Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Волконскої т унікальний високохромистий зелений глинистий мінерал відносно рідкісний який не набрякає у воді Входить до

Волконскоїт

Волконскоїт

Волконскої́т — унікальний високохромистий зелений глинистий мінерал, відносно рідкісний, який не набрякає у воді. Входить до групи смектитів підкласу листових силікатів, за складом проміжний між та нонтронітом. Його найбільші родовища та прояви зустрічаються на території Західного Приуралля — у Пермському краї, Кіровській області та Удмуртії (Росія), при чому більшість із них зосереджені в та Частинському районах Пермського краю. Таким чином прикамські родовища є унікальними і мають світове значення. Невеликі поклади мінералу розвідані також у Болівії, Бразилії, США, Німеччині, Італії, Норвегії, Китаю, Ізраїлі та Палестині.

Волконскоїт
image
Загальні відомості
Статус IMAперевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номерIMA1987 s.p.
АбревіатураVkn
Хімічна формулаCa0.3(Cr,Mg,Fe)2(Si,Al)4O10(OH)2 × 4H2O
Клас мінералусилікати
Nickel-Strunz 109.EC.40
Групамонтморилоніту
Ідентифікація
Коліроливково-зелений до яснозеленого
Форма кристалівсуцільні маси
Сингоніямоноклінна 2/m
Спайністьдосконала по {001}
Зламнерівний
Твердість1.5—2
Блискгумовий
Прозорістьнапівпрозорий
Колір рисиголубувато-зелена
Густина2.25
Інші характеристики
Названо на честьd
Особливі характеристикивикористовується як художня фарба
image Волконскоїт у Вікісховищі

Історія відкриття

Перші прояви волконскоїта були відриті 8 липня 1830 року обер-гіттенфервальтером , якого запросив віце-президент Департаменту наділів Лев Перовський з Єкатеринбурга для облаштування мідеплавильного заводу. Дослідження околиць села щодо мідної руди дали негативний результат. Однак огляд пропонованих зразків, які приніс селянин Куліков з гори Єфімятської (нині Петіловське родовище), дозволив Волкову діагностувати їх як «затверділу глину, густо просочену розчином хромового окису». Він же першим і вказав на можливість виготовлення з цього мінералу зеленої фарби.

Назву мінералу дав Перовський на честь свого начальника — міністра двору князя . Внесений до реєстру мінералів у листопаді 1830 року, після виходу «Гірського журналу», де були приведені описи та результати хімічного аналізу, який виконали в лабораторії Департаменту гірських та соляних справ. Аналіз показав, що мінерал являє собою водянистий кремнеземо-глинозем, зафарбований окисом хрому, якого міститься від 7,5 %. Перший кількісний, але досить не точний, аналіз був виконаний 1833 року французом М. П. Бертье. У західній літературі мінерал пов'язують з іменем завідувача Головної гірської аптеки А. Б. Кеммерера, який лише повідомив про знахідку в редакцію журналу «Щорічник з мінералогії, геогнозії, геології та петрографії» Гейдельберзького університету. Пізніше були відкриті та описані нові родовища: Єфімятське — 1887 року, Полуденне та Піхтовське — О.Миропольським 1889 року.

На початку 20 століття пошуком та вивченням родовищ волконскоїта займались співробітники Інституту прикладної мінералогії та металургії В. І. Крижановський (Самосадкінське, Петіловське, 1915–1928 роки) та Л. В. Пустовалов (Селінське, Пес'янковьке, Бож'яковське, Лапшинське тощо, 1916–1929 роки). Останнім було добуто та перевезено до Москви 4,5 тонн волконскоїта, що дозволило провести різноманітні лабораторні дослідження та налагодити промислову переробку. Дослідження, які проводились 1927 року професором Вищого художнього інституту Н. В. Туркіним, дозволили отримати декоративну фарбу під назвою «Зелена земля — мінерал волконскоїт». Масляна фарба ціниться серед художників, а зроблена із розтертого волконскоїта темпера — іконописцями, за високу прозорість пофарбованого шару та за чистий соковитий колір унікального відтінку. Властивості фарби були позитивно оцінені Пабло Пікассо, який дуже полюбляв даний пігмент і спеціально виписував його з СРСР. В 1930-х роках родовища волконскоїта вивчали експедиції Всесоюзної контори «Лакофарбсировини», Уральське геологічне управління та Пермський університет. На сьогодні, після тривалої перерви, проводиться дослідно-промислова розробка Селінського родовища ТОВ «Прикамський мінерал». Сумарні запаси 6 відомих на сьогодні родовищ становить 73,8 тонни.

Структурний та літологічний аналіз родовищ

image
Псевдоморфоза волконскоїту по шматку деревини в товщі піску (Кіровська область)

Родовища волконскоїта зустрічаються у червоноколірних теригенних відкладах татарського та частково казанського ярусів верхнього відділу пермської системи — на вододілі річок Ками та Сіви у смузі північно-східного напрямку (75 на 25 км). Мінерал утворює подовжено-потовщені псевдоморфози по стовбурах та уламках дерев довжиною до 17 м, а також лінзи та прожилки. За даними пермських геологів, які проводили загальні пошуки волконскоїта 1982–1987 років, всі родовища та прояви контролюються від'ємними структурними елементами — та .

Волконскоїтові тіла приурочені до конгломератів та жовто-бурих косошарих пісковиків, які характерні для річкових відкладів. Г. І. Єнцов 1952 року вказав, що ділянки з волконскоїту тяжіють до опуклих берегових відрізків палеопотоку, що відповідають намивним зонам, де скупчувались деревні залишки. Пелеоруслові відклади підстилаються водостійким горизонтам аргілітів та алевролітів, що призводить до циркуляції у продуктивному шарі збагачених хромом ґрунтових вод. Виділення волконскоїту завжди обмежені пісковиком, зафарбованим в інтенсивно іржаво-бурий колір (іржавці). У пісковиках татарського та казанського ярусів зустрічаються також пісковиково-карбонатні стяжіння куле — та караваєподібних форм (каравашки). Карбонатизовані, рідше закремлені, уламки деревини визначені як Dadoxylon biarmicum Kutorgae, Paracalamites Kutorgae та D. Viatcheslavia Zal. Конгломерати складені гальками як місцевих, так і уральських порід — кварцит, яшма, порфірит, граніт, вапняки з фауною девону та карбону.

Палеогеографічні реконструкції, виконані Н. І. Чернишевим 1975 року, дозволили вказати, що уламковий матеріал потрапив до численних рукавам дельт великих потоків, що стікають з Уралу. На захід від дельтової зони простягалась прісна внутрішньоконтинентальна водойма, глибина якої не перевищувала декількох десятків метрів, що підтверджується залишками кісток хребетних та слідів прісноводної фауни.

Склад та утворення

Перші дослідження волконскоїта показали, що мінерал є сумішшю водного силікату заліза та магнію з перемінною (7,5-34 %) кількістю гідроокису хрому (Бертьє, 1833). На можливий просторовий зв'язок волконскоїта з уламковими зернами , розсіяного у пісковиках, вказав А. Є. Ферсман 1922 року. Від відмітив своєрідність геохімічної асоціації елементів Cu, V, Cr і їхні синдіагенетичні відклади у прибережних умовах, близьких до пустельних. Виконаний аналіз кластоегенного хромшпінеліду підтвердив його зв'язок з альпінотипними дуніт-гарцбургітовими комплексами, які мали змогу формуватись в уральській палеоокеанічній області. Н. І. Чернишев вказував, що хром перейшов у ґрунтові води, коли частинські пісковики були вже літифіковані та виведені вище базису ерозії.

В. В. Алекандров (1936) та Н. А. Ігнатьєв (1941) встановили колоїдну природу волконскоїта і зв'язали його формування з коагуляцією золів при заміщенні карбонатизованої деревини, яка змістилась на стадії діагенезу. Вони хімічним шляхом вказали, що мінерал являє собою гетерогенну систему, яка складається із суміші хром-алюмокремнієвих гідратів з гідрогелями хрому, алюмінію, кремнію та заліза. Це підтверджується сучасними дослідженнями, завдяки застосуванню яких видно, що волконскоїт відрізняється низьким ступенем тривимірної впорядкованості та його турбостратична структура схожа на «кинуту на стіл колоду карт». А. Г. Косовська 1966 року електронно-мікроскопічними дослідженнями виділила 3 морфологічні типи волконскоїта:

  • метасоматичний з реліктами деревної структури
  • кристалічний (голчастий), який цементує зерна пісковика
  • зі структурою розкристалізованого гелю

Вона також підтвердила можливість існування мінеральних фаз, проміжних між та волконскоїтом. Як включення у волконскоїті встановлено грановані зерна кварцу, які являють собою перекристалізовані релікти закремнілої деревини, новоутворені рідкісні мінерали: рідкісноземельний ванадат- (Се), ванадат-силікат- (V), водний рідкісноземельний силікат церит (Се), частки самородного золота, скелетні виділення самородного заліза, ізометричні пластинки , кристали апатиту та неправильні частки гідроксидів марганцю. Однак найбільш поширені включення гідрогетиту, збагаченого оксидами хрому (до 8 %) та кремнію (15 %). Вони відмічені у вигляді неправильних часток, глобул, ячейкового каркаса та зональних каналів, виконаних радіально-променевим агрегатом бертьєрину. Під електронним мікроскопом встановлено, що чорний, збагачений залізом волконскоїт має фазовооднорідну структуру, на відміну від зеленого, у якому оксиди заліза утворюють окремі виділення, що дозволяє передбачати їх утворення в результаті розпаду колись єдиного гелю.

Волконскоїт можна розділити на 2 групи:

  • власне диоктаедричний волконскоїт з вмістом Cr2О3 близько 16-22 %, де хром присутній у октаедричних позиціях
  • високохромистий волконскоїт змішаношарового типу, де хром (28-31 %) може бути присутній в обмінних міжшарових позиціях у вигляді гідроксил-хромових комплексів, подібно гідроксил-алюмінієвим комплексам у структурі вермікуліту

Див. також

Примітки

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
    d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
    d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
  3. verschiedene Autoren Mittheilungen an den Geheimen Rath v. Leonhard gerichtet // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und Petrefaktenkunde / Hrsg.: K. C. von Leonhard, H. G. Bronn — He: Verlag von Georg Reichard, 1831. — Vol. 2. — S. 420–420. — ISSN 0934-6880
    d:Track:Q100344792d:Track:Q100343791d:Track:Q2818964d:Track:Q64395d:Track:Q100344241d:Track:Q2966
  4. «затвердевшую глину, густо проникнутую раствором хромова окиса»
  5. Дозмаров та інші, 1987

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Волконскоїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Волконскоїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .

Посилання

  • И. И. Чайковский, Ю. С. Симакова Статья из книги: «Геологические памятники Пермского края» [ 28 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Каталог мінералів [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Волконскоїт [ 7 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Volkonskoyi t unikalnij visokohromistij zelenij glinistij mineral vidnosno ridkisnij yakij ne nabryakaye u vodi Vhodit do grupi smektitiv pidklasu listovih silikativ za skladom promizhnij mizh ta nontronitom Jogo najbilshi rodovisha ta proyavi zustrichayutsya na teritoriyi Zahidnogo Priurallya u Permskomu krayi Kirovskij oblasti ta Udmurtiyi Rosiya pri chomu bilshist iz nih zoseredzheni v ta Chastinskomu rajonah Permskogo krayu Takim chinom prikamski rodovisha ye unikalnimi i mayut svitove znachennya Neveliki pokladi mineralu rozvidani takozh u Boliviyi Braziliyi SShA Nimechchini Italiyi Norvegiyi Kitayu Izrayili ta Palestini VolkonskoyitZagalni vidomostiStatus IMApereviznachenij Rd d 1 IMA nomerIMA1987 s p AbreviaturaVknHimichna formulaCa0 3 Cr Mg Fe 2 Si Al 4O10 OH 2 4H2OKlas mineralusilikatiNickel Strunz 109 EC 40GrupamontmorilonituIdentifikaciyaKolirolivkovo zelenij do yasnozelenogoForma kristalivsucilni masiSingoniyamonoklinna 2 mSpajnistdoskonala po 001 ZlamnerivnijTverdist1 5 2BliskgumovijProzoristnapivprozorijKolir risigolubuvato zelenaGustina2 25Inshi harakteristikiNazvano na chestdOsoblivi harakteristikivikoristovuyetsya yak hudozhnya farba Volkonskoyit u VikishovishiIstoriya vidkrittyaPershi proyavi volkonskoyita buli vidriti 8 lipnya 1830 roku ober gittenfervalterom yakogo zaprosiv vice prezident Departamentu nadiliv Lev Perovskij z Yekaterinburga dlya oblashtuvannya mideplavilnogo zavodu Doslidzhennya okolic sela shodo midnoyi rudi dali negativnij rezultat Odnak oglyad proponovanih zrazkiv yaki prinis selyanin Kulikov z gori Yefimyatskoyi nini Petilovske rodovishe dozvoliv Volkovu diagnostuvati yih yak zatverdilu glinu gusto prosochenu rozchinom hromovogo okisu Vin zhe pershim i vkazav na mozhlivist vigotovlennya z cogo mineralu zelenoyi farbi Nazvu mineralu dav Perovskij na chest svogo nachalnika ministra dvoru knyazya Vnesenij do reyestru mineraliv u listopadi 1830 roku pislya vihodu Girskogo zhurnalu de buli privedeni opisi ta rezultati himichnogo analizu yakij vikonali v laboratoriyi Departamentu girskih ta solyanih sprav Analiz pokazav sho mineral yavlyaye soboyu vodyanistij kremnezemo glinozem zafarbovanij okisom hromu yakogo mistitsya vid 7 5 Pershij kilkisnij ale dosit ne tochnij analiz buv vikonanij 1833 roku francuzom M P Berte U zahidnij literaturi mineral pov yazuyut z imenem zaviduvacha Golovnoyi girskoyi apteki A B Kemmerera yakij lishe povidomiv pro znahidku v redakciyu zhurnalu Shorichnik z mineralogiyi geognoziyi geologiyi ta petrografiyi Gejdelberzkogo universitetu Piznishe buli vidkriti ta opisani novi rodovisha Yefimyatske 1887 roku Poludenne ta Pihtovske O Miropolskim 1889 roku Na pochatku 20 stolittya poshukom ta vivchennyam rodovish volkonskoyita zajmalis spivrobitniki Institutu prikladnoyi mineralogiyi ta metalurgiyi V I Krizhanovskij Samosadkinske Petilovske 1915 1928 roki ta L V Pustovalov Selinske Pes yankovke Bozh yakovske Lapshinske tosho 1916 1929 roki Ostannim bulo dobuto ta perevezeno do Moskvi 4 5 tonn volkonskoyita sho dozvolilo provesti riznomanitni laboratorni doslidzhennya ta nalagoditi promislovu pererobku Doslidzhennya yaki provodilis 1927 roku profesorom Vishogo hudozhnogo institutu N V Turkinim dozvolili otrimati dekorativnu farbu pid nazvoyu Zelena zemlya mineral volkonskoyit Maslyana farba cinitsya sered hudozhnikiv a zroblena iz roztertogo volkonskoyita tempera ikonopiscyami za visoku prozorist pofarbovanogo sharu ta za chistij sokovitij kolir unikalnogo vidtinku Vlastivosti farbi buli pozitivno ocineni Pablo Pikasso yakij duzhe polyublyav danij pigment i specialno vipisuvav jogo z SRSR V 1930 h rokah rodovisha volkonskoyita vivchali ekspediciyi Vsesoyuznoyi kontori Lakofarbsirovini Uralske geologichne upravlinnya ta Permskij universitet Na sogodni pislya trivaloyi perervi provoditsya doslidno promislova rozrobka Selinskogo rodovisha TOV Prikamskij mineral Sumarni zapasi 6 vidomih na sogodni rodovish stanovit 73 8 tonni Strukturnij ta litologichnij analiz rodovishPsevdomorfoza volkonskoyitu po shmatku derevini v tovshi pisku Kirovska oblast Rodovisha volkonskoyita zustrichayutsya u chervonokolirnih terigennih vidkladah tatarskogo ta chastkovo kazanskogo yarusiv verhnogo viddilu permskoyi sistemi na vododili richok Kami ta Sivi u smuzi pivnichno shidnogo napryamku 75 na 25 km Mineral utvoryuye podovzheno potovsheni psevdomorfozi po stovburah ta ulamkah derev dovzhinoyu do 17 m a takozh linzi ta prozhilki Za danimi permskih geologiv yaki provodili zagalni poshuki volkonskoyita 1982 1987 rokiv vsi rodovisha ta proyavi kontrolyuyutsya vid yemnimi strukturnimi elementami ta Volkonskoyitovi tila priurocheni do konglomerativ ta zhovto burih kososharih piskovikiv yaki harakterni dlya richkovih vidkladiv G I Yencov 1952 roku vkazav sho dilyanki z volkonskoyitu tyazhiyut do opuklih beregovih vidrizkiv paleopotoku sho vidpovidayut namivnim zonam de skupchuvalis derevni zalishki Peleoruslovi vidkladi pidstilayutsya vodostijkim gorizontam argilitiv ta alevrolitiv sho prizvodit do cirkulyaciyi u produktivnomu shari zbagachenih hromom gruntovih vod Vidilennya volkonskoyitu zavzhdi obmezheni piskovikom zafarbovanim v intensivno irzhavo burij kolir irzhavci U piskovikah tatarskogo ta kazanskogo yarusiv zustrichayutsya takozh piskovikovo karbonatni styazhinnya kule ta karavayepodibnih form karavashki Karbonatizovani ridshe zakremleni ulamki derevini viznacheni yak Dadoxylon biarmicum Kutorgae Paracalamites Kutorgae ta D Viatcheslavia Zal Konglomerati skladeni galkami yak miscevih tak i uralskih porid kvarcit yashma porfirit granit vapnyaki z faunoyu devonu ta karbonu Paleogeografichni rekonstrukciyi vikonani N I Chernishevim 1975 roku dozvolili vkazati sho ulamkovij material potrapiv do chislennih rukavam delt velikih potokiv sho stikayut z Uralu Na zahid vid deltovoyi zoni prostyagalas prisna vnutrishnokontinentalna vodojma glibina yakoyi ne perevishuvala dekilkoh desyatkiv metriv sho pidtverdzhuyetsya zalishkami kistok hrebetnih ta slidiv prisnovodnoyi fauni Sklad ta utvorennyaPershi doslidzhennya volkonskoyita pokazali sho mineral ye sumishshyu vodnogo silikatu zaliza ta magniyu z pereminnoyu 7 5 34 kilkistyu gidrookisu hromu Bertye 1833 Na mozhlivij prostorovij zv yazok volkonskoyita z ulamkovimi zernami rozsiyanogo u piskovikah vkazav A Ye Fersman 1922 roku Vid vidmitiv svoyeridnist geohimichnoyi asociaciyi elementiv Cu V Cr i yihni sindiagenetichni vidkladi u priberezhnih umovah blizkih do pustelnih Vikonanij analiz klastoegennogo hromshpinelidu pidtverdiv jogo zv yazok z alpinotipnimi dunit garcburgitovimi kompleksami yaki mali zmogu formuvatis v uralskij paleookeanichnij oblasti N I Chernishev vkazuvav sho hrom perejshov u gruntovi vodi koli chastinski piskoviki buli vzhe litifikovani ta vivedeni vishe bazisu eroziyi V V Alekandrov 1936 ta N A Ignatyev 1941 vstanovili koloyidnu prirodu volkonskoyita i zv yazali jogo formuvannya z koagulyaciyeyu zoliv pri zamishenni karbonatizovanoyi derevini yaka zmistilas na stadiyi diagenezu Voni himichnim shlyahom vkazali sho mineral yavlyaye soboyu geterogennu sistemu yaka skladayetsya iz sumishi hrom alyumokremniyevih gidrativ z gidrogelyami hromu alyuminiyu kremniyu ta zaliza Ce pidtverdzhuyetsya suchasnimi doslidzhennyami zavdyaki zastosuvannyu yakih vidno sho volkonskoyit vidriznyayetsya nizkim stupenem trivimirnoyi vporyadkovanosti ta jogo turbostratichna struktura shozha na kinutu na stil kolodu kart A G Kosovska 1966 roku elektronno mikroskopichnimi doslidzhennyami vidilila 3 morfologichni tipi volkonskoyita metasomatichnij z reliktami derevnoyi strukturi kristalichnij golchastij yakij cementuye zerna piskovika zi strukturoyu rozkristalizovanogo gelyu Vona takozh pidtverdila mozhlivist isnuvannya mineralnih faz promizhnih mizh ta volkonskoyitom Yak vklyuchennya u volkonskoyiti vstanovleno granovani zerna kvarcu yaki yavlyayut soboyu perekristalizovani relikti zakremniloyi derevini novoutvoreni ridkisni minerali ridkisnozemelnij vanadat Se vanadat silikat V vodnij ridkisnozemelnij silikat cerit Se chastki samorodnogo zolota skeletni vidilennya samorodnogo zaliza izometrichni plastinki kristali apatitu ta nepravilni chastki gidroksidiv margancyu Odnak najbilsh poshireni vklyuchennya gidrogetitu zbagachenogo oksidami hromu do 8 ta kremniyu 15 Voni vidmicheni u viglyadi nepravilnih chastok globul yachejkovogo karkasa ta zonalnih kanaliv vikonanih radialno promenevim agregatom bertyerinu Pid elektronnim mikroskopom vstanovleno sho chornij zbagachenij zalizom volkonskoyit maye fazovoodnoridnu strukturu na vidminu vid zelenogo u yakomu oksidi zaliza utvoryuyut okremi vidilennya sho dozvolyaye peredbachati yih utvorennya v rezultati rozpadu kolis yedinogo gelyu Volkonskoyit mozhna rozdiliti na 2 grupi vlasne dioktaedrichnij volkonskoyit z vmistom Cr2O3 blizko 16 22 de hrom prisutnij u oktaedrichnih poziciyah visokohromistij volkonskoyit zmishanosharovogo tipu de hrom 28 31 mozhe buti prisutnij v obminnih mizhsharovih poziciyah u viglyadi gidroksil hromovih kompleksiv podibno gidroksil alyuminiyevim kompleksam u strukturi vermikulituDiv takozhSpisok mineralivPrimitkiInternational Mineralogical Association Commission on new minerals nomenclature and classification The IMA List of Minerals February 2013 2013 d Track Q26224004d Track Q13651104 Warr L N IMA CNMNC approved mineral symbols Mineralogical Magazine Cambridge University Press 2021 Vol 85 P 291 320 ISSN 0026 461X 1471 8022 doi 10 1180 MGM 2021 43 d Track Q912887d Track Q3314880d Track Q59767631d Track Q110360213 verschiedene Autoren Mittheilungen an den Geheimen Rath v Leonhard gerichtet Jahrbuch fur Mineralogie Geognosie Geologie und Petrefaktenkunde Hrsg K C von Leonhard H G Bronn He Verlag von Georg Reichard 1831 Vol 2 S 420 420 ISSN 0934 6880 d Track Q100344792d Track Q100343791d Track Q2818964d Track Q64395d Track Q100344241d Track Q2966 zatverdevshuyu glinu gusto proniknutuyu rastvorom hromova okisa Dozmarov ta inshi 1987LiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Lazarenko Ye K Vinar O M Volkonskoyit Mineralogichnij slovnik K Naukova dumka 1975 774 s Volkonskoyit Mineralogo petrografichnij slovnik Ukl Bileckij V S Suyarko V G Ishenko L V H NTU HPI 2018 T 1 Mineralogichnij slovnik 444 s ISBN 978 617 7565 14 6 PosilannyaI I Chajkovskij Yu S Simakova Statya iz knigi Geologicheskie pamyatniki Permskogo kraya 28 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros Katalog mineraliv 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Volkonskoyit 7 bereznya 2013 u Wayback Machine ros

Дата публікації:
Топ