Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Венеційсько-візантійська війна 1122–1126 років — перше збройне зіткнення між Венеційською республікою та Візантійською імперією, двома державами Східного Середземномор'я, які боролись між собою за контроль над східною торгівлею. Війна відбувалась в рамках Венеційського хрестового походу (1122-1124) і закінчилася зміцненням торгового панування Венеції на території Візантії.
| Венеційсько-візантійська війна (1122–1126) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Венеційський хрестовий похід (1122—1124) | |||||||||
 Іоанн II Комнін. Мозаїка Святої Софії, Константинополь | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Венеційська республіка |  Візантійська імперія | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Доменіко Мікеле | Іоанн II Комнін | ||||||||
Передумови
У 1082 році візантійський імператор Олексій I Комнін в обмін на важливу допомогу венеційського флоту у війні проти південноіталійських норманів Роберта Гвіскара, видав золоту буллу, якою він звільняв венеційських купців від будь-яких податків в основних портах і містах Візантійської імперії.
Така ситуація виявилася дуже обтяжливою для скарбниці імперії, тому після смерті Олексія в 1118 році новий імператор Іоанн II відмовився відновити буллу, незважаючи на протести послів Венеції, натомість віддаючи перевагу підтримці торгівлі з конкуруючими морськими республіками Пізою та Генуєю.
Таким чином комерційні інтереси Венеційської республіки, які становили наріжний камінь усієї її соціальної та політичної системи були поставлені під удар її колишньою метрополією (Венеційське герцогство в IX - X століттях формально було складовою Візантійської імперії). Новий дож Доменіко Мікеле попросив імператора поновити хрисовул, але отримавши відкриту відмову, почав готуватись до війни, шукаючи відповідного приводу, щоб розв'язати її та відновити свою владу над морями Леванту. Приводом для морського походу стало прохання про допомогу від короля Єрусалиму Балдуїна II. У Битві на Кривавому полі, що відбулася біля Сармади 28 червня 1119 року, хрестоносці зазнали катастрофічної поразки від сил Іль-Газі, артукідського правителя Мардіна. Сили хрестоносців були серйозно ослаблені поразкою і Балдуїн звернувся про допомогу до Папи Каллікста II, який переслав цей запит до Венеції. Умови хрестового походу були узгоджені шляхом переговорів між посланцями Балдуїна II і дожем Венеції Доменіко Мікелє. Венеція погодилась надати допомогу і надіслати на схід потужний флот.
Конфлікт
1122-1123 р. Перший етап венеційсько-візантійської війни
8 серпня 1122 року, призначивши свого сина та племінника регентами з титулом Venetiarum Praesides, дож відплив із порту Лідо на чолі флоту із сорока звичайних галер, двадцяти восьми військових галер, озброєних таранами і чотирьох вантажних кораблів. У складі флоту було багато паломників та хрестоносців, які прямували на схід щоб допомогти Балдуїну. Крім головної "офіційної" мети допомогти Балдуїну та державам хрестоносців у Леванті, венеційський хрестовий похід мав виконати ще одну важливу функцію - здійснити каральний похід проти Візантійської імперії, яка відмовилась поновити торгові привілеї венеційців після смерті імператора Олексія I Комніна. Усе це відбувалося приблизно в той самий час, коли імператор Іоанн II приборкав печенігів у битві при Берої.
Венеційський флот зробив першу зупинку в Барі, звідки спрямував свою атаку на візантійський Корфу, який венеційці тримали в облозі протягом шести місяців, втім без помітних результатів. Провівши усю зиму в спробах захопити Корфу, в кінці весни 1123 року венеційський флот отримав звістку, що в квітні цього року сарацини захопили в полон єрусалимського короля Балдуїна II. Після цього венеційці зняли облогу з Корфу і без подальших зволікань рушили до Леванту. Тим не менш, питання боротьби з Візантією не були забуті і дорогою на схід венеційський флот спустошив в Егейському морі візантійські острови Хіос, Лесбос та Родос і, нарешті, у травні досяг Кіпру, де дізнався про розташування єгипетського флоту.
Перерва в протистоянні на час перебування флоту Венеції в Святій землі
З цього моменту Венеційська республіка воювала проти сарацинів, завдавши поразки єгиптянам під Аскалоном і захопивши значну кількість скарбів . Потім Мікеле прийняв посольство патріарха Єрусалиму Гармонда, великого констебля королівства Гульєльмо ді Барі та канцлера Сорія Пагано, які запросили його провести Різдво в Єрусалимі .
У наступному році, отримавши урочисту обіцянку від лідерів королівства надати венеційцям окремі райони в кожному місті королівства та звільнити венеційських купців від усіх мит, флот республіки Сан-Марко рушив проти Тіру, який було захоплено 30 липня 1124, після п'ятимісячної облоги.
1124-1126. Другий етап венеційсько-візантійської війни
Нарешті звільнившись від зобов'язань із заморськими християнськими державами, дож знову повернувся до своєї головної мети: візантійського василевса. Венеційський флот спустошив егейські острови Самос і Андрос. Серед численної здобичі, захопленої на грецьких островах були дорогоцінні мощі святих Ісідора Хіоського та Доната Еврійського, які були перевезині до Венеції. Після цього венеційський флот повернувся в Адріатику, щоб протистояти угорському королю Стефану II, який загрожував венеційським володінням у Далмації.
Нарешті, в 1126 році венеційці відновили морські напади на візантійські володіння, атакувавши Модон та Кефалонію.
Зіткнувшись із спустошенням своїх морських володінь, імператор нарешті вирішив надіслати послів просити миру.
Наслідки
У 1126 році Іоанн II Комнін видав новий хрисовул, в якому визнав усі попередні права, надані венеційцям його батьком, і збільшив їх новими винятками та монополіями. Щоб урівноважити венеційську торгову монополію на землях Візантії, імператору залишився єдиний вихід надати подальші поступки також республікам Генуї та Пізи. Наслідком конфлікту стало зміцнення міцного зв'язку між італійськими морськими республіками та візантійською економікою, які душили грецьку торгівлю на користь італійців.
Така ситуація стала поштовхом для виру взаємних підозр, зрад і суперництва між морськими республіками та імперією, що часто вибухало відвертими актами піратства, що зрештою призвело до подальшого конфлікту між Візантією та Венецією під час правління Мануїла I Комніна та у війнах між Генуєю, Пізою та Венецією.
Див. також
Примітки
- Nella cronaca di Guglielmo di Tiro, libro XII.
Джерела
- AA.VV. Storia di Venezia, Treccani, 12 Voll., 1990-2002
- Diehl, Charles: La Repubblica di Venezia, Newton & Compton editori, Roma, 2004.
- Guglielmo di Tiro: Historia rerum in partibus transmarinis gestarum.
- Niceta Coniata: Grandezza e catastrofe di Bisanzio.
- John Julius Norwich, Bisanzio, Milano, Mondadori, 2000, .
- Romanin, Samuele: Storia documentata di Venezia, Pietro Naratovich tipografo editore, Venezia, 1853.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Venecijsko vizantijski vijni Venecijsko vizantijska vijna 1122 1126 rokiv pershe zbrojne zitknennya mizh Venecijskoyu respublikoyu ta Vizantijskoyu imperiyeyu dvoma derzhavami Shidnogo Seredzemnomor ya yaki borolis mizh soboyu za kontrol nad shidnoyu torgivleyu Vijna vidbuvalas v ramkah Venecijskogo hrestovogo pohodu 1122 1124 i zakinchilasya zmicnennyam torgovogo panuvannya Veneciyi na teritoriyi Vizantiyi Venecijsko vizantijska vijna 1122 1126 Venecijskij hrestovij pohid 1122 1124 Ioann II Komnin Mozayika Svyatoyi Sofiyi Konstantinopol Ioann II Komnin Mozayika Svyatoyi Sofiyi Konstantinopol Data 1122 1126 rokiv Misce Ostrovi ta priberezhni mista Egejskogo Ionichnogo ta Adriatichnogo moriv Privid Vidmova u viznanni Hrisovula 1082 roku sho nadav Veneciyi komercijni privileyi novim imperatorom Vizantiyi Ioannom II Rezultat Vidnovlennya shirokih torgovih preferencij Venecijskoyi respubliki na teritoriyi Vizantijskoyi imperiyi Storoni Venecijska respublika Vizantijska imperiya Komanduvachi Domeniko Mikele Ioann II KomninPeredumoviU 1082 roci vizantijskij imperator Oleksij I Komnin v obmin na vazhlivu dopomogu venecijskogo flotu u vijni proti pivdennoitalijskih normaniv Roberta Gviskara vidav zolotu bullu yakoyu vin zvilnyav venecijskih kupciv vid bud yakih podatkiv v osnovnih portah i mistah Vizantijskoyi imperiyi Taka situaciya viyavilasya duzhe obtyazhlivoyu dlya skarbnici imperiyi tomu pislya smerti Oleksiya v 1118 roci novij imperator Ioann II vidmovivsya vidnoviti bullu nezvazhayuchi na protesti posliv Veneciyi natomist viddayuchi perevagu pidtrimci torgivli z konkuruyuchimi morskimi respublikami Pizoyu ta Genuyeyu Takim chinom komercijni interesi Venecijskoyi respubliki yaki stanovili narizhnij kamin usiyeyi yiyi socialnoyi ta politichnoyi sistemi buli postavleni pid udar yiyi kolishnoyu metropoliyeyu Venecijske gercogstvo v IX X stolittyah formalno bulo skladovoyu Vizantijskoyi imperiyi Novij dozh Domeniko Mikele poprosiv imperatora ponoviti hrisovul ale otrimavshi vidkritu vidmovu pochav gotuvatis do vijni shukayuchi vidpovidnogo privodu shob rozv yazati yiyi ta vidnoviti svoyu vladu nad moryami Levantu Privodom dlya morskogo pohodu stalo prohannya pro dopomogu vid korolya Yerusalimu Balduyina II U Bitvi na Krivavomu poli sho vidbulasya bilya Sarmadi 28 chervnya 1119 roku hrestonosci zaznali katastrofichnoyi porazki vid sil Il Gazi artukidskogo pravitelya Mardina Sili hrestonosciv buli serjozno oslableni porazkoyu i Balduyin zvernuvsya pro dopomogu do Papi Kalliksta II yakij pereslav cej zapit do Veneciyi Umovi hrestovogo pohodu buli uzgodzheni shlyahom peregovoriv mizh poslancyami Balduyina II i dozhem Veneciyi Domeniko Mikelye Veneciya pogodilas nadati dopomogu i nadislati na shid potuzhnij flot Konflikt1122 1123 r Pershij etap venecijsko vizantijskoyi vijni Gerb Domeniko Mikielya dozha Veneciyi 8 serpnya 1122 roku priznachivshi svogo sina ta pleminnika regentami z titulom Venetiarum Praesides dozh vidpliv iz portu Lido na choli flotu iz soroka zvichajnih galer dvadcyati vosmi vijskovih galer ozbroyenih taranami i chotiroh vantazhnih korabliv U skladi flotu bulo bagato palomnikiv ta hrestonosciv yaki pryamuvali na shid shob dopomogti Balduyinu Krim golovnoyi oficijnoyi meti dopomogti Balduyinu ta derzhavam hrestonosciv u Levanti venecijskij hrestovij pohid mav vikonati she odnu vazhlivu funkciyu zdijsniti karalnij pohid proti Vizantijskoyi imperiyi yaka vidmovilas ponoviti torgovi privileyi venecijciv pislya smerti imperatora Oleksiya I Komnina Use ce vidbuvalosya priblizno v toj samij chas koli imperator Ioann II priborkav pechenigiv u bitvi pri Beroyi Venecijskij flot zrobiv pershu zupinku v Bari zvidki spryamuvav svoyu ataku na vizantijskij Korfu yakij venecijci trimali v oblozi protyagom shesti misyaciv vtim bez pomitnih rezultativ Provivshi usyu zimu v sprobah zahopiti Korfu v kinci vesni 1123 roku venecijskij flot otrimav zvistku sho v kvitni cogo roku saracini zahopili v polon yerusalimskogo korolya Balduyina II Pislya cogo venecijci znyali oblogu z Korfu i bez podalshih zvolikan rushili do Levantu Tim ne mensh pitannya borotbi z Vizantiyeyu ne buli zabuti i dorogoyu na shid venecijskij flot spustoshiv v Egejskomu mori vizantijski ostrovi Hios Lesbos ta Rodos i nareshti u travni dosyag Kipru de diznavsya pro roztashuvannya yegipetskogo flotu Pererva v protistoyanni na chas perebuvannya flotu Veneciyi v Svyatij zemli Z cogo momentu Venecijska respublika voyuvala proti saraciniv zavdavshi porazki yegiptyanam pid Askalonom i zahopivshi znachnu kilkist skarbiv Potim Mikele prijnyav posolstvo patriarha Yerusalimu Garmonda velikogo konsteblya korolivstva Gulyelmo di Bari ta kanclera Soriya Pagano yaki zaprosili jogo provesti Rizdvo v Yerusalimi U nastupnomu roci otrimavshi urochistu obicyanku vid lideriv korolivstva nadati venecijcyam okremi rajoni v kozhnomu misti korolivstva ta zvilniti venecijskih kupciv vid usih mit flot respubliki San Marko rushiv proti Tiru yakij bulo zahopleno 30 lipnya 1124 pislya p yatimisyachnoyi oblogi 1124 1126 Drugij etap venecijsko vizantijskoyi vijni Nareshti zvilnivshis vid zobov yazan iz zamorskimi hristiyanskimi derzhavami dozh znovu povernuvsya do svoyeyi golovnoyi meti vizantijskogo vasilevsa Venecijskij flot spustoshiv egejski ostrovi Samos i Andros Sered chislennoyi zdobichi zahoplenoyi na greckih ostrovah buli dorogocinni moshi svyatih Isidora Hioskogo ta Donata Evrijskogo yaki buli perevezini do Veneciyi Pislya cogo venecijskij flot povernuvsya v Adriatiku shob protistoyati ugorskomu korolyu Stefanu II yakij zagrozhuvav venecijskim volodinnyam u Dalmaciyi Nareshti v 1126 roci venecijci vidnovili morski napadi na vizantijski volodinnya atakuvavshi Modon ta Kefaloniyu Zitknuvshis iz spustoshennyam svoyih morskih volodin imperator nareshti virishiv nadislati posliv prositi miru NaslidkiU 1126 roci Ioann II Komnin vidav novij hrisovul v yakomu viznav usi poperedni prava nadani venecijcyam jogo batkom i zbilshiv yih novimi vinyatkami ta monopoliyami Shob urivnovazhiti venecijsku torgovu monopoliyu na zemlyah Vizantiyi imperatoru zalishivsya yedinij vihid nadati podalshi postupki takozh respublikam Genuyi ta Pizi Naslidkom konfliktu stalo zmicnennya micnogo zv yazku mizh italijskimi morskimi respublikami ta vizantijskoyu ekonomikoyu yaki dushili grecku torgivlyu na korist italijciv Taka situaciya stala poshtovhom dlya viru vzayemnih pidozr zrad i supernictva mizh morskimi respublikami ta imperiyeyu sho chasto vibuhalo vidvertimi aktami piratstva sho zreshtoyu prizvelo do podalshogo konfliktu mizh Vizantiyeyu ta Veneciyeyu pid chas pravlinnya Manuyila I Komnina ta u vijnah mizh Genuyeyu Pizoyu ta Veneciyeyu Div takozhVenecijsko vizantijska vijna 1296 1302 PrimitkiNella cronaca di Guglielmo di Tiro libro XII DzherelaAA VV Storia di Venezia Treccani 12 Voll 1990 2002 Diehl Charles La Repubblica di Venezia Newton amp Compton editori Roma 2004 ISBN 88 541 0022 6 Guglielmo di Tiro Historia rerum in partibus transmarinis gestarum Niceta Coniata Grandezza e catastrofe di Bisanzio John Julius Norwich Bisanzio Milano Mondadori 2000 ISBN 88 04 48185 4 Romanin Samuele Storia documentata di Venezia Pietro Naratovich tipografo editore Venezia 1853