Петро Васильович Вологодський 30 січня 1863 село Куришинське Канський округ Єнісейскої губернії 19 листопада 1925 Харбін

Петро Васильович Вологодський (30 січня 1863, село Куришинське, Канський округ, Єнісейскої губернії — 19 листопада 1925, Харбін, Республіка Китай) — російський державний і громадський діяч.

Петро Васильович Вологодський
Петро Васильович Вологодський
Голова
4 листопада 1918 — 22 листопада 1919
Попередник
Наступник
Голова
30 червня — 3 листопада 1918
Попередник	посада створена
Наступник	посада скасована

Народився	30 січня 1863(1863-01-30) с. Куришинське, Канський округ, Єнісейскої губернії
Помер	19 листопада 1925(1925-11-19) (62 роки) Харбін, Китайська Республіка
Відомий як	адвокат, політик
Країна	Російська імперія
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Політична партія	ПСР (1905—1918)
Релігія	православ'я

Біографія

Народився в сім'ї священика. 1884 року закінчив Томську чоловічу гімназію, потім вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Був виключений за «погану поведінку» в 1887 році та відправлений в Томськ. В 1892 році склав екстерном екзамени за курс юридичного факультету Харківського університету.

З 1887 року служив у судових закладах Томська, Барнаула, Вірного, Семипалатинська. При введенні в Сибирі судових уставів в 1897 році перейшов у присяжні повіренні. Виступав як адвокат у політичному процесі в справі про демонстрації в Томську в 1905 році; як обвинувач у справі про чорносотенський погром у Томську в 1905 році.

Брав участь у створенні організації есерів у Томську. Був активним діячем обласничого руху, брав участь у підготовці проекту «Основні положення Сибірського обласного союзу» і в роботі його з'їзду, засідання котрого проходили у нього вдома 28-29 серпня 1905 року.

Був вибраний депутатом Другої Державної думи від Томської губернії по списку прогресистів, але в її роботі участі не брав, оскільки цар встиг розпустити думу до прибуття Вологодського в столицю.

В 1904–1905 роках був у складі редакції газети «Сибірський вістник». В 1916–1917 — співредактор газети «Сибірське життя».

В березні 1917 року став одним із трьох членів губернського комісаріату з управління Томською губернією, що створена після усунення від справ губернатора. В квітні-травні був головою на сесії Томського губернського народного зібрання, органу місцевого самоуправління. В кінці січня 1918 року на нелегальному засіданні Сибірської Обласної Думи був вибраний до Тимчасового Керівництва автономного Сибіру, призначений міністром іноземних справ. Після скинення радянської влади 30 липня 1918 року очолив , був одним з членів Ради Міністрів Росії і його головою, під керівництвом Олександра Колчака, пішов в відставку 22 листопада 1919 року.

Постановою Адміністративної ради Тимчасового Сибірського уряду від 3 листопада 1918 року, Вологодському було присвоєне звання почесного громадянина Сибіру. Взимку 1919/1920 років емігрував до Китаю. Там служив у торгово-промисловому товаристві. 1920 року входив до Комітету представників російського населення Тяньцзиня.

Твори

«З історії питання про судову реформу в Сибіру», Російське багатство, 1892, № 12
«З хроніки визвольного руху в Сибіру», Сибірські питання, 1906, № 2
«Г. Н. Потанін (як публіцист Сибіру і громадський діяч)», Томськ, 1915
«До питання про земство в Сибіру», Сибірська життя, 1916, 12,24 лютого
«З хроніки антибільшовицького руху в Сибіру», Харбін, 1924
«До утворення всеросійської влади в Сибіру», публ. Д. Вульфа, Вітчизняна історія, 2000, № 6
Вологодський П. В. При владі і у вигнанні: Щоденник прем'єр-міністра антибільшовицьких урядів і емігранта в Китаї (1918–1925 рр.). Рязань, 2006.

Джерела

П. В. Вологодський, «Сибірське життя», 1917.
Сибірська радянська енциклопедія, 1929, том 1
Діячі революційного руху на Росії. Біо-бібліографічний словник, 1933, том 3, Вип. 1