Бич

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бич (значення).

Бич — ударне знаряддя, батіг, канчук. Бичі використовувалися для поганяння тварин, тілесних покарань, а також для . Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, слово «бич» колись означало не «батіг», а «палиця».

У Стародавньому Єгипті бич і ґирлиґа були символами влади і панування і зображалися в руках Осіріса. Втім, іноді знаряддя описується не як бич, а як ціп.

Бичі з прикріпленими на кінцях хвостів металевими тягарцями називались «скорпіонами» (дав.-гр. σκορπῐ́οι). Вони згадуються у Біблії, у Першій книзі царів, де Ровоам каже: «батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами». Бичі використовувались у Стародавньому Римі: у класичній латині існували слова flagrifer («биченосець») і flagritriba («часто бичуваний раб»).

Переносне значення

У переносному значенні бич — те, що завдає великої шкоди, лиха, християни V ст. «бичем Божим» часто називали гунського вождя Аттілу.

Див. також

• Батіг
• Канчук
• Обушок — зброя, що також називається «бойовим бичем»

Примітки

1. Бич // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Бич // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
3. . touregypt. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 25 липня 2013.
4. Budge, Wallis (1971). Egyptian Magic. Dover. с. 72. ISBN .
5. Tierney, John j. (1909). «Flagellation». In Herbermann, Charles. Catholic Encyclopedia. 6. New York: Robert Appleton.