Васько Васко Тептухович у Грушевського Тептюкович руський боярин власник маєтностей зокрема поселень ВідомостіНалежав до

Васько (Васко) Тептухович, у Грушевського — Тептюкович — руський боярин, власник маєтностей (зокрема, поселень).

Відомості

Належав до роду Корчак гербу Корчак. Кароль Шайноха стверджував, що: його батько — Васько Тептух з Тисмениці — отримав від короля Казимира ІІІ соляні джерела в Новиці й Уторопах (тепер Калущина); син теж підписувався він «з Тисмениці».

Власник чи посідач маєтностей у Галицькій Руси, зокрема:

села Стрільче, Вербіж і Микитинці, які отриав 9 грудня 1375 року у Львові від Владислава Опольського Стопчатів
села Бережани (нині місто)
поселення Гвіздець
Остапківці (тепер Коломийський район), на які отримав підтверджувальну грамоту польського короля Володислава Ягайла, видану 26 жовтня 1416 року в Неполоміцах

У 1404 році був у складі третейського суду в Медиці під час розгляду суперечки між королем Ягайлом та Ельжбетою Пілецькою. 1416 року король Владислав II Яґайло перевів володіння Тептюховича на земське польське право. Помер перед 22 вересня 1417 року.

Залишив сина Васюту, що в 1436—1446 роках був паном радним при дворі Свидригайла Ольгердовича.

Див. також

Примітки

Також зустрічається варіант імені Вашко → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)
в деяких джерелах — Вахно Тептюхович, Тептукович
Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 236.
іноді Тептукович → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)
Шайноха стверджував — поблизу Коломиї.
Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 268.
. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.
Betlej A. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — S. 19—38. — . (пол.)
Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

Джерела

Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 166, 184.
Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — Lwów : nakładem awtora, 1861. — T. III. — S. 268, 315. (пол.)

Посилання

Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Також зустрічається варіант імені Вашко → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

[2] в деяких джерелах — Вахно Тептюхович, Тептукович

[МГ36-3] Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 236.

[4] іноді Тептукович → Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)

[5] Шайноха стверджував — поблизу Коломиї.

[6] Szajnocha K. Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 268.

[7] . Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.

[8] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.

[9] Betlej A. Kościół p. w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — S. 19—38. — . (пол.)

[10] Ostapkowce z Czechową, wś, pow. kołomyjski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 662. (пол.) — S. 662. (пол.)