Асен Разцветников справжнє ім я Асен Петков Коларов 2 листопада 1897 Драганово Болгарія 30 липня 1951 Москва Російська Ф

Асен Разцветников (справжнє ім'я – Асен Петков Коларов; 2 листопада 1897, Драганово, Болгарія – 30 липня 1951, Москва, Російська Федерація) – болгарський поет, письменник і перекладач.

Асен Разцветников
Портрет з автографом.
Народився	2 листопада 1897(1897-11-02) Драганово, Болгарія
Помер	30.07.1951 (53 роки) Москва, Російська Федерація
Громадянство	Болгарія
Діяльність	поет, письменник, бібліотекар, перекладач, дитячий письменник
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів	болгарська
Жанр	поезія
Ассена Разцветнікова на Вікімедії



Асен Разцветников у Вікісховищі

Біографія

Раннє життя і освіта

Батько Разцветникова був учителем, але у них також була ферма. Його мати співала народні пісні, які вона вивчила від діда Асена – Петра, що був скрипалем. У 1916 році закінчив середню школу у Велико-Тирново . З 1917 працював на телеграфній станції у Велико-Тирново, а потім на станції Горішня Оряховиця. Вивчав славістику в Софійському університеті (1920), потім читав лекції з естетики у Відні та Берліні (1921–1922). У 1926 році закінчив Софійський університет.

Викладав у Механіко-технічному училищі в Габрово (1926 – 1929). Між 1930 і 1934 роками викладав болгарську мову в III міській гімназії у Софії, працював бібліотекарем. У 1934 році працював бібліотекарем у поштовому відділенні. З 1934 року займається літературною роботою – співпрацює з журналами «Новий шлях» та «Златарог». Після 9 вересня 1944 року працював в Інституті художнього перекладу при Міністерстві інформації.

Творча кар'єра

Асен Разцветников почав писати вірші ще у студентські роки. Вперше друкувався в журналі „Българан“ під псевдонімом Анрі. Активний юрист преси – „Червен смях“, „Младеж“, „Работнически вестник“ та ін. Вважається одним із найяскравіших представників "вересневої літератури" разом з Ґео Мілевим, Ангелом Каралійчевим, Ніколою Фурнаджієвим. Згодом вийшла його перша збірника віршів – „Жертвени клади“ (1924).

Після літературного читання в Софійському університеті з нагоди 10-ї річниці з дня смерті Пейо Яворова, Асен Разцветников разом з Ангелом Каралічевим, Ніколою Фурнаджієвим і Георгієм Цаневим були звинувачені окупаційним комуністичним урядом Болгарії у співпраці з буржуазією. Внаслідок розбіжностей, що виникли, Разцветников відірвався від лівих ідей, припинивши співпрацю з газетою „Нов път“ і почав співпрацювати з журналом Володимира Василева "Златорог".

У 1930-х роках він спрямував свої зусилля на дитячу творчість, в результаті чого з'явилися численні книги загадок, віршів і казок. Він також бере участь у перекладах з німецької мови, включаючи «Оду радості» Фрідріха Шиллера – частину фіналу Дев'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена, який став гімном Європейського Союзу. З 1938 по 1944 році був видавцем і редактором (разом з Емілем Кораловим та Лучезаром Станчевим) популярної газети для підлітків – "Весела дружина".

Галерея

Асен Разцветников
Свідоцтво про народження
Свідоцво про хрещення
Разцветников у студентські роки
Разцветников – солдат

Бібліографія

„Жертвени клади“ (1924; стихосбирка)
„Двойник“ (1927; поема)
„Юнак Гого“ (1931; стихове)
„От нищо нещо“ (1932; весели приказки и гатанки)
„Деветият брат“ (1934; приказки, стихове, гатанки)
„Планински вечери“ (1934; стихосбирка)
„Хороводец Патаран“ (1936; весели стихове и гатанки)
„Гатанки“ (1939)
„Мързелан и Мързеланка“ (1934; приказка в стихове)
„Българският хекзаметър“ (1942)
„Стихотворения“ (1942)
„Що е то?“ (1942; стихове и гатанки)
„Комар и Мецана“ (1946; избрани стихотворения, гатанки и стихове)
„Подвигът“ (1946, драма)
„Познай що е то?“ (1948, сто нови гатанки с ключ и азбучник)
„Щурчовото конче“ (1948; приказки и залъгалки)
„Сговорна дружина“ (1950; приказка)
„Стихотворения. Приказки и гатанки“ (1952)
„Що е то?“ (1956; 220 гатанки с ключ за отгатването им и азбучник)
„Славният ловец“ (1959; приказка)
„Чудното хоро“ (1959; избрани произведения за деца)
„Пролетно хоро“ (1959; гатанки)
„За най-малките“ (1968; стихчета и приказки)
„Сговорна дружина“ (1962; избрани произведения за деца)
„Премененото щурче“ (1963; залъгалки)
„Юначина“ (1968; стихотворения, залъгалки и гатанки)
„Храбрите щурци“ (1975; стихотворения, приказки и залъгалки)
„Щурчово конче“ (1975; приказки, гатанки, скороговорки и залъгалки)
„Събуди се ясно слънце“ (1976; избрани произведения за деца)
„Стихотворения. Подвигът“ (1977)
„Чуйте да ви кажа...“ (1991; стихотворения за деца)
„Стихотворения“ (1992)
„Стихотворения“ (1994; сборник)
„Чудното хоро“ (1994; стихотворения, приказки, гатанки и залъгалки)
„Избрани произведения“ (1996;)
„Любими детски приказки“ (1996;)
„Жертвени клади“ (1997, 2002; лирика)
„Стихотворения и поеми“ (1997)
„От нищо нещо“ (1998)
„Залъгалки“ (1998)
„Тръгнал кос“ (1998; приказки, стихотворения, гатанки и залъгалки)
„Щурчово конче“ (1999; избрани приказки)
„Стихотворения, приказки, гатанки“ (2000)
„Що е то?“ (2000)
„Добрите стопани“ (2001, приказки, стихчета, гатанки)
„Чудесии, дяволии, залисии“ (2002, избрани творби)
„Комар и Мецана. Юнак Гого“ (2004)
„Мързелан и Мързеланка“ (2004)
„Щурчово конче“ (2007; приказки и стихотворения)

Джерела

Речник на българската литература, т.3, с. 178-181. София, Изд. на БАН, 1982.

Посилання

Бібліографія. Асен Разцветников // Німецька національна бібліотека ГНБ съдържа литература от/за Асен Разцветников
Асен Разцветников в Литернет [ 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Произведения на Асен Разцветников [ 25 лютого 2019 у Wayback Machine.] в Моята библиотека
Архивни материали на Асен Разцветников и критически текстове за него [ 31 серпня 2018 у Wayback Machine.], проект "Българската литературна класика – знание за всички. Неизвестни архиви и културни контексти"

Примітки

ЦДА, Ф. 142К – Историческа справка за Асен Разцветников

[1] ЦДА, Ф. 142К – Историческа справка за Асен Разцветников