Валівоць Любомир Миколайович

Любомир Миколайович Валівоць (нар. 20 серпня 1992, Хмельницький, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Стафа у стрічці «Бачення метелика».

Любомир Валівоць
Ім'я при народженні	Любомир Миколайович Валівоць
Народився	20 серпня 1992(1992-08-20) (31 рік) Хмельницький, Україна
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	2013 — донині
IMDb	ID 9513278

Життєпис

Народився 20 серпня 1993 року в місті Хмельницький.

У 2015 році закінчив факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, майстерня Богдана Бенюка. Під час навчання в КНУТКТ, у 2013 році, був учасником Міжнародного фестивалю театру і кіно «Artorium» у м. Банська-Бистриця з виставою «Солодкоголоса птаха юності» та Третього міжнародного театрального фестивалю «SINT» у місті Бекешчаба, Угорщина, з виставою «Малороси-європейці». Пройшов програму стажування на телеканалі за спеціальністю «актор дубляжу».

З 2015 року — актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Театр

Навчальний театр КНУТКТ

• «Солодкоголоса птаха юності» Теннессі Вільямса; реж. Богдан Бенюк — Чанс Вейн
• «Благочестива Марта» Тірсо де Моліни; реж. Богдан Бенюк — Дон Феліппе (фільм-вистава)
• «Украдене щастя» за однойменною п'єсою Івана Франка; реж. Богдан Бенюк — Михайло
• «Малороси-європейці» Володимира Винниченка; реж. Богдан Бенюк

Київський академічний театр юного глядача на Липках

• «Сирена та Вікторія»; реж. Віктор Гирич — француз
• «Король Дроздобород» Братів Ґрімм; реж. Віктор Гирич — солдат
• «Місто» за однойменним романом Валер'яна Підмогильного; реж. Артур Артименьєв — Степан Радченко.
• «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена; реж. Костянтин Дубінін — вчитель
• «Без вини винні» Олександра Островського; реж. Віктор Гирич — Григорій Незнамов
• «Не хочу бути собакою»; реж. Олександра Сенчук — кіт
• «Білоксі-блюз» Ніла Саймона; реж. Максим Михайличенко — Джозеф Віковський
• «Невидима з солодкого королівства»; реж. Ольга Оноприюк — Принц Балдан
• «Ромео і Джульєтта» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Віктор Гирич — Друг Тібальта та Ромео

Київський академічний театр «Золоті ворота»

• «Гедда Ґаблер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена; реж. Олена Щурська

Театр Єсіних

• «Ти-дурень» Олексія Єсіна; реж. Олексій Єсін — Джесь молодший

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• «Сватання на Гончарівці» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ‘яненка; реж. Олексій Гнатковський — Осип Скорик
• «Лісова пісня на полі крові» за Лесею Українкою; реж. Ростислав Держипільський — Перелесник
• «Інтерв‘ю з Богом» Ростислава Держипільського; реж. Ростислав Держипільський — Бог

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2015	с	«Останній москаль»		парубок
2015	с	«Заради кохання я все зможу»	рос. «Ради любви я все смогу»	Микита
2016	с	«Останній москаль.Судний день»		Петро
2016	с	«Черговий лікар»		Іван
2016	с	«Поганий гарний коп»	рос. «Плохой хороший коп»	Федір
2017	с	«Ментовські війни. Київ»	рос. «Ментовские войны. Киев»	Чак
2017	с	«Жіночий лікар-3»	рос. «Женский Доктор»	Льоня
2017—2018	с	«Лікар Ковальчук»		епізодична роль
2018	с	«Два береги надії»	рос. «Два берега надежды»	фанат
2018	ф	«Свінґери»		Денис, молодий сусід Світлани
2019	с	«Таємниці»		Костянтин, помічник Миколи Бюсофа
2019	с	«Подорожники»		Алекс, син Сусанни
2022	ф	«Бачення метелика»		Стаф

Примітки

1. «JetSetter» (28 вересня 2017). . Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
2. . Факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
3. Лариса Брюховецька. Кар’єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих. «Кіно-Театр». Процитовано 3 липня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
4. Марія Базелюк (лютий 2018). (PDF). «Нація і держава». Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2019.
5. Іван Бабенко (21 грудня 2017). . «День». Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
6. . theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
7. . theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
8. . guru.ua. «ГуРу». Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
9. . «Театр Єсіних». Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
10. Першу українську секс-комедію «Свінґери» презентували у ліжках. Національна спілка кінематографістів України. 15 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
11. Ірма Вітовська та Олеся Жураківська сумують за щастям на майданчику. Телегід. 1 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Посилання

• Любомир Валівоць на сайті «Theatre.love»
• Любомир Валівоць [ 9 липня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Київського академічного театру юного глядача на Липках
• Любомир Валівоць на сайті IMDb (англ.)
•  Валівоць Любомир Миколайович  у соцмережі «Instagram»