Більші вці нім Bolschowitz пол Bolszowce селище Івано Франківського району Івано Франківської області адміністративний ц

49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д.Координати: 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.18556° пн. ш. 24.74639° сх. д.

Висота над рівнем моря

222 м

Водойма

р. Гнила Липа

Відстань

Найближча залізнична станція:

Галич

До станції:

6,2 км

До райцентру:

- фізична:

6 км

- автошляхами:

7,8 км

До обл. центру:

- фізична:

28 км

- автошляхами:

32,3 км

Селищна влада

Адреса

77146, смт Більшівці, вул. Вічевий майдан, 1

Голова селищної ради

Саноцький Василь Павлович

Вебсторінка

Більшівцівська ОТГ

Карта

Більшівці

Більшівці

Більшівці у Вікісховищі

Назва

Існувало кілька варіантів, зокрема, польською мовою: Більшівці, Бульшівці, а власне — Богішівці (Богушовці).

Розташування й опис

Розташоване при впадінні річки Нараївки в Гнилу Липу (басейн Дністра), за 3 км на схід від шляху Львів — Івано-Франківськ, за 8 км на північ від залізничної станції Галич.

Рибгосп, два худобозабійні пункти, столярні цехи, відділення приватної агрофірми «Бовшівська»; середня та початкова школи, музична школа, Народний дім, дві бібліотеки.

Основна сільськогосподарська спеціалізація — рільництво (пшениця, жито, кукурудза, цукрові буряки, овочі) та м'ясо-молочне тваринництво.

Лікувально-столову воду Більшівцівських мінеральних джерел за часів Австро-Угорщини вивозили на експорт і використовували для виробництва пива. До 2003 року тут діяв Галицький завод безалкогольних напоїв (збанкрутував).

З історії

Перша згадка в документах — 24 березня 1402 галицький староста Петро з Харбінович засвідчив дарування вдовою галицького міщанина Павла Шкирки Агнешкою села римо-католицькому архиєпископу Якову Стрепі.

Вперше у книгах галицького суду Більшівці згадуються 12 березня 1436 р. (Bolschow Minor).

1617 — власником Більшівців став коронний гетьман Марцін Казановський.

1655 — місцеві селяни брали участь у повстанських загонах Семена Височана.

На початку XVIII століття навколишні землі належали князям Яблоновським, потім перейшли у власність багатої спольщеної вірменської родини Кшечуновичів (пол. Krzeczunowiczowie).

Наприкінці XIX ст. Більшівці стали типовим ремісничо-торгівельним містечком Рогатинського повіту. В 1897 р. через Більшівці пролягла залізниця (існувала до 1944 р.). Тут були млин, гуральня, броварня, двокласна школа. У 1860-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням перехрещених граблів, коси та серпа.

На початку ХХ ст. щопонеділка проводилися торги, а щороку 14-15 липня — дводенний ярмарок. Ця традиція збереглась і понині, кожну третю неділю липня в Більшівцях проходить Шкап'єрна — свято-ярмарок, де діти та дорослі можуть поласувати цукровими півниками та пісними коралями — символами свята.

Перша світова війна завдала шкоди містечку.

Західноукраїнська Народна Республіка

На початку листопада 1918 року містечко увійшло до складу новоутвореної Української держави.
Демократичність її підтверджує проведення у Більшівцях 6 квітня 1919 року (за ініціативи Селянсько-робітничого союзу, КП Східної Галичини) Рогатинського повітового робітничо-селянського з'їзду, на який прибули 120 представників від 20 навколишніх сіл. У виступах засуджувались дії польських імперіалістів, «власної буржуазії», звучав заклик до переобрання влади.

Під час влади Польщі

21 листопада 1929 року місцеві москвофіли під час забави розпочали бійку з українцями. Кілька москвофілів, які приїхали сюди з Галича, отримали ножові поранення.

У 1930-тих роках великий земельний власник у містечку Кшечунович надав кошти для реконструкції млина, було споруджено електростанцію, відкрито сироварню. Кшечунович мав стайню, розводив тут племінних коней. У ставках розводили рибу. При монастирі діяла цегельня. Тут був клуб з бібліотекою (з польськими книгами), українці мали читальню на 200 книг.

У 1939 році в Більшівцях проживало 3900 мешканців (1850 українців-грекокатоликів, 200 українців-римокатоликів, 400 поляків, 1450 євреїв).

Друга світова війна і радянський період

У часи Другої світової війни тут відбувалися масові розстріли місцевих жителів. 1943 року нацисти вбили тут понад 1000 місцевих євреїв [ 27 грудня 2004 у Wayback Machine.].

8 березня 1944 р. гестапівці приїхали для проведення арештів, але бойовик ОУН із засідки убив п'ятьох і трьох поранив..

1 грудня 1944 року Більшівці атакував курінь УПА «Скажені». Близько 500 повстанців дві години вели обстріл місцевого костелу, який служив укриттям для партактиву та офіцерів НКВС, а також спалили будівлі райкому партії та райуповнаркомзагу.

1940–1963 — Більшівці були районним центром. Тут діяла сумнозвісна катівня НКГБ-МГБ. Для звільнення в'язнів з катівні 23 грудня 1944 р. райцентром оволоділа чота сотні «Гайдамаків» під командуванням хорунжого «Ясміна», тільки частині більшовиків удалося сховатися за неприступними мурами костелу.

За часів радянської влади побудовано поліклініку, а для номерної лікарні пристосовано маєток колишнього пана Кшечуновича (до того часу мешканців обслуговував один приватний лікар). На базі панських рибних ставків створили рибгосп, який в середині ХХ століття видавав 430 тонн живої риби щороку.

Нині діє приватне рибне господарство «Більшівціриба».

Населення: 2,6 тисяч мешканців (1959); 2 254 (2005).

У 1983 р. до Більшівців приєднане село Слобідка Більшівцівська.

Сучасність

Більшівці з висоти пташиного польоту під час зйомок документального фільму режисера Мирослава Бойчука «Щоб ми усі були одно». 2020 рік.

У 2016 р. селище стало лідером Прикарпаття з окремого збирання різних видів сміття для повторної переробки.

13 вересня 2016 року Більшівці стали центром Більшівцівської селищної громади.

Більшівцівська ЗОШ І-ІІІ ст. у 2017 р. стала однією з перших трьох шкіл Прикарпаття, яка отримала статус опорної з чотирма філіями. Для підвезення учнів до опорної школи закуплено 3 автобуси.

Пам'ятки архітектури

Костел-санктуарій Благовіщення. Збудований 1624 року орденом кармелітів. У XIX ст. Більшовецький монастир був одним із найбільших у Галичині. Монахи-кармеліти видавали книги, малювали образи, при монастирі діяв притулок для бідних. Тепер монастир належить ордену францисканців. За радянських часів був у стадії руйнації. 2002 року розпочато реконструкцію костелу та монастирських келій.
Більшовецька ратуша.
Палац Кшечуновичів.
Церква Різдва Христового — Більшівцівський протопресвітеріат.

Пам'ятники

Т. Г. Шевченку. Встановлено в центральній частині селища у 1949 році. Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
Папі Римському Івану Павлу ІІ. Встановлено біля Благовіщенського костелу в липні 2007 року.

Відомі люди

Альберт Корнблют — архітектор.
Наталія Василівна Лотоцька — українська акторка.
Антоній Барнаба Яблоновський — дідич, меценат (костел Благовіщення)

Більшівці у документальному кіно

У 2020 році Студія документального кіно "ФранківськТБ" зняла документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях. Режисер — . [1]

Світлини

Пам'ятник Тарасу Шевченку
Костел Благовіщення в Більшівцях
Більшовецька ратуша
Палац Кшечуновичів
Парк пам'яті борцям за незалежність України
Братська могила радянських воїнів, полеглим в роки Другої світової війни

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Більшівці

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
Акти ґродські і земські [ 18 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 2. — S. 47-48, XXVIII. (лат.) (пол.)
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 118. — .
Новинки. Бійка українців з москвофілами в Болшівцях [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.] // Діло. — 1929. — Ч. 267 (1 грудня). — С. 4.
Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 66.
. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
Украинские националистические организации в годы второй мировой войны. Том 2 1944-1945 Москва. РОССПЭН 2012 Стр. 478-481
. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 8 листопада 2019.
Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 32
. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.
. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2018.
. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.

Джерела

Історія та архітектура Більшівців на castles.com.ua [ 17 січня 2021 у Wayback Machine.]
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Більшівці на сайті ВР України^{[недоступне посилання з березня 2019]}
Історія села Більшівці Галицького району // Сайт «Історичне Прикарпаття»^{[недоступне посилання]}
Історія села Більшівці Галицького району // Сайт «Інститут україніки»^{[недоступне посилання з березня 2019]}
Більшівці на сайті «Пам'ятки України» [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
Bolshovtsy, Ukraine [ 30 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
Bołszowce, Bulszowce, właściwie Bohuszowce, mko, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 304. (пол.) — S. 304. (пол.)
Чи відродиться Більшовецький завод безалкогольних напоїв?^{[недоступне посилання з березня 2019]}
Більшівці — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [ 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)
Документальний фільм за сценарієм Богдана Кучера, (режисер — Мирослав Бойчук) «Щоб ми усі були одно» до 115 річниці церкви Різдва Христового, що у Більшівцях.
«Пісня про Більшівці». Музика та слова Мирослава Бойчука. Виконує Петро Бандура. [ 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)

[2] . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.

[3] Акти ґродські і земські [ 18 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 2. — S. 47-48, XXVIII. (лат.) (пол.)

[4] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.

[5] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 118. — .

[6] Новинки. Бійка українців з москвофілами в Болшівцях [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.] // Діло. — 1929. — Ч. 267 (1 грудня). — С. 4.

[7] Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 66.

[8] . Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.

[9] Украинские националистические организации в годы второй мировой войны. Том 2 1944-1945 Москва. РОССПЭН 2012 Стр. 478-481

[10] . Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.

[11] . Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 8 листопада 2019.

[12] Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 32

[13] . Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.

[14] . Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.

[15] . Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 19 квітня 2018.

[16] . Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.

[17] . Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.