Бара нівський райо н колишня адміністративно територіальна одиниця Волинської округи УРСР Київської та Житомирської обла

Бара́нівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Волинської округи, УРСР, Київської та Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у м. Баранівка.

Баранівський район

адміністративно-територіальна одиниця


Герб	Прапор

Колишній район на карті Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область

Основні дані

Країна:

СРСР

Україна

Область:

Волинська округа
УСРР
Київська область
Житомирська область

Код КОАТУУ:

1820600000

Утворений:

7 березня 1923 року

Ліквідований:

18 липня 2020 року

Населення:

▼ 39572 (на 1.01.2018)

Площа:

1000 км²

Густота:

39,5 осіб/км²

Тел. код:

+380-4144

Поштові індекси:

12700—12746

Населені пункти та ради

Районний центр:

м. Баранівка

Міські ради:

1

Селищні ради:

5

Сільські ради:

15

Міста:

1

Смт:

5

Села:

57

Районна влада

Голова ради:

М'ялківський Сергій Сергійович

Голова РДА:

Туровський Іван Йосипович

Вебсторінка:

Баранівська РДА
Баранівська райрада

Адреса:

вул. Соборна, 12, м. Баранівка, Баранівський р-н, Житомирська обл., 12701

Мапа

Баранівський район у Вікісховищі

Знаходився у межах історичного регіону Волинь, охоплював територію 1 тис. км². На території району було розташовано 5 селищ міського типу: Полянка, Першотравенськ, Довбиш, Мар'янівка, Кам'яний Брід та 57 сіл. По колишній території Баранівського району проходить залізниця Звягель — Шепетівка. Населення становило 41 325 осіб (на 1.08.2013).

Географія

	Новоград-Волинський район
Хмельницька область (Славутський район)		Пулинський район
Хмельницька область (Шепетівський район)	Хмельницька область (Полонський район)	Романівський район

Головною річковою артерією Баранівщини є річка Случ, але загалом на території району є 13 річок басейну Дніпра. Територією району протікають річки: Случ, Хомора, Нивна, Смолка, Церем, Дорогань, Видолоч, Немилянка та інші. Усього протікає 17 річок довжиною 207 км.

На території району є поклади корисних копалин: будівельні матеріали (граніти, каолін, глини, піски, лімоніти) та торф.

Населення

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення району становила 62 360 осіб, з них українців — 43 765, росіян — 2 119, німців — 1 209, євреїв — 4 086, поляків — 10 675, інших — 506.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

21 439

4535

2839

6296

5005

2660

104

Жінки

24 525

4295

2852

6262

5844

4914

358

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
104	85 +	358
191	80-84	517
483	75-79	1193
1048	70-74	1717
938	65-69	1487
1300	60-64	1826
931	55-59	1100
1250	50-54	1382
1524	45-49	1536
1625	40-44	1709
1501	35-39	1477
1648	30-34	1479
1522	25-29	1597
1355	20-24	1387
1484	15-20	1465
1696	10-14	1629
1657	5-9	1519
1182	0-4	1147

Етнічний склад населення району на 2001 рік:

українці — 86,9 %;
поляки — 10,7 %;
росіяни — 1,8 %;
білоруси — 0,2 %;
інші національності — 0,4 %.

Мовний склад Баранівського району станом на 2001 р.:

	українська	російська	польська
Баранівський район	98,5	1,3	0,1
м. Баранівка	98,1	1,7	0,0
Берестівська с-да	99,1	0,6	-
Вірлянська с-да	99,4	0,6	-
Дубрівська с-да	98,9	0,7	-
Жарівська с-да	99,5	0,5	-
Зеремлянська с-да	96,7	2,8	0,2
Йосипівська с-да	99,0	1,0	-
Кашперівська с-да	99,2	0,7	0,1
Марківська с-да	98,7	1,2	-
Мокренська с-да	99,2	0,8	-
Радулинська с-да	99,8	0,2	-
Рогачівська с-да	99,0	1,0	-
Смолдирівська с-да	99,3	0,4	0,3
Суємецька с-да	99,4	0,6	-
Хижівська с-да	99,9	-	-
Ялишівська с-да	98,5	1,5	-

Історія

Район було утворено 7 березня 1923 року в складі Житомирської округи Волинської губернії з 24 сільських рад Баранівської, Рогачівської та Смолдирівської волостей Новоград-Волинського повіту.

З 15 вересня 1930 року, через скасування округ, район перейшов у пряме підпорядкування до республіканського центру.

9 лютого 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області.

Баранівський район у 1932–1933 рр. входив до складу Київської області. За даними сільрад у районі в 1932–1933 рр. загинуло 731 чол., на сьогодні встановлено імена 664 чол. та 3-х родин.

Від 22 вересня 1937 року — у складі новоутвореної Житомирської області.

30 грудня 1962 року, указом Президії Верховної Ради УРСР, район ліквідовано, сільські ради передано до складу Дзержинського та Новоград-Волинського районів.

Відновлений 8 грудня 1966 року в складі 4 селищних та 16 сільських рад, що входили до Новоград-Волинського та Дзержинського районів.

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів».

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Баранівського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську об'єднану громаду, 1 селищну об'єднану громаду, 1 сільську об'єднану громаду і 2 селищних ради, які об'єднують 62 населених пунктів та підпорядковані Баранівській районній раді. Адміністративний центр — місто Баранівка.

Промисловість

Територія Баранівського району доволі бідна ґрунтами для ведення сільськогосподарської діяльності, тому з давніх часів ця територія була одним з центрів ремісництва. На базі місцевих сировинних ресурсів розвинута фарфоро-фаянсова та скляна промисловість. Спеціалізація сільського господарства — рослинництво льонарське, картоплярське та тваринництво м'ясо-молочного напрямів.

Персоналії

Марущенко Володимир Станіславович — народний депутат України 5 скликання.
Панчук Дмитро Оксентович — головний редактор газети «Житомирщина».

Пам'ятки

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Баранівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 67,59 % (проголосували 21 789 із 32 236 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 55,19 % (12 026 виборців); Юлія Тимошенко — 16,73 % (3 646 виборців), Олег Ляшко — 12,94 % (2 820 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (943 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,13 %.

Див. також

Примітки

Розпорядження Президента України від 20 січня 2020 року № 19/2020-рп «Про призначення І.Туровського головою Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області»
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 15 березня 2023.
[Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 вересня 2020.
Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — 1116 с. Процитовано 16 січня 2023.
(PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 15, 533, 540. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 9 жовтня 2020.
. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016.

Література

Баранівський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.149-163

Посилання

Баранівський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)

Це незавершена стаття з географії Житомирської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Розпорядження Президента України від 20 січня 2020 року № 19/2020-рп «Про призначення І.Туровського головою Баранівської районної державної адміністрації Житомирської області»

[2] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 15 березня 2023.

[ukrcensus-3] [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 вересня 2020.

[4] Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.

[5] Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — 1116 с. Процитовано 16 січня 2023.

[Довідник-6] (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 15, 533, 540. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 9 жовтня 2020.

[7] . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.

[8] ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 березня 2016.