Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нейтральність цієї статті під сумнівом Будь ласка ознайомтеся з відповідним та за можливості виправте недоліки червень 2

Альфредо Овандо Кандіа

Альфредо Овандо Кандіа
цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним та за можливості виправте недоліки. (червень 2018)

Альфредо Овандо Кандіа (ісп. Alfredo Ovando Candia; 5 квітня 1918 — 24 січня 1982) — болівійський військовий та політичний діяч. Генерал. Начальник генерального штабу, головнокомандувач збройних сил Болівії, президент країни у 1969—1970 роках.

Альфредо Овандо Кандіа
Alfredo Ovando Candia
image
Альфредо Овандо Кандіа
image
Прапор
 Голова військової урядової хунти Болівії
4 — 5 листопада 1964 року
Попередник: Віктор Пас Естенсоро
Наступник: Рене Барр'єнтос
image
Прапор
 Президент Болівії
2 січня — 6 серпня 1966 року
Попередник: Рене Барр'єнтос
Наступник: Рене Барр'єнтос
image
Прапор
 Президент Болівії
26 вересня 1969 — 6 жовтня 1970 року
Попередник: Луїс Адольфо Сілес Салінас
Наступник: Хуан Хосе Торрес
 
Народження: 6 квітня 1918(1918-04-06)[1][2]
Кобіха, Болівія
Смерть: 24 січня 1982(1982-01-24)[1][2] (63 роки)
Ла-Пас, Болівія
Національність: Болівієць
Країна: Болівія
Релігія: Католицизм
Партія: незалежний політик
Автограф: image

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Альфредо Овандо Кандіа народився 5 квітня 1918 року в місті Кобіха (ісп. Cobija, департамент Пандо, Болівія. Здобував освіту у столичному коледжі «Аякуччо» та у військовому коледжі, який закінчив з відзнакою. У 1934–1935 роках у складі болівійської армії брав участь у Чакській війні проти Парагваю. 1936 року вступив до військової академії, після закінчення якої 1939 року займав різні пости в болівійській армії, викладав у військовому коледжі, де здобув звання професора.

У квітні 1952 року Овандо підтримав загальне повстання, яке привело до влади партію Революційний націоналістичний рух. Керував відновленням знищених у квітневих боях збройних сил країни, того ж року йому присвоєно звання дивізійного генерала. Займав пост начальника генерального штабу, а з 1962 — головнокомандувача збройних сил Болівії.

У боротьбі за владу

Коли 3 листопада 1964 року в місті Кочабамба 7-а дивізія повстала проти непопулярного президента Віктора Паса Естенсоро, а її підтримали інші військові частини, Овандо Кандіа зажадав від президента залишити пост. Наступного дня Віктор Пас вилетів до Перу, а генерал Овандо прийняв керівництво військовою урядовою хунтою. Однак на владу претендував колишній віце-президент генерал Рене Барр'єнтос, який був впливовою політичною фігурою, й 5 листопада Альфредо Овандо призначив його співголовою хунти. 6 листопада вони анулювали конституцію 1961 року та відновили дію конституції 1945 з поправками 1947 року. Ситуація складалась так, що досвідчений Барр'єнтос контролював тільки ВПС Болівії, а генерал Овандо, який раніше з політикою зв'язаним не був, — всю сухопутну армію країни.

Оскільки ніхто з них не міг взяти гору, а Альфредо Овандо владою поступатись не збирався, генералам довелось іти на компроміси. 31 грудня 1965 року хунта оголосила про проведення в липні наступного року загальних виборів, на яких урядовим кандидатом мав виступити Рене Барр'єнтос.

Тимчасовий президент

4 січня 1966 року генерал Овандо зайняв пост тимчасового президента країни. На цьому посту Альфредо Овандо гарантував перемогу Барр'єнтоса на виборах 3 липня 1966 року. Напередодні виборів він увів до шахтарського центру міста Оруро 2-у піхотну дивізію, а до сільської місцевості були відряджені мобільні загони урядового блоку Болівійський революційний фронт і Болівійської соціалістичної фаланги. Міжнародні спостерігачі зафіксували масу серйозних зловживань — знищення бюлетенів, залякування виборців, фальсифікацію результатів голосування. Генерал Рене Барр'єнтос отримав більшість голосів, й Овандо 6 серпня 1966 року передав йому владу як конституційно обраному президенту.

На чолі армії. Епопея Че Гевари

Поступившись постом президента Барр'єнтосу, Альфредо Овандо залишився головнокомандувачем збройними силами Болівії. Суперництво двох лідерів країни тривало і за такого розподілу постів — болівійська преса відкрито писала, що генерал Овандо невдоволений станом справ і в будь-який момент може усунути Барр'єнтоса. Начальник генерального штабу армії полковник Маркос Васкес Семпертегі виступив із заявою, що у разі захоплення влади генералом Овандо він виступить проти нього. За деякий час Овандо усунув Васкеса з його посту, призначивши новим начальником генерального штабу генерал-майора Хуана Хосе Торреса.

Однак невдовзі розбіжності Овандо й Барр'єнтоса відійшли на другий план. 23 березня 1967 року загін Ернесто Че Гевари — Армія національного визволення — здійснив першу бойову операцію проти урядової армії, убивши 6 та взявши у полон 14 військовослужбовців. Зі штабу 4-ї дивізії в Камірі про це повідомили начальнику генерального штабу Торресу, а той доповів Овандо й начальнику військової розвідки Федеріко Аране. Генерал Овандо як головнокомандувач узяв на себе керівництво операціями проти партизан, кинувши на пошуки загону 4-у дивізію (штаб в Камірі) та 8-у дивізію (штаб у Санта-Крусі) болівійської армії.

10 квітня загін Че Гевари знову став до бою з армією, атакувавши із засідки дві військові колони. Болівійська армія втратила 10 чоловік убитими й 30 полоненими.

Подальші успішні напади партизан на армійські частини відбулись 8 і 30 травня, проте загін Че Гевари, що розділився на дві частини та не мав підтримки населення, був приречений.

«Ніч Святого Хуана»

Сутички армії з партизанами збіглися з масовим невдоволенням болівійських шахтарів, які протестували проти низької зарплатні, поганого харчування та постачання. За умов партизанської війни, що почалась, про масштаби якої влада ще не могла отримати точну інформацію, генерал Овандо як головнокомандувач збройними силами віддав армії наказ зайняти копальні й шахтарські селища Катаві й Сігло ХХ. У ніч на 25 червня 1967 року, відому в Болівії як «ніч Сан-Хуана», армія захопила селища, розгорнувши репресії проти шахтарів. Було розстріляно 20 чоловік, 70 чоловік поранено. Генерал Овандо в заяві від 1 липня виправдовував цю акцію тим, що шахтарі готували напади на казарми, а президент Барр'єнтос узяв на себе всю відповідальність за те, що сталось, однак це не переконало опозицію. «Ніч Святого-Хуана» стала предметом розслідування в Національному конгресі й була засуджена як політичними партіями, так і католицькою церквою. Представник Націоналістичного революційного руху Лема Пелаес назвав її «одним із найжорстокіших злочинів, відомих в історії країни».

Овандо й Че Гевара

«Ніч Святого Хуана» ніяк не зблизила партизан Че Гевари з болівійськими лівими, й армія під командуванням Альфредо Овандо продовжила пошук кубинців у джунглях департаментів Чукісака і Санта-Крус. Для ліквідації загону , що відокремився від загону Че Гевари, болівійське командування розробило операцію «Парабаньйо» й кинуло на його пошуки авіацію та частини 4-ї і 8-ї дивізій. 31 серпня загін було знищено на переправі Ієсо. 8 жовтня 1967 року в улоговині Кебрада де Юро були знищені й рештки загону Че Гевари, а самого його взято в полон. На світанку 9 жовтня генерал Альфредо Овандо у супроводі полковника та контр-адмірала Угартече прибув до селища Ігера, де утримувався Че Гевара. Після тривалих радіоперемовин з президентом Барр'єнтосом вони прийняли рішення про розстріл в'язня. Прийшовши до влади 1969 року Альфредо Овандо заявляв, що рішення про розстріл Че Гевари цілком лежить на сумлінні Барр'єнтоса, і що він сам виступав проти такого рішення.

Перед поверненням до влади

Суперництво між президентом Барр'єнтосом і головнокомандувачем Овандо знову почало зростати після того, як у серпні 1968 року колишній начальник генерального штабу полковник Маркос Васкес спробував скинути обох. Спроба перевороту провалилась, однак Барр'єнтос втратив довіру до Овандо й почав формувати «об'єднані пересувні загони з охорони порядку й розвитку». Їхнім завданням Барр'єнтос оголосив боротьбу з партизанським рухом, однак насправді вони мали стати гарантією його безпеки. Відносини між двома генералами ще більше погіршились, але вони домовились, що Овандо займе пост президента після виборів 1970 року.

Коли 27 квітня 1969 року вертоліт президента Барр'єнтоса за нез'ясованих обставин розбився під час приземлення на аеродромі в Кочабамбі, генерал Овандо перебував у Вашингтоні (США) за запрошенням генерала Вільяма Вестморленда. Він негайно перервав візит та повернувся в Ла-Пас, але присягу як президент уже склав Луїс Адольфо Сілес Салінас. Це спричинило неприховане невдоволення Овандо, який заявив, що якщо Сілес відійде від «революційного курсу», то він усуне президента.

На початку травня 1969 року, після двох тижнів конфлікту Сілеса й Овандо, обидва зустрілись за «дружньою вечерею» і домовились. Після цього військове командування поширило заяву, в якій висловлювалась підтримка новому президенту, а Сілес Салінас провів прес-конференцію та заявив, що не варто більше торкатись цього «неприємного епізоду». Однак перемир'я було крихким. 21 липня 1969 року журнал «Newsweek» зазначав, що у керівництві болівійської армії дуже багато невдоволених політикою президента Сілеса, й вони бажали б замінити його на генерала Овандо. У ті ж дні, коли почалась підготовка до нових виборів, генерала Овандо називали як майбутнього кандидата в президенти. У вересні прибічники покійного Барр'єнтоса на чолі з полковником Лечіном склали змову з метою усунення як Сілеса Салінаса, так і Овандо, однак останній їх випередив.

Президент Болівії

«Національна революція»

26 вересня 1969 року генерал Альфредо Овандо Кандіа здійснив військовий переворот та рішенням об'єднаного командування трьох родів військ був призначений президентом Болівії. У посланні до народу він заявив, що пропонує «народну, націоналістичну та революційну політику». «Нам потрібна і ми вимагаємо від імені Болівії енергійної підтримки робітників, селян, студентів, середніх шарів, які так довго чекали на здійснення своїх мрій і задоволення своїх потреб». Того ж дня було опубліковано «Революційний мандат збройних сил».

До грудня 1969 року уряд Овандо запровадив державну монополію на експорт мінеральної сировини, зобов'язав експортерів передавати державі валюту, запровадив податок у 25 % на прибутки гірськорудних компаній США, скасував невигідний для країни нафтовий кодекс і скасував декрет № 07822 від листопада 1966 року, що ліквідував свободу профспілок. 16 жовтня Альфредо Овандо видав декрет № 08956, яким націоналізував власність нафтової компанії США «Болівієн галф ойл». 17 жовтня був оголошений «Днем національної гідності Болівії». На початку листопада Овандо вивів армію з гірськорудних центрів і шахтарських селищ. Була легалізована Комуністична партія Болівії. 16 листопада 1969 року Овандо відновив дипломатичні відносини з СРСР і країни обмінялись послами. Овандо залучив до уряду молодих інтелектуалів Хосе Ортіса Меркадо, Едгара Камачо, Оскара Боніфаса, Марсело Кірогу Санта-Круса, Антоніо Санчеса Лосаду. Його підтримали деякі члени Революційного націоналістичного руху та християнські демократи.

Опозиція

При цьому адміністрацію Овандо критикували різноманітні сили. В опозиції до режиму опинились і Соціал-демократична партія Сілеса Салінаса, і РНР Віктора Паса, і радикальна права Болівійська соціалістична фаланга. У грудні 1969 року Болівію відвідав американський сенатор Пет Голт, який потім подав секретну доповідь комісії із закордонних справ Сенату США. Голт стверджував, що «в Болівії спостерігається явна тенденція до створення крайнього лівого, націоналістичного та, можливо, комуністичного уряду» й рекомендував «переконати Овандо замінити деяких найбільш екстремістських членів його кабінету». Пізніше, 14 вересня 1970 року болівійська газета «Presencia» (Ла-Пас) стверджувала, що після цієї доповіді у США було розроблено план «Голт» із дестабілізації режиму генерала Овандо за допомогою економічної блокади й падіння світових цін на олово. У травні 1970 року праве крило армії домоглось від Овандо виходу у відставку міністра гірськорудної та нафтової промисловості Марсело Кіроги Санта-Круса, який наполягав на націоналізації природних ресурсі Болівії. У липні праві військові на чолі з командувачем сухопутними військами генералом домоглись відставки головнокомандувача збройними силами генерала Хуана Хосе Торреса, відомого своїми лівими поглядами.

Профспілкові конгреси й конфлікт із профспілками

XIV конгрес гірників Болівії, що відбувся у квітні 1970 року й травневий IV Національний конгрес профспілок Болівії, в роботі яких відкрито брали участь представники лівих партій, в тому числі й комуністи, які вперше у своїй історії проголосили за кінцеву мету своєї боротьби будівництво в Болівії соціалістичного суспільства. Представник партії Лівий націоналістичний революційний рух , пішовши на компроміс із правими партіями, очолив Болівійський робітничий центр. Президент Овандо і головнокомандувач армією Торрес виступили із засудженням рішень обох конгресів та заявили, що Болівія не готова до встановлення соціалізму. Овандо назвав позицію конгресу профспілок «антинаціональною», а міністр внутрішніх справ полковник Хуан Айороа виступив з прямими погрозами на адресу профспілок. «Революція» генерала Овандо не здобула визнання у профспілковому середовищі, а уряд Овандо тепер не міг розраховувати на підтримку профспілок, які мали величезний вплив.

«Університетська революція»

Одночасно зростав тиск на уряд з боку лівих сил. В країні розгорнулась так звана «Університетська революція». Якщо майже половина ректорів університетів Болівії дотримувались лівих поглядів, то основна маса студентів перебувала під впливом крайніх лівих організацій — Лівого революційного руху, Революційної християнсько-демократичної партії і створеної послідовниками ідей Мао Цзедуна «паралельної» Компартії Болівії. У червні 1970 року, після убивства студентських лідерів Дженні Келлер та університетами країни прокотились студентські заворушення, багато студентських вожаків закликали до збройної боротьби проти уряду Овандо. Сам президент виступив зі спеціальною заявою, звинувачуючи анархістів у спробі створити умови для його усунення. У липні збройні загони Болівійської соціалістичної фаланги за згоди армії захопили столичний університет й утримували його цілий тиждень. Одночасно праві кола армії домоглись від Овандо відставки лівоналаштованого міністра інформації Альберто Байлея.

Армія національного визволення. Привид Че Гевари

Не встигла вщухнути хвиля «Студентської революції», як у липні 1970 року відновила партизанські дії заснована Че Геварою Армія національного визволення на чолі з . Партизани захопили селище Теопонте й узяли в заручники кількох спеціалістів з ФРН. В обмін на них АНВ зажадала видачі всіх захоплених за Барр'єнтоса соратників Че Гевари. Альфредо Овандо запровадив у країні надзвичайний стан, знову кинув армію на придушення осередків повстанців й оголосив військовою зоною три провінції. В серпні партизанський рух, в якому брали участь близько 100 чоловік, в основному студентів з лівого крила Християнсько-демократичної партії, було придушено, 40 полонених було розстріляно.

Конфлікт у збройних силах та усунення Овандо

Овандо втрачав підтримку — лівонаціоналістичні кола вважали його диктатором та убивцею Че Гевари, а армійські офіцери, які воювали з партизанами Че Гевари, — просто зрадником. Командувач сухопутними військами генерал Рохеліо Міранда і праві партії у серпні 1970 року почали кампанію з вимогами відмови від лівих лозунгів й жорсткого наведення порядку в країні. Одночасно Міранда та відправлений у відставку генерал Торрес влаштували у ЗМІ дискусію, висловлюючи свої погляди на ситуацію і на роль армії. Міністр внутрішніх справ полковник Айороа закрив газету «La Prensa». Яка мала ліву репутацію. На початку вересня праві організації Конфедерація національної оборони, Антикомуністична ліга, Громадянська революційна гвардія та Союз ветеранів війни в Чако за підтримки МВС провели в Ла-Пасе маніфестацію з протестом проти «кастро-комунізму» і знайшли деяку підтримку серед населення. У відповідь ліві почали створювати комітети захисту революції. Овандо кинув поліцію та армію проти лівих демонстрантів у Ла-Пасі, Оруро, Кочабамбі й Санта-Крусі, що призвело до кровопролиття. Він запровадив закон, що дозволяв заслати з країни за 24 години будь-якого іноземця, якого буде запідозрено в «антиурядовій» діяльності. На підставі цього закону влада заарештувала й вислала з країни навіть групу католицьких священиків. Голодування тепер було кваліфіковано як карний злочин.

Однак ці заходи не посилили режим генерала Овандо. 14 вересня колишній міністр інформації Альберто Байлей заявив у газеті «Presencia», що ЦРУ готує в країні переворот. 25 вересня дійшлло до того, що газети опублікували звернення відставних генералів та вищих офіцерів з вимогами усунення Овандо й повернення до демократичного правління. Президент Альфредо Овандо скликав екстрену закриту нараду командування армією та подав у відставку, але її не прийняли. 4 жовтня, коли Овандо здійснював поїздку в Санта-Крус, командувач сухопутними військами генерал Рохеліо Міранда заявив про непокору президенту й зажадав його відставки. Альфредо Овандо цього разу не захотів здаватись, повернувся до столиці та змістив Міранду з його посту. Дводенні перемовини не дали результатів — у країні назрівав збройний конфлікт між двома армійськими угрупуваннями.

6 жовтня 1970 року міністр інформації Карлос Карраско заявив, що президент Альфредо Овандо Кандіа подав у відставку, щоб уникнути кривавої сутички.

Після усунення від влади

Відставка генерала Овандо, який переховувався у посольстві Аргентини, не попередила кривавих боїв із застосуванням танків та авіації. Потім генерал Хуан Хосе Торрес, який прийшов до влади, призначив його послом в Іспанії. Проте 1971 року уряд генерала Торреса порушив проти Альфредо Овандо справу за звинуваченням в організації убивства президента Барр'єнтоса. Овандо, який перебував в Іспанії, відмовився повернутись на батьківщину, щоб стати перед судом і склав із себе повноваження посла в Мадриді. Коли Торреса було скинуто, уряд нового президента Гуго Бансера звинуватив Овандо у фінансових зловживаннях і той залишився жити в еміграції.

Останні роки

Альфредо Овандо повернувся до Болівії 1978 року й виступив на підтримку передвиборчого блоку лівих партій Фронту демократичної та народної єдності (ісп. Frente de Union Democratica Popular) Ернана Сілеса Суасо. Він засудив переворот 1980 року, який відрізав Ернану Сілесу, який переміг на виборах, шлях до влади.

Альфредо Овандо помер 24 січня 1982 року в Ла-Пасі від шлункової хвороби. «New-York Times», яка повідомила 26 січня 1982 року про його смерть у короткій статті, передусім згадала його роль у розгромі загону Ернесто Че Гевари та його убивство.

За десять місяців військовики добровільно передали владу Сілесу Суасо, на підтримку якого виступав Овандо.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #138159289 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  3. . Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 21 жовтня 2012.
  4. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012.
  5. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.116
  6. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 308
  7. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.125
  8. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 309
  9. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 311
  10. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 280
  11. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 285
  12. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.127-128
  13. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 294
  14. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 297
  15. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 305
  16. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 321
  17. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 333
  18. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.135
  19. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.136
  20. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.146
  21. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.149
  22. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.150
  23. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.193
  24. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.152
  25. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.154
  26. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.155
  27. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.156
  28. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.161-162
  29. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.158-159
  30. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.167
  31. Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 — С.168
  32. Лаврецький І. Р. Ернесто Че Гевара // М. «Молодая гвардия», 1978 серія ЖЗЛ — С. 332
  33. http://www.nytimes.com/1982/01/26/obituaries/alfredo-ovando-dead-ex-president-of-bolivia.html [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] «Alfredo Ovando Dead; Ex-President of Bolivia», «New-York Times», 26 січня 1982 року

Література

  • Латинська Америка. Енциклопедичний довідник / М. «Советская энциклопедия», 1982 — С.271 (стаття) (рос.)
  • Щорічник ВРЕ. 1970 / М. «Советская энциклопедия» (біографічний нарис) (рос.)
  • Сашин. Болівія. Нарис новітньої історії / М. «Мысль» , 1976 (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nejtralnist ciyeyi statti pid sumnivom Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim ta za mozhlivosti vipravte nedoliki cherven 2018 Alfredo Ovando Kandia isp Alfredo Ovando Candia 5 kvitnya 1918 24 sichnya 1982 bolivijskij vijskovij ta politichnij diyach General Nachalnik generalnogo shtabu golovnokomanduvach zbrojnih sil Boliviyi prezident krayini u 1969 1970 rokah Alfredo Ovando Kandia Alfredo Ovando CandiaAlfredo Ovando Kandia Prapor Golova vijskovoyi uryadovoyi hunti Boliviyi 4 5 listopada 1964 roku Poperednik Viktor Pas Estensoro Nastupnik Rene Barr yentos Prapor Prezident Boliviyi 2 sichnya 6 serpnya 1966 roku Poperednik Rene Barr yentos Nastupnik Rene Barr yentos Prapor Prezident Boliviyi 26 veresnya 1969 6 zhovtnya 1970 roku Poperednik Luyis Adolfo Siles Salinas Nastupnik Huan Hose Torres Narodzhennya 6 kvitnya 1918 1918 04 06 1 2 Kobiha BoliviyaSmert 24 sichnya 1982 1982 01 24 1 2 63 roki La Pas BoliviyaNacionalnist BoliviyecKrayina BoliviyaReligiya KatolicizmPartiya nezalezhnij politik Avtograf Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaAlfredo Ovando Kandia narodivsya 5 kvitnya 1918 roku v misti Kobiha isp Cobija departament Pando Boliviya Zdobuvav osvitu u stolichnomu koledzhi Ayakuchcho ta u vijskovomu koledzhi yakij zakinchiv z vidznakoyu U 1934 1935 rokah u skladi bolivijskoyi armiyi brav uchast u Chakskij vijni proti Paragvayu 1936 roku vstupiv do vijskovoyi akademiyi pislya zakinchennya yakoyi 1939 roku zajmav rizni posti v bolivijskij armiyi vikladav u vijskovomu koledzhi de zdobuv zvannya profesora U kvitni 1952 roku Ovando pidtrimav zagalne povstannya yake privelo do vladi partiyu Revolyucijnij nacionalistichnij ruh Keruvav vidnovlennyam znishenih u kvitnevih boyah zbrojnih sil krayini togo zh roku jomu prisvoyeno zvannya divizijnogo generala Zajmav post nachalnika generalnogo shtabu a z 1962 golovnokomanduvacha zbrojnih sil Boliviyi U borotbi za vladu Koli 3 listopada 1964 roku v misti Kochabamba 7 a diviziya povstala proti nepopulyarnogo prezidenta Viktora Pasa Estensoro a yiyi pidtrimali inshi vijskovi chastini Ovando Kandia zazhadav vid prezidenta zalishiti post Nastupnogo dnya Viktor Pas viletiv do Peru a general Ovando prijnyav kerivnictvo vijskovoyu uryadovoyu huntoyu Odnak na vladu pretenduvav kolishnij vice prezident general Rene Barr yentos yakij buv vplivovoyu politichnoyu figuroyu j 5 listopada Alfredo Ovando priznachiv jogo spivgolovoyu hunti 6 listopada voni anulyuvali konstituciyu 1961 roku ta vidnovili diyu konstituciyi 1945 z popravkami 1947 roku Situaciya skladalas tak sho dosvidchenij Barr yentos kontrolyuvav tilki VPS Boliviyi a general Ovando yakij ranishe z politikoyu zv yazanim ne buv vsyu suhoputnu armiyu krayini Oskilki nihto z nih ne mig vzyati goru a Alfredo Ovando vladoyu postupatis ne zbiravsya generalam dovelos iti na kompromisi 31 grudnya 1965 roku hunta ogolosila pro provedennya v lipni nastupnogo roku zagalnih viboriv na yakih uryadovim kandidatom mav vistupiti Rene Barr yentos Timchasovij prezident 4 sichnya 1966 roku general Ovando zajnyav post timchasovogo prezidenta krayini Na comu postu Alfredo Ovando garantuvav peremogu Barr yentosa na viborah 3 lipnya 1966 roku Naperedodni viboriv vin uviv do shahtarskogo centru mista Oruro 2 u pihotnu diviziyu a do silskoyi miscevosti buli vidryadzheni mobilni zagoni uryadovogo bloku Bolivijskij revolyucijnij front i Bolivijskoyi socialistichnoyi falangi Mizhnarodni sposterigachi zafiksuvali masu serjoznih zlovzhivan znishennya byuleteniv zalyakuvannya viborciv falsifikaciyu rezultativ golosuvannya General Rene Barr yentos otrimav bilshist golosiv j Ovando 6 serpnya 1966 roku peredav jomu vladu yak konstitucijno obranomu prezidentu Na choli armiyi Epopeya Che Gevari Postupivshis postom prezidenta Barr yentosu Alfredo Ovando zalishivsya golovnokomanduvachem zbrojnimi silami Boliviyi Supernictvo dvoh lideriv krayini trivalo i za takogo rozpodilu postiv bolivijska presa vidkrito pisala sho general Ovando nevdovolenij stanom sprav i v bud yakij moment mozhe usunuti Barr yentosa Nachalnik generalnogo shtabu armiyi polkovnik Markos Vaskes Sempertegi vistupiv iz zayavoyu sho u razi zahoplennya vladi generalom Ovando vin vistupit proti nogo Za deyakij chas Ovando usunuv Vaskesa z jogo postu priznachivshi novim nachalnikom generalnogo shtabu general majora Huana Hose Torresa Odnak nevdovzi rozbizhnosti Ovando j Barr yentosa vidijshli na drugij plan 23 bereznya 1967 roku zagin Ernesto Che Gevari Armiya nacionalnogo vizvolennya zdijsniv pershu bojovu operaciyu proti uryadovoyi armiyi ubivshi 6 ta vzyavshi u polon 14 vijskovosluzhbovciv Zi shtabu 4 yi diviziyi v Kamiri pro ce povidomili nachalniku generalnogo shtabu Torresu a toj dopoviv Ovando j nachalniku vijskovoyi rozvidki Federiko Arane General Ovando yak golovnokomanduvach uzyav na sebe kerivnictvo operaciyami proti partizan kinuvshi na poshuki zagonu 4 u diviziyu shtab v Kamiri ta 8 u diviziyu shtab u Santa Krusi bolivijskoyi armiyi 10 kvitnya zagin Che Gevari znovu stav do boyu z armiyeyu atakuvavshi iz zasidki dvi vijskovi koloni Bolivijska armiya vtratila 10 cholovik ubitimi j 30 polonenimi Podalshi uspishni napadi partizan na armijski chastini vidbulis 8 i 30 travnya prote zagin Che Gevari sho rozdilivsya na dvi chastini ta ne mav pidtrimki naselennya buv prirechenij Nich Svyatogo Huana Sutichki armiyi z partizanami zbiglisya z masovim nevdovolennyam bolivijskih shahtariv yaki protestuvali proti nizkoyi zarplatni poganogo harchuvannya ta postachannya Za umov partizanskoyi vijni sho pochalas pro masshtabi yakoyi vlada she ne mogla otrimati tochnu informaciyu general Ovando yak golovnokomanduvach zbrojnimi silami viddav armiyi nakaz zajnyati kopalni j shahtarski selisha Katavi j Siglo HH U nich na 25 chervnya 1967 roku vidomu v Boliviyi yak nich San Huana armiya zahopila selisha rozgornuvshi represiyi proti shahtariv Bulo rozstrilyano 20 cholovik 70 cholovik poraneno General Ovando v zayavi vid 1 lipnya vipravdovuvav cyu akciyu tim sho shahtari gotuvali napadi na kazarmi a prezident Barr yentos uzyav na sebe vsyu vidpovidalnist za te sho stalos odnak ce ne perekonalo opoziciyu Nich Svyatogo Huana stala predmetom rozsliduvannya v Nacionalnomu kongresi j bula zasudzhena yak politichnimi partiyami tak i katolickoyu cerkvoyu Predstavnik Nacionalistichnogo revolyucijnogo ruhu Lema Pelaes nazvav yiyi odnim iz najzhorstokishih zlochiniv vidomih v istoriyi krayini Ovando j Che Gevara Nich Svyatogo Huana niyak ne zblizila partizan Che Gevari z bolivijskimi livimi j armiya pid komanduvannyam Alfredo Ovando prodovzhila poshuk kubinciv u dzhunglyah departamentiv Chukisaka i Santa Krus Dlya likvidaciyi zagonu sho vidokremivsya vid zagonu Che Gevari bolivijske komanduvannya rozrobilo operaciyu Parabanjo j kinulo na jogo poshuki aviaciyu ta chastini 4 yi i 8 yi divizij 31 serpnya zagin bulo znisheno na perepravi Iyeso 8 zhovtnya 1967 roku v ulogovini Kebrada de Yuro buli znisheni j reshtki zagonu Che Gevari a samogo jogo vzyato v polon Na svitanku 9 zhovtnya general Alfredo Ovando u suprovodi polkovnika ta kontr admirala Ugarteche pribuv do selisha Igera de utrimuvavsya Che Gevara Pislya trivalih radioperemovin z prezidentom Barr yentosom voni prijnyali rishennya pro rozstril v yaznya Prijshovshi do vladi 1969 roku Alfredo Ovando zayavlyav sho rishennya pro rozstril Che Gevari cilkom lezhit na sumlinni Barr yentosa i sho vin sam vistupav proti takogo rishennya Pered povernennyam do vladi Supernictvo mizh prezidentom Barr yentosom i golovnokomanduvachem Ovando znovu pochalo zrostati pislya togo yak u serpni 1968 roku kolishnij nachalnik generalnogo shtabu polkovnik Markos Vaskes sprobuvav skinuti oboh Sproba perevorotu provalilas odnak Barr yentos vtrativ doviru do Ovando j pochav formuvati ob yednani peresuvni zagoni z ohoroni poryadku j rozvitku Yihnim zavdannyam Barr yentos ogolosiv borotbu z partizanskim ruhom odnak naspravdi voni mali stati garantiyeyu jogo bezpeki Vidnosini mizh dvoma generalami she bilshe pogirshilis ale voni domovilis sho Ovando zajme post prezidenta pislya viboriv 1970 roku Koli 27 kvitnya 1969 roku vertolit prezidenta Barr yentosa za nez yasovanih obstavin rozbivsya pid chas prizemlennya na aerodromi v Kochabambi general Ovando perebuvav u Vashingtoni SShA za zaproshennyam generala Vilyama Vestmorlenda Vin negajno perervav vizit ta povernuvsya v La Pas ale prisyagu yak prezident uzhe sklav Luyis Adolfo Siles Salinas Ce sprichinilo neprihovane nevdovolennya Ovando yakij zayaviv sho yaksho Siles vidijde vid revolyucijnogo kursu to vin usune prezidenta Na pochatku travnya 1969 roku pislya dvoh tizhniv konfliktu Silesa j Ovando obidva zustrilis za druzhnoyu vechereyu i domovilis Pislya cogo vijskove komanduvannya poshirilo zayavu v yakij vislovlyuvalas pidtrimka novomu prezidentu a Siles Salinas proviv pres konferenciyu ta zayaviv sho ne varto bilshe torkatis cogo nepriyemnogo epizodu Odnak peremir ya bulo krihkim 21 lipnya 1969 roku zhurnal Newsweek zaznachav sho u kerivnictvi bolivijskoyi armiyi duzhe bagato nevdovolenih politikoyu prezidenta Silesa j voni bazhali b zaminiti jogo na generala Ovando U ti zh dni koli pochalas pidgotovka do novih viboriv generala Ovando nazivali yak majbutnogo kandidata v prezidenti U veresni pribichniki pokijnogo Barr yentosa na choli z polkovnikom Lechinom sklali zmovu z metoyu usunennya yak Silesa Salinasa tak i Ovando odnak ostannij yih viperediv Prezident Boliviyi Nacionalna revolyuciya 26 veresnya 1969 roku general Alfredo Ovando Kandia zdijsniv vijskovij perevorot ta rishennyam ob yednanogo komanduvannya troh rodiv vijsk buv priznachenij prezidentom Boliviyi U poslanni do narodu vin zayaviv sho proponuye narodnu nacionalistichnu ta revolyucijnu politiku Nam potribna i mi vimagayemo vid imeni Boliviyi energijnoyi pidtrimki robitnikiv selyan studentiv serednih shariv yaki tak dovgo chekali na zdijsnennya svoyih mrij i zadovolennya svoyih potreb Togo zh dnya bulo opublikovano Revolyucijnij mandat zbrojnih sil Do grudnya 1969 roku uryad Ovando zaprovadiv derzhavnu monopoliyu na eksport mineralnoyi sirovini zobov yazav eksporteriv peredavati derzhavi valyutu zaprovadiv podatok u 25 na pributki girskorudnih kompanij SShA skasuvav nevigidnij dlya krayini naftovij kodeks i skasuvav dekret 07822 vid listopada 1966 roku sho likviduvav svobodu profspilok 16 zhovtnya Alfredo Ovando vidav dekret 08956 yakim nacionalizuvav vlasnist naftovoyi kompaniyi SShA Boliviyen galf ojl 17 zhovtnya buv ogoloshenij Dnem nacionalnoyi gidnosti Boliviyi Na pochatku listopada Ovando viviv armiyu z girskorudnih centriv i shahtarskih selish Bula legalizovana Komunistichna partiya Boliviyi 16 listopada 1969 roku Ovando vidnoviv diplomatichni vidnosini z SRSR i krayini obminyalis poslami Ovando zaluchiv do uryadu molodih intelektualiv Hose Ortisa Merkado Edgara Kamacho Oskara Bonifasa Marselo Kirogu Santa Krusa Antonio Sanchesa Losadu Jogo pidtrimali deyaki chleni Revolyucijnogo nacionalistichnogo ruhu ta hristiyanski demokrati Opoziciya Pri comu administraciyu Ovando kritikuvali riznomanitni sili V opoziciyi do rezhimu opinilis i Social demokratichna partiya Silesa Salinasa i RNR Viktora Pasa i radikalna prava Bolivijska socialistichna falanga U grudni 1969 roku Boliviyu vidvidav amerikanskij senator Pet Golt yakij potim podav sekretnu dopovid komisiyi iz zakordonnih sprav Senatu SShA Golt stverdzhuvav sho v Boliviyi sposterigayetsya yavna tendenciya do stvorennya krajnogo livogo nacionalistichnogo ta mozhlivo komunistichnogo uryadu j rekomenduvav perekonati Ovando zaminiti deyakih najbilsh ekstremistskih chleniv jogo kabinetu Piznishe 14 veresnya 1970 roku bolivijska gazeta Presencia La Pas stverdzhuvala sho pislya ciyeyi dopovidi u SShA bulo rozrobleno plan Golt iz destabilizaciyi rezhimu generala Ovando za dopomogoyu ekonomichnoyi blokadi j padinnya svitovih cin na olovo U travni 1970 roku prave krilo armiyi domoglos vid Ovando vihodu u vidstavku ministra girskorudnoyi ta naftovoyi promislovosti Marselo Kirogi Santa Krusa yakij napolyagav na nacionalizaciyi prirodnih resursi Boliviyi U lipni pravi vijskovi na choli z komanduvachem suhoputnimi vijskami generalom domoglis vidstavki golovnokomanduvacha zbrojnimi silami generala Huana Hose Torresa vidomogo svoyimi livimi poglyadami Profspilkovi kongresi j konflikt iz profspilkami XIV kongres girnikiv Boliviyi sho vidbuvsya u kvitni 1970 roku j travnevij IV Nacionalnij kongres profspilok Boliviyi v roboti yakih vidkrito brali uchast predstavniki livih partij v tomu chisli j komunisti yaki vpershe u svoyij istoriyi progolosili za kincevu metu svoyeyi borotbi budivnictvo v Boliviyi socialistichnogo suspilstva Predstavnik partiyi Livij nacionalistichnij revolyucijnij ruh pishovshi na kompromis iz pravimi partiyami ocholiv Bolivijskij robitnichij centr Prezident Ovando i golovnokomanduvach armiyeyu Torres vistupili iz zasudzhennyam rishen oboh kongresiv ta zayavili sho Boliviya ne gotova do vstanovlennya socializmu Ovando nazvav poziciyu kongresu profspilok antinacionalnoyu a ministr vnutrishnih sprav polkovnik Huan Ajoroa vistupiv z pryamimi pogrozami na adresu profspilok Revolyuciya generala Ovando ne zdobula viznannya u profspilkovomu seredovishi a uryad Ovando teper ne mig rozrahovuvati na pidtrimku profspilok yaki mali velicheznij vpliv Universitetska revolyuciya Odnochasno zrostav tisk na uryad z boku livih sil V krayini rozgornulas tak zvana Universitetska revolyuciya Yaksho majzhe polovina rektoriv universitetiv Boliviyi dotrimuvalis livih poglyadiv to osnovna masa studentiv perebuvala pid vplivom krajnih livih organizacij Livogo revolyucijnogo ruhu Revolyucijnoyi hristiyansko demokratichnoyi partiyi i stvorenoyi poslidovnikami idej Mao Czeduna paralelnoyi Kompartiyi Boliviyi U chervni 1970 roku pislya ubivstva studentskih lideriv Dzhenni Keller ta universitetami krayini prokotilis studentski zavorushennya bagato studentskih vozhakiv zaklikali do zbrojnoyi borotbi proti uryadu Ovando Sam prezident vistupiv zi specialnoyu zayavoyu zvinuvachuyuchi anarhistiv u sprobi stvoriti umovi dlya jogo usunennya U lipni zbrojni zagoni Bolivijskoyi socialistichnoyi falangi za zgodi armiyi zahopili stolichnij universitet j utrimuvali jogo cilij tizhden Odnochasno pravi kola armiyi domoglis vid Ovando vidstavki livonalashtovanogo ministra informaciyi Alberto Bajleya Armiya nacionalnogo vizvolennya Privid Che Gevari Ne vstigla vshuhnuti hvilya Studentskoyi revolyuciyi yak u lipni 1970 roku vidnovila partizanski diyi zasnovana Che Gevaroyu Armiya nacionalnogo vizvolennya na choli z Partizani zahopili selishe Teoponte j uzyali v zaruchniki kilkoh specialistiv z FRN V obmin na nih ANV zazhadala vidachi vsih zahoplenih za Barr yentosa soratnikiv Che Gevari Alfredo Ovando zaprovadiv u krayini nadzvichajnij stan znovu kinuv armiyu na pridushennya oseredkiv povstanciv j ogolosiv vijskovoyu zonoyu tri provinciyi V serpni partizanskij ruh v yakomu brali uchast blizko 100 cholovik v osnovnomu studentiv z livogo krila Hristiyansko demokratichnoyi partiyi bulo pridusheno 40 polonenih bulo rozstrilyano Konflikt u zbrojnih silah ta usunennya Ovando Ovando vtrachav pidtrimku livonacionalistichni kola vvazhali jogo diktatorom ta ubivceyu Che Gevari a armijski oficeri yaki voyuvali z partizanami Che Gevari prosto zradnikom Komanduvach suhoputnimi vijskami general Rohelio Miranda i pravi partiyi u serpni 1970 roku pochali kampaniyu z vimogami vidmovi vid livih lozungiv j zhorstkogo navedennya poryadku v krayini Odnochasno Miranda ta vidpravlenij u vidstavku general Torres vlashtuvali u ZMI diskusiyu vislovlyuyuchi svoyi poglyadi na situaciyu i na rol armiyi Ministr vnutrishnih sprav polkovnik Ajoroa zakriv gazetu La Prensa Yaka mala livu reputaciyu Na pochatku veresnya pravi organizaciyi Konfederaciya nacionalnoyi oboroni Antikomunistichna liga Gromadyanska revolyucijna gvardiya ta Soyuz veteraniv vijni v Chako za pidtrimki MVS proveli v La Pase manifestaciyu z protestom proti kastro komunizmu i znajshli deyaku pidtrimku sered naselennya U vidpovid livi pochali stvoryuvati komiteti zahistu revolyuciyi Ovando kinuv policiyu ta armiyu proti livih demonstrantiv u La Pasi Oruro Kochabambi j Santa Krusi sho prizvelo do krovoprolittya Vin zaprovadiv zakon sho dozvolyav zaslati z krayini za 24 godini bud yakogo inozemcya yakogo bude zapidozreno v antiuryadovij diyalnosti Na pidstavi cogo zakonu vlada zaareshtuvala j vislala z krayini navit grupu katolickih svyashenikiv Goloduvannya teper bulo kvalifikovano yak karnij zlochin Odnak ci zahodi ne posilili rezhim generala Ovando 14 veresnya kolishnij ministr informaciyi Alberto Bajlej zayaviv u gazeti Presencia sho CRU gotuye v krayini perevorot 25 veresnya dijshllo do togo sho gazeti opublikuvali zvernennya vidstavnih generaliv ta vishih oficeriv z vimogami usunennya Ovando j povernennya do demokratichnogo pravlinnya Prezident Alfredo Ovando sklikav ekstrenu zakritu naradu komanduvannya armiyeyu ta podav u vidstavku ale yiyi ne prijnyali 4 zhovtnya koli Ovando zdijsnyuvav poyizdku v Santa Krus komanduvach suhoputnimi vijskami general Rohelio Miranda zayaviv pro nepokoru prezidentu j zazhadav jogo vidstavki Alfredo Ovando cogo razu ne zahotiv zdavatis povernuvsya do stolici ta zmistiv Mirandu z jogo postu Dvodenni peremovini ne dali rezultativ u krayini nazrivav zbrojnij konflikt mizh dvoma armijskimi ugrupuvannyami 6 zhovtnya 1970 roku ministr informaciyi Karlos Karrasko zayaviv sho prezident Alfredo Ovando Kandia podav u vidstavku shob uniknuti krivavoyi sutichki Pislya usunennya vid vladiVidstavka generala Ovando yakij perehovuvavsya u posolstvi Argentini ne poperedila krivavih boyiv iz zastosuvannyam tankiv ta aviaciyi Potim general Huan Hose Torres yakij prijshov do vladi priznachiv jogo poslom v Ispaniyi Prote 1971 roku uryad generala Torresa porushiv proti Alfredo Ovando spravu za zvinuvachennyam v organizaciyi ubivstva prezidenta Barr yentosa Ovando yakij perebuvav v Ispaniyi vidmovivsya povernutis na batkivshinu shob stati pered sudom i sklav iz sebe povnovazhennya posla v Madridi Koli Torresa bulo skinuto uryad novogo prezidenta Gugo Bansera zvinuvativ Ovando u finansovih zlovzhivannyah i toj zalishivsya zhiti v emigraciyi Ostanni rokiAlfredo Ovando povernuvsya do Boliviyi 1978 roku j vistupiv na pidtrimku peredviborchogo bloku livih partij Frontu demokratichnoyi ta narodnoyi yednosti isp Frente de Union Democratica Popular Ernana Silesa Suaso Vin zasudiv perevorot 1980 roku yakij vidrizav Ernanu Silesu yakij peremig na viborah shlyah do vladi Alfredo Ovando pomer 24 sichnya 1982 roku v La Pasi vid shlunkovoyi hvorobi New York Times yaka povidomila 26 sichnya 1982 roku pro jogo smert u korotkij statti peredusim zgadala jogo rol u rozgromi zagonu Ernesto Che Gevari ta jogo ubivstvo Za desyat misyaciv vijskoviki dobrovilno peredali vladu Silesu Suaso na pidtrimku yakogo vistupav Ovando PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 138159289 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Munzinger Personen d Track Q107343683 Arhiv originalu za 7 chervnya 2011 Procitovano 21 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2013 Procitovano 21 zhovtnya 2012 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 116 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 308 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 125 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 309 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 311 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 280 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 285 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 127 128 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 294 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 297 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 305 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 321 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 333 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 135 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 136 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 146 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 149 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 150 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 193 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 152 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 154 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 155 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 156 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 161 162 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 158 159 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 167 Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 S 168 Lavreckij I R Ernesto Che Gevara M Molodaya gvardiya 1978 seriya ZhZL S 332 http www nytimes com 1982 01 26 obituaries alfredo ovando dead ex president of bolivia html 13 listopada 2013 u Wayback Machine Alfredo Ovando Dead Ex President of Bolivia New York Times 26 sichnya 1982 rokuLiteraturaLatinska Amerika Enciklopedichnij dovidnik M Sovetskaya enciklopediya 1982 S 271 stattya ros Shorichnik VRE 1970 M Sovetskaya enciklopediya biografichnij naris ros Sashin Boliviya Naris novitnoyi istoriyi M Mysl 1976 ros

Дата публікації:
Топ