ВЛ40

ВЛ40 — серія дослідних радянських чотиривісних пасажирських електровозів, які були випущені Тбіліським електровозобудівним заводом у 1966 та 1969 рр.

ВЛ40
Основні дані
Роки будування	ВЛ40-002 — 1966 ВЛ40-001 — 1969
Країна будування	СРСР
Завод	ТЕВЗ
Разом побудовано	2
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	пасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	змінний, 25 кВ, 50 Гц
Конструкційна швидкість	160км/год
Осьова формула	2О-2О
Довжина локомотива	18 020 мм
Робоча маса	88 т
Навантаження від рушійних осей на рейки	22 тс
Система регулювання	з боку нижчої напруги із зустрічно-погодженим включенням обмоток
Тип ТЕД	ВЛ40-002 — ЕТ-1600 ВЛ40-001 — ТЛ-1М
Діаметр коліс	1250 мм
Годинна потужність ТЕД	2×1600
Сила тяги годинного режиму	14 000 кгс
Швидкість годинного режиму	83,2 км/год

Ця стаття про дослідні електровози, випущені ТЕВЗ. Про електровози, перероблені з ВЛ80, дивіться у статті ВЛ40У. Не варто плутати ці дві різні серії локомотивів.

Проект

У 1960-х роках НЕВЗ та ТЕВЗ розробляли проект односекційного пасажирського електровозу з мономоторним приводом, при якому обидві колісні пари візка приводяться у рух загальним тяговим двигуном. В результаті НЕВЗ обмежився лише проектом, а ТЕВЗ побудував два електровози масою 88 тонн з несучим кузовом і візками виробництва Ворошиловградського заводу - ВЛ40-002 в 1966 році і ВЛ40-001 в 1969.

Крім невеликої ваги, особливістю цих електровозів був мономоторний привід (один тяговий електродвигун приводив у рух 2 колісні пари), а тягові зусилля від візків на кузов передавалися через похилі тяги. Потужність електровозів становила не більше 3200 кВт. Силова електрична схема була запозичена у електровоза ВЛ80к, і мала також 33 позиції регулювання напруги та три ступені ослаблення збудження (69%, 50%, 40%). При цьому була запропонована нова схема допоміжних машин: замість фазорозщеплювача був застосований фазозрушуваючий трансформатор, який живив двофазні асинхронні двигуни - шість двигунів вентиляторів і два двигуни компресорів. Привід колісних пар кожного візка передавався через карданну муфту і однобічний редуктор.

Доля

На подвльшу долю локомотива вплинув ряд факторів: доволі невелика потужність електровозу (вона становила не більше 3200 кВт), зростання ваги пасажирських поїздів вимагало потужніших локомотивів, початок поставок з Чехословаччини потужніших шестивісних електровозів ЧС4. У зв'язку з цим, електровози ВЛ40 не надійшли серійне виробництво та навіть експлуатацію. Роботи над двома виробленими електровозами були припинені ще до проведення тягово-енергетичних випробувань, а самі локомотиви були покинуті на коліях НЕВЗу.

На сьогоднішній день жоден екземляр не зберігся.