi priv yazki do miscevosti Razom z tim mayemo dosit chitki zgadki shodo cih sporud v opisi budivnictva cerkvi Bogoyavlennya Gospodnogo htos chuzhij dlya sela v 1774 roci vzyavsya buduvati cerkvu z ne velikoyu z boku selyan dopomogoyu Cerkva she ne bula zakinchena a vezha vsya pishla na budovi Fortifikacijni budivli Velikogo Knyazivstva Litovskogo dali VKL zamki forti vezhi oboronni vali perevazhno buli odnotipni Z pevnistyu mozhna skazati sho Vitovski vezhi mali viglyad tipovoyi vezhi 14 st kotri buli poshireni u VKL na toj chas Topolska Czytelnik i ksiazka w Wielkim Ksiestwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku Vezha yavlyala soboyu okremo stoyachu kam yanu budivlyu abo dekilka budivel cilindrichnoyi abo pryamokutnoyi formi Vezha mala tri poverhi na drugomu poversi vstanovlyuvalis garmati Vezha takozh mala pidzemnij hid dlya komunikaciyi postachannya harchiv i boyepripasiv vidhodu zalogi u razi nemozhlivosti yiyi oboroni Pidzemellyam do vezhi nadhodila voda pro ce svidchili derev yani trubi zrobleni iz sosnovih stovburiv vidnajdeni vzhe u nash chas v pidzemnih tunelyah Za opovidyami starozhiliv vhodi do rozgaluzhenoyi merezhi pidzemnih hodiv pid nashim rajonom zustrichalisya dosit chasto azh do 60 h rokiv vklyuchno Za yihnimi slovami dehto z bogoyavlenciv navit robiv sobi lohi z cih hodiv zamurovuyuchi prohodi Mozhna pripustiti sho chastina sistemi pidzemnoyi komunikaciyi isnuye i dosi Za inzhenernimi planami 14 15 stolittya fortifikacijni sporudi vezhi buduvali ne u samomu poselenni a priblizno za 0 5 km na pidstupah do posadu fortu chi ukriplenogo zemlyanim valom sela Vezhi vikoristovuvalis ne lishe dlya oboroni ale i yak sposterezhni ta signalni punkti tomu buduvalis voni perevazhno na panivnih visotah Mozhna pripustiti sho vezha mogla stoyati na uzvishshi nepodalik Vitovtovoyi Klichanivskoyi balki Imovirno ce buv rajon teperishnoyi vul Olshanciv Same cya miscina ye uzvishshyam nad balkoyu vzdovzh yakoyi bula roztashovana Vitovka Vidomo sho na vul Zelenij teper vul Olshanciv she 1774 roku bulo rozpochato budivnictvo novoyi cerkvi Bogoyavlennya Gospodnogo Vlasne kamin brali iz zalishkiv davnoyi vezhi Vitovta Otzhe ruyini staroyi vezhi mogli buti nepodalik vid budivnictva cerkvi Na pershij poglyad zdayetsya divnim yak serednovichna derzhava v stepu zmogla zbuduvati merezhu fortifikacijnih sporud za korotkij chas Yak vkazuye u svoyij praci profesor Yu Kotlyar Vazhlivu rol v osvoyenni j rozvitku Pribuzkih zemel zigrav Velikij Knyaz Vitovt Dlya zmicnennya kordoniv buduvalisya zamki j forteci a dlya torgivli mitnici ta novi mista Vidomo sho istoriya Vitovki yak administrativnoyi odinici Velikogo Knyazivstva Litovskogo zavdyachuye mitnici yaka bula zbudovana za knyazyuvannya Vitovta Krim Vitovki na teritoriyi Mikolayivshini buli zbudovani Sokoli Voznesensk Balakleya u rajoni zlittya Chichikleyi j Pivdennogo Bugu Dashiv Ochakiv Litovski knyazi priyednali do svoyeyi derzhavi spustosheni ukrayinski zemli i namagalisya yih zaseliti ta osvoyiti Dlya budivnictva vzdovzh richok Dnister j Dnipro ukripleni mista sklikali do nih poselyan ne tilki z Ukrayini j Litvi ale j inshih regioniv Shidnoyi Yevropi Polak T Zamki na kresach Bialorus Litwa Ukraina Ne lishe na Buzi ale j na Dnipri pri Tavanskij perepravi za Vitovta bula zbudovana mitnicya na yakij zbirali torgove mito z kupciv sho yihali z Kafi do Litvi Polshi ta inshih krayin Yevropi Na davnih kartah mozhna pobachiti nazvi Winaradna Kricza Vinogradna Krinicya Vitold Hammani Francuzkij vijskovij inzhener Gijom Levasser de Boplan XVII st na Zagalnij karti Ukrayini poruch iz mitniceyu poznachiv u comu misci monastir Skorish za vse Boplan poznachiv ruyini monastirya bo vin buv zrujnovanij she u 13 stolitti a karta bula skladena u 17 stolitti Takozh slid zauvazhiti sho v traktuvannya nazvi poselennya trapilasya netochnist Pershodzherelom citovanogo urivka ye istorichnij naris miscevogo krayeznavcya V Kasyanovskogo i Valentin Oleksandrovich slovo Kricza pereklav yak Krica Nazvi poselen na mapah napisani polskoyu movoyu i spoluchennya polskih liter cz chitayetsya yak ukrayinske ch Tobto doslivno chitayetsya Kricha Beruchi do uvagi toj fakt sho Boplan buv francuzom cilkom mozhlivo sho v polskij movi vin mig pripustitisya pomilki Pidtverdzhennyam cogo ye toj fakt sho u Opisi Ukrayini Boplan vzhe chitko vkazuye nazvu poselennya Winoradna Krynica Velike Knyazivstvo Litovske duzhe shvidko poshiryuvalo svij vpliv vse dali na pivden bo zustrichalo pidtrimku miscevogo naselennya Koli u 1340 r pomer Yurij II ukrayinski boyari zaprosili knyazyuvati jogo zyatya Lyubarta Gediminovogo sina Lyubart buv pravoslavnij i mav hristiyanske im ya Dmitro Vin zdavna zhiv na Volini znav ukrayinsku movu Lyubart Dmitro stav pershim ruskim knyazem z litovskoyi dinastiyi Gediminovichiv Litva gliboko bula prosyakla ukrayinsko biloruskoyu kulturoyu usi starshi predstavniki litovskoyi dinastiyi buli greckoyi viri tobto buli pravoslavnimi Lyubart Olgerd Koriyat Narimunt i majzhe vsi sini Olgerda Velike knyazivstvo Litovske yavlyalo soboyu federaciyu chislennih zemel u vnutrishnye zhittya yakih velikij knyaz praktichno ne vtruchavsya Miscya knyaziv z domu Ryurikovichiv zajnyali predstavniki litovskoyi dinastiyi Gediminovichiv ale neveliki knyazivstva zberigali svoyu vnutrishnyu samostijnist ta svoyih miscevih knyaziv Uryadova mova velikoknyazhoyi kancelyariyi bula ruska bilorusko ukrayinska Na ukrayinskih zemlyah litovski knyazi ne vvodili zhodnih zmin ale vikoristovuvali davni zvichayi i vidnosini u suspilstvi Mi starini ne ruhayemo j novini ne vvodimo ce bula osnovna zasada litovskoyi politiki Bulo vidnovlene davnye pravilo hto maye zemlyu toj musit vidbuvati vijskovu sluzhbu Hto zh u vijsku ne sluzhit u togo vidbirali zemlyu Taku vimogu bulo poshireno na vsi verstvi naselennya vid knyaziv i paniv do dribnih boyar mishan cerkovnih lyudej i navit selyan Tatarska orda cherez vnutrishni rozdori oslabla i ne mala sil utrimati v svoyih rukah ranishe pidkontrolni yij zemli Litovska derzhava skoristalasya cim i pochala zajmati vse bilshi prostori Otzhe na chas vladaryuvannya knyazya Vitovta she pri zhitti vin otrimav nazvu Velikij i poshirennya kordoniv Velikogo Knyazivstva Litovskogo do Chornogo morya derzhava mala potuzhnu armiyu i velicheznij materialnij ta lyudskij resurs Cya derzhava bula nezalezhnoyu i vid polyakiv i vid Moskvi zvichayi v nij buli cilkom yevropejskimi Inozemnih posliv i mandrivnikiv vrazhali tempi budivnictva fortec ta oboronnih ukriplen beruchi do uvagi susidstvo z kochivnikami fortifikacijni sporudi buli obov yazkovoyu skladovoyu novih poselen Perevazhno forteci z kamenyu sporudzhuvali protyagom misyacya Neobhidnist stvorennya nizki ukriplenih poselen na pivdennih kordonah derzhavi stala prichinoyu zasnuvannya Vitovki yak administrativnoyi odinici na pivdennomu pogranichchi VKL u 1399 roci Vlasne toponimichna nazva selisha Vinogradna Krinicya na mapah inzhenera Boplana zajvij raz dovodit sho poselennya na misci majbutnoyi Vitovki isnuvalo she z chasiv Kiyivskoyi Rusi yak i divochij monastir na pishanij kosi poblizu Vitovki Litovska doba v istoriyi nashogo krayu stala logichnim prodovzhennyam slavnoyi istoriyi Kiyivskoyi Rusi Shob mati yaknajbilshe voyiniv uryad shedro rozdavav zemli mizh ohochih sluzhiti u vijsku Osadzhuvav novih poselenciv na pustih prostorah vsima sposobami zaohochuvav svoyih gromadyan do vijskovih povinnostej Rado zaminyuvav usi podatki j inshi obov yazki na voyennu sluzhbu Dlya zdijsnennya mashtabnih budov potribno bulo bagato robochih ruk ta dosit bagato fahivciv kotri rozumilisya na budivnictvi Takimi vimogami mozhna poyasniti shvidku kolonizaciyu pivdennih prichornomorskih zemel suchasnoyi Ukrayini ukrayinskim lyudom z centralnih tereniv Ukrayini u 14 stolitti Timto litovskij voyenno suspilnij ustrij porivnyuyut iz zahidnim feodalizmom Naslidkom politiki zaohochennya bula migraciya velicheznoyi kilkosti ukrayinskogo lyudu u prichornomorski stepi i viniknennya nizki poselen v girli Pivdennogo Buga sered yakih bula i Vitovka Os yak pishe pro cej period istorik doktor Mihajlo Antonovich Vzhe vid 1409 r vdavalos Vitovtovi sadoviti po svoyij vpodobi haniv u Zolotij Ordi Bagato inshih tatarskih ord priznali jogo zverhnist i buli usadovleni na Pravoberezhzhyu Z metoyu opanuvati morskij bereg rozbuduvav Vitovt fortecyu Akerman ta ukripiv Tavan nad dniprovskim limanom Rozvinulas zhiva torgivlya z italijskimi v pershu chergu genuezkimi kupeckimi faktoriyami v Krimu Shiroka hvilya ukrayinskogo hliborobskogo naselennya rushila v stepi pid provodom miscevogo panstva zobov yazanogo ohoronyati ce osadnictvo Z chasom velichezna derzhava vid Baltijskogo do Chornogo morya odnim z krajnih forpostiv yakoyi dovgij chas zalishalasya Vitovka poshirila svoyi volodinnya dali na pravij bereg r Bug Nevdovzi bula zbudovana fortecya Dashiv teper Ochakiv kotra z chasom perebrala na sebe funkciyi oboronnogo ta politichnogo znachennya Vitovka zh zalishilas u zapilli i postupovo vtratila rol vazhlivoyi administrativnoyi odinici VKL Prote rol poselennya u zmicnenni vladi litovskoyi derzhavi na zemlyah Prichornomor ya ye bezperechno velikoyu V burhlivij istoriyi serednovichchya zasnuvannya Vitovki ne bulo vipadkovim ale stalo ne lishe naslidkom ale j zhivoyu pam yatkoyu velikim peremogam nad ordoyu troh pravoslavnih narodiv litovskogo ukrayinskogo i biloruskogo Narodiv kotri zbrojno zvilnilis vid mongolo tatarskogo panuvannya zdobuvshi peremogu nad zagarbnikami na Sinih Vodah richka Sinyuha na teritoriyi teperishnogo Pervomajskogo rajonu Mikolayivshini zadovgo do togo nizh ce zrobila Moskoviya vnaslidok Kulikivskoyi bitvi Dzherela Istoriya ukrayinskogo vijska Ivan Krip yakevich Lviv 1936 r Vidannya Ivana Tiktora Profesor Yu Kotlyar Bogoyavlensk sakralna teritoriya Mikolayivshini Kenigsbergskij litopis Malyunki i gravyuri Shabuldo F M Zemli Yugo Zapadnoj Rusi v sostave Velikogo Knyazhestva Litovskogo K Naukova dumka 1987 183 s Pro Topolska M B Czytelnik i ksiazka w Wielkim Ksiestwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku Wroclaw 1984 Prof Topolska M B Chitach i knizhka u Velikim Knyazivstvi Litovskim v dobu Renesansu i Baroko Vroclav 1984 Polak T Zamki na kresach Bialorus Litwa Ukraina Pracownia Badan i Konserwacji Obiektow Zabytkowych Warszawa 1997 223 s Polak T Zamki na kresah Bilorus Litva Ukrayina Majsternya doslidzhennya i konservaciyi Pam yatnih Ob yektiv Varshava 1997 223 s Mihajlo Antonovich Istoriya Ukrayini kn 1 4 Vinnipeg 1966 J U Niemcewicz Zbior pamietnikow o dawnij polszcze Tom 3 Lipsk 1839 Valerij Koba Bogoyavlenskomu rodu nema perevodu Istoriya Korabelnogo rajonu m Mikolayeva u zibrannya Valeriya Kobi Vradiyivka Kovalenko A G 2014 370 il ISBN978 966 2035 23 0PosilannyaPortal Arhitektura Portal Fortifikaciya PrimitkiV I Grigorovich Zapiski antikvara o poezdke ego na Kalku i Kalmius v Korsunskuyu zemlyu i na yuzhnyya poberezhya Dnepra i Dnestra 1874 rik s 46 Por M B Topolska Czytelnik i ksiazka w Wielkim Ksiestwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku Wroclaw 1984 Istoriya ukrayinskogo vijska Ivan Krip yakevich Lviv 1936 r Vidannya Ivana Tiktora Koba Valerij 2014 Bogoyavlenskomu rodu nema perevodu Istoriya korabelnogo rajonu m Mikolayeva Ukrayinska ta rosijska m Vradiyivka Vidavnictvo Kovalenko A G s 370 s Stor 74 ISBN 978 966 2035 23 0 Profesor Yu Kotlyar Bogoyavlensk sakralna teritoriya Mikolayivshini Snytko I A Kasyanovskij V A Bogoyavlensk i ego okrestnosti istoriko kraevedcheskie ocherki Simferopol Tavrida 2012 184 s stor 102 ISBN 978 966 584 052 7 Zbior pamietnikow o dawnij polszcze Tom 3 str 255 Mihajlo Antonovich Istoriya Ukrayini kn 1 4 Knyazha Doba Vinnipeg 1966

Дата публікації:
Топ