Білгорайський повіт (Російська імперія)

Білгорайський повіт (рос. дореф. Бѣлгорайскій уѣздъ, пол. Powiat biłgorajski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії, України (1918—1919) та Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Білгорай.

Білгорайський повіт
Губернія	Люблінська губернія, Холмська губернія
Центр	Білгорай
Створений	1866
Скасований	1939
Площа	1500,8 (1885)
Населення	96 332 осіб (1897)
Найбільші міста	Білгорай
Наступники	Білгорайський повіт

Волості

При утворенні до повіту входили 1 місто (Білгорай) і 3 містечка (Крешів, Терногород, Юзефів) та 14 сільських волостей.

Білгорайський повіт 1907

В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:

• Олександрів — м. Юзефів,
• Бабиця — с. Замх,
• Біща — с. Біща,
• Воля-Рожанецька — с. Воля-Рожанецька,
• Горішній Потік — с. Горішній Потік,
• Гута-Крешівська — с. Гута-Крешівська,
• Княжпіль — с. Княжпіль,
• Лукова — с. Лукова,
• Майдан-Сопітський — с. Майдан-Сопітський,
• Пуща-Сільська — с. Пуща-Сільська,
• Сіль — с. Сіль,
• Терногород — м. Терногород,
• Коцудза — с. Коцудза-Дольна,
• Крешів — м. Крешів.

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина заселена переважно українцями Білгорайського повіту передані з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Білгорай і волості Крешів, Бабичі, Біща, Воля Рожанецька, Горішній Потік, Княжпіль, Лукова і Майдан Сопітський; села Пуща Сільська, Рожнівка, Бояри і Дилі волості Пуща Сільська; села Дережня Сільська, Дережня Загороди, Лазори , Майдан Старий, Майдан Новий, Рогалі, Руда Сільська, Сіль і Смольське волості Сіль; села Гарасюки і Рички волості Гута Крешівська.

Розташування

Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Янівським повітом і Замостським, на сході — з Томашівський повітом, а на заході і півдні — з Галичиною, яка входила до Австро-Угорщини. Площа повіту становила 1500,8 версти.

Населення

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 27 573 українськомовних: 21 901 українськомовних греко-католиків, 3 068 українськомовних римо-католиків, 2 078 українськомовних православних, 1 014 польськомовних греко-католиків і 526 греко-католиків, які розмовляли і українською, і польською.

В 1876 р. в повіті проживало 73 898 осіб, з них: 46 595 римокатоликів, 18 294 греко-католики, 2 232 православних, 6 761 юдей, 14 протестантів.

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 96 332 осіб (47802 чоловіків і 48 530 жінок). Найбільше місто — Білгорай (5846 осіб). Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року:

Мова	Осіб	Відсоток
польська	60 363	62,66 %
українська	20 071	20,84 %
єврейська	8 974	9,32 %
російська	6 610	6,86 %
інші	314	0,33 %
Разом	96 332	100 %

Внаслідок указу російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у Білгорайському повіті 7645 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 31 471 православний і 77 658 римо-католиків.

Примітки

1. . www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
2. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
3. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Белгорайский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
4. ^[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 6-7, 18. (пол.)

Джерела

• Белгорай // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1891. — Т. V (9) : Буны — Вальтер. — С. 177. (рос.)
• Powiat biłgorajski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 228. (пол.) (пол.)