Бертра н Таверньє фр Bertrand Tavernier 25 квітня 1941 Ліон Франція 25 березня 2021 французький кінорежисер сценарист пр

Бертра́н Таверньє́ (фр. Bertrand Tavernier; 25 квітня 1941, Ліон, Франція — 25 березня 2021) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.

Бертран Таверньє
Bertrand Tavernier
Бертран Таверньє у 2010 році.
Дата народження	25 квітня 1941(1941-04-25) (83 роки)
Місце народження	Ліон, Франція
Дата смерті	25 березня 2021(2021-03-25)^[1]^[2](79 років)
Місце смерті	Сент-Максім^[4]^[2]
Поховання	Q110358187?^[5]
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист, продюсер, актор
Alma mater	Ліцей Генріха IV
Діти	^d і ^d
IMDb	ID 0851724
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (1973) Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1976) премія «Сезар» за найкращу режисуру (1976) Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1977) ^d (1984) Приз за найкращу режисуру (1984) премія «Сезар» за найкращий адаптований сценарій (1985) премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1990) ^d (1990) премія «Сезар» за найкращу режисуру (1997) ^d (1989) Срібний ведмідь — Гран-прі журі (1974) ^d
Бертран Таверньє у Вікісховищі

Біографія

Бертран Таверньє народився 25 квітня 1941 року у Ліоні у сім'ї письменника й есеїста Рене Таверньє. Вивчав юриспруденцію, займався кінокритикою. Закінчив Ліцей Генріха IV та навчався в (IDHEC, зараз La femis) разом з Фолькером Шльондорфом. Працював асистентом режисера у Жана-П'єра Мельвіля і пресс-агентом; писав сценарії, знімав короткометражні стрічки (новела «Поцілунок Юди», 1963, у фільмі «Поцілунки» (1965) і новела «Гра випадку» у фільмі «Удача і любов» (1964).

У 1973 році зняв свій перший повнометражний фільм за романом Ж. Сіменона «Годинникар із Сен-Поля», за що отримав премію Луї Деллюка.

У 1975 році поставив історичний фільм «Нехай розпочнеться свято», який став першою роботою режисера, яка була номінована на Премію Сезар та здобла перемогу одразу в двох категоріях — за найкращу режисерську роботу та найкращий оригінальний сценарій.

Найбільшим успіхом Таверньє вважається фільм про джаз «Близько півночі» («Опівнічний джаз») 1986 року з Декстером Гордоном в головній ролі на музику Гербі Генкока. Стрічка отримала низку кінопремій та номінацій, серед яких премія за найкращий фільм Венеційського кінофестивалю.

У 1995 році кримінальна драма Бертрана Таверньє отримала «Золотого ведмедя» 45-го Берлінського кінофестивалю.

Особисте життя

З 1965 по 1980 роки був одружений з Брітін Коло О'Хаген. Має доньку Тіффані та сина (нар. 1 вересня 1965), що також став режисером і актором.

Вибрана фільмографія

Режисер

1964 — / La Chance et l'Amour
1974 — Годинникар із Сен-Поля / L'horloger de Saint-Paul
1975 — Нехай розпочнеться свято / Que la fête commence
1976 — Суддя і вбивця / Le Juge et l'assassin
1977 — / Des enfants gates
1980 — Прямий репортаж про смерть / La mort en direct
1980 — Тиждень відпустки / Une semaine de vacances
1981 — Бездоганна репутація / Coup de torchon
1982 — / Mississippi Blues
1984 — / Un dimanche á la campagne
1986 — Близько півночі (Опівнічний джаз) / Autour de minuit
1987 — / La Passion Béatrice
1989 — / La Vie et rien d'autre
1990 — / Daddy Nostalgie
1990 — / Contre l'oubli
1992 — / L.627
1992 — / La Guerre Sans Nom
1994 — Донька д'Артаньяна / La fille d'Artagnan
1995 — / L'Appât
1996 — Капітан Конан / Capitaine Conan
1999 — / Ça commence aujourd'hui
2002 — / Laissez-passer
2004 — / Holy Lola
2009 — В електричному тумані / In the Electric Mist
2010 — Принцеса де Монпансьє / La Princesse De Montpensier
2013 — Набережна Орсе / Quai d'Orsay

Визнання

▼ Нагороди та номінації Бертрана Таверньє ▼

Рік	Нагорода	Категорія	Фільм	Результат
1973	Приз Луї Деллюка		Годинникар із Сен-Поля	Перемога
1974	Берлінський міжнародний кінофестиваль	Спеціальний Приз журі (Срібний ведмідь)		Перемога
		Премія OCIC		Перемога
		Золотий ведмідь		Номінація
1976	Премія «Сезар»	Найкраща режисерська робота	Нехай розпочнеться свято	Перемога
		Найкращий оригінальний сценарій		Перемога
		Найкращий фільм		Номінація
	Синдикат французьких кінокритиків	Приз за найкращий французький фільм		Перемога
1977	Премія «Сезар»	Найкращий оригінальний сценарій		Перемога
		Найкращий фільм		Номінація
		Найкраща режисерська робота		Номінація
1982	Синдикат французьких кінокритиків	Приз за найкращий французький фільм	Бездоганна репутація	Перемога
	Премія «Сезар»	Найкращий фільм		Номінація
		Найкраща режисерська робота		Номінація
		Найкращий оригінальний сценарій		Номінація
1984	Каннський кінофестиваль	Найкраща режисерська робота		Перемога
1984	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка		Номінація
1985	Премія «Сезар»	Найкращий адаптований сценарій		Номінація
		Найкращий фільм		Номінація
		Найкраща режисерська робота		Номінація
1986	Венеційський кінофестиваль	Найкращий фільм	Близько півночі	Перемога
1986	Венеційський кінофестиваль	Золотий лев		Номінація
1988	Премія «Боділ»	Найкращий європейський фільм		Перемога
1989	Європейський кіноприз	Найкращий європейський фільм		Перемога
1990	Премія BAFTA	Найкращий неангломовний фільм		Номінація
1990	Давид ді Донателло	Найкращий іноземний фільм		Номінація
1995	Берлінський міжнародний кінофестиваль	Золотий ведмідь		Перемога
1997	Премія «Сезар»	Найкращий фільм	Капітан Конан	Номінація
		Найкраща режисерська робота		Перемога
		Найкращий оригінальний або адаптований сценарій		Номінація
	Синдикат французьких кінокритиків	Приз за найкращий французький фільм		Перемога
1999	Берлінський міжнародний кінофестиваль	Приз ФІПРЕССІ		Перемога
		Приз екуменічного журі		Перемога
		Золотий ведмідь		Номінація
2002		Золотий ведмідь		Номінація
2009		Золотий ведмідь	В електричному тумані	Номінація
2010	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Принцеса де Монпансьє	Номінація
2011	Премія «Сезар»	Найкращий адаптований сценарій	Принцеса де Монпансьє	Номінація
2014	Премія «Сезар»	Найкращий адаптований сценарій	Набережна Орсе	Номінація
	Премія «Люм'єр»	Найкращий режисер		Номінація
	Премія «Люм'єр»	Найкращий сценарій		Номінація

Громадська позиція

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова

Джерела

М.М. Черненко (составитель). Бертран Таверье // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 149-150. — .

Примітки

Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
Fichier des personnes décédées
d:Track:Q80900474
Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
d:Track:Q5924723d:Track:Q90
Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
d:Track:Q3488222d:Track:Q2834466d:Track:Q90d:Track:Q216047
http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038
Maslin, Janet (20 грудня 1982). . The New York Times. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
Filmreference.com. 10 квітня 2012.
Bertrand Tavernier speaks with the WSWS. World Socialist Web Site. Процитовано 17 квітня 2013.
. berlinale.de. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 29 січня 2012.
Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє [ 17 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1110794_citetype_Q1153191"_data-entity-id="Q12461">[https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2021/03/25/le-realisateur-bertrand-tavernier-est-mort_6074449_3382.html_Le_Monde]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:fr:Jérôme_Fenoglio|J.&nbsp;Fenoglio]]_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:d:Q67146272|Société_éditrice_du_Monde]],_1944._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0395-2037_0395-2037];_[https://www.worldcat.org/issn/1284-1250_1284-1250];_[https://www.worldcat.org/issn/2262-4694_2262-4694]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q17154220]][[d:Track:Q67146272]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q12461]]</div>-1] Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q10478639"_data-entity-id="Q80900474">[https://deces.matchid.io/id/4LUTkqXlsArF_Fichier_des_personnes_décédées]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q80900474]]</div>-2] Fichier des personnes décédées
d:Track:Q80900474

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1787111_citetype_Q277759_citetype_Q2217301"_data-entity-id="Q5924723">[[:fr:Who's_Who_in_France|Who's_Who_in_France]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Париж|Paris]]:_1953._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0083-9531_0083-9531];_[https://www.worldcat.org/issn/2275-0908_2275-0908]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5924723]][[d:Track:Q90]]</div>-3] Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
d:Track:Q5924723d:Track:Q90

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1110794_citetype_Q11032"_data-entity-id="Q216047">[https://www.lefigaro.fr/culture/deces-du-realisateur-bertrand-tavernier-a-79-ans-20210325_Le_Figaro,_Figaro]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:fr:Alexis_Brézet|A.&nbsp;Brézet]]_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:fr:Société_du_Figaro|Société_du_Figaro]],_1826._—_322497_екз._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0182-5852_0182-5852];_[https://www.worldcat.org/issn/2496-8994_2496-8994]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q3488222]][[d:Track:Q2834466]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q216047]]</div>-4] Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
d:Track:Q3488222d:Track:Q2834466d:Track:Q90d:Track:Q216047

[[http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038_http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-5] ttp://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038

[NYT-6] Maslin, Janet (20 грудня 1982). . The New York Times. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.

[7] Filmreference.com. 10 квітня 2012.

[speaks_with_the_WSWS-8] Bertrand Tavernier speaks with the WSWS. World Socialist Web Site. Процитовано 17 квітня 2013.

[Berlinale19992-9] . berlinale.de. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 29 січня 2012.

[10] Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє [ 17 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті IMDb

[11] . Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.

[1]

[2]

[4]

[5]