У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Бакша Бакша село Савранської селищної громади у Подільському районі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бакша.

Бакша́ — село Савранської селищної громади у Подільському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1078 осіб. Вперше згадується у письмових документах у 1745 року.

село Бакша
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Громада	Савранська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51120210030027723
Облікова картка	Бакша (Подільський район)
Основні дані
Засноване	1745
Населення	1078
Площа	8,03 км²
Густота населення	134,25 осіб/км²
Поштовий індекс	66230
Телефонний код	+380 4865
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	201 м


Місцева влада
Адреса ради	66230, Одеська обл., Подільський р-н, с. Бакша, вул. Шкільна, 12
Карта
Бакша
Бакша
Мапа

Назва

Назва походить від тюркського (половецького) апелятива *bachca «сад». З сучасних тюркських мов даний апелятив зустрічається тільки в каракалпацькій мові у значенні «горо́д».

Слово бакча — «сад» відоме багатьом давньотюркським і сучасним тюркським мовам. Бакша із значенням «город» існує лише в казахській та каракалпацькій мовах. Звичайно, сучасну казахську та каракалпацьку мови не можна вважати джерелом назви села. Але, виходячи з того, що вони мають генетичні зв'язки з мовою ногайських татар можна думати про тюркське походження назви села.

За «радловським» словником тюркське слово «бакша» можна перекласти ще як і «зв'язка тютюну», або «дивись уважно». За «лазаревським» словником слово «бакшъ» означає погляд.

Географія

Село Бакша розташоване за 15 км на південь від районного центру смт. Саврань. Межує на півночі із землями села Гетьманівка, на сході — із землями села Капустянка, на північному заході — із землями села Йосипівка, на південному сході — із землями села Білоусівка, на півдні — із землями с. Плоске Балтського району та сіл Познанка й Ясенове Любашівського району.

Село Бакша займає 714 га загальної площі землі, у тому числі: 274,69 га — під ріллею, 54,25 га — під багаторічними насадженнями, 85,29 га — під забудовами, 14 га — під водоймами, 50 га — під фермерськими господарствами, 113,19 га — незайманих земель та 223,4 га — під орендою.

Історія

Заснування села припадає на середину XVIII століття. За легендою, у селі поселились чорноморські козаки, які брали участь у штурмі Ізмаїла (1790 р.) Суворовим.

Є в селі кілька ставків: Панський, Бунегрів, Яцунський, Кім.

Мешканці села часто користуються місцевою топонімікою. Так, наприклад, східна околиця села називається «Уфимською». Історія назви така. На початку ХІХ ст. у часи Столипінської реформи деякі жителі с. Бакша поїхали в далекі краї в пошуках щастя. Вони доїхали аж до Уфи, але щастя так і не знайшли. Вони зрозуміли, що краще ніж у рідному селі їм не буде ніде й повернулися. Але їх будинки були вже зайняті. Тоді на сходці сільської громади було вирішено наділити їх землею за селом, та поселити їх в тій частині, яку зараз називають Уфимською. Одночасно з заснуванням села, розпочала розвивалась його північно-східна частина — «Косарка».

Одночасно з заснуванням села розпочалося будівництво храму. Спочатку в селі була збудована дерев'яна церква св. великомученика Дмитра (1793 р.). Десь у 1800 році церква згоріла зі всім своїм майном і документами. В 1800—1815 роках була побудована нова церква. Іконостас був зі старої церкви — різьблений дерев'яний, визолочений. Шанована ікона Казанської божої матері.

В середині ХІХ століття село Бакша було центром Бакшанської волості, до складу якої входили села Капустянка, Юзефівка, Недєлкове. Були в Бакші три вітряні млини.

Влітку 1848 р. та 1865 р. у волості були спалахи холери.

В той час у селі проживали люди різних національностей: українці, молдовани, цигани, поляки. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. село було досить великим. У ньому проживало 1502 чоловіків і 1593 жінки.

Перший навчальний заклад — училище — було відкрито в 1853 році, а в 1898 році була ще відкрита школа грамоти для дівчат. Для заможних селян було відкрито двокласне училище, а для дітей бідноти існувала церковно-приходська школа дяка Наливайка.

Бакша досить довго була волосним центром, що, звичайно, відобразилось на розвитку села: воно було багато чисельне, мало багато заможних селян, церкву, школу, училище.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 179 жителів села.

У XX сторіччі діяла лікарня на 25 ліжок.

Колишній орган місцевого самоуправління — Бакшанська сільська рада.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1266 осіб, з яких 527 чоловіків та 739 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1063 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	91,00 %
молдовська	6,96 %
російська	1,39 %
білоруська	0,37 %
вірменська	0,09 %
циганська	0,09 %

Відомі люди

Плешко Семен Іванович (1903—1957) — радянський учений (агроном і зоотехнік), академік АН Таджицької РСР.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т / Гол. редколегія: П. Т. Тронько (голова) та ін. АН УРСР. Інститут історії.
Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., , , Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., , Коломійчук В. Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., , Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — Т. 16. Одеська область. — 930 с.
Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
Бакша. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.

Посилання

Бакша — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
Бакша / maps.vlasenko.net

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[a-1] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т / Гол. редколегія: П. Т. Тронько (голова) та ін. АН УРСР. Інститут історії.
Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., , , Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., , Коломійчук В. Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., , Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — Т. 16. Одеська область. — 930 с.

[Янко-2] Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

[Голодомор_УІНП-3] Бакша. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[населення_1989-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.

[населення_2001-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.