Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Війна Антіоха I з північною лігою – конфлікт держави Селевкідів з об’єднанням ряду елліністичних міст та варварських правителів на північному заході Малої Азії, котрий стався у першій половині 270-х років до н. е.
Формування північної ліги
Станом на 281 рік до н. е. держава Александра Македонського (за окремими винятками) була зібрана під контролем трьох правителів – царя Македонії (та Малої Азії) Лісімаха, царя Сирії (та всіх східних провінцій) Селевка і єгипетського володаря Птолемея II (незадовго до того наслідував своєму батькові – котрий, як і два попередні, був колись полководцем Александра). Битва при Корупедіумі, в якій загинув Лісімах, начебто віддала у руки Селевка майже всю державу, проте останній був зрадницьки вбитий своїм супутником Птолемеєм Керавном, котрий поспішив до Македонії зайняти престол. Ця подія здійняла у Малій Азії бурю амбіцій, коли різні елліністичні та варварські правителі і міста виступили проти спадкоємця нещодавнього повелителя – сина Селевка Антіоха I.
У центральній частині півострова біля 280 р. до н. е. каппадокійський правитель Аріарат II за підтримки царя Вірменії Єрванда III завдав поразки полководцю Селевкідів Амінті, що по суті знаменувало створення у північних та східних районах Каппадокії незалежного царства (можливо відзначити, що ще за життя Селевка у 281 р. до н.е. його полководець Діодор зазнав поразки від невідомого правителя у "Каппадокії" – припускають, що в даному випадку йдеться про Мітридата I, царя Понта, який первісно мав назву Понтійська Каппадокія). Приблизно тоді ж до західних районів Малої Азії прибув полководець Антіоха Патрокл, котрий вислав свого помічника Гермогена проти представника ще однієї варварської династії – правителя Віфінії Зіпойта I. У наступній боротьбі останній здобув перемогу, а Гермоген звитяжно загинув. На південному та західному узбережжях півострова ряд територій захопив Птолемей II (так звана Карійська війна 280-279 рр. до н. е.), котрий скористався кризою у державі сирійських царів для розбудови своєї морської торгівельної імперії.
На той час на південно-західному узбережжі Чорного моря почала формуватись коаліція елліністичних міст, котрі не бажали визнати зверхність Антіоха I, яка включала Візантій, Халкедон та Гераклею Понтійську. Останнє місто ще нещодавно управлялось царями та мало великі власні амбіції. Ескадра його кораблів діяла у складі флоту Птолемея Керавна (втім, невідомо, чи вона перейшла на його бік разом із флотом Лісімаха, чи була спеціально послана Керавну) та відіграла вирішальну роль у перемозі над флотом Антигона II – ще одного претендента на македонський престол, котрий володів рядом областей у Греції та після смерті Селевка рушив на північ з метою оволодіти царством свого батька. Участь в бойових діях на стороні Керавна засвідчує відмову Гераклеї від визнання зверхності нового селевкідського царя.
Якщо якість гарнізони на захід від проток, що зв’язують Чорне та Егейське моря, й підтримали Антіоха I, перехід на бік Птолемея Керавна гарнізону Лісімахії закрив можливості до надання їм допомоги – розташована на Херсонесі Фракійському (Галліполійський півострів), вона блокувала переправу через Дарданели (тоді як Босфор знаходився під контролем розташованих на його протилежних берегах Візантію та Халкедону). Це призвело до швидкої відмови Антіоха I від боротьби за македонський престол та його замиренню (щонайменше, неформальному) із Керавном. Як наслідок, тепер сирійський цар мав змогу зосередитись на підкоренні віфінців та міст на південному узбережжі Чорного моря.
Тим часом варварська Віфінія стала ще одним учасником сформованої в Малій Азії північної ліги. 279 року до н. е. помер звитяжний віфінський цар Зіпойт I, після чого царство розкололось на володіння Нікомеда I та Зіпойта II. Перший знайшов союзника у Гераклеї Понтійській, котрій подарував ряд спірних територій – зручно для Нікомеда, вони знаходились у тій частині царства, котрою володів Зіпойт. Мешканці Гераклеї виграли в останнього криваву битву та захопили обіцяні Нікомедом землі – ймовірно, йшлося про грецькі міста Тій (Tium, Tios – за шість десятків кілометрів по узбережжю на північний схід від Гераклеї, в усті сучасної річки Фільос) та Cieirus, котрі надалі згадуються як учасники північної ліги.
Союзники Антіоха
Серед союзників сирійського царя передусім варто назвати Філетера, правителя міста Пергам, де у спорудженій на високій горі цитаделі знаходилась скарбниця Лісімаха. З початком чвар в сім'ї цього царя Філетер став один з тих, хто виступив проти Лісімаха та закликав на поміч Селевка. Після вбивства останнього Філетер не пошкодував великих коштів для викупу його тіла у Птолемея Керавна та після урочистого поховання відіслав попіл Антіоху. Таким чином, пергамський правитель без сумніву демонстрував лояльність Селевкідам, котра, втім, не заходила надмірно далеко. Скарбниця залишалась під контролем Філетера, котрий витрачав її для встановлення гарних стосунків з оточуючими елліністичними містами (а за півтора десятки років після війни з північною лігою наступний пергамський володар Евмен взагалі виступив проти Антіоха I та завдав йому поразку).
На південному узбережжі Пропонтиди (Мармурове море) знаходилось велике місто Кізік. Про його дотичність до війн першої половини 270-х років до н. е. свідчить отримана від Філетера велика допомога на відшкодування збитків, завданих нападами учасників північної ліги та ще якогось невідомого ворога.
А у південному Причорномор'ї за три десятки кілометрів на північний схід від Тія (та, відповідно, майже за сотню кілометрів від Гераклеї) знаходився елліністичний поліс Амастрида. Ним управляв тиран Евмен, котрий, ймовірно, був братом пергамського правителя та намагався протистояти спробам гераклеотів узяти Амастриду під свій контроль.
Початок бойових дій Антіоха I проти Північної ліги
Не пізніше 277 року до н. е. сам Антіох I прибув до Малої Азії. До того він частково розв’язав собі руки, уклавши мир з могутнім єгипетським царем Птолемеєм II (хоча, напевно, і втратив при цьому окремі території). Флот Антіоха обігнув півострів та наблизився до Босфору, де його перестріла ескадра Гераклеї Понтійської. Супротивники багато маневрували проте до вирішальної сутички так і не дійшло. У будь-якому випадку, флотоводці північної ліги не допустили нападу сирійців на своє узбережжя.
Тоді ж Антіох I отримав нового ворога – згаданого на початку статті Антигона II Гоната. Відносини між ними погіршали та перейшли у бойові дії, про перебіг яких нічого не відомо. Втім, цей конфлікт тривав недовго та завершився примиренням. Антігон у 277 р. до н. е. вирушив до Македонії, котру після загибелі Птолемея Керавна у битві з галатами (280/279 р. до н. е.) спустошували орди останніх. Тут Антігон завдав галатам нищівної поразки під Лісімахією та нарешті закріпив за собою Македонське царство. Втім, на той час значна частина нападників покинула межі Європи, втрутившись у війну Північної ліги.
Поява галатів у Малій Азії
У 277 р. до н. е. одна з галатських орд під орудою Леонорія підійшла до Візантію. Не маючи необхідних для облоги машин, вони почали спустошувати сільськогосподарську округу міста. Учасники північної лігі надали союзнику допомогу (зокрема, велику грошову суму надіслала Гераклея), проте запобігти плюндруванню хори вони не могли. Тим часом інше галатське військо на чолі вождем Лутарієм отаборилось біля Геллеспонту (Дарданелл). Тут воно захопило п’ять суден, котрими прибуло посольство з Македонії. Їх одразу почали використовувати для перевезення вояків на азійський берег до Троади, втім, кораблів, без сумніву, було замало – галатів налічувалось кілька десятків тисяч, не рахуючи супутнього скарбу (кельти пересувались разом зі своїми сім’ями, так що лише половина приходилась на вояків).
У цей момент правитель Віфінії Нікомед вирішив використати галатів як ударну силу проти своїх ворогів, передусім – брата Зіпойта II. Він відправив до Леонорія посланця з пропозицією забезпечити жалуванням, зброєю, харчами та гарними землями під поселення в обмін на допомогу. Спершу кілька спроб транспортувати кораблями віфінців зголосившихся на цю пропозицію галатів виявились невдалими, оскільки мешканці Візантія відмовлялись надати свою згоду. Втім, вони також не були зацікавлені у перебуванні на своїх землях кельтської орди, тому у підсумку була укладена тристороння угода. Відповідно до неї, галати повинні були: завжди підтримувати Нікомеда, його нащадків та союзників; перед тим, як найнятись до інших правителів, спершу отримати згоду від Нікомеда; бути друзями для друзів Нікомеда та ворогами його ворогів; бути друзями Візантію та, якщо знадобиться, жителям Гераклеї, Халкедону, Тія та Cieirus-а.
Одразу після підписання цієї угоди кораблі віфінців взялись доправляти нових союзників на азійський берег.
Боротьба з галатами
Перевезені до Малої Азії галати напали на ту частину Віфінії, котра знаходилась під контролем Зіпойта II, та розгромили його. Певний час він ще чинив спротив у долині Сангарія (Сакар’ї), проте біля 276 року до н. е. загинув. Самі ж галати розповсюдили спутошливі набіги на підконтрольні Селевкідам території на заході півострова. Детальних відомостей про їх походи немає, проте переданий античними джерелами жах перед галатами засвідчує серйозність становища.
На заході вони дійшли до Іонії. Місто (дещо північніше сучасного Чешме, на узбережжі навпроти острова Хіос) вимушене було відкупитись. Біля Мілету галати захопили жінок із релігійної процесії та зажадали великий викуп. Мешканці Ефесу оповідали легенду про дівчину-зрадницю, подібну до оповіді про римську Тарпею. На півдні набіги сягнули південних меж Фригії, де остання переходить в сувору та дику Пісідію. У місті вважали, що врятувались лише завдяки втручанню бога, котрий здійняв бурю та спричинив повінь (надалі мешканці Келен були переведені Антіохом I до закладеної трішки південніше ). Мешканці меншого фригійського міста Фемісоній заховались від ворога у великій печері. На північному заході галати, ймовірно, були тим самим невідомим ворогом, котрий разом із силами північної ліги напав на місійське місто Кізік (вище згадувалось, як правитель Пергаму надавав йому допомогу для відшкодування збитків).
У підсумку в 276 чи 275 році до н. е. в «битві слонів» Антіох I зміг завдати галатам нищівної поразки – але суто завдяки використанню незнайомих кельтським воїтелям азійських тварин, котрі перелякали коней. За цю звитягу сирійський цар отримав прізвисько Сотер, тобто «Рятівник», під яким і ввійшов до історії.
Втім, самим лише вторгненням галатів північна ліга досягнула свої цілей, оскільки Антіох I більше ніколи не вів бойових дій проти її учасників (можливо відзначити, що невдовзі після «битви слонів» його мала відволікти 1-ша Сирійська війна із Птолемеєм, а через певний час він був вимушений боротись вже і проти свого колишнього союзника Пергама). Галати ж обрали для поселення рівнини східної Фригії (зокрема, район Анкари), утворивши таким чином буфер між Віфінією та володіннями Селевкидів.
Див.також
Примітки
- . www.livius.org. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
- Bevan, Edwyn Robert (12 листопада 2015). The House of Seleucus (англ.). Cambridge University Press. ISBN .
- Arslan, Murat. (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna Antioha I z pivnichnoyu ligoyu konflikt derzhavi Selevkidiv z ob yednannyam ryadu ellinistichnih mist ta varvarskih praviteliv na pivnichnomu zahodi Maloyi Aziyi kotrij stavsya u pershij polovini 270 h rokiv do n e Karta Maloyi Aziyi z poznachenimi antichnimi regionami zokrema zgadani u statti Vifiniya Galatiya Frigiya Ioniya Kariya Pisidiya Kappadokiya Virmeniya ta mistami zokrema Vizantij Halkedon Gerakleya Amastrida Kizik Pergam Milet Efes Keleni Apameya Formuvannya pivnichnoyi ligiStanom na 281 rik do n e derzhava Aleksandra Makedonskogo za okremimi vinyatkami bula zibrana pid kontrolem troh praviteliv carya Makedoniyi ta Maloyi Aziyi Lisimaha carya Siriyi ta vsih shidnih provincij Selevka i yegipetskogo volodarya Ptolemeya II nezadovgo do togo nasliduvav svoyemu batkovi kotrij yak i dva poperedni buv kolis polkovodcem Aleksandra Bitva pri Korupediumi v yakij zaginuv Lisimah nachebto viddala u ruki Selevka majzhe vsyu derzhavu prote ostannij buv zradnicki vbitij svoyim suputnikom Ptolemeyem Keravnom kotrij pospishiv do Makedoniyi zajnyati prestol Cya podiya zdijnyala u Malij Aziyi buryu ambicij koli rizni ellinistichni ta varvarski praviteli i mista vistupili proti spadkoyemcya neshodavnogo povelitelya sina Selevka Antioha I U centralnij chastini pivostrova bilya 280 r do n e kappadokijskij pravitel Ariarat II za pidtrimki carya Virmeniyi Yervanda III zavdav porazki polkovodcyu Selevkidiv Aminti sho po suti znamenuvalo stvorennya u pivnichnih ta shidnih rajonah Kappadokiyi nezalezhnogo carstva mozhlivo vidznachiti sho she za zhittya Selevka u 281 r do n e jogo polkovodec Diodor zaznav porazki vid nevidomogo pravitelya u Kappadokiyi pripuskayut sho v danomu vipadku jdetsya pro Mitridata I carya Ponta yakij pervisno mav nazvu Pontijska Kappadokiya Priblizno todi zh do zahidnih rajoniv Maloyi Aziyi pribuv polkovodec Antioha Patrokl kotrij vislav svogo pomichnika Germogena proti predstavnika she odniyeyi varvarskoyi dinastiyi pravitelya Vifiniyi Zipojta I U nastupnij borotbi ostannij zdobuv peremogu a Germogen zvityazhno zaginuv Na pivdennomu ta zahidnomu uzberezhzhyah pivostrova ryad teritorij zahopiv Ptolemej II tak zvana Karijska vijna 280 279 rr do n e kotrij skoristavsya krizoyu u derzhavi sirijskih cariv dlya rozbudovi svoyeyi morskoyi torgivelnoyi imperiyi Na toj chas na pivdenno zahidnomu uzberezhzhi Chornogo morya pochala formuvatis koaliciya ellinistichnih mist kotri ne bazhali viznati zverhnist Antioha I yaka vklyuchala Vizantij Halkedon ta Gerakleyu Pontijsku Ostannye misto she neshodavno upravlyalos caryami ta malo veliki vlasni ambiciyi Eskadra jogo korabliv diyala u skladi flotu Ptolemeya Keravna vtim nevidomo chi vona perejshla na jogo bik razom iz flotom Lisimaha chi bula specialno poslana Keravnu ta vidigrala virishalnu rol u peremozi nad flotom Antigona II she odnogo pretendenta na makedonskij prestol kotrij volodiv ryadom oblastej u Greciyi ta pislya smerti Selevka rushiv na pivnich z metoyu ovoloditi carstvom svogo batka Uchast v bojovih diyah na storoni Keravna zasvidchuye vidmovu Gerakleyi vid viznannya zverhnosti novogo selevkidskogo carya Car Vifiniyi Nikomed I Yaksho yakist garnizoni na zahid vid protok sho zv yazuyut Chorne ta Egejske morya j pidtrimali Antioha I perehid na bik Ptolemeya Keravna garnizonu Lisimahiyi zakriv mozhlivosti do nadannya yim dopomogi roztashovana na Hersonesi Frakijskomu Gallipolijskij pivostriv vona blokuvala perepravu cherez Dardaneli todi yak Bosfor znahodivsya pid kontrolem roztashovanih na jogo protilezhnih beregah Vizantiyu ta Halkedonu Ce prizvelo do shvidkoyi vidmovi Antioha I vid borotbi za makedonskij prestol ta jogo zamirennyu shonajmenshe neformalnomu iz Keravnom Yak naslidok teper sirijskij car mav zmogu zosereditis na pidkorenni vifinciv ta mist na pivdennomu uzberezhzhi Chornogo morya Tim chasom varvarska Vifiniya stala she odnim uchasnikom sformovanoyi v Malij Aziyi pivnichnoyi ligi 279 roku do n e pomer zvityazhnij vifinskij car Zipojt I pislya chogo carstvo rozkololos na volodinnya Nikomeda I ta Zipojta II Pershij znajshov soyuznika u Gerakleyi Pontijskij kotrij podaruvav ryad spirnih teritorij zruchno dlya Nikomeda voni znahodilis u tij chastini carstva kotroyu volodiv Zipojt Meshkanci Gerakleyi vigrali v ostannogo krivavu bitvu ta zahopili obicyani Nikomedom zemli jmovirno jshlosya pro grecki mista Tij Tium Tios za shist desyatkiv kilometriv po uzberezhzhyu na pivnichnij shid vid Gerakleyi v usti suchasnoyi richki Filos ta Cieirus kotri nadali zgaduyutsya yak uchasniki pivnichnoyi ligi Soyuzniki AntiohaPravitel Pergama Fileter Sered soyuznikiv sirijskogo carya peredusim varto nazvati Filetera pravitelya mista Pergam de u sporudzhenij na visokij gori citadeli znahodilas skarbnicya Lisimaha Z pochatkom chvar v sim yi cogo carya Fileter stav odin z tih hto vistupiv proti Lisimaha ta zaklikav na pomich Selevka Pislya vbivstva ostannogo Fileter ne poshkoduvav velikih koshtiv dlya vikupu jogo tila u Ptolemeya Keravna ta pislya urochistogo pohovannya vidislav popil Antiohu Takim chinom pergamskij pravitel bez sumnivu demonstruvav loyalnist Selevkidam kotra vtim ne zahodila nadmirno daleko Skarbnicya zalishalas pid kontrolem Filetera kotrij vitrachav yiyi dlya vstanovlennya garnih stosunkiv z otochuyuchimi ellinistichnimi mistami a za pivtora desyatki rokiv pislya vijni z pivnichnoyu ligoyu nastupnij pergamskij volodar Evmen vzagali vistupiv proti Antioha I ta zavdav jomu porazku Na pivdennomu uzberezhzhi Propontidi Marmurove more znahodilos velike misto Kizik Pro jogo dotichnist do vijn pershoyi polovini 270 h rokiv do n e svidchit otrimana vid Filetera velika dopomoga na vidshkoduvannya zbitkiv zavdanih napadami uchasnikiv pivnichnoyi ligi ta she yakogos nevidomogo voroga A u pivdennomu Prichornomor yi za tri desyatki kilometriv na pivnichnij shid vid Tiya ta vidpovidno majzhe za sotnyu kilometriv vid Gerakleyi znahodivsya ellinistichnij polis Amastrida Nim upravlyav tiran Evmen kotrij jmovirno buv bratom pergamskogo pravitelya ta namagavsya protistoyati sprobam gerakleotiv uzyati Amastridu pid svij kontrol Pochatok bojovih dij Antioha I proti Pivnichnoyi ligiZobrazhennya na monetah Antioha I Ne piznishe 277 roku do n e sam Antioh I pribuv do Maloyi Aziyi Do togo vin chastkovo rozv yazav sobi ruki uklavshi mir z mogutnim yegipetskim carem Ptolemeyem II hocha napevno i vtrativ pri comu okremi teritoriyi Flot Antioha obignuv pivostriv ta nablizivsya do Bosforu de jogo perestrila eskadra Gerakleyi Pontijskoyi Suprotivniki bagato manevruvali prote do virishalnoyi sutichki tak i ne dijshlo U bud yakomu vipadku flotovodci pivnichnoyi ligi ne dopustili napadu sirijciv na svoye uzberezhzhya Todi zh Antioh I otrimav novogo voroga zgadanogo na pochatku statti Antigona II Gonata Vidnosini mizh nimi pogirshali ta perejshli u bojovi diyi pro perebig yakih nichogo ne vidomo Vtim cej konflikt trivav nedovgo ta zavershivsya primirennyam Antigon u 277 r do n e virushiv do Makedoniyi kotru pislya zagibeli Ptolemeya Keravna u bitvi z galatami 280 279 r do n e spustoshuvali ordi ostannih Tut Antigon zavdav galatam nishivnoyi porazki pid Lisimahiyeyu ta nareshti zakripiv za soboyu Makedonske carstvo Vtim na toj chas znachna chastina napadnikiv pokinula mezhi Yevropi vtrutivshis u vijnu Pivnichnoyi ligi Poyava galativ u Malij AziyiU 277 r do n e odna z galatskih ord pid orudoyu Leonoriya pidijshla do Vizantiyu Ne mayuchi neobhidnih dlya oblogi mashin voni pochali spustoshuvati silskogospodarsku okrugu mista Uchasniki pivnichnoyi ligi nadali soyuzniku dopomogu zokrema veliku groshovu sumu nadislala Gerakleya prote zapobigti plyundruvannyu hori voni ne mogli Tim chasom inshe galatske vijsko na choli vozhdem Lutariyem otaborilos bilya Gellespontu Dardanell Tut vono zahopilo p yat suden kotrimi pribulo posolstvo z Makedoniyi Yih odrazu pochali vikoristovuvati dlya perevezennya voyakiv na azijskij bereg do Troadi vtim korabliv bez sumnivu bulo zamalo galativ nalichuvalos kilka desyatkiv tisyach ne rahuyuchi suputnogo skarbu kelti peresuvalis razom zi svoyimi sim yami tak sho lishe polovina prihodilas na voyakiv U cej moment pravitel Vifiniyi Nikomed virishiv vikoristati galativ yak udarnu silu proti svoyih vorogiv peredusim brata Zipojta II Vin vidpraviv do Leonoriya poslancya z propoziciyeyu zabezpechiti zhaluvannyam zbroyeyu harchami ta garnimi zemlyami pid poselennya v obmin na dopomogu Spershu kilka sprob transportuvati korablyami vifinciv zgolosivshihsya na cyu propoziciyu galativ viyavilis nevdalimi oskilki meshkanci Vizantiya vidmovlyalis nadati svoyu zgodu Vtim voni takozh ne buli zacikavleni u perebuvanni na svoyih zemlyah keltskoyi ordi tomu u pidsumku bula ukladena tristoronnya ugoda Vidpovidno do neyi galati povinni buli zavzhdi pidtrimuvati Nikomeda jogo nashadkiv ta soyuznikiv pered tim yak najnyatis do inshih praviteliv spershu otrimati zgodu vid Nikomeda buti druzyami dlya druziv Nikomeda ta vorogami jogo vorogiv buti druzyami Vizantiyu ta yaksho znadobitsya zhitelyam Gerakleyi Halkedonu Tiya ta Cieirus a Odrazu pislya pidpisannya ciyeyi ugodi korabli vifinciv vzyalis dopravlyati novih soyuznikiv na azijskij bereg Borotba z galatamiSkulptura Vmirayuchij gall stvorena na vidznaku piznishoyi anizh opisani v statti podiyi peremogi pergamskogo carya nad galatami u 241 r do n e Perevezeni do Maloyi Aziyi galati napali na tu chastinu Vifiniyi kotra znahodilas pid kontrolem Zipojta II ta rozgromili jogo Pevnij chas vin she chiniv sprotiv u dolini Sangariya Sakar yi prote bilya 276 roku do n e zaginuv Sami zh galati rozpovsyudili sputoshlivi nabigi na pidkontrolni Selevkidam teritoriyi na zahodi pivostrova Detalnih vidomostej pro yih pohodi nemaye prote peredanij antichnimi dzherelami zhah pered galatami zasvidchuye serjoznist stanovisha Na zahodi voni dijshli do Ioniyi Misto desho pivnichnishe suchasnogo Cheshme na uzberezhzhi navproti ostrova Hios vimushene bulo vidkupitis Bilya Miletu galati zahopili zhinok iz religijnoyi procesiyi ta zazhadali velikij vikup Meshkanci Efesu opovidali legendu pro divchinu zradnicyu podibnu do opovidi pro rimsku Tarpeyu Na pivdni nabigi syagnuli pivdennih mezh Frigiyi de ostannya perehodit v suvoru ta diku Pisidiyu U misti vvazhali sho vryatuvalis lishe zavdyaki vtruchannyu boga kotrij zdijnyav buryu ta sprichiniv povin nadali meshkanci Kelen buli perevedeni Antiohom I do zakladenoyi trishki pivdennishe Meshkanci menshogo frigijskogo mista Femisonij zahovalis vid voroga u velikij pecheri Na pivnichnomu zahodi galati jmovirno buli tim samim nevidomim vorogom kotrij razom iz silami pivnichnoyi ligi napav na misijske misto Kizik vishe zgaduvalos yak pravitel Pergamu nadavav jomu dopomogu dlya vidshkoduvannya zbitkiv U pidsumku v 276 chi 275 roci do n e v bitvi sloniv Antioh I zmig zavdati galatam nishivnoyi porazki ale suto zavdyaki vikoristannyu neznajomih keltskim voyitelyam azijskih tvarin kotri perelyakali konej Za cyu zvityagu sirijskij car otrimav prizvisko Soter tobto Ryativnik pid yakim i vvijshov do istoriyi Vtim samim lishe vtorgnennyam galativ pivnichna liga dosyagnula svoyi cilej oskilki Antioh I bilshe nikoli ne viv bojovih dij proti yiyi uchasnikiv mozhlivo vidznachiti sho nevdovzi pislya bitvi sloniv jogo mala vidvolikti 1 sha Sirijska vijna iz Ptolemeyem a cherez pevnij chas vin buv vimushenij borotis vzhe i proti svogo kolishnogo soyuznika Pergama Galati zh obrali dlya poselennya rivnini shidnoyi Frigiyi zokrema rajon Ankari utvorivshi takim chinom bufer mizh Vifiniyeyu ta volodinnyami Selevkidiv Div takozhKampaniyi Antioha II v rajoni Propontidi Karijska vijna Borotba Ptolemeyiv za pivnichno shidnu EgeyiduPrimitki www livius org Arhiv originalu za 7 listopada 2019 Procitovano 9 listopada 2019 Bevan Edwyn Robert 12 listopada 2015 The House of Seleucus angl Cambridge University Press ISBN 9781108082754 Arslan Murat angl Arhiv originalu za 7 listopada 2019 Procitovano 7 listopada 2019