Ѓедда Ґ аблер п єса норвезького драматурга Генріка Ібсена вперше поставлена в 1891 році у в Мюнхені Рукопис творуАлла На

«Ѓедда Ґ́аблер» — п'єса норвезького драматурга Генріка Ібсена, вперше поставлена в 1891 році у в Мюнхені.

Перші глядачі не оцінили п'єсу, але з роками вона стала сприйматися як одна з основ світового театру. Головну героїню грали Елеонора Дузе, Луїза Дюмон, , Алла Назимова, Інгрід Бергман, і багато інших видатних акторок.[1] [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. У 1975 році за роль Гедди на «Оскар» номінувалася англійка Гленда Джексон. Левборга в цьому фільмі зіграв Патрік Стюарт. Український театр має за честь грати «Гедду Ґаблер».

Дійові особи

Йорган Тесмана — аспірант кафедри історії культури.
Фру Гедда Тесмана — його дружина, до шлюбу Ґаблер.
Фрекен Юліані — його тітка.
Фру Tea Ельвстед — до шлюбу Рюсінг.
Асесор бракк — суддя, старий знайомий генерала Ґаблер
Ейлерта Левборг — однокурсник Тесмана.
Берта — служниця в будинку Тесмана.

Сюжет

Гедда Ґаблер, перш за все, дочка свого батька, генерала Ґаблера, який, мабуть, на відміну від всіх інших її чоловіків, був непересічною людиною. Вона б хотіла стати такою, як він. Але жіноча несвобода заважає їй: не тільки в широкому соціальному контексті — сфері, куди її несвідомо тягне, але й у приватному, особистому. Гедда могла б вибрати своїм девізом «Noli me tangere» — «Не чіпай мене». Вона з тих, кому органічно огидний не тільки фізичний, але й душевний людський «дотик», навіть якщо мова йде про чоловіка, в якого, як їй самій здається, вона закохана, — Ейлерта Левборга. Все земне для неї вульгарне і потворне. Вона шукає героя, якого, звичайно, немає в затишно-міщанському світі її оточення. Ставши дружиною Тесмана, вона потрапляє в пастку ситуації сімейного життя — родичі, гостювання, можлива вагітність. Але життєве амплуа Гедди — трагічна героїня. У будь-якому разі, її ненависть до агресивно-речового світу — трагедійних, античних масштабів. Вона і діє так, як одна з класичних античних героїнь — Медея. Гедда Ґабблер закінчує життя самогубством, вбиває не тільки себе, але й ненароджену дитину. Це помста світу чоловіків, сконцентрованому в Тесманні, який аж ніяк не Язон, але помста йому так само страшна — умертвіння його нащадка. Але Гедда ще вбиває і «дитя» Левборга — знищує його рукопис, створений з іншою жінкою, ненависною Tea. Сам Левборг для неї недоступний. Тому один з пари пістолетів (деталь, по-чехівськи невідворотно супроводжує Гедду Ґаблер до кінця п'єси) призначений Левборгу для самогубства, на яке той не пішов і загинув лише випадково. Гедда Ґаблер — руйнівниця не тільки чоловічого світу. Справжні жінки, такі, як Tea з її полохливою жіночністю, пухнастим кучерявим волоссям, огидні їй майже фізично. В собі самій їй теж нестерпна жінка. Її вона і вбиває, використавши другий пістолет.

Фільмографія

Hedda Gabler (1917), німий фільм, США ^{1 [ 10 липня 2020 у Wayback Machine.]}
Hedda Gabler (1920), німий фільм, Італія ^{2 [ 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]}
Hedda Gabler (1925), німий фільм, Німеччина, Гедда — Аста Нельсен ^{3 [ 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]}
Hedda Gabler (1957), телеспектакль, Велика Британія ^[4]
Hedda Gabler (1961), х/ф, Югославія ^[5]
Hedda Gabler (1961), телефільм, Австралія
Hedda Gabler (1963), телефільм, Німеччина, Гедда — ^[6]
Hedda Gabler (1963), телефільм, США, Гедда — Інгрід Бергман ^[7]
Hedda Gabler (1963), телефільм, Велика Британія (BBC)
Hedda Gabler (1972), телефільм, Велика Британія ^[8]
Hedda Gabler (1975), х/ф, Норвегія
Hedda (1975), х/ф, Велика Британія, Гедда — Гленда Джексон ^[9]
Hedda Gabler (1978), х/ф, Бельгія ^[10]
Hedda Gabler (1979), х/ф, Італія ^[11]
Hedda Gabler (1980), телефільм, Гедда — Діана Рігг ^[12]
Hedda Gabler (1981), х/ф, Велика Британія
Hedda Gabler (1984), х/ф, Бельгія
Hedda Gabler (1993), х/ф, Швеція
Hedda Gabler (1993), телеспектакль Національного Театру, Гедда — Фіона Шоу ^[13]
Hedda Gabler (2004), х/ф, США ^[14]
Hedda Gabler (2014 року), х/ф, Гедда — Рита Раміані ^[15]

Посилання

«Гедда Габлер» - це історія величезної кількості молодих дівчат [ 25 травня 2017 у Wayback Machine.]
«Гедда Габлер» в Александрінкі [ 28 червня 2020 у Wayback Machine.]
Олександр Карпенко Хто ви, Гедда Габлер? [ 21 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Генеральська дочка [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.] (Олена Солнцева, «Время новостей», 22.12.2004)
Ібсен, фантоми, болі [ 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] (Микола Пісочинська, грудень 2006)
Ірина Линдт: «Такий спектакль не відіграє, а живеться» [ 16 липня 2015 у Wayback Machine.] (Ваш Дозвілля, 27.05.2013)
Прем'єра вистави «Гедда Габлер» в краснодарському Молодіжному театрі (06.10.16)