Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Анхель Віктор Пас Естенсоро ісп Ángel Víctor Paz Estenssoro 2 жовтня 1907 7 червня 2001 болівійський політичний діяч яки

Віктор Пас Естенсоро

Віктор Пас Естенсоро

Анхель Віктор Пас Естенсоро (ісп. Ángel Víctor Paz Estenssoro; 2 жовтня 1907 — 7 червня 2001) — болівійський політичний діяч, який тричі займав пост президента країни (1952–1956, 1960–1964 (переобраний, але скинутий), 1985–1989). Разом очолював державу упродовж 12 років 6 місяців і 22 днів — більше, ніж будь-який інший президент Болівії у XIX—XX століттях.

Віктор Пас Естенсоро
Ángel Víctor Paz Estenssoro
image
Віктор Пас Естенсоро
image
image
Прапор
 Президент Болівії
16 квітня 1952 — 6 серпня 1956 року
Попередник: Ернан Сілес Суасо
Наступник: Ернан Сілес Суасо
image
Прапор
 Президент Болівії
6 серпня 1960 — 4 листопада 1964 року
Попередник: Ернан Сілес Суасо
Наступник: Рене Барр'єнтос
image
Прапор
 Президент Болівії
6 серпня 1985 — 6 серпня 1989 року
Попередник: Ернан Сілес Суасо
Наступник: Хайме Пас Самора
 
Народження: 2 жовтня 1907(1907-10-02)[1][2][…]
Тариха, Болівія
Смерть: 7 червня 2001(2001-06-07)[1][2][…] (93 роки) або 7 липня 2001(2001-07-07)[4] (93 роки)
Тариха, Болівія
Національність: Болівієць
Країна: Болівія
Релігія: Католицизм
Освіта: d
Партія: РНР
Шлюб: 1. Кармела Серруто,
2. Марія Тереса Кортес
Автограф: image
Нагороди:
image image image

image Медіафайли у Вікісховищі

Початок політичної діяльності

Народився у багатій аристократичній родині. Закінчив факультет права й економіки Головного університету «Сан-Андрес» у Ла-Пасі, адвокат. Учасник Чакської війни 1932–1935 років з Парагваєм. У 1938–1939 та 1940–1941 роках — депутат Національного конгресу від департаменту Тариха, прибічник націонал-реформізму, концепції «соціального конституціоналізму», яка визнавала за державою право на втручання до економічного життя й обмежувала недоторканність приватної власності. 1939 року підполковник-націоналіст Ерман Буш, який очолював країну, призначив його на пост президента щойно націоналізованого Гірськорудного банку Болівії.

Міністр та опозиціонер

1940 року Пас був одним із засновників, а потім і лідером партії Революційний націоналістичний рух (РНР). У 1941—1942 роках — міністр фінансів в адміністрації Енріке Пеньяранди. 1942 знову був обраний депутатом Національного конгресу. Був одним з лідерів перевороту 19 грудня 1943 року, що привів до влади військовий режим, який висував національно орієнтовані лозунги. У 1943—1945 роках — міністр фінансів в авторитарному уряді майора Гвальберто Вільярроеля. У той період під його керівництвом було модернізовано податкову систему та реорганізовано банківську службу, що поставило під контроль держави валютні операції. У 1944–1946 роках — сенатор Національного конгресу. 1946 року після нового військового перевороту й загибелі Вільярроеля був висланий з країни, жив в еміграції в Аргентині.

1949 організував два збройних виступи членів РНР, що завершились невдачею. Повернувся до Болівії 1951 й того ж року отримав найбільшу кількість голосів на президентських виборах як кандидат від РНР. Однак протидія його опонентів у Національному конгресі, а потім військовий переворот не дозволили йому тоді зайняти пост глави держави.

Президент

У квітні 1952 року в Болівії відбулась революція, в результаті якої правий військовий режим було скинуто. Слідом за цим Пас Естенсоро зміг стати до виконання своїх обов'язків.

Його адміністрація запровадила в країні загальне виборче право (раніше виборче право мали тільки писемні громадяни з річним прибутком, не меншим за 200 песо). Спираючись на підтримку профспілок, вона створила державну Гірськорудну компанію та націоналізувала олов'яні копальні, які раніше належали трьом великим бізнесменам, а також запровадила робітничий контроль із правом вето. У той же час уряд установив контроль над судовою системою, переслідував політичних опонентів, в тому числі й за допомогою створення спеціальної поліції. В січні 1953 року було придушено невдалу спробу перевороту, після якої з РНР були виключені представники її правого крила. У той же час Пас Естенсоро сприяв поступовому послабленню ролі профспілок, відновив консервативно налаштовані збройні сили, які стали противагою робітничому руху.

1953 року його уряд ухвалив декрет про аграрну реформу, який став наслідком радикалізації селянського руху. Декрет забороняв створення латифундій —Латифундії мали бути експропрійованими із відшкодуванням бонами за 25 років за номінальною вартістю, однак інфляція та девальвація валюти знецінили цю компенсацію.

Наприкінці 1953 року почалось зближення уряду Паса Естенсоро зі Сполученими Штатами, які надали йому значну економічну допомогу. 1955 року було прийнято нафтовий кодекс, який сприяв закордонним інвестиціям у цей сектор економіки за недосконалої системи контролю з боку держави.

1956 року Пас Естенсоро передав владу обраному президентом на чергових виборах своєму колезі за РНР Ернану Сілесу, а сам отримав пост посла у Великій Британії, який займав у 1956—1959 роках. 1960 його було повторно обрано на пост президента країни, в цій якості керував підготовкою першого десятирічного плану розвитку країни. 1961 року ініціював конституційну реформу, яка закріпляла прийняті у 1950-их роках перетворення, але при цьому дозволяла президенту балотуватись на другий термін поспіль. Багато соратників Паса Естенсоро, як лівих, так і правих, виступали проти його переобрання (декого з них, включаючи колишнього президента Сілеса Суасо, 1964 було вислано з країни). 1964 він став главою держави втретє, проте офіційно скласти присягу не встиг, оскільки 4 листопада того ж року був усунутий від влади в результаті військового перевороту, який очолили обраний віце-президент генерали Рене Барр'єнтос та Альфредо Овандо Кандіа.

В опозиції

Після перевороту Пас Естенсоро був змушений емігрувати до Перу, повернувся на батьківщину 1971, співпрацював з черговим військовим лідером країни Гуго Бансером, який, однак, 1974 року вислав його за кордон за звинуваченням в антиурядовій діяльності й заборонив діяльність всіх партій, включаючи й РНР. Після послаблення режиму Бансера й легалізації партій 1978 року Пас Естенсоро знову повернувся до Болівії, за часів політичної смути кінця 1970-их років тричі (у 1978, 1979 та 1980 роках) висувався кандидатом у президенти від правої фракції РНР, але щоразу зазнавав поразки (1978 був третім, під час двох наступних голосувань — другим).

Останній президентський термін

Після перебування при владі військових режимів й поглиблення соціально-економічних проблем за лівоцентристського уряду Ернана Сілеса Суасо (1982—1985) Віктор Пас був обраний президентом країни вчетверте (на загальних виборах він посів друге місце, програвши колишньому диктатору Бансері, проте більшість депутатів Національного конгресу проголосували за нього) й перебував при владі до 1989 року. За підтримки одного з лідерів РНР, майбутнього президента Гонсало Санчеса й американського економіста Джеффрі Сакса (майбутнього радника російського уряду Єгора Гайдара) провадив неоліберальну економічну політику, спрямовану на зниження інфляції, зменшення податків, обмеження бюджетного дефіциту, скорочення державних видатків, лібералізацію зовнішньої торгівлі. В країні було проведено успішну податкову реформу. Істотні макроекономічні успіхи супроводжувались зростанням безробіттям (падіння цін на олово призвело до звільнення у 1985—1986 роках 21 тисячі з 27 тисяч шахтарів, що підірвало позиції профспілкового руху), скороченням вжитку продовольства населенням (на третину) й поглибленням болючих соціальних проблем країни.

Був прибічником розвитку демократичних інституцій, його останній президентський термін сприяв стабілізації ситуації в країні, припиненню черги військових переворотів (за 1964—1984 роки країна пережила 11 успішних переворотів, за наступне двадцятиріччя — жодного). Уклав з Гуго Бансером Пакт на захист демократії, який забезпечив нормальне функціонування державних структур у той період і заклав основи для стабільності у подальшому.

Однак влада в країні продовжувала належати досить вузькому елітному прошарку, що не змінилось і за подальших урядів, які також провадили неоліберальну політику. Це сприяло поступовому зростанню соціальної напруженості й обранню президентом 2006 року «позасистемного» кандидата, індіанця й соціаліста Ево Моралеса.

1990 року Віктор Пас Естенсоро залишив політичну діяльність.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
    d:Track:Q13219454d:Track:Q131454

Література

  • В. І. Головченко. Пас Естенссоро Віктор // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
  • Пас Эстенсоро, Виктор // Латинская Америка. Энциклопедический справочник. — Москва : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. — С. 321.
  • Пас Эстенссоро, Виктор // Кто есть кто в мировой политике. — Москва : Политиздат, 1990. — С. 339. — ISBN 52500051389.
  • Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії. — Москва : Мысль, 1976. — 278 с. — 6000 прим.
  • Історія Латинської Америки. 1918—1945. М., 1999.
  • Історія Латинської Америки. Друга половина XX століття. М., 2004.
  • Меса Хісберт, Карлос. Президентське правління в Болівії. Між силою та законом. М., 2006.
  • Fellmann Velarde, Jose. Victor Pas Estenssoro. El Hombre y La Revolution. — La Pas, 1955.
  • Coimbra, Jorge. Víctor Paz Estenssoro; biografía ilustrada. [Textos y dibujos de Jorge Coimbra]. — La Paz : Dirección Nacional de Informaciones de la Presidencia de la República, 1960.
  • Marof,Tristán. Breve biografía de Víctor Paz Estenssoro : vida y trasfondo de la política boliviana. — La Paz : Editorial Juventud, 1965.

Посилання

  • VICTOR PAZ ESTENSSORO. Redpizarra.org. Presidentes de Bolivia. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2012.
  • Víctor Paz Estenssoro. Biografías y Vidas. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 20 жовтня 2012.
  • Victor Paz Estenssoro Victor Paz Estenssoro, a power in Bolivian politics, died on June 7th, aged 93. The Economist. Jun 21st 2001. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 20 жовтня 2012.
  • Victor Paz Estenssoro. The Telegraph. 12:00AM BST 11 Jun 2001. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 20 жовтня 2012.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Anhel Viktor Pas Estensoro isp Angel Victor Paz Estenssoro 2 zhovtnya 1907 7 chervnya 2001 bolivijskij politichnij diyach yakij trichi zajmav post prezidenta krayini 1952 1956 1960 1964 pereobranij ale skinutij 1985 1989 Razom ocholyuvav derzhavu uprodovzh 12 rokiv 6 misyaciv i 22 dniv bilshe nizh bud yakij inshij prezident Boliviyi u XIX XX stolittyah Viktor Pas Estensoro Angel Victor Paz EstenssoroViktor Pas Estensoro Prapor Prezident Boliviyi 16 kvitnya 1952 6 serpnya 1956 roku Poperednik Ernan Siles Suaso Nastupnik Ernan Siles Suaso Prapor Prezident Boliviyi 6 serpnya 1960 4 listopada 1964 roku Poperednik Ernan Siles Suaso Nastupnik Rene Barr yentos Prapor Prezident Boliviyi 6 serpnya 1985 6 serpnya 1989 roku Poperednik Ernan Siles Suaso Nastupnik Hajme Pas Samora Narodzhennya 2 zhovtnya 1907 1907 10 02 1 2 Tariha BoliviyaSmert 7 chervnya 2001 2001 06 07 1 2 93 roki abo 7 lipnya 2001 2001 07 07 4 93 roki Tariha BoliviyaNacionalnist BoliviyecKrayina BoliviyaReligiya KatolicizmOsvita dPartiya RNRShlyub 1 Karmela Serruto 2 Mariya Teresa Kortes Avtograf Nagorodi Mediafajli b u VikishovishiPochatok politichnoyi diyalnostiNarodivsya u bagatij aristokratichnij rodini Zakinchiv fakultet prava j ekonomiki Golovnogo universitetu San Andres u La Pasi advokat Uchasnik Chakskoyi vijni 1932 1935 rokiv z Paragvayem U 1938 1939 ta 1940 1941 rokah deputat Nacionalnogo kongresu vid departamentu Tariha pribichnik nacional reformizmu koncepciyi socialnogo konstitucionalizmu yaka viznavala za derzhavoyu pravo na vtruchannya do ekonomichnogo zhittya j obmezhuvala nedotorkannist privatnoyi vlasnosti 1939 roku pidpolkovnik nacionalist Erman Bush yakij ocholyuvav krayinu priznachiv jogo na post prezidenta shojno nacionalizovanogo Girskorudnogo banku Boliviyi Ministr ta opozicioner1940 roku Pas buv odnim iz zasnovnikiv a potim i liderom partiyi Revolyucijnij nacionalistichnij ruh RNR U 1941 1942 rokah ministr finansiv v administraciyi Enrike Penyarandi 1942 znovu buv obranij deputatom Nacionalnogo kongresu Buv odnim z lideriv perevorotu 19 grudnya 1943 roku sho priviv do vladi vijskovij rezhim yakij visuvav nacionalno oriyentovani lozungi U 1943 1945 rokah ministr finansiv v avtoritarnomu uryadi majora Gvalberto Vilyarroelya U toj period pid jogo kerivnictvom bulo modernizovano podatkovu sistemu ta reorganizovano bankivsku sluzhbu sho postavilo pid kontrol derzhavi valyutni operaciyi U 1944 1946 rokah senator Nacionalnogo kongresu 1946 roku pislya novogo vijskovogo perevorotu j zagibeli Vilyarroelya buv vislanij z krayini zhiv v emigraciyi v Argentini 1949 organizuvav dva zbrojnih vistupi chleniv RNR sho zavershilis nevdacheyu Povernuvsya do Boliviyi 1951 j togo zh roku otrimav najbilshu kilkist golosiv na prezidentskih viborah yak kandidat vid RNR Odnak protidiya jogo oponentiv u Nacionalnomu kongresi a potim vijskovij perevorot ne dozvolili jomu todi zajnyati post glavi derzhavi PrezidentU kvitni 1952 roku v Boliviyi vidbulas revolyuciya v rezultati yakoyi pravij vijskovij rezhim bulo skinuto Slidom za cim Pas Estensoro zmig stati do vikonannya svoyih obov yazkiv Jogo administraciya zaprovadila v krayini zagalne viborche pravo ranishe viborche pravo mali tilki pisemni gromadyani z richnim pributkom ne menshim za 200 peso Spirayuchis na pidtrimku profspilok vona stvorila derzhavnu Girskorudnu kompaniyu ta nacionalizuvala olov yani kopalni yaki ranishe nalezhali trom velikim biznesmenam a takozh zaprovadila robitnichij kontrol iz pravom veto U toj zhe chas uryad ustanoviv kontrol nad sudovoyu sistemoyu peresliduvav politichnih oponentiv v tomu chisli j za dopomogoyu stvorennya specialnoyi policiyi V sichni 1953 roku bulo pridusheno nevdalu sprobu perevorotu pislya yakoyi z RNR buli viklyucheni predstavniki yiyi pravogo krila U toj zhe chas Pas Estensoro spriyav postupovomu poslablennyu roli profspilok vidnoviv konservativno nalashtovani zbrojni sili yaki stali protivagoyu robitnichomu ruhu 1953 roku jogo uryad uhvaliv dekret pro agrarnu reformu yakij stav naslidkom radikalizaciyi selyanskogo ruhu Dekret zaboronyav stvorennya latifundij Latifundiyi mali buti eksproprijovanimi iz vidshkoduvannyam bonami za 25 rokiv za nominalnoyu vartistyu odnak inflyaciya ta devalvaciya valyuti znecinili cyu kompensaciyu Naprikinci 1953 roku pochalos zblizhennya uryadu Pasa Estensoro zi Spoluchenimi Shtatami yaki nadali jomu znachnu ekonomichnu dopomogu 1955 roku bulo prijnyato naftovij kodeks yakij spriyav zakordonnim investiciyam u cej sektor ekonomiki za nedoskonaloyi sistemi kontrolyu z boku derzhavi 1956 roku Pas Estensoro peredav vladu obranomu prezidentom na chergovih viborah svoyemu kolezi za RNR Ernanu Silesu a sam otrimav post posla u Velikij Britaniyi yakij zajmav u 1956 1959 rokah 1960 jogo bulo povtorno obrano na post prezidenta krayini v cij yakosti keruvav pidgotovkoyu pershogo desyatirichnogo planu rozvitku krayini 1961 roku iniciyuvav konstitucijnu reformu yaka zakriplyala prijnyati u 1950 ih rokah peretvorennya ale pri comu dozvolyala prezidentu balotuvatis na drugij termin pospil Bagato soratnikiv Pasa Estensoro yak livih tak i pravih vistupali proti jogo pereobrannya dekogo z nih vklyuchayuchi kolishnogo prezidenta Silesa Suaso 1964 bulo vislano z krayini 1964 vin stav glavoyu derzhavi vtretye prote oficijno sklasti prisyagu ne vstig oskilki 4 listopada togo zh roku buv usunutij vid vladi v rezultati vijskovogo perevorotu yakij ocholili obranij vice prezident generali Rene Barr yentos ta Alfredo Ovando Kandia V opoziciyiPislya perevorotu Pas Estensoro buv zmushenij emigruvati do Peru povernuvsya na batkivshinu 1971 spivpracyuvav z chergovim vijskovim liderom krayini Gugo Banserom yakij odnak 1974 roku vislav jogo za kordon za zvinuvachennyam v antiuryadovij diyalnosti j zaboroniv diyalnist vsih partij vklyuchayuchi j RNR Pislya poslablennya rezhimu Bansera j legalizaciyi partij 1978 roku Pas Estensoro znovu povernuvsya do Boliviyi za chasiv politichnoyi smuti kincya 1970 ih rokiv trichi u 1978 1979 ta 1980 rokah visuvavsya kandidatom u prezidenti vid pravoyi frakciyi RNR ale shorazu zaznavav porazki 1978 buv tretim pid chas dvoh nastupnih golosuvan drugim Ostannij prezidentskij terminPislya perebuvannya pri vladi vijskovih rezhimiv j pogliblennya socialno ekonomichnih problem za livocentristskogo uryadu Ernana Silesa Suaso 1982 1985 Viktor Pas buv obranij prezidentom krayini vchetverte na zagalnih viborah vin posiv druge misce progravshi kolishnomu diktatoru Banseri prote bilshist deputativ Nacionalnogo kongresu progolosuvali za nogo j perebuvav pri vladi do 1989 roku Za pidtrimki odnogo z lideriv RNR majbutnogo prezidenta Gonsalo Sanchesa j amerikanskogo ekonomista Dzheffri Saksa majbutnogo radnika rosijskogo uryadu Yegora Gajdara provadiv neoliberalnu ekonomichnu politiku spryamovanu na znizhennya inflyaciyi zmenshennya podatkiv obmezhennya byudzhetnogo deficitu skorochennya derzhavnih vidatkiv liberalizaciyu zovnishnoyi torgivli V krayini bulo provedeno uspishnu podatkovu reformu Istotni makroekonomichni uspihi suprovodzhuvalis zrostannyam bezrobittyam padinnya cin na olovo prizvelo do zvilnennya u 1985 1986 rokah 21 tisyachi z 27 tisyach shahtariv sho pidirvalo poziciyi profspilkovogo ruhu skorochennyam vzhitku prodovolstva naselennyam na tretinu j pogliblennyam bolyuchih socialnih problem krayini Buv pribichnikom rozvitku demokratichnih institucij jogo ostannij prezidentskij termin spriyav stabilizaciyi situaciyi v krayini pripinennyu chergi vijskovih perevorotiv za 1964 1984 roki krayina perezhila 11 uspishnih perevorotiv za nastupne dvadcyatirichchya zhodnogo Uklav z Gugo Banserom Pakt na zahist demokratiyi yakij zabezpechiv normalne funkcionuvannya derzhavnih struktur u toj period i zaklav osnovi dlya stabilnosti u podalshomu Odnak vlada v krayini prodovzhuvala nalezhati dosit vuzkomu elitnomu prosharku sho ne zminilos i za podalshih uryadiv yaki takozh provadili neoliberalnu politiku Ce spriyalo postupovomu zrostannyu socialnoyi napruzhenosti j obrannyu prezidentom 2006 roku pozasistemnogo kandidata indiancya j socialista Evo Moralesa 1990 roku Viktor Pas Estensoro zalishiv politichnu diyalnist PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Library of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454LiteraturaV I Golovchenko Pas Estenssoro Viktor Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Pas Estensoro Viktor Latinskaya Amerika Enciklopedicheskij spravochnik Moskva Sovetskaya enciklopediya 1982 T 2 S 321 Pas Estenssoro Viktor Kto est kto v mirovoj politike Moskva Politizdat 1990 S 339 ISBN 52500051389 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi Moskva Mysl 1976 278 s 6000 prim Istoriya Latinskoyi Ameriki 1918 1945 M 1999 Istoriya Latinskoyi Ameriki Druga polovina XX stolittya M 2004 Mesa Hisbert Karlos Prezidentske pravlinnya v Boliviyi Mizh siloyu ta zakonom M 2006 Fellmann Velarde Jose Victor Pas Estenssoro El Hombre y La Revolution La Pas 1955 Coimbra Jorge Victor Paz Estenssoro biografia ilustrada Textos y dibujos de Jorge Coimbra La Paz Direccion Nacional de Informaciones de la Presidencia de la Republica 1960 Marof Tristan Breve biografia de Victor Paz Estenssoro vida y trasfondo de la politica boliviana La Paz Editorial Juventud 1965 PosilannyaVICTOR PAZ ESTENSSORO Redpizarra org Presidentes de Bolivia Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2012 Procitovano 20 zhovtnya 2012 Victor Paz Estenssoro Biografias y Vidas Arhiv originalu za 14 serpnya 2013 Procitovano 20 zhovtnya 2012 Victor Paz Estenssoro Victor Paz Estenssoro a power in Bolivian politics died on June 7th aged 93 The Economist Jun 21st 2001 Arhiv originalu za 14 serpnya 2013 Procitovano 20 zhovtnya 2012 Victor Paz Estenssoro The Telegraph 12 00AM BST 11 Jun 2001 Arhiv originalu za 14 serpnya 2013 Procitovano 20 zhovtnya 2012

Дата публікації:
Топ