Аріан-1 (фр. Ariane 1, буквально Аріадна-1) — європейська ракета-носій середнього класу, перша з родини ракет-носіїв [ru]». Розроблена як заміна невдалій ракеті-носію [ru]».
Макет ракети-носія Аріан-1 в Музеї авіації та космонавтики (Ле-Бурже, Франція) | ||||
Призначення | Ракета-носій середнього класу | |||
---|---|---|---|---|
Виробник | ЄКА | |||
Країна | Євросоюз | |||
Розміри | ||||
Висота | 50 м | |||
Діаметр | 3,8 м | |||
Маса | 207 200 кг | |||
Ступенів | 4 | |||
Вантаж | ||||
Вантаж на НОО | 1400 кг | |||
Вантаж на ГПО | 1850 кг | |||
Споріднені ракети | ||||
Родина | [ru] | |||
Історія запусків | ||||
Статус | Неактивна | |||
Космодроми | Куру [ru] | |||
Всього запусків | 11 | |||
Успішних | 9 | |||
Невдалих | 2 | |||
Перший запуск | 24 грудня 1979 року | |||
Останній запуск | 22 лютого 1986 року | |||
1 ступінь - L140 | ||||
Довжина | 18,4 м | |||
Діаметр | 3,8 м | |||
Маса порожнього | 13 270 кг | |||
Повна маса | 159 550 кг | |||
Двигуни | 4 | |||
Тяга | 2 771,94 кН | |||
Тривалість горіння | 145 с | |||
Паливо | гептил, окислювач — аміл | |||
2 ступінь - L33 | ||||
Довжина | 11,5 м | |||
Діаметр | 2,6 м | |||
Маса порожнього | 3 285 кг | |||
Повна маса | 36 790 кг | |||
Двигуни | 1 | |||
Тяга | 720,965 кН | |||
Тривалість горіння | 131 с | |||
Паливо | гептил, окислювач — аміл | |||
3 ступінь - H8 | ||||
Довжина | 8,35 м | |||
Діаметр | 2,6 м | |||
Маса порожнього | 1 157 кг | |||
Повна маса | 9 600 кг | |||
Двигуни | 1 | |||
Тяга | 61,674 кН | |||
Тривалість горіння | 132 с | |||
Паливо | LH2, окислювач — LOX | |||
4 ступінь | ||||
Довжина | 1,13 м | |||
Діаметр | 0,77 м | |||
Маса порожнього | 34 кг | |||
Повна маса | 369 кг | |||
Двигуни | 1 | |||
Тяга | 19,397 кН | |||
Тривалість горіння | 50 с | |||
Паливо | HTPB |
Історія створення
Передумови
1 грудня 1960 року у місті Мерен (Швейцарія) відбулося підписання угоди про створення постійної Європейської організації з дослідження космічного простору — ESRO (скор. від англ. European Space Research Organization). До складу організації увійшли такі країни, як Бельгія, Нідерланди, Норвегія, Швеція і Велика Британія, частково приєдналися Данія, Франція, Італія, Іспанія та Швейцарія, а Німеччина відклала підписання угоди на більш пізній термін.
Основна програма ESRO передбачала здійснення космічних проектів у декілька етапів:
- Перший етап — протягом перших 3 років здійснити запуск невеликих (масою близько 45 кг) штучних супутників, оснащених відносно простим науковим обладнанням;
- Другий етап — створити напрацювання для більш важких супутників масою 225—450 кг, а також космічних апаратів для запуску в бік Місяця (готовність до старту через 5 років).
- Наступні етапи — розробка космічної техніки для доставки наукової апаратури на Місяць, дослідження інших планет і організації орбітального моніторингу в навколосонячному просторі.
Угода в рамках ESRO припускала, що до створення європейської ракети-носія всі супутники будуть запускатися за допомогою американських ракет. Перший загальноєвропейський малий супутник планувалося запустити в 1967 році, а перший важкий супутник — в 1969 році. Пуски балістичної ракети Blue Streak виробництва Великої Британії планувались з полігону Вумера, а ракети-носія Diamant — з Куру. Розглядалося питання про ракетний полігон у зоні полярних сяйв: вивчались район Кіруна (Швеція), Нассассуак (Гренландія) і Андьо (Норвегія).
У рамках розвитку програми ESRO було вирішено створити Європейський центр космічної техніки — ESTC (скор. від англ. European Space Technology Centre), який відповідає за проектування, розробку і виготовлення головних частин ракет-носіїв, штучних супутників та космічних апаратів, а також Європейський центр обробки даних космічних польотів — ESDC (скор. від англ. European Space Data Centre), котрий займався би питаннями супроводу і телеметрії, розрахунком орбіт супутників, а також сонячними і геодезичними вимірюваннями. Планувалося збудувати чотири станції супроводу і телеметричних вимірювань та три станції оптичного стеження.
30 січня 1961 року у Страсбурзі (Франція) відкрилася конференція з питання створення Європейської організації з розробки ракет-носіїв — ELDO (скор. від англ. European Launcher Development Organization). У ній взяли участь офіційні представники 12 країн: Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Швейцарії, Австрії, Бельгії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Данії і Іспанії, а Канада, Греція, Ірландія і Туреччина прислали спостерігачів. У ході конференції була розглянута можливість створення нової триступеневої ракети-носія з проведенням перших дослідних пусків уже в 1965 році.
Бюджет ELDO на 5 років було визначено у розмірі £70 млн.: 55 % бюджету складала програма продовження Великою Британією дослідних робіт по ракеті Blue Streak; роботи Франції зі створення другого ступеня потребували 18 %, на створення третього ступеня виділялося близько 9 % бюджету організації. Розміщення загальноєвропейських контрактів здійснювалося або адміністрацією ELDO, або, за її дорученням, урядами відповідних країн «на основі раціонального розподілу робіт серед суб'єктів-учасників з урахуванням їхнього технічного рівня і стану економіки». Технічним досвідом, накопиченим у ході виконання програми, мали право користуватися усі учасники організації.
16 квітня 1962 року в угоді про створення організації ELDO було поставлено останній підпис; до організації увійшло шість країн-засновниць і Австралія. Резиденцією ELDO був обраний Париж, де знаходилася і ESRO. Проектні завдання організації були розділені наступним чином:
- Велика Британія — розробка першого ступеня нової ракети-носія;
- Франція — розробка другого ступеня
- Німеччина — розробка третього ступеня
- Італія — розробка експериментальних космічних апаратів;
- Нідерланди — системи телеметрії дальньої дії;
- Бельгія — розробка наземних станцій управління і стеження;
- Австралія — будівництво стартового комплексу і пускової інфраструктури.
Створення ракети-носія «Європа»
У ході робіт зі створення нової європейської ракети-носія у рамках організації ELDO була створена ракета «» (англ. Europa 1). Її першим ступенем послугувала англійська балістична ракета Blue Streak, другим — французька Coralie і третім — ракета Astris німецької розробки. Загальний бюджет проекту перевищив £130 млн. «Європа-1» була розрахована на виведення корисного навантаження масою не більше 1150 кг на полярну орбіту висотою 500 км, або космічного апарату масою не більше 180 кг — на орбіту висотою ~ 9300 км.
Перший ступінь ракети-носія практично не відрізнявся від вихідної ракети Blue Streak. Другий ступінь Coralie розроблявся Лабораторією балістичних і аеродинамічних досліджень (LRBA) і фірмою Nord-Aviation. Coralie оснащувалась чотирикамерним рідинним ракетним двигуном (РРД), паливом була суміш НДМГ (гептил) / АТ (аміл). Успішні вогневі стендові випробування ступеня Coralie були проведені 9 грудня 1965 року.
Третій ступінь Astris розробляли фірми Belkov і ERNO. Astris оснащувалася одним маршовим і двома допоміжними РРД. В якості палива для РРД була обрана суміш AT (аміл) і «Аерозин-50». На третьому ступені встановлювалася радіокомандна система управління. Її бортові приймачі працювали на частоті 700 і 1400 МГц. Телеметрична система забезпечувала контроль 250 різних параметрів. Перші вогневі випробування двигунів третього ступеня були проведені 1 квітня 1965 року.
Для проведення льотних випробувань верхніх ступенів ракети-носія за програмою ELDO була створена спеціальна експериментальна ракета Cora довжиною 11,5 м, діаметром 2 м і стартовою масою не більше 16,5 тонн. Вона була створена на базі модифікованого ступеня Coralie з укороченими соплами в якості першого ступеня та включала другий ступінь Astris і головний обтікач (ГО) розробки італійських відомств.
За програмою було заплановано провести 10 злітно-конструкторських випробувань (ЗКВ) «Європи-1» (ELDO-A). Також слід зазначити, що «Європа-1», в цілому, не відповідала передовому технічному рівню того часу, а про її надійність можна говорити лише приблизно. Всі перші пуски за програмою злітно-конструкторських випробувань проходили з австралійського полігону Вумера в період з 1964 року по 1970 рік. До трьох останніх стартів «Європу-1» планувалося підготувати в повній комплектації з супутником STV. Неполадки третього ступеня призвели до аварій ракети-носія.
У липні 1966 року був затверджений проект нової ракети-носія — ELDO PAS («Європа-2»). Нова ракета-носій зі стартовою масою 112 тонн являла собою модернізований варіант ракети-носія «Європа-1» з твердопаливною «перигейно-апогейною системою» для запуску космічних апаратів масою до 170 кг на геостаціонарну орбіту (ГСО). У конструкції можна виділити наступні зміни: Велика Британія замінила систему радіонаведення Blue Streak на інерційну, Італія забезпечила створення перигейного РДТП і експериментального супутника STV, а Франція підготувала Центр запусків в Куру.
Мізерні можливості ракети «Європа-2» з виведення корисного навантаження на ГСО спонукали ELDO до кардинального перегляду концепції загальноєвропейського носія: так з'явився проект ракети-носія «Європа-3». Один із можливих варіантів являв собою двоступеневу ракету-носій висотою 36,5 м, діаметром корпусу до 3,8 м і максимальною стартовою масою не більше, ніж 191 тонна. Перший ступінь L150 пропонувалося оснастити чотирма французькими РРД «[ru]» (паливо — НДМГ / АТ). Другий ступінь з киснево-водневим двигуном Н-20, з тягою у вакуумі 20 тс. Перший запуск РН «Європа-3» був запланований на 1978 рік.
На тлі місячних програм США і солидної програми орбітальних станцій СРСР надмірні витрати і невтішні випробування ракет родини «Європа» викликали загрозу розпаду ELDO. Також варто зазначити, що організація не мала дійсних повноважень у технічних рішеннях, а останнє слово в керуванні програмою належало державам — членам ELDO. Крім того, у квітні 1969 року, коли в ELDO вирішили ініціювати розробку «Європи-3» (400—700 кг на ГСО), керівництво Великої Британії та Італії ухвалило рішення вийти з організації. Супутня криза ELDO в 1972 році призвела до закриття проектів зі створення і доробки ракет родини «Європа». Невдовзі після цього організація ELDO була ліквідована. Загальний бюджет організації за весь час існування склав 745 млн доларів.
Створення ЄКА и ракети-носія «Аріан»
Після ліквідації організації ELDO, Велика Британія ухвалила рішення використовувати американські ракети-носії для виведення своїх супутників зв'язку, а Франція взялася розробляти «резервні» програми. Національне космічне агентство Франції (CNES) запропонувало розробити недорогу ракету з високими характеристиками, яка використовує випробувані технології і націлену на комерційний ринок телекомунікаційних космічних апаратів. Для мінімізації ризиків у новому проекті ракети-носія L-3S планувалося брати за основу лише рішення, які могли бути реалізовані французькою промисловістю. В основу нової ракети-носія був покладений досвід зі створення ракет «Діамант» В и В-Р4.
Новий проект передбачалося реалізувати за семирічний період (1973—1979 гг.), витративши у 2—3 рази менше, ніж на «Європу-3». Щоб зміцнити своє технічне і політичне лідерство, Франція запропонувала країнам-партнерам оплатити будь-які витрати в розмірі понад 120 % від оціненої загальної вартості, що, імовірно, і переконало їх взяти участь у новій амбіційній програмі. Французи змогли також отримати вигоду з двох непродуманих рішень, прийнятих США, а саме: у 1973—1974 гг. США намагались блокувати комерційну експлуатацію франко-німецьких супутників зв'язку Symphony, а NASA запланувало припинити запуски одноразових носіїв у 1980-х роках на користь кораблів Спейс шаттл.
У липні 1973 року в результаті злиття ELDO і ESRO було створене Європейське космічне агентство — ЄКА (англ. European Space Agency). Основною ракетою-носієм нової організації повинна була стати нова ракета «Аріан» (колишня L-3S), названна так на честь дочки міфічного критського царя Міноса, яка допомогла грецькому герою Тесею вбити страхітливого Мінотавра і вибратися з його лабіринту.
Конструкція
Ракета-носій Аріан-1 призначалася для запуску корисного навантаження масою до 1850 кг на перехідну до геостаціонарної орбіту (ГПО)[?]. Вона має у своєму складі три ступені, її стартова маса складає 210 т, а загальна висота 47,4 м.90 % від стартової маси складає маса палива, а маса конструкції та корисного навантаження становлять 9 та 1 відсоток відповідно. На першому і другому ступенях ракети-носія були встановлені рідинні ракетні двигуни відкритого циклу на самозаймистому ракетному паливі тривалого зберігання з турбонасосною подачею родини [ru].
Додаткові до перелічених у таблиці на початку статті характеристики ступенів ракети-носія Аріан-1 | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Параметр | Перший ступінь | Другий ступінь | Третій ступінь | Четвертий ступінь | ||||||
Вартість (у цінах 1985 р.) | 14,5 млн. USD | 5,8 млн. USD | ||||||||
Маса палива | 140 т | |||||||||
Максимальний діаметр | 8,3 м | 2,6 м | 2,6 м | 0,77 м | ||||||
Питомий імпульс (у вакуумі) | 281 с | 293,5 с | 443 с | 295 с | ||||||
Питомий імпульс (на рівні моря) | 248 с | 200 с | 220 с | |||||||
Час роботи | 145 с | 131 с | 132 с | 50 с | ||||||
Рушійні установки | 4 х РРД «Вікінг-2» | 1 х РРД «Вікінг-4» | 1 х РРД «HM7-A» | 1 х РДТП «Mage-1» | ||||||
Розмір двигуна: висота/діаметр | 2,87 × 0,99 м | 3,51 × 1,70 м | 1,13 × 0,77 м | |||||||
Повна маса двигуна | 826 кг |
Перший ступінь (індекс L-140)
Перший ступінь складається з паливного та хвостового відсіку. Він має суху масу 13,2 т, висоту 18,4 м та діаметр 3,8 м.
Паливний відсік складається з двох циліндричних баків, в яких розміщено основні компоненти палива (ОКП). Маса палива (АТ+НДМГ) складає 147,5 т, з яких 815 кг залишаються незгорілими після 145 с польоту. Циліндричні баки виготовлені зі сталі 15CDV-6. З'єднуються циліндричним перехідником. Щоб уникнути кавітації при заборі палива, у баках створується тиск близько 5 бар. Гази виробляють газогенератори чотрирьох двигунів, які працюють на ОКП. Вони охолоджуються в газогенераторі впорскуванням води з торового бака.
В нижній частині ступеню розміщується хвостовий відсік. Він складається з чотирьох двигунів та систем автоматики, силової рами, торового бака води (середній діаметр 2,7 м, діаметр поперечного перерізу 0,75 м), обтічників двигунів та аеродинамічних рулів. Чотири двигуни Вікінг-2 розвивають тягу близько 2445 кН (близько 245 т) при старті та 2745 кН у вакуумі (питомий імпульс 281,3 с). Вони встановлені симетрично на силовій рамі та можуть повертатись навколо двох осей, забезпечуючи керування по трьох каналах. Система подачі палива — турбонасосна. Тиск в камері згорання — 54 бар. Вона виготовлена з вогнетривкої сталі одна стінка якої охолоджується плівкою палива, що впорскується ().
Другий ступінь (L-33)
Другий ступінь складається з паливного та хвостового відсіку. Він має суху масу 3,22 т (без перехідного відсіку та реактивних двигунів гальмування), висоту 11,6 м та діаметр 2,6 м.
Хвостовий відсік оснащений двигуном Вікінг-4, який розвиває тягу 717 кН у вакуумі (питомий імпульс 294 с), підвішеного до конічної опорної рами за допомогою кардану. Він має два ступені свободи для керування польотом по каналам тангажу та рискання, а керування креном здійснюється допоміжними жиклерами, що випорскує гарячий газ з камери газогенератора.
Паливний відсік має у своєму складі два циліндричних баки, з'єднаних спільним днищем. Вони виготовлені зі сплаву A-Z5G. Наддув баків відбувається за допомогою гелію, який створює тиск 3,5 бар. Паливні баки містять 34,2 т палива (Ат+НДМГ), з яких 137 кг залишаються незгорілими після 138 с польоту.
Третій ступінь (H8)
Третій ступінь є першим ракетним блоком розробленим в Європі, що використовує кріогенні компоненти палива. Він складається з паливного, хвостового відсіку та відсіку обладнання. Його суха маса складає 1,157 т, висота — 9,08 м, а діаметр — 2,6 м.
Хвостовий відсік оснащений двигуном HM-7, який розвиває тягу 60 кН (питомий імпульс 441 с).
Паливний відсік складається з двох циліндричних баків, з'єднаних спільним днищем. Вони містять 8,23 т палива (рідкий кисень та рідкий водень), з яких 67 кг залишаються незгорілими після 570 с польоту. Матеріалом для баку слугує алюмінієвий сплав A-Z5G, що має хороші показники при роботі з низькою температурою. Спільне днище має додатковий шар термозахисту Klegecell, що запобігає нагріванню компонентів палива. Баки водню та кисню наддуваються газоподібним воднем та гелієм відповідно.
Відсік обладнання важить 319 кг, має діаметр 2,66 м та висоту 1,15 м. Він встановлений на третьому ступені та містить електронне обладнання, підтримує корисне навантаження (КН) та забезпечує кріплення обтічника.
Четвертий ступінь
Пускова інфраструктура
Історія запусків
Всього за допомогою ракети-носія «Аріан-1» було здійснено 11 запусків, з них 2 запуски виявились невдалими. Перший запуск ракети-носія «Аріан-1» відбувся 24 грудня 1979 року о 17:14:38 UTC зі стартового майданчика ELA-1 космодрому Куру у Французькій Гвіані. При цьому був успішно виведений на орбіту супутник CAT-1.
Останній запуск відбувся 22 лютого 1986 року о 01:44:35 UTC зі стартового майданчика ELA-1 космодрому Куру. Під час запуску було здійснене виведення на розрахункову орбіту двох супутників: французького супутника дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) SPOT-1 і шведського наукового супутника для дослідження плазматичних процесів у магнітосфері і іоносфері Землі — Вікінг.
Список запусків ракети-носія «Аріан-1» | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
№ | Дата (UTC) | Номер ракети-носія | Корисне навантаження | Тип КК | NSSDC ID | SCN | Стартовий комплекс | Результат | ||
1 | 24 грудня 1979 17:14:38 UTC | L-01 | CAT-1 | CAT | 1979-104A | 11645 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
2 | 23 травня 1980 14:29:39 UTC | L-02 | Firewheel Subsat-1 | FIRE E (MPE) | Куру ELA-1 | Аварія Перебої з запаленням в одному з двигунів Вікінг першого ступеня. | ||||
Firewheel Subsat-2 | FIRE B (SRC) | |||||||||
Firewheel Subsat-3 | FIRE C (UCB) | |||||||||
Firewheel Subsat-4 | FIRE D (NRC) | |||||||||
Feuerrad | ||||||||||
AMSAT Phase 3A | AMSAT Phase III-A | |||||||||
CAT-2 | CAT | |||||||||
3 | 19 червня 1981 12:32:59 UTC | L-03 | Meteosat 2 | Meteosat F2 | 1981-057A | 12544 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
APPLE | 1981-057B | 12545 | ||||||||
CAT 3 | CAT | 1981-057C | 12546 | |||||||
4 | 20 грудня 1981 01:29:00 UTC | L-04 | Marecs 1 | Marecs A | 1981-122A | 13010 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
CAT 4 | CAT 04/VID | 1981-122B | 13011 | |||||||
5 | 9 вересня 1982 02:12:00 UTC | L-5 | Marecs B | Marecs | Куру ELA-1 | Аварія Перший комерційний запуск. Ракета вийшла з ладу через 7 хв польоту через відмову турбонасоса на третьому ступені. | ||||
Sirio 2 | ||||||||||
6 | 16 червня 1983 11:59:03 UTC | L-6 | Eutelsat 1F1 | 1983-058A | 14128 | Куру ELA-1 | Успіх | |||
OSCAR 10 | AMSAT Phase III-B | 1983-058B | 14129 | |||||||
7 | 19 жовтня 1983 00:45:36 UTC | L-7 | Intelsat 507 | INTELSAT V F7 | 1983-105A | 14421 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
8 | 5 березня 1984 00:50:03 UTC | L-8 | Intelsat 508 | INTELSAT V F8 | 1984-023A | 14786 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
9 | 23 травня 1984 01:33:29 UTC | V-9 L-9 | Spacenet F1 | 1984-049A | 14985 | Куру ELA-1 | Успіх | |||
10 | 2 липня 1985 11:23:13 UTC | V14 L10 | Джотто | 1985-056A | 15875 | Куру ELA-1 | Успіх | |||
11 | 22 лютого 1986 01:44:35 UTC | V16 L11 | SPOT-1 | SPOT | 1986-019A | 16613 | Куру ELA-1 | Успіх | ||
Вікінг | 1986-019B | 16614 |
Див. також
Примітки
- Encyclopedia Astronautica.
- Афанасьев, Лавренов, 2006.
- European Space Agency (жовтень 1980). Ariane User`s guide (англійською) . Paris: Ariane Departament of the European Space Agency.
- R. Vigneless & P. Rasse, Ariane Project Team (серпень 1978). The Ariane Launcher and its Progress (PDF). ESA Bulletin (англійською) . № 15. Paris: European Space Agency. с. 10—21. Процитовано 5 березня 2024.
- Gunter's space page.
Література
- Афанасьев И. Б., Лавренов А. Н. . Общеевропейский носитель — от «Европы» к «Ариану» // Большой космический клуб. — М. : , 2006. — 256 с. — . — С. 144—166.
- Блинов В. Н., Иванов Н. Н. . Зарубежные ракеты-носители. — Ракеты-носители. Проекты и реальность. Т. 2. — Омск : Изд-во ОмГТУ, 2011. — 400 с. — 100 екз. — . — С. 19—21.
- Carlier, Claude; Gilli, Marcel. . Les trente premieres annees du CNES: L'agence francaise de l'espace, 1962-1995 (French Edition). — Centre national d'etudes spatiales, 1994. — 352 p. — .
Статті
- Колюбакин В. . Ariane — европейская ракета : [ 27 грудня 2016] // Теле-Спутник. — 2012. — № 6 (20). — С. 31—34.
- Колюбакин В. . Ariane — европейский носитель : [ 27 грудня 2016] // Теле-Спутник. — 2000. — № 3 (53). — С. 32—35.
- About G.; Hauguel P.; Hrisafovic N.; Lemoine J. C. . La prévention des instabilités pogo sur Ariane 1 // Acta Astronautica. — Elsevier, 1983. — Vol. 10, No. 4. — P. 179—188. — ISSN 0094-5765. — Bibcode: 1983AcAau..10..179A. — DOI:10.1016/0094-5765(83)90040-1.
- Redon, David. . Interview with Raymond Orye : [ 7 грудня 2013] // Oral history of Europe in space. — ESA, 2002. — No. November 19. — P. 25.
- Souchier A. . Propulsion systems for Ariane 1 to Ariane 4 — A continuous evolution (A99-31551) : [ 7 грудня 2013] // 35th AIAA/ASME/SAE/ASEE Joint Propulsion conference and exhibit (Invited Press.99-2905). — Los Angeles : American Institute of Aeronautics and Astronautics. — No. June 20—24. — P. 25. — DOI:10.2514/6.1999-2905.
Посилання
- Владимир Фрадкин (15.03.2011). Ariane-1, 2, 3, 4, 5... или Перспективы европейцев в космосе. Deutsche Welle.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 22 травня 2013.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 24 серпня 2015. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 8 березня 2018.
- Wade, Mark. . Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
- Krebs, Gunter. . Gunter's space page. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 8 березня 2018.
- Krebs, Gunter. Ariane-1, -2, -3, -4. Gunter's space page. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 8 березня 2018.
- . ESA. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 8 березня 2018.
- . ESA. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
- . . Архів оригіналу за 13 березня 2015. Процитовано 8 березня 2018.
- . . Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 8 березня 2018.
- . Astronomy Today. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 8 березня 2018.
- . BBC UK. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 8 березня 2018.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arian 1 fr Ariane 1 bukvalno Ariadna 1 yevropejska raketa nosij serednogo klasu persha z rodini raket nosiyiv ru Rozroblena yak zamina nevdalij raketi nosiyu ru Arian 1 Maket raketi nosiya Arian 1 v Muzeyi aviaciyi ta kosmonavtiki Le Burzhe Franciya Maket raketi nosiya Arian 1 v Muzeyi aviaciyi ta kosmonavtiki Le Burzhe Franciya Priznachennya Raketa nosij serednogo klasuVirobnik YeKAKrayina YevrosoyuzRozmiri Visota 50 mDiametr 3 8 mMasa 207 200 kgStupeniv 4 Vantazh Vantazh na NOO 1400 kg Vantazh na GPO 1850 kg Sporidneni raketi Rodina ru Istoriya zapuskiv Status NeaktivnaKosmodromi Kuru ru Vsogo zapuskiv 11Uspishnih 9Nevdalih 2Pershij zapusk 24 grudnya 1979 rokuOstannij zapusk 22 lyutogo 1986 roku1 stupin L140 Dovzhina 18 4 m Diametr 3 8 m Masa porozhnogo 13 270 kg Povna masa 159 550 kg Dviguni 4 Tyaga 2 771 94 kN Trivalist gorinnya 145 s Palivo geptil okislyuvach amil 2 stupin L33 Dovzhina 11 5 m Diametr 2 6 m Masa porozhnogo 3 285 kg Povna masa 36 790 kg Dviguni 1 Tyaga 720 965 kN Trivalist gorinnya 131 s Palivo geptil okislyuvach amil 3 stupin H8 Dovzhina 8 35 m Diametr 2 6 m Masa porozhnogo 1 157 kg Povna masa 9 600 kg Dviguni 1 Tyaga 61 674 kN Trivalist gorinnya 132 s Palivo LH2 okislyuvach LOX 4 stupin Dovzhina 1 13 m Diametr 0 77 m Masa porozhnogo 34 kg Povna masa 369 kg Dviguni 1 Tyaga 19 397 kN Trivalist gorinnya 50 s Palivo HTPB Arian 1 u sestrinskih Vikiproyektah Fajli u Vikishovishi Istoriya stvorennyaPeredumovi 1 grudnya 1960 roku u misti Meren Shvejcariya vidbulosya pidpisannya ugodi pro stvorennya postijnoyi Yevropejskoyi organizaciyi z doslidzhennya kosmichnogo prostoru ESRO skor vid angl European Space Research Organization Do skladu organizaciyi uvijshli taki krayini yak Belgiya Niderlandi Norvegiya Shveciya i Velika Britaniya chastkovo priyednalisya Daniya Franciya Italiya Ispaniya ta Shvejcariya a Nimechchina vidklala pidpisannya ugodi na bilsh piznij termin Osnovna programa ESRO peredbachala zdijsnennya kosmichnih proektiv u dekilka etapiv Pershij etap protyagom pershih 3 rokiv zdijsniti zapusk nevelikih masoyu blizko 45 kg shtuchnih suputnikiv osnashenih vidnosno prostim naukovim obladnannyam Drugij etap stvoriti napracyuvannya dlya bilsh vazhkih suputnikiv masoyu 225 450 kg a takozh kosmichnih aparativ dlya zapusku v bik Misyacya gotovnist do startu cherez 5 rokiv Nastupni etapi rozrobka kosmichnoyi tehniki dlya dostavki naukovoyi aparaturi na Misyac doslidzhennya inshih planet i organizaciyi orbitalnogo monitoringu v navkolosonyachnomu prostori Ugoda v ramkah ESRO pripuskala sho do stvorennya yevropejskoyi raketi nosiya vsi suputniki budut zapuskatisya za dopomogoyu amerikanskih raket Pershij zagalnoyevropejskij malij suputnik planuvalosya zapustiti v 1967 roci a pershij vazhkij suputnik v 1969 roci Puski balistichnoyi raketi Blue Streak virobnictva Velikoyi Britaniyi planuvalis z poligonu Vumera a raketi nosiya Diamant z Kuru Rozglyadalosya pitannya pro raketnij poligon u zoni polyarnih syajv vivchalis rajon Kiruna Shveciya Nassassuak Grenlandiya i Ando Norvegiya U ramkah rozvitku programi ESRO bulo virisheno stvoriti Yevropejskij centr kosmichnoyi tehniki ESTC skor vid angl European Space Technology Centre yakij vidpovidaye za proektuvannya rozrobku i vigotovlennya golovnih chastin raket nosiyiv shtuchnih suputnikiv ta kosmichnih aparativ a takozh Yevropejskij centr obrobki danih kosmichnih polotiv ESDC skor vid angl European Space Data Centre kotrij zajmavsya bi pitannyami suprovodu i telemetriyi rozrahunkom orbit suputnikiv a takozh sonyachnimi i geodezichnimi vimiryuvannyami Planuvalosya zbuduvati chotiri stanciyi suprovodu i telemetrichnih vimiryuvan ta tri stanciyi optichnogo stezhennya 30 sichnya 1961 roku u Strasburzi Franciya vidkrilasya konferenciya z pitannya stvorennya Yevropejskoyi organizaciyi z rozrobki raket nosiyiv ELDO skor vid angl European Launcher Development Organization U nij vzyali uchast oficijni predstavniki 12 krayin Velikoyi Britaniyi Franciyi Nimechchini Italiyi Shvejcariyi Avstriyi Belgiyi Niderlandiv Norvegiyi Shveciyi Daniyi i Ispaniyi a Kanada Greciya Irlandiya i Turechchina prislali sposterigachiv U hodi konferenciyi bula rozglyanuta mozhlivist stvorennya novoyi tristupenevoyi raketi nosiya z provedennyam pershih doslidnih puskiv uzhe v 1965 roci Byudzhet ELDO na 5 rokiv bulo viznacheno u rozmiri 70 mln 55 byudzhetu skladala programa prodovzhennya Velikoyu Britaniyeyu doslidnih robit po raketi Blue Streak roboti Franciyi zi stvorennya drugogo stupenya potrebuvali 18 na stvorennya tretogo stupenya vidilyalosya blizko 9 byudzhetu organizaciyi Rozmishennya zagalnoyevropejskih kontraktiv zdijsnyuvalosya abo administraciyeyu ELDO abo za yiyi doruchennyam uryadami vidpovidnih krayin na osnovi racionalnogo rozpodilu robit sered sub yektiv uchasnikiv z urahuvannyam yihnogo tehnichnogo rivnya i stanu ekonomiki Tehnichnim dosvidom nakopichenim u hodi vikonannya programi mali pravo koristuvatisya usi uchasniki organizaciyi 16 kvitnya 1962 roku v ugodi pro stvorennya organizaciyi ELDO bulo postavleno ostannij pidpis do organizaciyi uvijshlo shist krayin zasnovnic i Avstraliya Rezidenciyeyu ELDO buv obranij Parizh de znahodilasya i ESRO Proektni zavdannya organizaciyi buli rozdileni nastupnim chinom Velika Britaniya rozrobka pershogo stupenya novoyi raketi nosiya Franciya rozrobka drugogo stupenya Nimechchina rozrobka tretogo stupenya Italiya rozrobka eksperimentalnih kosmichnih aparativ Niderlandi sistemi telemetriyi dalnoyi diyi Belgiya rozrobka nazemnih stancij upravlinnya i stezhennya Avstraliya budivnictvo startovogo kompleksu i puskovoyi infrastrukturi Stvorennya raketi nosiya Yevropa U hodi robit zi stvorennya novoyi yevropejskoyi raketi nosiya u ramkah organizaciyi ELDO bula stvorena raketa angl Europa 1 Yiyi pershim stupenem posluguvala anglijska balistichna raketa Blue Streak drugim francuzka Coralie i tretim raketa Astris nimeckoyi rozrobki Zagalnij byudzhet proektu perevishiv 130 mln Yevropa 1 bula rozrahovana na vivedennya korisnogo navantazhennya masoyu ne bilshe 1150 kg na polyarnu orbitu visotoyu 500 km abo kosmichnogo aparatu masoyu ne bilshe 180 kg na orbitu visotoyu 9300 km Pershij stupin raketi nosiya praktichno ne vidriznyavsya vid vihidnoyi raketi Blue Streak Drugij stupin Coralie rozroblyavsya Laboratoriyeyu balistichnih i aerodinamichnih doslidzhen LRBA i firmoyu Nord Aviation Coralie osnashuvalas chotirikamernim ridinnim raketnim dvigunom RRD palivom bula sumish NDMG geptil AT amil Uspishni vognevi stendovi viprobuvannya stupenya Coralie buli provedeni 9 grudnya 1965 roku Tretij stupin Astris rozroblyali firmi Belkov i ERNO Astris osnashuvalasya odnim marshovim i dvoma dopomizhnimi RRD V yakosti paliva dlya RRD bula obrana sumish AT amil i Aerozin 50 Na tretomu stupeni vstanovlyuvalasya radiokomandna sistema upravlinnya Yiyi bortovi prijmachi pracyuvali na chastoti 700 i 1400 MGc Telemetrichna sistema zabezpechuvala kontrol 250 riznih parametriv Pershi vognevi viprobuvannya dviguniv tretogo stupenya buli provedeni 1 kvitnya 1965 roku Dlya provedennya lotnih viprobuvan verhnih stupeniv raketi nosiya za programoyu ELDO bula stvorena specialna eksperimentalna raketa Cora dovzhinoyu 11 5 m diametrom 2 m i startovoyu masoyu ne bilshe 16 5 tonn Vona bula stvorena na bazi modifikovanogo stupenya Coralie z ukorochenimi soplami v yakosti pershogo stupenya ta vklyuchala drugij stupin Astris i golovnij obtikach GO rozrobki italijskih vidomstv Za programoyu bulo zaplanovano provesti 10 zlitno konstruktorskih viprobuvan ZKV Yevropi 1 ELDO A Takozh slid zaznachiti sho Yevropa 1 v cilomu ne vidpovidala peredovomu tehnichnomu rivnyu togo chasu a pro yiyi nadijnist mozhna govoriti lishe priblizno Vsi pershi puski za programoyu zlitno konstruktorskih viprobuvan prohodili z avstralijskogo poligonu Vumera v period z 1964 roku po 1970 rik Do troh ostannih startiv Yevropu 1 planuvalosya pidgotuvati v povnij komplektaciyi z suputnikom STV Nepoladki tretogo stupenya prizveli do avarij raketi nosiya U lipni 1966 roku buv zatverdzhenij proekt novoyi raketi nosiya ELDO PAS Yevropa 2 Nova raketa nosij zi startovoyu masoyu 112 tonn yavlyala soboyu modernizovanij variant raketi nosiya Yevropa 1 z tverdopalivnoyu perigejno apogejnoyu sistemoyu dlya zapusku kosmichnih aparativ masoyu do 170 kg na geostacionarnu orbitu GSO U konstrukciyi mozhna vidiliti nastupni zmini Velika Britaniya zaminila sistemu radionavedennya Blue Streak na inercijnu Italiya zabezpechila stvorennya perigejnogo RDTP i eksperimentalnogo suputnika STV a Franciya pidgotuvala Centr zapuskiv v Kuru Mizerni mozhlivosti raketi Yevropa 2 z vivedennya korisnogo navantazhennya na GSO sponukali ELDO do kardinalnogo pereglyadu koncepciyi zagalnoyevropejskogo nosiya tak z yavivsya proekt raketi nosiya Yevropa 3 Odin iz mozhlivih variantiv yavlyav soboyu dvostupenevu raketu nosij visotoyu 36 5 m diametrom korpusu do 3 8 m i maksimalnoyu startovoyu masoyu ne bilshe nizh 191 tonna Pershij stupin L150 proponuvalosya osnastiti chotirma francuzkimi RRD ru palivo NDMG AT Drugij stupin z kisnevo vodnevim dvigunom N 20 z tyagoyu u vakuumi 20 ts Pershij zapusk RN Yevropa 3 buv zaplanovanij na 1978 rik Na tli misyachnih program SShA i solidnoyi programi orbitalnih stancij SRSR nadmirni vitrati i nevtishni viprobuvannya raket rodini Yevropa viklikali zagrozu rozpadu ELDO Takozh varto zaznachiti sho organizaciya ne mala dijsnih povnovazhen u tehnichnih rishennyah a ostannye slovo v keruvanni programoyu nalezhalo derzhavam chlenam ELDO Krim togo u kvitni 1969 roku koli v ELDO virishili iniciyuvati rozrobku Yevropi 3 400 700 kg na GSO kerivnictvo Velikoyi Britaniyi ta Italiyi uhvalilo rishennya vijti z organizaciyi Suputnya kriza ELDO v 1972 roci prizvela do zakrittya proektiv zi stvorennya i dorobki raket rodini Yevropa Nevdovzi pislya cogo organizaciya ELDO bula likvidovana Zagalnij byudzhet organizaciyi za ves chas isnuvannya sklav 745 mln dolariv Stvorennya YeKA i raketi nosiya Arian Pislya likvidaciyi organizaciyi ELDO Velika Britaniya uhvalila rishennya vikoristovuvati amerikanski raketi nosiyi dlya vivedennya svoyih suputnikiv zv yazku a Franciya vzyalasya rozroblyati rezervni programi Nacionalne kosmichne agentstvo Franciyi CNES zaproponuvalo rozrobiti nedorogu raketu z visokimi harakteristikami yaka vikoristovuye viprobuvani tehnologiyi i nacilenu na komercijnij rinok telekomunikacijnih kosmichnih aparativ Dlya minimizaciyi rizikiv u novomu proekti raketi nosiya L 3S planuvalosya brati za osnovu lishe rishennya yaki mogli buti realizovani francuzkoyu promislovistyu V osnovu novoyi raketi nosiya buv pokladenij dosvid zi stvorennya raket Diamant V i V R4 Novij proekt peredbachalosya realizuvati za semirichnij period 1973 1979 gg vitrativshi u 2 3 razi menshe nizh na Yevropu 3 Shob zmicniti svoye tehnichne i politichne liderstvo Franciya zaproponuvala krayinam partneram oplatiti bud yaki vitrati v rozmiri ponad 120 vid ocinenoyi zagalnoyi vartosti sho imovirno i perekonalo yih vzyati uchast u novij ambicijnij programi Francuzi zmogli takozh otrimati vigodu z dvoh neprodumanih rishen prijnyatih SShA a same u 1973 1974 gg SShA namagalis blokuvati komercijnu ekspluataciyu franko nimeckih suputnikiv zv yazku Symphony a NASA zaplanuvalo pripiniti zapuski odnorazovih nosiyiv u 1980 h rokah na korist korabliv Spejs shattl U lipni 1973 roku v rezultati zlittya ELDO i ESRO bulo stvorene Yevropejske kosmichne agentstvo YeKA angl European Space Agency Osnovnoyu raketoyu nosiyem novoyi organizaciyi povinna bula stati nova raketa Arian kolishnya L 3S nazvanna tak na chest dochki mifichnogo kritskogo carya Minosa yaka dopomogla greckomu geroyu Teseyu vbiti strahitlivogo Minotavra i vibratisya z jogo labirintu KonstrukciyaKonstruktivno komponuvalna shema raketi nosiya Arian 1 Raketa nosij Arian 1 priznachalasya dlya zapusku korisnogo navantazhennya masoyu do 1850 kg na perehidnu do geostacionarnoyi orbitu GPO Vona maye u svoyemu skladi tri stupeni yiyi startova masa skladaye 210 t a zagalna visota 47 4 m 90 vid startovoyi masi skladaye masa paliva a masa konstrukciyi ta korisnogo navantazhennya stanovlyat 9 ta 1 vidsotok vidpovidno Na pershomu i drugomu stupenyah raketi nosiya buli vstanovleni ridinni raketni dviguni vidkritogo ciklu na samozajmistomu raketnomu palivi trivalogo zberigannya z turbonasosnoyu podacheyu rodini ru Dodatkovi do perelichenih u tablici na pochatku statti harakteristiki stupeniv raketi nosiya Arian 1 Parametr Pershij stupin Drugij stupin Tretij stupin Chetvertij stupin Vartist u cinah 1985 r 14 5 mln USD 5 8 mln USD Masa paliva 140 t Maksimalnij diametr 8 3 m 2 6 m 2 6 m 0 77 m Pitomij impuls u vakuumi 281 s 293 5 s 443 s 295 s Pitomij impuls na rivni morya 248 s 200 s 220 s Chas roboti 145 s 131 s 132 s 50 s Rushijni ustanovki 4 h RRD Viking 2 1 h RRD Viking 4 1 h RRD HM7 A 1 h RDTP Mage 1 Rozmir dviguna visota diametr 2 87 0 99 m 3 51 1 70 m 1 13 0 77 m Povna masa dviguna 826 kg Pershij stupin indeks L 140 Pershij stupin skladayetsya z palivnogo ta hvostovogo vidsiku Vin maye suhu masu 13 2 t visotu 18 4 m ta diametr 3 8 m Palivnij vidsik skladayetsya z dvoh cilindrichnih bakiv v yakih rozmisheno osnovni komponenti paliva OKP Masa paliva AT NDMG skladaye 147 5 t z yakih 815 kg zalishayutsya nezgorilimi pislya 145 s polotu Cilindrichni baki vigotovleni zi stali 15CDV 6 Z yednuyutsya cilindrichnim perehidnikom Shob uniknuti kavitaciyi pri zabori paliva u bakah stvoruyetsya tisk blizko 5 bar Gazi viroblyayut gazogeneratori chotriroh dviguniv yaki pracyuyut na OKP Voni oholodzhuyutsya v gazogeneratori vporskuvannyam vodi z torovogo baka V nizhnij chastini stupenyu rozmishuyetsya hvostovij vidsik Vin skladayetsya z chotiroh dviguniv ta sistem avtomatiki silovoyi rami torovogo baka vodi serednij diametr 2 7 m diametr poperechnogo pererizu 0 75 m obtichnikiv dviguniv ta aerodinamichnih ruliv Chotiri dviguni Viking 2 rozvivayut tyagu blizko 2445 kN blizko 245 t pri starti ta 2745 kN u vakuumi pitomij impuls 281 3 s Voni vstanovleni simetrichno na silovij rami ta mozhut povertatis navkolo dvoh osej zabezpechuyuchi keruvannya po troh kanalah Sistema podachi paliva turbonasosna Tisk v kameri zgorannya 54 bar Vona vigotovlena z vognetrivkoyi stali odna stinka yakoyi oholodzhuyetsya plivkoyu paliva sho vporskuyetsya Drugij stupin L 33 Drugij stupin skladayetsya z palivnogo ta hvostovogo vidsiku Vin maye suhu masu 3 22 t bez perehidnogo vidsiku ta reaktivnih dviguniv galmuvannya visotu 11 6 m ta diametr 2 6 m Hvostovij vidsik osnashenij dvigunom Viking 4 yakij rozvivaye tyagu 717 kN u vakuumi pitomij impuls 294 s pidvishenogo do konichnoyi opornoyi rami za dopomogoyu kardanu Vin maye dva stupeni svobodi dlya keruvannya polotom po kanalam tangazhu ta riskannya a keruvannya krenom zdijsnyuyetsya dopomizhnimi zhiklerami sho viporskuye garyachij gaz z kameri gazogeneratora Palivnij vidsik maye u svoyemu skladi dva cilindrichnih baki z yednanih spilnim dnishem Voni vigotovleni zi splavu A Z5G Nadduv bakiv vidbuvayetsya za dopomogoyu geliyu yakij stvoryuye tisk 3 5 bar Palivni baki mistyat 34 2 t paliva At NDMG z yakih 137 kg zalishayutsya nezgorilimi pislya 138 s polotu Tretij stupin H8 Tretij stupin ye pershim raketnim blokom rozroblenim v Yevropi sho vikoristovuye kriogenni komponenti paliva Vin skladayetsya z palivnogo hvostovogo vidsiku ta vidsiku obladnannya Jogo suha masa skladaye 1 157 t visota 9 08 m a diametr 2 6 m Hvostovij vidsik osnashenij dvigunom HM 7 yakij rozvivaye tyagu 60 kN pitomij impuls 441 s Palivnij vidsik skladayetsya z dvoh cilindrichnih bakiv z yednanih spilnim dnishem Voni mistyat 8 23 t paliva ridkij kisen ta ridkij voden z yakih 67 kg zalishayutsya nezgorilimi pislya 570 s polotu Materialom dlya baku sluguye alyuminiyevij splav A Z5G sho maye horoshi pokazniki pri roboti z nizkoyu temperaturoyu Spilne dnishe maye dodatkovij shar termozahistu Klegecell sho zapobigaye nagrivannyu komponentiv paliva Baki vodnyu ta kisnyu nadduvayutsya gazopodibnim vodnem ta geliyem vidpovidno Vidsik obladnannya vazhit 319 kg maye diametr 2 66 m ta visotu 1 15 m Vin vstanovlenij na tretomu stupeni ta mistit elektronne obladnannya pidtrimuye korisne navantazhennya KN ta zabezpechuye kriplennya obtichnika Chetvertij stupin Dokladnishe MAGE rozginnij blok Puskova infrastrukturaDokladnishe Istoriya zapuskivVsogo za dopomogoyu raketi nosiya Arian 1 bulo zdijsneno 11 zapuskiv z nih 2 zapuski viyavilis nevdalimi Pershij zapusk raketi nosiya Arian 1 vidbuvsya 24 grudnya 1979 roku o 17 14 38 UTC zi startovogo majdanchika ELA 1 kosmodromu Kuru u Francuzkij Gviani Pri comu buv uspishno vivedenij na orbitu suputnik CAT 1 Ostannij zapusk vidbuvsya 22 lyutogo 1986 roku o 01 44 35 UTC zi startovogo majdanchika ELA 1 kosmodromu Kuru Pid chas zapusku bulo zdijsnene vivedennya na rozrahunkovu orbitu dvoh suputnikiv francuzkogo suputnika distancijnogo zonduvannya Zemli DZZ SPOT 1 i shvedskogo naukovogo suputnika dlya doslidzhennya plazmatichnih procesiv u magnitosferi i ionosferi Zemli Viking Spisok zapuskiv raketi nosiya Arian 1 Data UTC Nomer raketi nosiya Korisne navantazhennya Tip KK NSSDC ID SCN Startovij kompleks Rezultat 1 24 grudnya 1979 17 14 38 UTC L 01 CAT 1 CAT 1979 104A 11645 Kuru ELA 1 Uspih 2 23 travnya 1980 14 29 39 UTC L 02 Firewheel Subsat 1 FIRE E MPE Kuru ELA 1 Avariya Pereboyi z zapalennyam v odnomu z dviguniv Viking pershogo stupenya Firewheel Subsat 2 FIRE B SRC Firewheel Subsat 3 FIRE C UCB Firewheel Subsat 4 FIRE D NRC Feuerrad AMSAT Phase 3A AMSAT Phase III A CAT 2 CAT 3 19 chervnya 1981 12 32 59 UTC L 03 Meteosat 2 Meteosat F2 1981 057A 12544 Kuru ELA 1 Uspih APPLE 1981 057B 12545 CAT 3 CAT 1981 057C 12546 4 20 grudnya 1981 01 29 00 UTC L 04 Marecs 1 Marecs A 1981 122A 13010 Kuru ELA 1 Uspih CAT 4 CAT 04 VID 1981 122B 13011 5 9 veresnya 1982 02 12 00 UTC L 5 Marecs B Marecs Kuru ELA 1 Avariya Pershij komercijnij zapusk Raketa vijshla z ladu cherez 7 hv polotu cherez vidmovu turbonasosa na tretomu stupeni Sirio 2 6 16 chervnya 1983 11 59 03 UTC L 6 Eutelsat 1F1 1983 058A 14128 Kuru ELA 1 Uspih OSCAR 10 AMSAT Phase III B 1983 058B 14129 7 19 zhovtnya 1983 00 45 36 UTC L 7 Intelsat 507 INTELSAT V F7 1983 105A 14421 Kuru ELA 1 Uspih 8 5 bereznya 1984 00 50 03 UTC L 8 Intelsat 508 INTELSAT V F8 1984 023A 14786 Kuru ELA 1 Uspih 9 23 travnya 1984 01 33 29 UTC V 9 L 9 Spacenet F1 1984 049A 14985 Kuru ELA 1 Uspih 10 2 lipnya 1985 11 23 13 UTC V14 L10 Dzhotto 1985 056A 15875 Kuru ELA 1 Uspih 11 22 lyutogo 1986 01 44 35 UTC V16 L11 SPOT 1 SPOT 1986 019A 16613 Kuru ELA 1 Uspih Viking 1986 019B 16614Div takozhAntares Afina Porivnyannya raket nosiyiv serednogo klasu Muzej aviaciyi ta kosmonavtiki Parizh PrimitkiEncyclopedia Astronautica Afanasev Lavrenov 2006 European Space Agency zhovten 1980 Ariane User s guide anglijskoyu Paris Ariane Departament of the European Space Agency R Vigneless amp P Rasse Ariane Project Team serpen 1978 The Ariane Launcher and its Progress PDF ESA Bulletin anglijskoyu 15 Paris European Space Agency s 10 21 Procitovano 5 bereznya 2024 Gunter s space page LiteraturaAfanasev I B Lavrenov A N Obsheevropejskij nositel ot Evropy k Arianu Bolshoj kosmicheskij klub M 2006 256 s ISBN 5 93345 006 5 S 144 166 Blinov V N Ivanov N N Zarubezhnye rakety nositeli Rakety nositeli Proekty i realnost T 2 Omsk Izd vo OmGTU 2011 400 s 100 ekz ISBN 978 5 8149 1120 9 S 19 21 Carlier Claude Gilli Marcel Les trente premieres annees du CNES L agence francaise de l espace 1962 1995 French Edition Centre national d etudes spatiales 1994 352 p ISBN 978 2110032065 StattiKolyubakin V Ariane evropejskaya raketa 27 grudnya 2016 Tele Sputnik 2012 6 20 S 31 34 Kolyubakin V Ariane evropejskij nositel 27 grudnya 2016 Tele Sputnik 2000 3 53 S 32 35 About G Hauguel P Hrisafovic N Lemoine J C La prevention des instabilites pogo sur Ariane 1 Acta Astronautica Elsevier 1983 Vol 10 No 4 P 179 188 ISSN 0094 5765 Bibcode 1983AcAau 10 179A DOI 10 1016 0094 5765 83 90040 1 Redon David Interview with Raymond Orye 7 grudnya 2013 Oral history of Europe in space ESA 2002 No November 19 P 25 Souchier A Propulsion systems for Ariane 1 to Ariane 4 A continuous evolution A99 31551 7 grudnya 2013 35th AIAA ASME SAE ASEE Joint Propulsion conference and exhibit Invited Press 99 2905 Los Angeles American Institute of Aeronautics and Astronautics No June 20 24 P 25 DOI 10 2514 6 1999 2905 PosilannyaVladimir Fradkin 15 03 2011 Ariane 1 2 3 4 5 ili Perspektivy evropejcev v kosmose Deutsche Welle Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 31 travnya 2013 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 22 travnya 2013 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 24 serpnya 2015 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 5 serpnya 2014 Procitovano 8 bereznya 2018 Wade Mark Encyclopedia Astronautica Arhiv originalu za 20 grudnya 2016 Procitovano 8 bereznya 2018 Krebs Gunter Gunter s space page Arhiv originalu za 5 veresnya 2012 Procitovano 8 bereznya 2018 Krebs Gunter Ariane 1 2 3 4 Gunter s space page Arhiv originalu za 27 lipnya 2012 Procitovano 8 bereznya 2018 ESA Arhiv originalu za 12 travnya 2013 Procitovano 8 bereznya 2018 ESA Arhiv originalu za 13 travnya 2016 Procitovano 8 bereznya 2018 Arhiv originalu za 13 bereznya 2015 Procitovano 8 bereznya 2018 Arhiv originalu za 10 chervnya 2015 Procitovano 8 bereznya 2018 Astronomy Today Arhiv originalu za 11 sichnya 2018 Procitovano 8 bereznya 2018 BBC UK Arhiv originalu za 22 bereznya 2018 Procitovano 8 bereznya 2018