Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить текст, що не відповідає . (січень 2015) |
Боро́веньки — село в Україні, у Сєвєродонецькій міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області.
| село Боровеньки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Сєвєродонецький район |
| Громада | Сєвєродонецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44120110070099474 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1711 |
| Населення | 901 |
| Площа | 3,78 км² |
| Густота населення | 238,36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92943 |
| Телефонний код | +380 6454 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°02′34″ пн. ш. 38°34′17″ сх. д. / 49.04278° пн. ш. 38.57139° сх. д.Координати: 49°02′34″ пн. ш. 38°34′17″ сх. д. / 49.04278° пн. ш. 38.57139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 78 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92943, Луганська обл., Кремінський р-н, с. Боровеньки, вул. Миру, 31а |
| Карта | |
  Боровеньки | |
 Боровеньки | |
| Мапа | |
| | |
Село розташоване на берегах річки Борової, притоки річки Сіверський Донець.
Історія
Офіційно роком заснування села Боровеньки вважається 1711 рік. Саме в цьому році сюди прийшли поселенці з центральної України та створили постійне поселення. У XIX столітті на території села була знайдена стоянка первісної людини. Цією землею пройшло багато кочових племен. Полювали тут скіфи, половці, сармати, кімерійці. Саме через Боровеньки проходив Кальміуський шлях, яким кримські татари йшли грабувати Москву. Він пролягав лівим берегом річки Борової. Саме для захисту від татар у регіоні утворювались козацькі поселення.
В 1707 році частина донських козаків — жителів Борівського переселилися на річку Борову (в ті часи її називали Боровенькою). Так виникло ще одне містечко Ново-Борівське на місці сучасного села Боровеньки. Після придушення Булавінського повстання 1707—1709 рр., у якому брали участь козаки Нового Борівського, каральний загін князя Долгорукого вчинив жорстоку розправу над учасниками повстання. Найактивніші з них після жорстоких катувань були страчені, інші заслані на каторжні роботи в Азов. Багато жителів, звичайно, розбіглися, зникнувши в лісах і балках. В 1709 році указом Петра І від 5 липня землі Ново-Борівського містечка передавалися Святогорському монастирю. Однак у справу втрутився Азовський губернатор П. Толстой, який попросив царя передати землі Нового Борівського йому. У 1710 році царським указом від 5 червня право на володіння землями Нового Борівського було закріплено за губернатором П. Толстим, але земля йому відмежована так і не була. В 1725 році архімандрит Святогорського Успенського монастиря, не втрачаючи надії. Звернувся з усною скаргою до коменданта у місті Бахмуті. Він повідомляв, що «борівські жителі на їх новоборівській землі за межовими гранями побудували хутори й розораними їхніми землями і сінними косовищами володіють». За скаргою архімандрита Бахмутська провінційна канцелярія в 1726 році послала туди управителя Старого Борівського селища Полікарпа Сиромятіна. Сиромятін розмежував землю й оголосив жителям Нового Борівського юрту, щоб вони «у тім юрту не жили й угіддями його не володіли». Тобто не користувалися монастирською землею.
Так землями Нового Борівського містечка заволодів Святогірський монастир. Невідомо. Пішли із цих земель вихідці з Борівського, або хтось залишився й перейшов у підданство монастиря. Але незабаром тут оселились українці, або як тоді говорили, малороси, а поселення назвали Боровеньками (від назви річки). Особливо активно з 1732 р., сюди почали переселятися селяни з Правоборежної України і облаштовувати тут хутори. Ну а за принципом «свій до свого…» до них могли приставати і втікачі з Острогозького слобідського полку. Ось звідки тут українська мова.
Не довго, однак, володів монастир землями Нового Борівського містечка. За указом 1764 року про секуляризацію церковних землеволодінь, Боровеньки, як й інші монастирські володіння, перейшли у відомство Економічної колегії, стали державними.
У 1765 р. слобода Борвенька мала Миколаївську церкву, Священник Стефан Андрійович Дмитриєв.(рос.) У 1772 році в Боровеньках за благословенням блаженного Тихона, святителя Воронезького, був збудований новий храм в ім'я Святого Миколая.
1774 рік. У Боровеньках, Краснянці та Кремінній побував відомий мандрівник, академік Російської Академії наук, Іоан Гільденштедт, який здійснив першу спеціальну наукову експедицію в Україну з метою систематичного описання краю і його жителів. Подорожуючи з Боровеньок у Краснянку, Гільденштедт так описав місцевість:
«З Боровеньок вирушили ми на захід до однодворчеської слободи Краснянки, що лежала на березі Дінця. 8 верст дорога йшла глинистим підвищеним степом, потім на 3 версти йшла низина, зрошувана потоками і зайнята прекрасним гаєм з дубовими, осиковими, вільховими та вербовими деревами. Потім 2 версти йшла дещо піщана рівнина, яка ближче до Краснянки зайнята соснами, березами, вільхою, тополею та вербою. Нарешті, на березі Дінця ростуть — дуб, берест, вільха, верба, клен, свидина терен, лісова яблуня, лісова груша і осика».
В 1784 році в Боровеньки та Єпіфанівці, казенних українців (малоросіян) і поселян проживало 1939 чоловіків і 1875 жінок. За цими селами було закріплено 32460 десятин придатної землі та 8301 десятина — непридатної. Для порівняння в Кремінній в той час проживало 764 чоловіків і 739 жінок. Їм належало 14000 десятин орної землі та 1900 десятин — непридатної.
В 1858 році в Харкові вийшла з друку праця архієпископа Харківського Філарета (Гумілевського) «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» де було зібрано багато архівних матеріалів з історії Слобожанщини. У 5-му розділі були подані відомості про Боровеньки та інші села. Філарет писав що парафіяни Боровенського храму різко відрізняються від жителів інших місць патріархальною простотою, чистотою моральності та набожністю. Ще він писав що в 1818 році житель Боровеньок штабс-капітан Іван Федорович Маяцький передав Боровенському храму Святого Миколая різних дарів на 330 карбованців сріблом. З числа священиків, що служили храму, відомі Ісакій Мухін і Онисим Григорович.
Кількість парафіян:
- в 1790 році 1110 чоловіків, 1107 жінок;
- в 1800 році 996 чоловіків, 1026 жінок;
- в 1810 році 1153 чоловіків, 1148 жінок;
- в 1830 році 1515 чоловіків, 1549 жінок;
- в 1850 році 956 чоловіків, 924 жінок.
Зменшення спостерігалось після епідемій холери в 1831, 1848 рр та цинги в 1849 р. Кожного року в селі проводились ярмарки: 23 квітня — Георгіївська та 14 жовтня (в день Параскеви за старим стилем) — Параскевіївська. Кожний ярмарок був по два дні.
Нове Борівське — Боровеньки
В документах про Булавинське повстання, з початку якого в нашому році виконується 304 роки, неодноразово згадуються городки донських козаків Старе Борівське й Нове Борівське. У «Відписці полковника І. Теляшова про вбивство князя Долгорукого й про приєднання верхівкових козачих городків до повсталих» повідомляється, що 12 жовтня 1707 року отаман Старого Борівського містечка зі своєю станицею зустріли Булавіна із хлібом, вином і з медом і прийняли в станичну хату. Далі в документі сказано: «А підуть вони (булавинці) по козачим містечкам у Нове Борівське, у Краснянськ, на Сухарів, на Кабанє, на Крейдовий (Міловий) брід, на Сватові Лучки, на Бахмут».
В тому ж документі знову згадуються Старе і Нове Борівські містечка.
Виникає питання: де ж розташовувалися козацькі містечка Старе й Нове Борівське? Для багатьох це було загадкою. Деякі автори, не навантаживши себе пошуком архівних документів, намагалися розгадати її за власним розумінням. Наприклад, автори нарису про Борівське, що був опублікований в «Історії міст і сіл Української РСР. Ворошиловградська область» 1976 р., написано, що на початку Борівське містечко розташовувалося на самому березі річки Сіверський Донець. Але оскільки під час весняних паводків вода затоплювала житла, частина жителів перенесла свої хати на більш високе місце у двох верстах від Сіверського Дінця. Так, на їхню думку, виникло Нове Борівське містечко, а за колишнім закріпилася назва Старого Борівського. Це припущення, однак, не має під собою ґрунту.
Старе Борівське містечко, або нинішнє Борівське, засноване в 1677 році. Нове Борівське містечко, як випливає з відписки Тевяшова, восени 1707 року вже існував. Більше ранніх згадувань про нього не виявлено. Хоча місцева влада обстежила цей регіон з метою виявлення нових поселень. Тому за час заснування Нового Борівського містечка можна прийняти 1707 рік.
Як свідчать документи, Нове Борівське було засновано вихідцями з Борівського. Вони оселилися на річці Боровій, котру часто називали Боровенькою. За назвою річки й поселення одержало ім'я Боровеньки. Нове Борівське перебувало на відстані 20-25 км від Борівського, що у той час стали називати Старим Борівським містечком.
Після придушення Булавинського повстання каральний загін князя Долгорукого вчинив жорстоку розправу над учасниками повстання. Найактивніші з них після жорстоких катувань були страчені, інші заслані на каторжні роботи в Азов, у тому числі 25 жителів Борівського. Багато жителів, звичайно, розбіглися, зникнувши в лісах і балках. Землі розорених селищ передавалися іншим відомствам. Багато селищ донських козаків виникали на незручних землях у важкодоступних місцях. На ці землі мало було претендентів. А от заволодіти багатими землями Нового Борівського знайшлися охочі. Імператорським указом від 5 липня 1709 року оголошувалося про передачу їх Святогірському Успенському монастирю. Однак самого указу або виписки з нього монастир не одержав: у справу втрутився азовський губернатор Толстой. Тим же указом у розпорядження губернатора передавалися землі Трьохізбенського містечка (селища). Однак ґрунти там були малопридатними для обробки. І губернатор звернувся до царя із чолобитною, у якій просив віддати йому для поселення селян землі Нового Борівського. В 1710 році він одержав такий указ.
Для відмежування землі губернатор прислав з Таганрога в Нове Борівське дворянина Спесивцева. Але йому не довелось виконати доручення. В 1711 році за Прутським миром між Московським царством та Османською імперією Московія зобов'язалася віддати османам Азов, а новоспоруджені фортеці Таганрог, Кам'яний Затон і Богородицьк зрити. До того ж і сам Спесивцев незабаром помер, а в губернатора з'явилися нові проблеми. Йому вже було не до земель Нового Борівського.
У 1725 році архімандрит Святогорского Успенського монастиря звернувся з усною скаргою до коменданта Бахмута Львова. Він повідомляв, що «борівські жителі на їх новоборівській землі за межовими гранями побудували хутори й розораними їхніми землями і сінними косовищами володіють». За скаргою архімандрита бахмутська провінційна канцелярія в 1726 році послала туди управителя Старого Борівського селища Полікарпа Сиромятіна. Сиромятін розмежував землю й оголосив жителям Нового Борівського юрту, щоб вони «у тім юрту не жили й угіддями його не володіли».
Так землями Нового Борівського містечка заволодів Святогірський монастир. Невідомо, пішли із цих земель вихідці з Борівського, або хтось залишився й перейшов у підданство монастиря. Але незабаром тут оселились українці, а поселення назвали Боровеньками (від назви річки).
Не довго, однак, володів монастир землями Нового Борівського містечка. За указом 1764 року про секуляризацію церковних землеволодінь, Боровеньки, як й інші монастирські володіння, перейшли у відомство Економічної колегії, стали державними. В 1774 році в цих краях подорожував академік Петербурзької академії наук І. А. Гільденштедт. У своїй книзі «Подорож по Росії й Кавказьких горах» він згадував і про Боровеньки. «Обидві ці слободи, — писав він, маючи на увазі Боровеньки й Містки, — населені малоросами й донедавна належали монастирю. Тепер же відібрані в скарбницю й підпорядковані до Бахмутського округу. Обома відає гусарський ротмістр, що живе в Боровеньках». Так виникло і закінчило своє існування поселення донських козаків Нове Борівське.
12 березня 2015-го від кулі снайпера у селі Боровеньки загинув солдат 1-го окремого інженерно-будівельного батальйону Ігор Балда.
Назви районів
Місцєві мешканці поділяють село на райони: - Варяківка, Соломенка,Церковка,Гора,Сопляківка,Піщанка, Заборченка,Кут.
Відомі люди
- Скулко Іван (роки життя невідомі) — козак 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Народився у с. Бровеньки — тепер село Кремінського району Луганської області. Учасник боїв з більшовиками влітку 1919 року на Поділлі.
Галерея
Посилання
- http://borovenky.at.ua/ [ 21 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Боровеньский сельский совет [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
 | Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Материалы по истории православных храмов Луганской обл. Андрей Парамонов
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin sichen 2015 Boro venki selo v Ukrayini u Syevyerodoneckij miskij gromadi Syevyerodoneckogo rajonu Luganskoyi oblasti selo Borovenki vulicya selavulicya sela Krayina Ukrayina Oblast Luganska oblast Rajon Syevyerodoneckij rajon Gromada Syevyerodonecka miska gromada Kod KATOTTG UA44120110070099474 Osnovni dani Zasnovane 1711 Naselennya 901 Plosha 3 78 km Gustota naselennya 238 36 osib km Poshtovij indeks 92943 Telefonnij kod 380 6454 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 02 34 pn sh 38 34 17 sh d 49 04278 pn sh 38 57139 sh d 49 04278 38 57139 Koordinati 49 02 34 pn sh 38 34 17 sh d 49 04278 pn sh 38 57139 sh d 49 04278 38 57139 Serednya visota nad rivnem morya 78 m Misceva vlada Adresa radi 92943 Luganska obl Kreminskij r n s Borovenki vul Miru 31a Karta Borovenki Borovenki Mapa Borovenki u Vikishovishi Selo roztashovane na beregah richki Borovoyi pritoki richki Siverskij Donec IstoriyaOficijno rokom zasnuvannya sela Borovenki vvazhayetsya 1711 rik Same v comu roci syudi prijshli poselenci z centralnoyi Ukrayini ta stvorili postijne poselennya U XIX stolitti na teritoriyi sela bula znajdena stoyanka pervisnoyi lyudini Ciyeyu zemleyu projshlo bagato kochovih plemen Polyuvali tut skifi polovci sarmati kimerijci Same cherez Borovenki prohodiv Kalmiuskij shlyah yakim krimski tatari jshli grabuvati Moskvu Vin prolyagav livim beregom richki Borovoyi Same dlya zahistu vid tatar u regioni utvoryuvalis kozacki poselennya V 1707 roci chastina donskih kozakiv zhiteliv Borivskogo pereselilisya na richku Borovu v ti chasi yiyi nazivali Borovenkoyu Tak viniklo she odne mistechko Novo Borivske na misci suchasnogo sela Borovenki Pislya pridushennya Bulavinskogo povstannya 1707 1709 rr u yakomu brali uchast kozaki Novogo Borivskogo karalnij zagin knyazya Dolgorukogo vchiniv zhorstoku rozpravu nad uchasnikami povstannya Najaktivnishi z nih pislya zhorstokih katuvan buli stracheni inshi zaslani na katorzhni roboti v Azov Bagato zhiteliv zvichajno rozbiglisya zniknuvshi v lisah i balkah V 1709 roci ukazom Petra I vid 5 lipnya zemli Novo Borivskogo mistechka peredavalisya Svyatogorskomu monastiryu Odnak u spravu vtrutivsya Azovskij gubernator P Tolstoj yakij poprosiv carya peredati zemli Novogo Borivskogo jomu U 1710 roci carskim ukazom vid 5 chervnya pravo na volodinnya zemlyami Novogo Borivskogo bulo zakripleno za gubernatorom P Tolstim ale zemlya jomu vidmezhovana tak i ne bula V 1725 roci arhimandrit Svyatogorskogo Uspenskogo monastirya ne vtrachayuchi nadiyi Zvernuvsya z usnoyu skargoyu do komendanta u misti Bahmuti Vin povidomlyav sho borivski zhiteli na yih novoborivskij zemli za mezhovimi granyami pobuduvali hutori j rozoranimi yihnimi zemlyami i sinnimi kosovishami volodiyut Za skargoyu arhimandrita Bahmutska provincijna kancelyariya v 1726 roci poslala tudi upravitelya Starogo Borivskogo selisha Polikarpa Siromyatina Siromyatin rozmezhuvav zemlyu j ogolosiv zhitelyam Novogo Borivskogo yurtu shob voni u tim yurtu ne zhili j ugiddyami jogo ne volodili Tobto ne koristuvalisya monastirskoyu zemleyu Tak zemlyami Novogo Borivskogo mistechka zavolodiv Svyatogirskij monastir Nevidomo Pishli iz cih zemel vihidci z Borivskogo abo htos zalishivsya j perejshov u piddanstvo monastirya Ale nezabarom tut oselilis ukrayinci abo yak todi govorili malorosi a poselennya nazvali Borovenkami vid nazvi richki Osoblivo aktivno z 1732 r syudi pochali pereselyatisya selyani z Pravoborezhnoyi Ukrayini i oblashtovuvati tut hutori Nu a za principom svij do svogo do nih mogli pristavati i vtikachi z Ostrogozkogo slobidskogo polku Os zvidki tut ukrayinska mova Ne dovgo odnak volodiv monastir zemlyami Novogo Borivskogo mistechka Za ukazom 1764 roku pro sekulyarizaciyu cerkovnih zemlevolodin Borovenki yak j inshi monastirski volodinnya perejshli u vidomstvo Ekonomichnoyi kolegiyi stali derzhavnimi U 1765 r sloboda Borvenka mala Mikolayivsku cerkvu Svyashennik Stefan Andrijovich Dmitriyev ros U 1772 roci v Borovenkah za blagoslovennyam blazhennogo Tihona svyatitelya Voronezkogo buv zbudovanij novij hram v im ya Svyatogo Mikolaya 1774 rik U Borovenkah Krasnyanci ta Kreminnij pobuvav vidomij mandrivnik akademik Rosijskoyi Akademiyi nauk Ioan Gildenshtedt yakij zdijsniv pershu specialnu naukovu ekspediciyu v Ukrayinu z metoyu sistematichnogo opisannya krayu i jogo zhiteliv Podorozhuyuchi z Borovenok u Krasnyanku Gildenshtedt tak opisav miscevist Z Borovenok virushili mi na zahid do odnodvorcheskoyi slobodi Krasnyanki sho lezhala na berezi Dincya 8 verst doroga jshla glinistim pidvishenim stepom potim na 3 versti jshla nizina zroshuvana potokami i zajnyata prekrasnim gayem z dubovimi osikovimi vilhovimi ta verbovimi derevami Potim 2 versti jshla desho pishana rivnina yaka blizhche do Krasnyanki zajnyata sosnami berezami vilhoyu topoleyu ta verboyu Nareshti na berezi Dincya rostut dub berest vilha verba klen svidina teren lisova yablunya lisova grusha i osika V 1784 roci v Borovenki ta Yepifanivci kazennih ukrayinciv malorosiyan i poselyan prozhivalo 1939 cholovikiv i 1875 zhinok Za cimi selami bulo zakripleno 32460 desyatin pridatnoyi zemli ta 8301 desyatina nepridatnoyi Dlya porivnyannya v Kreminnij v toj chas prozhivalo 764 cholovikiv i 739 zhinok Yim nalezhalo 14000 desyatin ornoyi zemli ta 1900 desyatin nepridatnoyi V 1858 roci v Harkovi vijshla z druku pracya arhiyepiskopa Harkivskogo Filareta Gumilevskogo Istoriko statisticheskoe opisanie Harkovskoj eparhii de bulo zibrano bagato arhivnih materialiv z istoriyi Slobozhanshini U 5 mu rozdili buli podani vidomosti pro Borovenki ta inshi sela Filaret pisav sho parafiyani Borovenskogo hramu rizko vidriznyayutsya vid zhiteliv inshih misc patriarhalnoyu prostotoyu chistotoyu moralnosti ta nabozhnistyu She vin pisav sho v 1818 roci zhitel Borovenok shtabs kapitan Ivan Fedorovich Mayackij peredav Borovenskomu hramu Svyatogo Mikolaya riznih dariv na 330 karbovanciv sriblom Z chisla svyashenikiv sho sluzhili hramu vidomi Isakij Muhin i Onisim Grigorovich Kilkist parafiyan v 1790 roci 1110 cholovikiv 1107 zhinok v 1800 roci 996 cholovikiv 1026 zhinok v 1810 roci 1153 cholovikiv 1148 zhinok v 1830 roci 1515 cholovikiv 1549 zhinok v 1850 roci 956 cholovikiv 924 zhinok Zmenshennya sposterigalos pislya epidemij holeri v 1831 1848 rr ta cingi v 1849 r Kozhnogo roku v seli provodilis yarmarki 23 kvitnya Georgiyivska ta 14 zhovtnya v den Paraskevi za starim stilem Paraskeviyivska Kozhnij yarmarok buv po dva dni Nove Borivske BorovenkiV dokumentah pro Bulavinske povstannya z pochatku yakogo v nashomu roci vikonuyetsya 304 roki neodnorazovo zgaduyutsya gorodki donskih kozakiv Stare Borivske j Nove Borivske U Vidpisci polkovnika I Telyashova pro vbivstvo knyazya Dolgorukogo j pro priyednannya verhivkovih kozachih gorodkiv do povstalih povidomlyayetsya sho 12 zhovtnya 1707 roku otaman Starogo Borivskogo mistechka zi svoyeyu staniceyu zustrili Bulavina iz hlibom vinom i z medom i prijnyali v stanichnu hatu Dali v dokumenti skazano A pidut voni bulavinci po kozachim mistechkam u Nove Borivske u Krasnyansk na Suhariv na Kabanye na Krejdovij Milovij brid na Svatovi Luchki na Bahmut V tomu zh dokumenti znovu zgaduyutsya Stare i Nove Borivski mistechka Vinikaye pitannya de zh roztashovuvalisya kozacki mistechka Stare j Nove Borivske Dlya bagatoh ce bulo zagadkoyu Deyaki avtori ne navantazhivshi sebe poshukom arhivnih dokumentiv namagalisya rozgadati yiyi za vlasnim rozuminnyam Napriklad avtori narisu pro Borivske sho buv opublikovanij v Istoriyi mist i sil Ukrayinskoyi RSR Voroshilovgradska oblast 1976 r napisano sho na pochatku Borivske mistechko roztashovuvalosya na samomu berezi richki Siverskij Donec Ale oskilki pid chas vesnyanih pavodkiv voda zatoplyuvala zhitla chastina zhiteliv perenesla svoyi hati na bilsh visoke misce u dvoh verstah vid Siverskogo Dincya Tak na yihnyu dumku viniklo Nove Borivske mistechko a za kolishnim zakripilasya nazva Starogo Borivskogo Ce pripushennya odnak ne maye pid soboyu gruntu Stare Borivske mistechko abo ninishnye Borivske zasnovane v 1677 roci Nove Borivske mistechko yak viplivaye z vidpiski Tevyashova voseni 1707 roku vzhe isnuvav Bilshe rannih zgaduvan pro nogo ne viyavleno Hocha misceva vlada obstezhila cej region z metoyu viyavlennya novih poselen Tomu za chas zasnuvannya Novogo Borivskogo mistechka mozhna prijnyati 1707 rik Yak svidchat dokumenti Nove Borivske bulo zasnovano vihidcyami z Borivskogo Voni oselilisya na richci Borovij kotru chasto nazivali Borovenkoyu Za nazvoyu richki j poselennya oderzhalo im ya Borovenki Nove Borivske perebuvalo na vidstani 20 25 km vid Borivskogo sho u toj chas stali nazivati Starim Borivskim mistechkom Pislya pridushennya Bulavinskogo povstannya karalnij zagin knyazya Dolgorukogo vchiniv zhorstoku rozpravu nad uchasnikami povstannya Najaktivnishi z nih pislya zhorstokih katuvan buli stracheni inshi zaslani na katorzhni roboti v Azov u tomu chisli 25 zhiteliv Borivskogo Bagato zhiteliv zvichajno rozbiglisya zniknuvshi v lisah i balkah Zemli rozorenih selish peredavalisya inshim vidomstvam Bagato selish donskih kozakiv vinikali na nezruchnih zemlyah u vazhkodostupnih miscyah Na ci zemli malo bulo pretendentiv A ot zavoloditi bagatimi zemlyami Novogo Borivskogo znajshlisya ohochi Imperatorskim ukazom vid 5 lipnya 1709 roku ogoloshuvalosya pro peredachu yih Svyatogirskomu Uspenskomu monastiryu Odnak samogo ukazu abo vipiski z nogo monastir ne oderzhav u spravu vtrutivsya azovskij gubernator Tolstoj Tim zhe ukazom u rozporyadzhennya gubernatora peredavalisya zemli Trohizbenskogo mistechka selisha Odnak grunti tam buli malopridatnimi dlya obrobki I gubernator zvernuvsya do carya iz cholobitnoyu u yakij prosiv viddati jomu dlya poselennya selyan zemli Novogo Borivskogo V 1710 roci vin oderzhav takij ukaz Dlya vidmezhuvannya zemli gubernator prislav z Taganroga v Nove Borivske dvoryanina Spesivceva Ale jomu ne dovelos vikonati doruchennya V 1711 roci za Prutskim mirom mizh Moskovskim carstvom ta Osmanskoyu imperiyeyu Moskoviya zobov yazalasya viddati osmanam Azov a novosporudzheni forteci Taganrog Kam yanij Zaton i Bogorodick zriti Do togo zh i sam Spesivcev nezabarom pomer a v gubernatora z yavilisya novi problemi Jomu vzhe bulo ne do zemel Novogo Borivskogo U 1725 roci arhimandrit Svyatogorskogo Uspenskogo monastirya zvernuvsya z usnoyu skargoyu do komendanta Bahmuta Lvova Vin povidomlyav sho borivski zhiteli na yih novoborivskij zemli za mezhovimi granyami pobuduvali hutori j rozoranimi yihnimi zemlyami i sinnimi kosovishami volodiyut Za skargoyu arhimandrita bahmutska provincijna kancelyariya v 1726 roci poslala tudi upravitelya Starogo Borivskogo selisha Polikarpa Siromyatina Siromyatin rozmezhuvav zemlyu j ogolosiv zhitelyam Novogo Borivskogo yurtu shob voni u tim yurtu ne zhili j ugiddyami jogo ne volodili Tak zemlyami Novogo Borivskogo mistechka zavolodiv Svyatogirskij monastir Nevidomo pishli iz cih zemel vihidci z Borivskogo abo htos zalishivsya j perejshov u piddanstvo monastirya Ale nezabarom tut oselilis ukrayinci a poselennya nazvali Borovenkami vid nazvi richki Ne dovgo odnak volodiv monastir zemlyami Novogo Borivskogo mistechka Za ukazom 1764 roku pro sekulyarizaciyu cerkovnih zemlevolodin Borovenki yak j inshi monastirski volodinnya perejshli u vidomstvo Ekonomichnoyi kolegiyi stali derzhavnimi V 1774 roci v cih krayah podorozhuvav akademik Peterburzkoyi akademiyi nauk I A Gildenshtedt U svoyij knizi Podorozh po Rosiyi j Kavkazkih gorah vin zgaduvav i pro Borovenki Obidvi ci slobodi pisav vin mayuchi na uvazi Borovenki j Mistki naseleni malorosami j donedavna nalezhali monastiryu Teper zhe vidibrani v skarbnicyu j pidporyadkovani do Bahmutskogo okrugu Oboma vidaye gusarskij rotmistr sho zhive v Borovenkah Tak viniklo i zakinchilo svoye isnuvannya poselennya donskih kozakiv Nove Borivske Novitnya istoriya12 bereznya 2015 go vid kuli snajpera u seli Borovenki zaginuv soldat 1 go okremogo inzhenerno budivelnogo bataljonu Igor Balda Nazvi rajonivMiscyevi meshkanci podilyayut selo na rajoni Varyakivka Solomenka Cerkovka Gora Soplyakivka Pishanka Zaborchenka Kut Vidomi lyudiSkulko Ivan roki zhittya nevidomi kozak 3 go Gajdamackogo polku Armiyi UNR Narodivsya u s Brovenki teper selo Kreminskogo rajonu Luganskoyi oblasti Uchasnik boyiv z bilshovikami vlitku 1919 roku na Podilli GalereyaPosilannyahttp borovenky at ua 21 bereznya 2019 u Wayback Machine Borovenskij selskij sovet 7 grudnya 2021 u Wayback Machine ros Ce nezavershena stattya pro Lugansku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Materialy po istorii pravoslavnyh hramov Luganskoj obl Andrej Paramonov