Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Бацилярний пурпуровий гепатит (також бацилярний пеліоз; англ. Bacillary peliosis; також бактеріальний пурпуровий гепатит) — хвороба з групи бартонельозів, виділений у самостійну форму захворювання на підставі домінування симптомів ураження паренхіми печінки на тлі загальної дисемінації збудника в організмі, особливо у осіб з дефіцитом імунної системи. По суті він являє собою ізольоване продовження або супутній процес при шкірній і генералізованій формах бацилярного ангіоматозу.
| Бацилярний пурпуровий гепатит | |
|---|---|
| Причини | інфекція |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A44.8, K76.4 |
| MeSH | D010382 |
Є складовою патоморфологічного поняття «пеліозний гепатит», який являє собою по суті окремий випадок так званого вісцерального пеліозу черевної порожнини. Є описовим терміном своєрідною патологічної нозологічної форми (enfity), що розвивається в основному у внутрішніх великих органах як множинні крихітні кісти, заповнені кров'ю, які можуть бути великими, до декількох сантиметрів у діаметрі. Вони можуть бути безладно розкидані в паренхімі ураженої тканини, зазвичай без явного обмеження клітинами. У більшості випадків було порушено печінку (пеліозний гепатит), також можуть бути включені й інші структури в системі мононуклеарних фагоцитів (СМФ) — селезінка, лімфатичні вузли черевної порожнини і кістковий мозок. Описані поодинокі випадки ураження нирок, наднирників, підшлункової залози, легень і шлунково-кишкового тракту.
Етіологія
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||||||
| Bartonella henselae (Regnery et al. 1992) | ||||||||||||||
Ураження спричинює Bartonella henselae з роду бартонел, яка частіше у людей породжує хворобу котячих подряпин. Це грамнегативна бактерія, що має форму палички, факультативний внутрішньоклітинний паразит, рухомий, спор і капсул не утворює, анаероб, малочутливий до дезінфекційних засобів. Його важко вирощувати на штучних поживних середовищах. Поза організмом людини і гризунів культивування може здійснюватися в котячих блохах, а також на твердих і напіврідких поживних середовищах, збагачених 5-10 % крові людини або тварин при температурі від 35 до 37°С, з 5-10 % вуглекислого газу і 40 % вологістю. Виділення цього збудника значно полегшується, якщо використовувати лінії ендотеліальних клітин, а також лізис-центрифугування крові. Мікроорганізм не проявляє гемолітичних властивостей, інертний до вуглеводів. Ідентифікація виділеного збудника проводиться з використанням специфічних антисироваток, визначенням профілю жирних кислот клітинної стінки або молекулярно-генетичним методом. Bartonella henselae можна виявити в тканинах за допомогою методу імпрегнації сріблом, при цьому вони розташовуються у вигляді розгалужених ланцюжків поблизу колагенових волокон, кровоносних судин, ділянок некрозу. Для Bartonella henselae описані не до кінця прояснені властивості у вигляді дії на лейкоцити людини із зниженням їхньої оксидативної функції, спонукання проліферації ендотелію. Bartonella henselae здатна стимулювати виділення деяких прозапальних цитокінів й має токсичні ліпополіцукриди, а також фактори, що пригнічують імунну відповідь.
Епідеміологічні особливості
Джерело та резервуар інфекції
Джерелом й резервуаром інфекції, як і при хворобі котячої подряпини, є дрібні представники родини котячих, серед яких за близькістю до людини найперше місце посідає домашня кішка. Серед котячих інфекція передається за допомогою їхніх бліх Ctenocephalides felis. B. henselae виявляється в кишечнику бліх протягом 9 днів після інфікування, що свідчить про її розмноження і персистенцію в організмі бліх — тобто того, що блохи є головним резервуаром й джерелом цієї інфекції. Блохи протягом свого життєвого циклу харчуються багато разів і нерозбірливі відносно свого хазяїна, що їх прогодовує. Внаслідок цього вони по черзі присмоктуються до котячих й легко заражаються бартонелами. Встановлено, що резервуаром B. henselae можуть бути й собаки, проте достовірно підтверджених випадків зараження від них людей доки не описано. Останніми роками молекулярно-генетичними методами було продемонстровано, що ДНК B. henselae може виявлятися в іксодових кліщах видів Ixodes persulcatus и Dermacentor reticulatus, хоча їхня роль як вектора передачі збудника не вивчена.
Широке поширення інфекції в теплому й вологому кліматі пояснюється більшою зараженістю котячих, тому що такі кліматичні умови сприяють кращій циркуляції бліх. Більшість з тих котів, що хворіють скрито, носять в собі збудників роками. Бартонели у великій кількості накопичуються у слинних залозах котячих. Зважуючи на механізм полювання цих тварин, що полюють завжди поодинці, а це вимагає прихованого підкрадання до здобичі, через що будь-які котячі згідно вродженого рефлексу ретельно вилизують свої шерсть та кігті, аби максимально зняти свій запах. Тому у заражених котів завжди на них є залишки слини, що містять бартонели.
Механізм і шляхи передачі
Головний механізм передачі інфекції від котів людям — контактний. Передавання йде через укуси, маленькі садна, подряпини, що наносяться котами, а також при потраплянні слини цих домашніх тварин на пошкодження шкіри, що вже існували. Обговорюється рідка можливість трансмісивної передачі інфекції людям від котячих через укуси бліх. Усі шляхи інфікування людини від котів ще до кінця не встановлені, але від хворих людей до інших хвороба не передається.
Сприйнятливий контингент та імунітет
Сприйнятливість дуже висока, але ступінь відповіді на інфекцію залежить від імунного статусу людини. У людей з незміненим імунним статусом виникає хвороба котячої подряпини, тоді як у імуносупресивних осіб (онкологічних хворих, осіб, які перенесли трансплантацію, ВІЛ-інфікованих тощо) виникає часто бацилярний пурпуровий гепатит.
Патогенез
Патогенез пеліозу печінки невідомий. Є декілька гіпотез, одна з них передбачає, що він виникає внаслідок синусоїдального епітеліального ушкодження, друга — через підвищений синусоїдальний тиск внаслідок обструкції витікання крові з печінки, третя вважає, що все виникає через гепатоцелюлярний некроз.
Ураження дрібних судин печінки призводить до формування в них кіст, які переповнюються кров'ю, здавлюють печінкові клітини, порушуючи їхні функції. Розвиваються застійні явища і прояви ураження травної системи, інтоксикації. Одночасно з'являється гепатоспленомегалія, анемія, тромбоцитопенія і відбувається підйом активності амінотрансфераз. Гістологічно в біоптатах печінки виявляються численні розширені капіляри, а також переповнені кров'ю кавернозні простори в паренхімі цього органу. Може також спостерігатися фіброз, цироз, регенеративні вузлики та пухлини.
Діагностика
Може бути підтверджений забарвленням зрізів із застосуванням срібла по Вортін-Старрі, мікроскопічним та електронно-мікроскопічним дослідженням препаратів. Виявлення ДНК бартонел у тканинних зразках за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або антигенів бартонел за допомогою імуногістохімічних методів є підтверджуючим.
Лікування
Здійснюється етіотропна терапія як й при інших бартонельозах. Використовують еритроміцин 0,5 г 4 рази на добу, або азитроміцин 0,5 г раз на добу, або кларитроміцин 0,5 г 2 рази на добу, або доксициклін 0,1 г 2 рази на добу, протягом 2-х тижнів — 2-х місяців. У тяжких випадках — комбінацію доксицикліну 0,1 г 2 рази на добу і рифампіцину по 0,3 г на добу більш тривало. Застосування антибіотиків може зупинити прогресування процесу. У рідкісних випадках може знадобитися часткова резекція печінки або трансплантація її.
Профілактика
Постійно мають проводитися заходи, що направлені на запобігання зараження домашніх котів блохами. Людям треба уникати ранового контакту з бродячими котами. Особам з імунодефіцитами доцільно вибирати як компаньйонів не маленьких кошенят, а тварин, що старші 1 року. Людям потрібно негайно промивати водою з милом та обробляти дезінфікуючими засобами місця укусів та подряпин, що нанесені котами. Обговорюється можливість превентивного антибактерійного лікування доксицикліном осіб, що мають імуносупресивний стан, та отримали пошкодження, яке нанесене котом.
Примітки
- LPSN bacterio.net
- А. В. Бондаренко, С. І. Похил, О. В. Бондаренко та ін. Бактеріологічний метод діагностики бартонельозної інфекції. Лабораторная диагностика. — 2007. — № 2 (40). — С. 51-56.
- Chomel BB, Abbott RC, Kasten KA, et al. Experimental transmission of Bartonella henselae by the cat flea. J Clin Microbiol.1996;34 (8):1952-1956
- Solano-Gallego L, Bradley J, Hegarty B, Sigmon B, Breitschwerdt E. Bartonella henselae IgG antibodies are prevalent in dogs from southeastern USA. Vet Res.2004;35 (5):585-595
- Y.O. Sanogo, Z. Zeaiter, G. Caruso et al. Bartonella henselae in Ixodes ricinus ticks (Acari: Ixodida) removed from humans, Belluno province, Italy. Emerg. Infect. Dis. — 2003. — N 9. — P. 329—332.
- Resto-Ruiz S, Burgess A, Anderson BE. The role of the host immune response in pathogenesis of Bartonella henselae. DNA Cell Biol.2003;22 (6):431-440
- Sleisenger, Marvin (2006). Sleisenger and Fordtran's Gastrointestinal and Liver Disease. Philadelphia: W.B. Saunders Company. . Chapter 80. (англ.)
- Ichijima K, Kobashi Y, Yamabe H, Fujii Y, Inoue Y (1980). «Peliosis hepatis. An unusual case involving multiple organs». Acta Pathol. Jpn. 30 (1): 109–20. (англ.)
Джерела
- Kassem A Hammoud Bartonellosis (Bartonella Infection). Updated: May 15, 2017 Medscape. Infectious Diseases Sections. Bacterial Infections (Chief Editor: Burke A Cunha). 30.05 2014 р. [1] [ 21 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Koehler JE, Sanchez MA, Garrido CS, et al. (December 1997). «Molecular epidemiology of bartonella infections in patients with bacillary angiomatosis-peliosis». N. Engl. J. Med. 337 (26): 1876–83 (англ.)
- Руководство по инфекционным болезням / Военно-мед. акад.; Под ред. Ю. В. Лобзина. — 3-е изд., доп. и перераб. — СПб.: Фолиант, 2003. — часть 1, с. 166. (рос.)
- Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Skin and Soft Tissue Infections: 2014 Update by the Infectious Diseases Society of America (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bacilyarnij purpurovij gepatit takozh bacilyarnij pelioz angl Bacillary peliosis takozh bakterialnij purpurovij gepatit hvoroba z grupi bartoneloziv vidilenij u samostijnu formu zahvoryuvannya na pidstavi dominuvannya simptomiv urazhennya parenhimi pechinki na tli zagalnoyi diseminaciyi zbudnika v organizmi osoblivo u osib z deficitom imunnoyi sistemi Po suti vin yavlyaye soboyu izolovane prodovzhennya abo suputnij proces pri shkirnij i generalizovanij formah bacilyarnogo angiomatozu Bacilyarnij purpurovij gepatitPrichiniinfekciyaKlasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 10A44 8 K76 4MeSHD010382 Ye skladovoyu patomorfologichnogo ponyattya pelioznij gepatit yakij yavlyaye soboyu po suti okremij vipadok tak zvanogo visceralnogo peliozu cherevnoyi porozhnini Ye opisovim terminom svoyeridnoyu patologichnoyi nozologichnoyi formi enfity sho rozvivayetsya v osnovnomu u vnutrishnih velikih organah yak mnozhinni krihitni kisti zapovneni krov yu yaki mozhut buti velikimi do dekilkoh santimetriv u diametri Voni mozhut buti bezladno rozkidani v parenhimi urazhenoyi tkanini zazvichaj bez yavnogo obmezhennya klitinami U bilshosti vipadkiv bulo porusheno pechinku pelioznij gepatit takozh mozhut buti vklyucheni j inshi strukturi v sistemi mononuklearnih fagocitiv SMF selezinka limfatichni vuzli cherevnoyi porozhnini i kistkovij mozok Opisani poodinoki vipadki urazhennya nirok nadnirnikiv pidshlunkovoyi zalozi legen i shlunkovo kishkovogo traktu Etiologiya Biologichna klasifikaciyaCarstvo BacteriaTip ProteobacteriaKlas Alpha ProteobacteriaRyad RhizobialesRodina BartonellaceaeRid BartonellaVid B henselaeBinomialna nazvaBartonella henselae Regnery et al 1992 Urazhennya sprichinyuye Bartonella henselae z rodu bartonel yaka chastishe u lyudej porodzhuye hvorobu kotyachih podryapin Ce gramnegativna bakteriya sho maye formu palichki fakultativnij vnutrishnoklitinnij parazit ruhomij spor i kapsul ne utvoryuye anaerob malochutlivij do dezinfekcijnih zasobiv Jogo vazhko viroshuvati na shtuchnih pozhivnih seredovishah Poza organizmom lyudini i grizuniv kultivuvannya mozhe zdijsnyuvatisya v kotyachih blohah a takozh na tverdih i napivridkih pozhivnih seredovishah zbagachenih 5 10 krovi lyudini abo tvarin pri temperaturi vid 35 do 37 S z 5 10 vuglekislogo gazu i 40 vologistyu Vidilennya cogo zbudnika znachno polegshuyetsya yaksho vikoristovuvati liniyi endotelialnih klitin a takozh lizis centrifuguvannya krovi Mikroorganizm ne proyavlyaye gemolitichnih vlastivostej inertnij do vuglevodiv Identifikaciya vidilenogo zbudnika provoditsya z vikoristannyam specifichnih antisirovatok viznachennyam profilyu zhirnih kislot klitinnoyi stinki abo molekulyarno genetichnim metodom Bartonella henselae mozhna viyaviti v tkaninah za dopomogoyu metodu impregnaciyi sriblom pri comu voni roztashovuyutsya u viglyadi rozgaluzhenih lancyuzhkiv poblizu kolagenovih volokon krovonosnih sudin dilyanok nekrozu Dlya Bartonella henselae opisani ne do kincya proyasneni vlastivosti u viglyadi diyi na lejkociti lyudini iz znizhennyam yihnoyi oksidativnoyi funkciyi sponukannya proliferaciyi endoteliyu Bartonella henselae zdatna stimulyuvati vidilennya deyakih prozapalnih citokiniv j maye toksichni lipopolicukridi a takozh faktori sho prignichuyut imunnu vidpovid Epidemiologichni osoblivostiDzherelo ta rezervuar infekciyi Dzherelom j rezervuarom infekciyi yak i pri hvorobi kotyachoyi podryapini ye dribni predstavniki rodini kotyachih sered yakih za blizkistyu do lyudini najpershe misce posidaye domashnya kishka Sered kotyachih infekciya peredayetsya za dopomogoyu yihnih blih Ctenocephalides felis B henselae viyavlyayetsya v kishechniku blih protyagom 9 dniv pislya infikuvannya sho svidchit pro yiyi rozmnozhennya i persistenciyu v organizmi blih tobto togo sho blohi ye golovnim rezervuarom j dzherelom ciyeyi infekciyi Blohi protyagom svogo zhittyevogo ciklu harchuyutsya bagato raziv i nerozbirlivi vidnosno svogo hazyayina sho yih progodovuye Vnaslidok cogo voni po cherzi prismoktuyutsya do kotyachih j legko zarazhayutsya bartonelami Vstanovleno sho rezervuarom B henselae mozhut buti j sobaki prote dostovirno pidtverdzhenih vipadkiv zarazhennya vid nih lyudej doki ne opisano Ostannimi rokami molekulyarno genetichnimi metodami bulo prodemonstrovano sho DNK B henselae mozhe viyavlyatisya v iksodovih klishah vidiv Ixodes persulcatus i Dermacentor reticulatus hocha yihnya rol yak vektora peredachi zbudnika ne vivchena Shiroke poshirennya infekciyi v teplomu j vologomu klimati poyasnyuyetsya bilshoyu zarazhenistyu kotyachih tomu sho taki klimatichni umovi spriyayut krashij cirkulyaciyi blih Bilshist z tih kotiv sho hvoriyut skrito nosyat v sobi zbudnikiv rokami Bartoneli u velikij kilkosti nakopichuyutsya u slinnih zalozah kotyachih Zvazhuyuchi na mehanizm polyuvannya cih tvarin sho polyuyut zavzhdi poodinci a ce vimagaye prihovanogo pidkradannya do zdobichi cherez sho bud yaki kotyachi zgidno vrodzhenogo refleksu retelno vilizuyut svoyi sherst ta kigti abi maksimalno znyati svij zapah Tomu u zarazhenih kotiv zavzhdi na nih ye zalishki slini sho mistyat bartoneli Mehanizm i shlyahi peredachi Golovnij mehanizm peredachi infekciyi vid kotiv lyudyam kontaktnij Peredavannya jde cherez ukusi malenki sadna podryapini sho nanosyatsya kotami a takozh pri potraplyanni slini cih domashnih tvarin na poshkodzhennya shkiri sho vzhe isnuvali Obgovoryuyetsya ridka mozhlivist transmisivnoyi peredachi infekciyi lyudyam vid kotyachih cherez ukusi blih Usi shlyahi infikuvannya lyudini vid kotiv she do kincya ne vstanovleni ale vid hvorih lyudej do inshih hvoroba ne peredayetsya Sprijnyatlivij kontingent ta imunitet Sprijnyatlivist duzhe visoka ale stupin vidpovidi na infekciyu zalezhit vid imunnogo statusu lyudini U lyudej z nezminenim imunnim statusom vinikaye hvoroba kotyachoyi podryapini todi yak u imunosupresivnih osib onkologichnih hvorih osib yaki perenesli transplantaciyu VIL infikovanih tosho vinikaye chasto bacilyarnij purpurovij gepatit PatogenezPatogenez peliozu pechinki nevidomij Ye dekilka gipotez odna z nih peredbachaye sho vin vinikaye vnaslidok sinusoyidalnogo epitelialnogo ushkodzhennya druga cherez pidvishenij sinusoyidalnij tisk vnaslidok obstrukciyi vitikannya krovi z pechinki tretya vvazhaye sho vse vinikaye cherez gepatocelyulyarnij nekroz Urazhennya dribnih sudin pechinki prizvodit do formuvannya v nih kist yaki perepovnyuyutsya krov yu zdavlyuyut pechinkovi klitini porushuyuchi yihni funkciyi Rozvivayutsya zastijni yavisha i proyavi urazhennya travnoyi sistemi intoksikaciyi Odnochasno z yavlyayetsya gepatosplenomegaliya anemiya trombocitopeniya i vidbuvayetsya pidjom aktivnosti aminotransferaz Gistologichno v bioptatah pechinki viyavlyayutsya chislenni rozshireni kapilyari a takozh perepovneni krov yu kavernozni prostori v parenhimi cogo organu Mozhe takozh sposterigatisya fibroz ciroz regenerativni vuzliki ta puhlini DiagnostikaMozhe buti pidtverdzhenij zabarvlennyam zriziv iz zastosuvannyam sribla po Vortin Starri mikroskopichnim ta elektronno mikroskopichnim doslidzhennyam preparativ Viyavlennya DNK bartonel u tkaninnih zrazkah za dopomogoyu polimeraznoyi lancyugovoyi reakciyi PLR abo antigeniv bartonel za dopomogoyu imunogistohimichnih metodiv ye pidtverdzhuyuchim LikuvannyaZdijsnyuyetsya etiotropna terapiya yak j pri inshih bartonelozah Vikoristovuyut eritromicin 0 5 g 4 razi na dobu abo azitromicin 0 5 g raz na dobu abo klaritromicin 0 5 g 2 razi na dobu abo doksiciklin 0 1 g 2 razi na dobu protyagom 2 h tizhniv 2 h misyaciv U tyazhkih vipadkah kombinaciyu doksiciklinu 0 1 g 2 razi na dobu i rifampicinu po 0 3 g na dobu bilsh trivalo Zastosuvannya antibiotikiv mozhe zupiniti progresuvannya procesu U ridkisnih vipadkah mozhe znadobitisya chastkova rezekciya pechinki abo transplantaciya yiyi ProfilaktikaPostijno mayut provoditisya zahodi sho napravleni na zapobigannya zarazhennya domashnih kotiv blohami Lyudyam treba unikati ranovogo kontaktu z brodyachimi kotami Osobam z imunodeficitami docilno vibirati yak kompanjoniv ne malenkih koshenyat a tvarin sho starshi 1 roku Lyudyam potribno negajno promivati vodoyu z milom ta obroblyati dezinfikuyuchimi zasobami miscya ukusiv ta podryapin sho naneseni kotami Obgovoryuyetsya mozhlivist preventivnogo antibakterijnogo likuvannya doksiciklinom osib sho mayut imunosupresivnij stan ta otrimali poshkodzhennya yake nanesene kotom PrimitkiLPSN bacterio net A V Bondarenko S I Pohil O V Bondarenko ta in Bakteriologichnij metod diagnostiki bartoneloznoyi infekciyi Laboratornaya diagnostika 2007 2 40 S 51 56 Chomel BB Abbott RC Kasten KA et al Experimental transmission of Bartonella henselae by the cat flea J Clin Microbiol 1996 34 8 1952 1956 Solano Gallego L Bradley J Hegarty B Sigmon B Breitschwerdt E Bartonella henselae IgG antibodies are prevalent in dogs from southeastern USA Vet Res 2004 35 5 585 595 Y O Sanogo Z Zeaiter G Caruso et al Bartonella henselae in Ixodes ricinus ticks Acari Ixodida removed from humans Belluno province Italy Emerg Infect Dis 2003 N 9 P 329 332 Resto Ruiz S Burgess A Anderson BE The role of the host immune response in pathogenesis of Bartonella henselae DNA Cell Biol 2003 22 6 431 440 Sleisenger Marvin 2006 Sleisenger and Fordtran s Gastrointestinal and Liver Disease Philadelphia W B Saunders Company ISBN 1 4160 0245 6 Chapter 80 angl Ichijima K Kobashi Y Yamabe H Fujii Y Inoue Y 1980 Peliosis hepatis An unusual case involving multiple organs Acta Pathol Jpn 30 1 109 20 angl DzherelaKassem A Hammoud Bartonellosis Bartonella Infection Updated May 15 2017 Medscape Infectious Diseases Sections Bacterial Infections Chief Editor Burke A Cunha 30 05 2014 r 1 21 lipnya 2018 u Wayback Machine angl Koehler JE Sanchez MA Garrido CS et al December 1997 Molecular epidemiology of bartonella infections in patients with bacillary angiomatosis peliosis N Engl J Med 337 26 1876 83 angl Rukovodstvo po infekcionnym boleznyam Voenno med akad Pod red Yu V Lobzina 3 e izd dop i pererab SPb Foliant 2003 chast 1 s 166 ros Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Skin and Soft Tissue Infections 2014 Update by the Infectious Diseases Society of America angl