Бларамберг Іван Павлович

Бларамберг Іван Павлович, Жан Поль Бларамберг (рос. Жан Поль Бларамберг, Бларамберг Иван Павлович; нар. 1772, Фландрія — пом. 31 грудня 1831, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський археолог фламандського походження, один із першихдослідників класичних пам'яток Південної України й Криму, автор близько 30 праць, в тому числі першого кодексу ольвійських монет. Першим розробив нумізматику Ольвії і деяких інших давньогрецьких поселень, визначив місцеположення античних поселень: Тіри, Фіска, Ніконії; відкрив існування п'ятисоюззя складавшого з міст й портів західного берега Чорного моря. Тісно пов'язаний із діяльністю Івана Стемпковського. Засновник Одеського та Керченського музеїв старожитностей і перший їх директор. Дійсний статський радник.

Іван Бларамберг
Жан Поль Бларамберг Иван Бларамберг
Народився	1772(1772) Фландрія
Помер	31 грудня 1831(1831-12-31) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Країна	Республіка Об'єднаних провінцій  Велика Британія Російська імперія
Національність	фламандець
Діяльність	археолог
Галузь	археологія
Відомий завдяки:	досліди класичних пам'яток Південної України й Криму, автор першого кодексу ольвійських монет
Батько	^d
Брати, сестри	^d ^d
Діти	^d

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бларамберг.

Життєпис

Походив із дворян Фландрії. Одержав домашнє виховання, служив у голландській армії: прапорщик Гессен-Дармштадського полку (1786), офіцер Генерального штабу (1786), поручник (1792—1794), капітан (з 1794 року); брав участь у боях «проти заколотників» у війні за штатгальтера принца Вільгельма V Оранського (1787) і проти французької армії у Нідерландській компанії (1793). Три роки провів у полоні, у 1795 році під час французького вторгнення в Німеччину був звільнений з полону після заснування Батавської республіки на території Нідерландів. «З нагоди революції» перейшов на службу в англійську армію (1795—1797 роки), одержував щорічне матеріальне утримання від англійського «правління». У 1796 році він жив у Франкфурті-на-Майні.

Ймовірно, на настійливу вимогу редактора Комісії зі складання законів барона Г. Розенкампфа, одруженого з рідною сестрою Бларамберга, у 1797 році прибув у Російську імперію. У Москві жив до 1804 році, одержуючи платню від англійського уряду. У Санкт-Петербурзі перейшов на російську службу: працював помічником редактора (1804), став колезьким асесором (1805—1806 роки). У Комісії складання законів займався «систематичним вивченням іноземних законодавств, статей з цивільного права». У зв'язку з хворобою звільнений з чином надвірного радника.

З 1808 року мешкав у місті Одесі. Зза поданням герцога де Рішельє — став прокурором Одеського комерційного суду (1808—1810 роки), одночасно служив у Комісії зі справ нейтрального мореплавання (з 1809 року) і в Одеському градоначальстві (з 1810), був митним інспектором Херсонської губернії (1810 рік), потім зарахований до герольдії.

У 1812—1818 роках працював начальником Одеської митної округи з чином колезького радника, і в 1818 році отримав чин статського радника. Був кореспондентом Комісії складання законів (1818) і членом «Комісії для розгляду корабельних документів при привозі до Одеського порту заборонених товарів, і в Комітеті з облаштування Одеського порто-франко» (1818—1824).

У червні 1824 року «у зв'язку зі слабкістю здоров'я від служби звільнений». З червня 1825 року — працював чиновником з особливих доручень Новоросійського генерал-губернатора Михайла Воронцова «для проведення робіт виявлення старожитностей у Новоросійському краї», був першим директором музеїв старожитностей в Одесі (з 1825 року) і Керчі (з 1826 року). Отримав чин дійсного статського радника (1830 рік). Будинок Бларамберга в Одесі в першій третині XIX століття був археологічним музеєм і центром суспільного й наукового життя міста, де любив бувати Олександр Пушкін.

Після переїзду в Одесу з 1811 року збирав монети й інші стародавності, насамперед ольвійські. Налагодив контакти з антикваром — хоронителем Ермітажу академіком Е. Келером, державним канцером М. Румянцевим, пізніше із французьким академіком Д. Рауль-Рошетом та берлінським професором А. Беком (останньому він висилав копії античних написів Причорномор'я для «Корпуса грецьких написів»). Проводив розкопки й розвідки в Ольвії (з 1811 року), Неаполі Скіфському (1827 рік), на околицях Керчі (1826—1829 роки), керував антикварними вишукуваннями поета В. Теплякова й свого сина М. Бларамберга в Болгарії й Румелії (1829 рік).

Основну частину його зібрання становили:

1. лапідарні епіграфічні пам'ятники, скульптура;
2. кераміка: амфори, керамічні клейма, писані й чорнолакові вази, теракотові світильники й статуетки;
3. предмети декоративно-ужиткового мистецтва й побуту з металу;
4. колекція монет з Причорномор'я;
5. мармури, фрагменти кераміки, монети, знайдені при розкопках святилища Ахілла на Тендровській косі (1824);
6. античні пам'ятники з Болгарії, Греції й Італії, зокрема, знайдені в Геркуланумі й Помпеях, некрополі Нолі;
7. давньоєгипетські старожитності.

У 1818 році подарував Мінц-Кабінету Рішельєвського ліцею понад 700 монет римського часу, знайдених в Ольвії, а в 1825 році пожертвуванням і продажем археологічних пам'яток та книг поклав початок зібранню Одеського міського музею старожитностей. Частина манускриптів і малюнків через 10 років після смерті антиквара, у 1841, було придбано Одеським товариством історії і старожитностей за 1150 рублів асигнаціями в сина археолога, дві його роботи в російському перекладі були опубліковані в «Записках» згаданого товариства:

• Замечания на некоторые места древней географии Тавриды // ЗООИД. 1848. Т.2. Отд. 1. — С.1−19. і у виданні «Известия» Таврійської ученої архівної комісії (рос.)
• О местонахождении трех тавро-скифских крепостей, упоминаемых Страбоном, с картами, планами, снимками надписей и рисунками древних мраморов / Пер. с франц. А. Л. Бертье-Делагарда // ИТУАК. 1889. № 7. — С.56-69. (рос.)

Іван Павлович Бларамберг помер 1831 року. Був похований на Першому Християнському цвинтарі. 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Бларамберга відсутні.

Наукові публікації

У 1822, завдяки сприянню Івана Стемпковського, видав у Парижі два дослідження:

• перше — про Ольвію та її монети «фр. Choix des médailles antiques d'Olbiopolis ou Olbia faisant partie du cabinet de Blaramberg à Odessa» (1822);
• російською переклад: «рос. Описание древних медалей Ольвии или Ольвиополя, находящихся в Одессе, в кабинете г. Бларамберга, с историческим известием о древнем городе Ольвии, с планом оного, и с изображением 225 медалей и монет, гравированных в Париже Сент-Анжем» (М., 1828),
• друге — опис знахідок з кургану Н. Патініоті (Патіньоті) біля Керчі, з присвятою герцогові А. Е. де Ришельє «фр. Notices sur quelques objets d'antiquité, découverts en Tauride dans un Tumulus, près du site de l'ancienne Panticapée».
• Значна кількість дрібних заміток і статей Бларамберга розсіяна в російській та іноземній періодиці, зокрема статті «рос. О предполагаемом местоположении Дианина храма в Тавриде: Рассмотрение сведений, сообщенных нам знаменитейшими писателями древности касательно места, где, как думают, приносили Тавры в жертву Диане, или Ифигении, людей» (Одесский альманах на 1831 год. — Одесса, 1831),
• «рос. Рассуждение о ристалище Ахилла» (Северный архив. 1825. Ч. 18. — N 24),
• статті з археології, епіграфіки, нумізматики й історичної географії Північного Причорномор'я античної епохи в «фр. Moniteur universelle», «фр. Journal d'Odessa», «рос. Сын Отечества» та ін. Деякі статті Бларамберга залишилися невиданими або були опубліковані в неповному варіанті.

Примітки

1. Иван Павлович Бларамберг [ 16 липня 2015 у Wayback Machine.], 12.12.2013, сайт «Пантикапей» (рос.)
2. Бларамберг Иван Павлович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Netstory.ru» (рос.)
3. Бларамберг Иван Павлович — археолог [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Белгород-Днестровский и Затока» (рос.)
4. Бларамберг Иван Павлович [ 13 травня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Биография. Ру» (рос.)
5. Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
6. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-06-05. (рос.)

Джерела та література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Бацак К. Ю., БЛАРАМБЕРГ Іван Павлович [ 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 301. — .
• Бларамберг, Иван Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 72—73. (рос. дореф.)
• Бларамберг, Иван Павлович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1908. — Т. 3 : Бетанкур — Бякстер. — С. 89-90. (рос.)
• Записки Одесского Общества истории и древностей. — т. II.(рос.)
• Юргевич В. Н. Исторический очерк Императорского Одесского Общества Истории и Древности. — Одесса, 1889.(рос.)
• Словари: Плюшара, Геннади, Снегирева, Венгерова (статья В. Яковлева) и др.(рос.)
• Querard, «La littérature française contemporaine», I, 599.(фр.)