Вулиця Клепарівська (Львів)

Вулиця Клепа́рівська — вулиця у Шевченківському районі Львова, в місцевості Клепарів, що сполучає вулиці Шевченка та Єрошенка, утворюючи перехрестя з вулицею Раппопорта, Броварною та . Прилучаються вулиці Батуринська, Золота, , Академіка Кучера. На початку вулиці проходить схилом Гора Страт.

Вулиця Клепарівська Львів
Вигляд на вул. Клепарівську Вигляд на вул. Клепарівську
Місцевість	Клепарів
Район	Шевченківський
Назва на честь	місцевості Клепарів
Колишні назви
Клепароверґассе, Клєпаровська, Кльопперґофґассе, Клепарівська, Кузнєцова
австрійського періоду (українською)	Клепароверґассе
австрійського періоду (німецькою)	Kleparower Gasse
польського періоду (польською)	Kleparowska
радянського періоду (українською)	Клепарівська, Кузнєцова
радянського періоду (російською)	Клепаровская, Кузнецова
Загальні відомості
Протяжність	1300 м
Координати початку	49°50′33.95″ пн. ш. 24°1′0.61″ сх. д. / 49.8427639° пн. ш. 24.0168361° сх. д. / 49.8427639; 24.0168361
Координати кінця	49°51′15.20″ пн. ш. 24°0′52.01″ сх. д. / 49.8542222° пн. ш. 24.0144472° сх. д. / 49.8542222; 24.0144472
поштові індекси	79007
Транспорт
Рух	односторонній; двосторонній (частково)
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2—39
Архітектурні пам'ятки	№ 7, 7а, 11а, 24, 35
Пам'ятники	Громадянам Львівщини, полеглим у війні в Афганістані 1979—1989 рр.
Храми	церква Покрови Пресвятої Богородиці, Військовий храм Стрітення Господнього
Навчальні заклади	Львівський державний університет безпеки життєдіяльності,
Поштові відділення	ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)
Забудова	класицизм, модерн, конструктивізм 1930-х і 1980-х років
Комерція	Краківський ринок
Підприємства	Львівська пивоварня
Парки	Гора Страт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r3479106
Мапа
Вулиця Клепарівська у Вікісховищі

Назви

• 1825–1871 роки — Клепароверґассе, бо вела до місцевості Клепарів.
• 1871–1943 роки — Клєпаровська, на честь місцевості Клепарів.
• 1943–1944 роки — Кльопперґофґассе.
• липень 1944–1955 роки — Клепарівська, повернена передвоєнна назва.
• 1955—1990 роки — Кузнецова, на честь Миколи Кузнєцова, радянського диверсанта-розвідника часів другої світової війни.
• 1990 року — Клепарівська, вулиці повернена історична назва.

Забудова

У забудові вулиці Клепарівської переважають архітектурні стилі — класицизм, модерн, конструктивізм 1930-х і 1980-х років. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення.

№ 7, 7а — спарені будинки у стилі геометричного модерну, збудовані у 1911 році для братів Шварцвальд за проєктом архітектора Юзефа Пйонтковського. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1610-м, 1611-м.

№ 11 — будинок споруджений 1938 року архітектором Юзефом Торном для потреб єврейської купецької гімназії. З приходом радянської влади у 1939 році тут відкрився технікум радянської кооперативної торгівлі. Під час війни містився німецький військовий шпиталь, згодом радянська військова частина. Діяльність навчального закладу була відновлена 1944 року. У березні 1999 року технікум перейменований на і під цією назвою існує дотепер.

№ 11а — будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 121-м.

№ 15 — будинок споруджений у 1891—1896 роках за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера. До 1939 року тут містився притулок для бідних фундації Брата Альберта. У 1950-х роках — гуртожиток № 1 Львівського лісотехнічного інституту.

№ 18 — до 1939 року — Львівське акціонерне товариство броварів і фабрика штучного льоду, в радянський час — Львівський пивзавод, з 1960-х років — виробниче обʼєднання пивобезалкогольної промисловості «Колос», нині — Львівська пивоварня. Тут же відкрито Музей пивоваріння. Машинна зала та будинок адміністрації збудовані проєктно-будівельною фірмою Едмунда Жиховича у 1912 році.

№ 20 — будівля військової прокуратури Західного регіону України.

№ 22, 24 — комплекс колишніх військових казарм, споруджених за проєктом архітекторів Альфред Каменобродський та Наполеон Лущкевич. Нині в одній з них розташований Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат (вхід з вулиці Ветеранів). Будинок № 24 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2122-м.

№ 30 — будівля готелю «Власта», споруджений у 1980—1982 роках як готель «Росія» з вбудовано-прибудованим двоповерховим рестораном. Архітектори Олександр Гукович, Алла Симбірцева, Л. Зайцев.

№ 30а — Військовий храм Стрітення Господнього, зведений зусиллями воїнів Львівської міської організації ветеранів Афганістану-учасників АТО, інших локальних військ та душпастирів Центру Військового Капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ в пам'ять полеглим в Афганістані, під час Революції гідності та війні на Сході України у 2015—2017 роках. Поряд розташовано пам'ятник «Громадянам Львівщини (воїнам-афганцям), полеглим у війні в Афганістані 1979—1989 рр.».

№ 35 — Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. У дворі будинку розташована церква Покрови Пресвятої Богородиці, що належить Православній церкві України. Початково — австрійський Будинок військових інвалідів, зведений у 1855—1863 роках за проєктом Феофіла ван Гансена, діяв у 1863—1918 роках. До другої світової війни тут був військовий шпиталь. У 1939—1941 і 1944—1954 роках тут був розквартирований 233-й полк НКВС. 1954 року сюди переведено Київське пожежно-технічне училище, згодом перейменоване на Львівське пожежно-технічне училище. До 1974 року співіснувало із військовою частиною № 7480 і батальйоном міліції. У комплексі з будинком у подвір'ї збудовано каплицю із елементами романського і візантійського стилів. Після другої світової війни храм використовували як речовий склад. Багате скульптурне оздоблення будинку і каплиці, виконане скульпторами Ципріаном Годебським і Абелем Марією Пер'є, починаючи з ранніх радянських часів планомірно знищувалось. Нищення набувало форм відвертого вандалізму. 11 жовтня 1998 року каплицю наново освячено. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1280-м.

З нагоди 25-ліття Чорнобильської трагедії на території Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 25 квітня 2011 року відкрили пам'ятний знак Героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Авторами пам'ятного знаку є скульптори Василь Заляско і Віталій Люта, архітектор — Людмила Глуховецька та коваль Микола Атаманчук. Вартість пам'ятника 150 тис. грн. Кошти на нього надали працівники університету, ветерани, випускники вишу різних років.

№ 39а — спортивний комплекс СКА. Комплекс виник на основі спортивних будівель 26-го піхотного полку, які з’явилися тут у 1931 році. До нього належали стадіон, басейн проєкту архітектора Тадея Яроша (1931), казарми та конюшні, інші допоміжні приміщення. У 1949 році реконструйований стадіон став домашньою ареною футбольної команди СКА (Львів), яка проіснувала до 1989 року, потім — ФК «Динамо» (Львів), що також припинив своє існування на початку 1990-х років. Крім того, за радянських часів, тут регулярно проводилися змагання зі спідвею (Чемпіонати СРСР та Європи), боксу, а також плавання та водного поло серед львівських клубів.

Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років комплекс реконструйовано за проєктом архітектора Олександра Гуковича, інженерні розрахунки будівельних конструкцій виконали Володимир Крюков та Л. Зайцев. Тоді були реконструйовані наявні давніші спортивні об'єкти — стадіон «Білий орел» та відкритий 25-метровий басейн, а також побудовані нові об'єкти: критий басейн, групи приміщень для стрільби, багатоборства, кінного спорту та велотрек. Будівництво велотреку було розпочато у 1976 році, а 1980 року трек здано в експлуатацію. У 1983 році автори проєкту та група будівельників, які споруджували спорткомплекс, були нагороджені Державною премією Ради Міністрів СРСР. На часі реконструкції стадіону «Україна» у 1999 році, на стадіоні СКА домашні матчі проводив основний склад ФК «Карпати». Нині у межах комплексу влаштовано домашній стадіон спідвейного клубу «СКА-Фаворит» і молодіжної команди ФК «Карпати».

Світлини

• Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
• Стадіон СКА
• Готель «Власта»
• Музей пивоваріння
• Військовий храм Стрітення Господнього
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Транспорт

На початку 1960-х років, на той час, вулицею Пелехатого було прокладено тролейбусну лінію, якою у напрямку до центру міста курсував тролейбусний маршрут № 4 «пл. Міцкевича—Стадіон СКА», а кінцева зупинка була наприкінці вулиці. У другій половині 1960-х років тролейбусний маршрут № 4 від центру міста продовжено до стадіону «Дружба». Наприкінці 1960-х років тролейбусний маршрут № 4 знов курсував до пл. Міцкевича, після вересня 1971 року — до пл. Підкови, а від 1977 року — до вул. Зернової. В середині 1990-х років тролейбусний маршрут до стадіону СКА скасований.

Примітки

1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 25 червня 2023.
3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 27.
5. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 421.
6. Архітектура Львова, 2008, с. 488.
7. Архітектура Львова, 2008, с. 540.
8. ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права». ccej.lviv.ua. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
9. Архітектура Львова, 2008, с. 330.
10. Архітектура Львова, 2008, с. 278.
11. Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат. lviv24.com.ua. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 5 березня 2021.
12. Архітектура Львова, 2008, с. 623.
13. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 237.
14. Архітектура Львова, 2008, с. 308.
15. Історія Церкви Покрови Пресвятої Богородиці. ldubgd.edu.ua. Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. 9 жовтня 2012. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 5 березня 2021.
16. Енциклопедія Львова, 2007, с. 94—97.
17. Енциклопедія Львова, 2007, с. 325—326.
18. Христина Харчук, Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Клепарівська, 35 — Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 25 червня 2023.
19. Львів прийняв у комунальну власність пам'ятник чорнобильцям. zaxid.net. Zaxid.net. 24 березня 2012. Процитовано 18 листопада 2023.
20. У Львові відкрили пам'ятний знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС. unian.ua. УНІАН. 26 квітня 2011. Процитовано 18 листопада 2023.
21. Проєкт «Міський медіаархів»: Стадіон СКА на вул. Клепарівській, 39а. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 березня 2021.
22. Архітектура Львова, 2008, с. 542.
23. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 244.
24. Зустріч зі Львовом, 1987, с. 154.
25. Medyński A.… — S. 186.
26. Архітектура Львова, 2008, с. 632.
27. Львів: Туристичний путівник, 1999, с. 391.
28. Христина Харчук, Богдан Михалюньо. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Клепарівська, 39а — спортивний комплекс. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 березня 2021.
29. Cхема ліній тролейбусу 1960 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
30. Cхема ліній тролейбусу 1966 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
31. Cхема ліній тролейбусу до вересня 1971 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
32. Cхема ліній тролейбусу після вересня 1971 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
33. Cхема ліній тролейбусу 1977 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.

Джерела

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — .
• Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом: путівник. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
• Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 94—97, 325—326. — .
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Клепарівська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 420—421. — .
• Львів: Туристичний путівник / Ю. Бірюльов. — вид. 1. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 391.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 27, 83, 84, 108. — .
• Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 237, 244.
• Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto / Aleksander Medyński. — Wydanie 2 przejrzane i uzupełnione. — Lwów, 1937. — S. 186. (пол.)

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Програма «Вуличка»: вулиця Клепарівська (24 лютого 2012 р.)

• Ілько Лемко Від Шевченка до Клепарівської // Львівська газета. — № 33 (341).
• Оприск В., Рожко М. Скарб срібних монет з вул. Клепарівської у м. Львові // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 12. — 2008. — С. 393—406.
• Ухвала Львівської міської ради від 10.07.1990 Про відновлення історичних назв вулиць і площ міста Львова
• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Клепарівська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 7 вересня 2020.