Палац Головинського

Пала́ц Ону́фрія Голови́нського — перша кам'яниця на Хрещатику, зведена польським дідичем на межі XVIII—XIX сторіччя.

Палац Головинського
50°26′55″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.44872222224999803° пн. ш. 30.52169444447222446° сх. д. / 50.44872222224999803; 30.52169444447222446Координати: 50°26′55″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.44872222224999803° пн. ш. 30.52169444447222446° сх. д. / 50.44872222224999803; 30.52169444447222446
Статус	зруйнована
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	класицизм
Будівництво	1797 — 1803
Адреса	Хрещатик, 26.
Палац Головинського (Київ)
Палац Головинського у Вікісховищі

Не збереглась.

Історія ділянки

Маєток із палацом Головинського на малюнку 1850 року

Станом на кінець XVIII сторіччя Хрещатик, за словами дослідника Миколи Закревського, був ще суцільною пусткою і тут не було жодної споруди. А в районі Бессарабського майдану стояли заїзди і шлагбауми, біля яких варта перевіряла документи у приїжджих.

Ситуація почала змінюватись після 1797 року, коли з Дубна до Києва перевели контрактовий ярмарок. Протягом 1797—1803 років найкращі садиби уздовж колишньої Васильківської дороги, приблизно від Трьохсвятительської до Прорізної вулиць, виділяють київським урядовцям і магнатам. Нещільна забудова Хрещатика тривала до другої половини ХІХ сторіччя. Затвердження нового плану Києва 1837 року сприяло подальшому розвиткові вулиці. Вільними лишились гірші ділянки, які дісталися міщанам і купцям.

Найперший, хто придбав садибу на Хрещатику, був Київський і Богуславський повітовий маршал, виконувач обов'язків київського губернського маршала, власник кількох сіл в Київській губернії, колезький радник Онуфрій Головинський.

На початку XIX сторіччі на ділянці під валом Старокиївської фортеці Головинський забудував свою садибу. На відступі від червоної лінії він поставив палац у стилі класицизму і неоампіру. Фасад міської резиденції прикрашали іонічні колони під трикутним фронтоном. Обабіч палацу збудували флігелі. У лівому містився домашній оркестр, сформований із кріпаків Головинського.

1829 року в садибі розмістили шпиталь для полонених турків. 1830 року приміщення передали інтендантській службі.

Поштова контора

Докладніше: Будівля головного поштамту (Київ)

1849 року приміщення садиби Головинського зайняла Київська поштова контора. У подвір'ї облаштували місце для поштових диліжансів і карет.

1 квітня 1886 року на другому поверсі поштової контори відкрилась перша державна телефонна станція у вигляді комутатора ручного обслуговування на 60 номерів. 1891 року тут встановили один із перших у Києві таксофонів.

У 1880-х роках на території садиби добудовують додаткові приміщення. Однак це виявилось недостатньо. Оскільки поштова і телефонна служби продовжували розростатись, то вирішили збудувати нове приміщення. 1908 року дума ухвалила відповідне рішення. Будівництво розпочалося 1912 року під керівництвом архітектора Олександра Кобелєва. Влітку 1914 року колишній палац розібрали і на його місці, в глибині подвір'я, встигли спорудити чотириповерховий корпус з операційними залами і телефонною станцією. 1917 року будівництво зупинили.

У 1936—1941 роках тут збудували будинок зв'язку, який підірвали радянські диверсанти у вересні 1941 року. Після Другої світової війни на місці колишнього маєтку Головинського спорудили будівлю, в якій міститься Держкомітет телебачення і радіомовлення України. А під головпоштамт виділили ділянку № 20-22.

Галерея

• Київська пошта і телефон
• 1899—1905 роки
• Близько 1900 року
• Пошта і телефонна станція

Примітки

1. Закревський М. Опис Києва (т. 1), 1868, с. 429.
2. Закревський М. Літопис і опис міста Києва, 1858, с. 148.
3. Вулиця Хрещатик, 2011, с. 1824.
4. Перший будинок на Хрещатику звели 215 років тому. 2013. 25.05
5. Палац поміщика Онуфрія Головинського започаткував нинішній Хрещатик^{[недоступне посилання]}
6. Федір Ернст. Київ: провідник, 1930, с. 379-380.
7. Губицький Л. В. Лихоліття російсько-французької війни 1812 р. та кріпаки Київської губернії / Соціальна історія: Науковий збірник / За ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. — К.: Логос, 2008. — Вип.IV. — с. 71
8. Справи про дворянське походження Ґрудзинських у Державному архіві Київської області. — Біла Церква, 2018. — С. 6.
9. Гордієнко О. М. Історія села Сидорівка / Корсунь-Шевченківська центральна бібліотека
10. Федір Ернст. Київ: провідник, 1930, с. 397.
11. Хрещатик, 24, 2011, с. 1835.
12. Хрещатик, 24, 2011, с. 1836.

Джерела

• Ернст Федір. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — 816 с.
• Закревський Микола. Описание Киева. — 1868. — Т. 1. — С. 429.
• Закревський Микола. Хрещатик // Летопись и описание города Киева. — Москва, 1858. — Т. 1. — С. 148—150.
• Кілессо Сергій, Мокроусова Олена. Хрещатик // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1. Ч. 3. — С. 1824.
• Кілессо Сергій, Мокроусова Олена. Хрещатик, 24 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1. Ч. 3. — С. 1835—1837.