Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Беренде́ї (д.-рус. Береньдѣи), або Бірентичі (д.-рус. Берендици), Біренте́ї (д.-рус. Береньдѣи), Берендичі (д.-рус. Берендици) — кочові племена торків, які зазнали тюрського впливу. Наприкінці XI—XIII ст. населяли лісостеповий кордон Русі. Тридцятитисячна орда берендеїв згадується у XII ст. в Угорщині. Історики не дійшли згоди щодо походження берендеїв — їх уважають як частиною об'єднання торків, так і нащадками кипчацького (половецького) роду Баяндур, представники якого могли закріпитися в еліті берендичів.
Баяндур (також баюндур, баялдир, берендей) є одним з 24-х найдавніших племен тюрків-огузів, які, згідно з середньовічними джерелами, ведуть своє походження від стародавнього прабатька огузьких народів Огуз-хана.
У літописах берендеї виступають васалами руських князів. Із середини ХІІ ст. вони поступово входять до складу союзного військового об'єднання чорних клобуків.
Назва
Окремі науковці пояснюють етнонім «берендеї» за допомогою гіпотетичного давньотюркського слова зі значенням «підкорятися», інші тлумачать його як «ті, що віддали себе», ще дехто виводить цю назву від тюркського терміна на позначення найкращої сталі, шаблі, кинджала з переносним значенням «мудрі», «славетні». Осібно стоїть гіпотеза, за якою берендеї були іранського походження, а в основі їхньої назви лежить скіфо-сарматське «фарн» — «щастя, удача». Правдивість цієї гіпотези буде означати, що берендеї є одними з нащадків давнього народу, який панував на цих землях століттями раніше.
Історія
З берендеями пов'язували групу беш-бьорон у киргизів і рід кьок-бьорон у казахів, плем'я беленджерів та хозарське місто Беленджер на Кавказі, народ байандур, що його перський історик ХІ століття Ґардізі відносить до кімацького племінного союзу. Автор першого тюркського словника Магмуд Кашґарі вважав їх огузьким підрозділом.
Згадуються в давньоруських літописах до кінця XII століття як частина чорних клобуків.
Уперше кочову орду берендеїв згадано в руських літописах 1097 року, коли вони разом із народами огузького походження, торками й печенігами пішли на заклик осліпленого теребовлянського князя Василька Ростиславича. Тоді ж Берендич згадується як власне ім'я торкського найманця-ката. Проте російський історик Василь Татищев, який спирався на недоступні нам нині манускрипти, стверджував, що вже 993-го торки й «берендичі» були союзниками великого князя київського Володимира Святославича у війні з печенігами.
1105 року берендеї, як і деякі інші народи Причорномор'я, зазнали поразки від новоприбулих половців і подалися на Русь. Їхні племена вели кочовий скотарський спосіб життя: влітку блукали зі своїми стадами й згаданими в літописах критими возами-вежами, а зимували поблизу якихось руських міст. У самих містах вони не мешкали, про змішування з русинами чи навернення до християнства літописці мовчать. Берендеї лише несли прикордонну службу й вирушали в походи з руськими князями, прийнявши їхнє покровительство. Подеколи діяли разом з іншими тюрками. Від решти найманців відрізнялися особливою жорстокістю щодо сусідів-степовиків.
Це був самостійний народ, на що вказує і його чисельність: у Київському князівстві відомі загони берендеїв із 1500, 2100 і навіть 30 тис. осіб. «Але, мабуть, з такими великими масами турецьких колоністів Мономах собі не міг дати ради — почалися, видно, непорозуміння, конфлікти, і в результаті якась частина сих осадників дуже скоро вернулася назад в степ», — писав академік Михайло Грушевський. В Іпатіївському літописі сказано, що 1121-го Володимир Мономах прогнав берендеїв із Русі, а торки й печеніги «пішли геть самі». Із грецьких джерел відомо, що ці племена перейшли Дунай і вдерлись у балканські землі Візантії, спустошуючи їх направо й наліво.
Наслідком візантійсько-тюркської війни стало розселення розбитих кочовиків за Карпатами та на Балканах. Особливо гостинно до них поставилися в Угорщині — мадяри й самі колись були кочовиками, тож радо приймали до себе мандрівних воїнів, а надто тих, хто був вороже налаштований щодо слов'ян. Там оселилися не лише розбиті хозари, печеніги, половці, а й берендеї. Ще в 1305 році у Толнському комітаті в Угорщині документами відзначена terra Berencz — «Земля берендеїв». Чимало населених пунктів і в наш час мають там назви Беренч, Беренд, Берент, Бьорьонд, Берень і похідними від них. За середньовіччя існував і угорський шляхетський рід Берендеїв, відомий він і в Румунії.
У XII столітті у берендеїв почали зароджуватися феодальні відносини. Києворуські князі використовували кінноту берендеїв для оборони Русі від половців, а також у князівських міжусобицях. У 1155 році берендеї, що перебували на службі в Юрія Долгорукого під час його київського князювання, захопили в полон багато половців. Уцілілі подались у степ по допомогу, підійшли до Києва й попросили князя, щоб той наказав найманцям повернути полонених. Долгорукий тільки руками розвів, бо ж берендеї відмовилися: «Ми вмираємо за Руську землю з твоїм сином і голови свої складаємо за твою честь, а бранці — наша власність». Таким чином вони відстояли своє право на військову здобич і помсту.
Водночас особливою вірністю степовики не вирізнялися, вони мали власну систему цінностей, де все вимірювалося вигодою. Під 1156 роком літопис зберіг для нас імена віроломних берендейських воєвод Тудора Сатмазовича, Каракоза (чи Варакоза) Мнюзовича і Караса Кокея. Маючи міста для зимівлі над річкою Россю, вони прохали в київського князя Мстислава Ізяславича дати їм іще по кілька інших як плату за зраду з боку їхнього попереднього володаря Ізяслава Давидовича. Кочовики допомагали руським князям тільки тоді, коли це було їм на користь.
1169 р. син Юрія Долгорукого від половчанки Андрій Боголюбський, який мав ще й тюркське ім'я Китай, захопив і сплюндрував Київ, отримавши владу над Руссю. Цей владолюбний і хижий володимиро-суздальський князь мав великий авторитет у степовиків, навіть у диких половецьких орд, адже був онуком хана Аєпи. Очевидно, він знав і любив тюркські звичаї, жив за моральними нормами кочовиків. Берендеї, зрадивши разом з торками Мстислава та його союзників, перейшли на бік Андрія і спалили Києво-Печерську лавру. Відтоді вони надзвичайно віддано служили йому та його братові Михайлу у війнах проти деяких половецьких кланів. Північна Суздальщина, де панувало право сильного, стала дуже привабливою цих войовничих кочовиків.
Остання згадка про проживання цього степового народу на території Київщини датується невдалим походом 1173-го року Юрійовичів на Київ та Вишгород супроти Ростиславичів. Уважається, що потім вони передислокувалися до Переславля-Залєського. З посиленням Володимиро-Суздальського князівства берендеї дедалі більше полишали Придніпров'я і йшли на службу до нових князів — нащадків Андрія, у жилах яких текла тюркська кров і які легко знаходили спільну мову з кочовиками.
Після монгольської навали на Русь у середині XIII століття одна частина берендеїв переселилася до Болгарії та Угорщини, друга — асимілювалися з основним кочовим населенням Золотої Орди, решта — слов'янізувалася і влилася до складу українського народу. З XIII століття берендеї не згадуються руськими літописцями.
Примітки
- Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 465—482. — л.172об.
- Бегство торков и берендеев из Русской земли. Процитовано 9 березня 2023.
- Колибенко О. В. Володимир Глібович Переяславський: «рука Москви» чи перший князь «Оукраїни»? /ПХДПУ Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. — Переяслав-Хмельницький, 2016. — Вип. 38. — 188 с. (25 с.)
- Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів.
Література
- Беляева С. Огузы на рубежах Южной Руси / Беляева С., Бубенок О., Гундогдыев О. [та ін.]. — К. : Институт востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины, 2018. — 224 с. — .
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- Київ: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Кратнов А. Е. История берендеев. Ярославль: Индиго (Тип. изд-ва), 2009. 164 с.: ил. + 4 л. ч.-б. ил. на вклейке. 1000 экз. ISBN/ISSN 978-5-91722-019-2
- Рахно Костянтин. Шлях берендея. Загадковий кочовий народ берендеїв пов'язав між собою Україну, Угорщину, Балкани, Росію та далекі степи Центральної Азії // Український тиждень. — Київ, 2013. — № 23 (291). — 13 червня. [Архівовано 26 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Berende yi d rus Berendѣi abo Birentichi d rus Berendici Birente yi d rus Berendѣi 1 Berendichi d rus Berendici 1 kochovi plemena torkiv yaki zaznali tyurskogo vplivu Naprikinci XI XIII st naselyali lisostepovij kordon Rusi Tridcyatitisyachna orda berendeyiv zgaduyetsya u XII st v Ugorshini Istoriki ne dijshli zgodi shodo pohodzhennya berendeyiv yih uvazhayut yak chastinoyu ob yednannya torkiv tak i nashadkami kipchackogo poloveckogo rodu Bayandur predstavniki yakogo mogli zakripitisya v eliti berendichiv Tamga plemeni bayandur Bayandur takozh bayundur bayaldir berendej ye odnim z 24 h najdavnishih plemen tyurkiv oguziv yaki zgidno z serednovichnimi dzherelami vedut svoye pohodzhennya vid starodavnogo prabatka oguzkih narodiv Oguz hana U litopisah berendeyi vistupayut vasalami ruskih knyaziv Iz seredini HII st voni postupovo vhodyat do skladu soyuznogo vijskovogo ob yednannya chornih klobukiv Zmist 1 Nazva 2 Istoriya 3 Primitki 4 LiteraturaNazvared Okremi naukovci poyasnyuyut etnonim berendeyi za dopomogoyu gipotetichnogo davnotyurkskogo slova zi znachennyam pidkoryatisya inshi tlumachat jogo yak ti sho viddali sebe she dehto vivodit cyu nazvu vid tyurkskogo termina na poznachennya najkrashoyi stali shabli kindzhala z perenosnim znachennyam mudri slavetni Osibno stoyit gipoteza za yakoyu berendeyi buli iranskogo pohodzhennya a v osnovi yihnoyi nazvi lezhit skifo sarmatske farn shastya udacha Pravdivist ciyeyi gipotezi bude oznachati sho berendeyi ye odnimi z nashadkiv davnogo narodu yakij panuvav na cih zemlyah stolittyami ranishe Istoriyared nbsp 1121 rik torki i berendeyi vtikayut z Rusi V to zhe leto bezhasha torci berendichi iz Ruskoe zemli i tako myatushesya zde i otide pogybosha 2 Miniatyura Radzivillovskogo litopisu 13 15 st nbsp Premudrij car Berendej mifichnij personazh Z berendeyami pov yazuvali grupu besh boron u kirgiziv i rid kok boron u kazahiv plem ya belendzheriv ta hozarske misto Belendzher na Kavkazi narod bajandur sho jogo perskij istorik HI stolittya Gardizi vidnosit do kimackogo pleminnogo soyuzu Avtor pershogo tyurkskogo slovnika Magmud Kashgari vvazhav yih oguzkim pidrozdilom Zgaduyutsya v davnoruskih litopisah do kincya XII stolittya yak chastina chornih klobukiv Upershe kochovu ordu berendeyiv zgadano v ruskih litopisah 1097 roku koli voni razom iz narodami oguzkogo pohodzhennya torkami j pechenigami pishli na zaklik osliplenogo terebovlyanskogo knyazya Vasilka Rostislavicha Todi zh Berendich zgaduyetsya yak vlasne im ya torkskogo najmancya kata Prote rosijskij istorik Vasil Tatishev yakij spiravsya na nedostupni nam nini manuskripti stverdzhuvav sho vzhe 993 go torki j berendichi buli soyuznikami velikogo knyazya kiyivskogo Volodimira Svyatoslavicha u vijni z pechenigami 1105 roku berendeyi yak i deyaki inshi narodi Prichornomor ya zaznali porazki vid novopribulih polovciv i podalisya na Rus Yihni plemena veli kochovij skotarskij sposib zhittya vlitku blukali zi svoyimi stadami j zgadanimi v litopisah kritimi vozami vezhami a zimuvali poblizu yakihos ruskih mist U samih mistah voni ne meshkali pro zmishuvannya z rusinami chi navernennya do hristiyanstva litopisci movchat Berendeyi lishe nesli prikordonnu sluzhbu j virushali v pohodi z ruskimi knyazyami prijnyavshi yihnye pokrovitelstvo Podekoli diyali razom z inshimi tyurkami Vid reshti najmanciv vidriznyalisya osoblivoyu zhorstokistyu shodo susidiv stepovikiv nbsp Azerbajdzhanskij volodar z plemeni bayandur Uzun Hasan Ce buv samostijnij narod na sho vkazuye i jogo chiselnist u Kiyivskomu knyazivstvi vidomi zagoni berendeyiv iz 1500 2100 i navit 30 tis osib Ale mabut z takimi velikimi masami tureckih kolonistiv Monomah sobi ne mig dati radi pochalisya vidno neporozuminnya konflikti i v rezultati yakas chastina sih osadnikiv duzhe skoro vernulasya nazad v step pisav akademik Mihajlo Grushevskij V Ipatiyivskomu litopisi skazano sho 1121 go Volodimir Monomah prognav berendeyiv iz Rusi a torki j pechenigi pishli get sami Iz greckih dzherel vidomo sho ci plemena perejshli Dunaj i vderlis u balkanski zemli Vizantiyi spustoshuyuchi yih napravo j nalivo Naslidkom vizantijsko tyurkskoyi vijni stalo rozselennya rozbitih kochovikiv za Karpatami ta na Balkanah Osoblivo gostinno do nih postavilisya v Ugorshini madyari j sami kolis buli kochovikami tozh rado prijmali do sebe mandrivnih voyiniv a nadto tih hto buv vorozhe nalashtovanij shodo slov yan Tam oselilisya ne lishe rozbiti hozari pechenigi polovci a j berendeyi She v 1305 roci u Tolnskomu komitati v Ugorshini dokumentami vidznachena terra Berencz Zemlya berendeyiv Chimalo naselenih punktiv i v nash chas mayut tam nazvi Berench Berend Berent Borond Beren i pohidnimi vid nih Za serednovichchya isnuvav i ugorskij shlyahetskij rid Berendeyiv vidomij vin i v Rumuniyi U XII stolitti u berendeyiv pochali zarodzhuvatisya feodalni vidnosini Kiyevoruski knyazi vikoristovuvali kinnotu berendeyiv dlya oboroni Rusi vid polovciv a takozh u knyazivskih mizhusobicyah U 1155 roci berendeyi sho perebuvali na sluzhbi v Yuriya Dolgorukogo pid chas jogo kiyivskogo knyazyuvannya zahopili v polon bagato polovciv Ucilili podalis u step po dopomogu pidijshli do Kiyeva j poprosili knyazya shob toj nakazav najmancyam povernuti polonenih Dolgorukij tilki rukami rozviv bo zh berendeyi vidmovilisya Mi vmirayemo za Rusku zemlyu z tvoyim sinom i golovi svoyi skladayemo za tvoyu chest a branci nasha vlasnist Takim chinom voni vidstoyali svoye pravo na vijskovu zdobich i pomstu nbsp Palati carya Berendeya Vodnochas osoblivoyu virnistyu stepoviki ne viriznyalisya voni mali vlasnu sistemu cinnostej de vse vimiryuvalosya vigodoyu Pid 1156 rokom litopis zberig dlya nas imena virolomnih berendejskih voyevod Tudora Satmazovicha Karakoza chi Varakoza Mnyuzovicha i Karasa Kokeya Mayuchi mista dlya zimivli nad richkoyu Rossyu voni prohali v kiyivskogo knyazya Mstislava Izyaslavicha dati yim ishe po kilka inshih yak platu za zradu z boku yihnogo poperednogo volodarya Izyaslava Davidovicha Kochoviki dopomagali ruskim knyazyam tilki todi koli ce bulo yim na korist 1169 r sin Yuriya Dolgorukogo vid polovchanki Andrij Bogolyubskij yakij mav she j tyurkske im ya Kitaj zahopiv i splyundruvav Kiyiv otrimavshi vladu nad Russyu Cej vladolyubnij i hizhij volodimiro suzdalskij knyaz mav velikij avtoritet u stepovikiv navit u dikih poloveckih ord adzhe buv onukom hana Ayepi Ochevidno vin znav i lyubiv tyurkski zvichayi zhiv za moralnimi normami kochovikiv Berendeyi zradivshi razom z torkami Mstislava ta jogo soyuznikiv perejshli na bik Andriya i spalili Kiyevo Pechersku lavru Vidtodi voni nadzvichajno viddano sluzhili jomu ta jogo bratovi Mihajlu u vijnah proti deyakih poloveckih klaniv Pivnichna Suzdalshina de panuvalo pravo silnogo stala duzhe privablivoyu cih vojovnichih kochovikiv Ostannya zgadka pro prozhivannya cogo stepovogo narodu na teritoriyi Kiyivshini datuyetsya nevdalim pohodom 1173 go roku Yurijovichiv na Kiyiv ta Vishgorod suproti Rostislavichiv Uvazhayetsya sho potim voni peredislokuvalisya do Pereslavlya Zalyeskogo 3 Z posilennyam Volodimiro Suzdalskogo knyazivstva berendeyi dedali bilshe polishali Pridniprov ya i jshli na sluzhbu do novih knyaziv nashadkiv Andriya u zhilah yakih tekla tyurkska krov i yaki legko znahodili spilnu movu z kochovikami Pislya mongolskoyi navali na Rus u seredini XIII stolittya odna chastina berendeyiv pereselilasya do Bolgariyi ta Ugorshini druga asimilyuvalisya z osnovnim kochovim naselennyam Zolotoyi Ordi reshta slov yanizuvalasya i vlilasya do skladu ukrayinskogo narodu 4 Z XIII stolittya berendeyi ne zgaduyutsya ruskimi litopiscyami Primitkired a b Polnoe Sobranie Russkih Letopisej T 2 Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 465 482 l 172ob Begstvo torkov i berendeev iz Russkoj zemli Procitovano 9 bereznya 2023 Kolibenko O V Volodimir Glibovich Pereyaslavskij ruka Moskvi chi pershij knyaz Oukrayini PHDPU Naukovi zapiski z ukrayinskoyi istoriyi zbirnik naukovih statej Pereyaslav Hmelnickij 2016 Vip 38 188 s 25 s Pivtori tisyachi rokiv razom Spilna istoriya ukrayinciv i tyurkskih narodiv Literaturared Belyaeva S Oguzy na rubezhah Yuzhnoj Rusi Belyaeva S Bubenok O Gundogdyev O ta in K Institut vostokovedeniya im A E Krymskogo NAN Ukrainy 2018 224 s ISBN 978 966 02 8711 2 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Za red I Pidkovi ta R Shusta Kiyiv Geneza 1993 Arhivovano 10 kvitnya 2009 u Wayback Machine Kratnov A E Istoriya berendeev Yaroslavl Indigo Tip izd va 2009 164 s il 4 l ch b il na vklejke 1000 ekz ISBN ISSN 978 5 91722 019 2 Rahno Kostyantin Shlyah berendeya Zagadkovij kochovij narod berendeyiv pov yazav mizh soboyu Ukrayinu Ugorshinu Balkani Rosiyu ta daleki stepi Centralnoyi Aziyi Ukrayinskij tizhden Kiyiv 2013 23 291 13 chervnya Arhivovano 26 chervnya 2013 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Berendeyi amp oldid 38752424