Будівля головного поштамту (Київ)

Київський головпоштамт — будівля поштамту в Києві. Розташований на розі Хрещатика і Майдану Незалежності. Головпоштамт збудували в 1952—1958 роках. Приміщення займають «Укрпошта», Міністерство транспорту та зв'язку України і Державний департамент з питань зв'язку та інформації.

Будівля головного поштамту
50°26′59″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 50.44994354002777470° пн. ш. 30.52311134002777848° сх. д. / 50.44994354002777470; 30.52311134002777848Координати: 50°26′59″ пн. ш. 30°31′23″ сх. д. / 50.44994354002777470° пн. ш. 30.52311134002777848° сх. д. / 50.44994354002777470; 30.52311134002777848
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	поштамт і пам’ятка архітектури
Стиль	неокласицизм і сталінська архітектура^[d]
Архітектор	Приймак Борис Іванович і Grigoriy Markovitsj Sloetskiy
Медіафайли у Вікісховищі

Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 18 березня 1999 року поставлена на облік пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 16).

Історія ділянки

Будинок Ейсмана з арковими вікнами

З першої половини ХІХ сторіччя наріжна ділянка належала аптекарю Йоганну-Сигізмунду Ейсману (1794—1862). Він на своїй цегельні, розташованій на хуторі на виїзді Великої Васильківської дороги, у районі теперішньої Либідської площі, виготовляв відому (київську жовту цеглу). З неї збудовані університет, будівлі урядових закладів, Олександрівський костел, а також будинки у цегляному стилі. Згодом ділянка перейшла його синові Густаву Ейсману, професору Університету святого Володимира, мільйонеру, міському голові у 1872—1873 роках. Тут звели триповерховий будинок з арковими вікнами. У ньому містився комерційний банк і крамниці, які переїхали з Печерська на Хрещатик.

Поштова контора

Створення київської поштової контори

Указ від 21 серпня 1775 року про створення Київської поштової контори

Із середини ХІХ сторіччя історія будівлі пов'язана з розвитком київської пошти. Після поглинення Гетьманщини Російською імперією відбулось реформування поштової служби. Пунктом 10 «Глухівських статей» (1669) запроваджено порядок утримання пошти в Гетьманщині. 1769 року Київську пошту підпорядкували Московському поштамту.

1775 року в місті постала окрема поштова контора. Оберпоштмейстером призначили Франца Круллау.

У середині ХІХ сторіччя засновано міські поштові відділення. У Печерській частині міста відділення відкрилось у 1840 році, а на Подолі в колишній (кам'яниці Федора Коробки) — у 1852 році. Близько 1897 року печерське поштово-телеграфне відділення розташувалося у садибі «Судовий двір».

Поштова контора на Хрещатику, 24

Докладніше: Палац Головинського

Пошта й телефонна станція в приміщенні колишньої садиби Головинського

1849 року Київська поштова контора зайняла приміщення садиби Головинського. У подвір'ї облаштували місце для поштових диліжансів і карет.

1 квітня 1886 року на другому поверсі поштової контори відкрилась перша державна телефонна станція у вигляді комутатора ручного обслуговування на 60 номерів. 1891 року тут встановили один із перших у Києві таксофонів.

У 1880-х роках на території садиби добудовують додаткові приміщення. Однак цього виявилось недостатньо. Оскільки поштова і телефонна служби продовжували розростатись, то вирішили збудувати нове приміщення. 1908 року дума ухвалила відповідне рішення. Будівництво розпочалося 1912 року під керівництвом архітектора Олександра Кобелєва.

Влітку 1914 року колишній палац розібрали і на його місці, в глибині подвір'я, розпочали споруджувати чотириповерховий корпус з операційними залами і телефонною станцією.

1917 року будівництво зупинили.

Будинок зв'язку

На ділянці понад 20 років «зяяв огороджений парканом пустир». 1934 року після перенесення столиці УСРР до Києва постало питання будівництва на цьому місці головпоштамту. Того ж року київські архітектори підготували проєкти «Палацу зв'язку».

Головпоштамт вдалось збудувати у 1936—1941 роках за проєктом Василя Осьмака і С. Германович.

У вересні 1941 року Палацу зв'язку і колишню будівлю Ейсмана знищено внаслідок підриву середмістя радянськими диверсантами.

• Будинок зв'язку
• Будинок зв'язку (1937)
• Проєкт Палацу зв'язку (1934)
• Руїни головпоштамту після підриву радянськими диверсантами

• Руїни будинку Ейсмана (1941)
• З боку сучасного Майдану Незалежності
• З боку Хрещатика

Головпоштамт

Головпоштамт у 2021 році

Після Другої світової війни на місці Палацу зв'язку спорудили будівлю, в якій міститься Держкомітет телебачення і радіомовлення України.

Під головпоштамт виділили ділянку № 20-22, розчищену від руїн будинку Ейсмана. Будівлю спорудили у 1952—1958 роках за проєктом Вадима Ладного, Бориса Приймака і Григорія Слуцького.

У червні 2020 року голова «Укрпошти» Ігор Смілянський заявив про наміри продати будівлю Головпоштамту за понад 1 мільярд гривень.

Архітектура

Цегляна будівля має сім поверхів і напівповерх, пласкі залізобетонні перекриття, бляшаний вальмовий дах. У плані Г-подібна з двома крилами завдовжки близько 80 метрів. Крило з боку Хрещатика ледь дугоподібне.

Наріжжя з боку майдану акцентовано портиком головного входу.

Облицювання чолового фасаду зроблено зі світлої керамічної плитки. Архітектура фасадів потрактована у класичному стилі з використанням елементів українського бароко.

Композиція ритмічна. Площина фасаду на нижніх поверхах розділена тосканскими пілястрами, а на п'ятому-сьомому — коринфськими. Цоколь рустований.

• Проєкт головпоштамту (1952)
• Центральна зала
• Головпоштамт (ліворуч) на фото Томаса Гаммонда, 1975

Обвал Головпоштамту

Докладніше: Трагедія на Київському головпоштамті 1989

2 серпня 1989 року о 16 годині 20 хвилин обвалилися колони порталу головпоштамту, що призвело до загибелі 13 осіб.

Головною причиною катастрофи називались ремонтні роботи на головпоштамті, в ході яких відбувся демонтаж облицювальної плитки колон, яка разом з цементним прошарком становила єдине ціле з чотирма колонами, що мали витримувати навантаження у 700 тонн. Другою ймовірною причиною трагедії називались підземні роботи під майданом в ході будівництва станції метро «Площа Жовтневої революції».

• Фасад Головпоштамту до обвалу, 1984
• Розбір завалів після обвалу, серпень 1989
• Будівля після обвалу, серпень 1989

Головпоштамт під час протестів

Восени 2004 року учасники Помаранчевої революції залишили на колонах і стінах головпоштамту графіті. Протестувальники писали ім'я і малювали зображення свого кандидата Віктора Ющенка, назви міст, з яких приїхали, гасла Помаранчевої революції відповідним кольором (наприклад, гасло «Так!») та інші політичні лозунги (зокрема й іншої держави — «Живе Білорусь!»), назви громадських об'єднань («Пора!»), дати першого і другого турів виборів Президента України (31 жовтня — 21 листопада 2004 року) тощо. Частину графіті у рамках меморізації пам'яті про ті події вирішено було зберегти. Фрагменти надписів на колонах накрили оргсклом, однак із часом вони вигоріли.

Узимку 2014 року, під час Євромайдану, біля Головпоштамту з'явилися стенд і скриньки «Пошти Майдану». Мешканці наметового містечка отримали змогу листуватись між собою. Щовечора волонтери-поштарі розносили їм листи.

Біля входу Національний музей Революції Гідності встановив вуличний стенд «Місця Революції Гідності» з мапою подій 2013—2014 років та інформацією про «Пошту Майдану».

• Поштовий стенд біля поштамту (2014)
• Зображення Віктора Ющенка і гасло «Так!»
• Графіті часів Помаранчевої революції
• Графіті часів Євромайдану
• Вуличний стенд

Примітки

1. Вулицями старого Києва, 2013, с. 188.
2. . Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
3. Судовий двір, 2003, с. 751.
4. Хрещатик, 24, 2011.
5. Федір Ернст. Київ: провідник, 1930, с. 397.
6. Архітектура нового Києва, 1934, с. 13.
7. Макаренко П. Оновлене місто, 1937, с. 25.
8. Сімзен-Сичевський О., 1937, с. 39.
9. Кілессо Сергій, 2011, с. 1841.
10. Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 14.
11. Проблема реконструкції і забудови площ Києва, 1953, с. 8-12.
12. Кілессо Сергій, 2011, с. 1842.
13. Укрпошта планує продати головний офіс на Хрещатику [ 21 червня 2020 у Wayback Machine.]. 10.06.2020
14. «Укрпошта» планує продати Головпоштамт, його оцінюють у мільярд гривень [ 12 червня 2020 у Wayback Machine.].11.06.2020
15. . Національний музей Революції Гідності. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 10 січня 2021.

Джерела

• Архітектура нового Києва // Соціалістичний Київ. — 1934. — № 5-6. — С. 13.
• Ольга Друг. Вулицями старого Києва. — Львів : Світ, 2013. — 496 с.
• Ернст Федір. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — 816 с.
• Кальницький Михайло, Федорова Лариса. Садиба «Судового двору» Києво-Печерської лаври 1897 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: М — С / П. Тронько та ін. — К., 2003. — Т. 1, ч. 2. — С. 751.
• Касьянов О. Проблема реконструкції і забудови площ Києва // Архітектура і будівництво. — 1953. — № 5. — С. 8-12.
• Кілессо Сергій. Головпоштамт (1952—1958) // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1, ч. 3. — С. 1841—1842.
• Кілессо Сергій, Мокроусова Олена. Хрещатик, 24 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1, ч. 3. — С. 1835—1837.
• Макаренко П. Оновлене місто // Соціалістичний Київ. — 1937. — № 10. — С. 25.
• Сімзен-Сичевський Олексій.  // Соціалістичний Київ. — 1937. — № 9. — С. 39.
• Сєвєров М.  // Вісник Академії Архітектури УРСР. — 1952. — № 1. — С. 13-17.