Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Куру Космодром Куру Ґвіанський космічний центр фр Centre spatial gu

Куру (космодром)

Куру (космодром)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куру.

Космодром Куру́ (Ґвіанський космічний центр, фр. Centre spatial guyanais) — французький космодром, розташований на північному сході Південної Америки, у Французькій Гвіані.

Куру
Дата створення / заснування 1964[1][2]
image
image
Країна image Франція
Адміністративна одиниця Куру
Оператор Європейське космічне агентство
У межах місцевості обслуговування Куру
image
image
Категорія мап на Вікісховищі d
Офіційний сайт
image Куру у Вікісховищі

Координати: 5°14′14″ пн. ш. 52°45′38″ зх. д. / 5.23722222224997758° пн. ш. 52.76055555558377819° зх. д. / 5.23722222224997758; -52.76055555558377819

image
Мапа Гвіанського космічного центру

Загальні дані

image
Ракета-носій , запущений з Гвіанського космічного центру 10 серпня 1992 року

Космодром Куру збудований на узбережжі Атлантичного океану, на смузі, приблизно 60 км завдовжки і 20 км завширшки поміж містечок Куру та Саннмарі, на відстані 50 км від столиці Французької Ґвіани Каєнни.

Координати, град.: 5,24 північної широти; 52,7683 західної довготи. Нахили орбіт.: мінімальна — 5°; максимальна — 100°.

Космодром перебуває під юрисдикцією Франції.

Основні пускові майданчики ELA-1, −2, −3 є власністю Європейської космічної агенції. Щорічне утримання космодрому коштує 172 млн дол., що становить близько 24 млн дол. на кожен запуск РН Аріан-5.

Загальна площа космодрому ~ 90 000 га. Обслуговчий персонал — 1400 осіб.

Історія

1962 року було створено Національний центр космічних досліджень Франції (CNES). Того ж року Алжир отримав незалежність, уклавши з колишньою метрополією Ев'янські угоди, що передбачали поміж іншого відмову французів від місцевих військових баз. Космодром Хаммагір мав бути залишений до 1967-го. За наступні п'ять років необхідно було створити новий.

На розгляд уряду подали 14 пропозицій щодо будування космодрому в різних місцинах світу: у заморських департаментах Франції та в інших державах (наприклад, у Бразилії чи Австралії). З огляду на географічні переваги обрали саме Куру (не останньою була політична стабільність Французької Ґвіани як частини французької території), і тогочасний Прем'єр-міністр Франції, Жорж Помпіду 14 квітня 1964 року підписав указ про створення Ґвіанського космічного центру.

Наступного року з ініціативи Французької космічної аґенції почалося будівництво, у якому на етапі планування працювали 2500 фахівців з одинадцяти країн. Будувались міст та порт у Куру, розширювалась злітно-посадкова смуга міського летовища Рошамбо, розбудовувалась інфраструктура й місто Куру, населення якого на той час становило 660 осіб.

9 квітня 1968 відбувся перший запуск з космодрому: у космос вивели надзвукову ракету Veeronique. Відтак запустили з нього дев'ять ракет «Діамант». Також у 1967-71 Ґвіанський космічний центр брав участь у розробці й тестуванні та готував дизайн ракети «Аріан».

1975, коли утворилася Європейська космічна аґенція (ESA), французький уряд запропонував останній використовувати космодром Куру для європейських космічних програм. ESA відтоді поліпшувала космодром власним коштом як свій складник, фінансувавши, зокрема, модернізацію пускових майданчиків Куру під програму космічних ракет-носіїв (нині усі пускові майданчики належать ЄКА).

У грудні 1979 відбувся перший запуск цієї серії — РН Ariane з пускового комплексу ELA-1, який функціонував десять років.

image
Перебудований пусковий комплекс ELA-2 — l’Ensemble de Lancement Ariane 2. Стартовий майданчик

1985 було створено другий пусковий майданчик ELA-2.

1987 року ESA ухвалило рішення про будівництво нового стартового майданчика ELA-3 для запусків РН ARIANE-5. У грудні 1993 року ESA інвестувало в розвиток космодрому 380 млн дол. протягом трьох років. Угода, укладена з CNES передбачає доступ ESA на космодром до 2000. 1995 було оголошено, що космодром Куру буде відкритий для запусків не лише РН ARIANE, а й інших (неєвропейських) РН (наприклад, для РН Протон, Рокот тощо).

ESA формує дві третини річного бюджету космопорту, що йде на поточне обслуговування польотів і підтримку космодрому на сучасному рівні. Європейська космічна аґенція також фінансує нові проекти на Куру, наприклад, пускові комплекси та промислові підприємства, потрібні для запуску нових носіїв, таких як «VEGA» або для використання «Союзами». У найближчій перспективі передбачене створення пускового комплексу ELA-4 з терміном служби 25 років для запусків РН Ariane-5.

Оскільки Ґвіанський космічний центр є предметом численних суспільних відносин, (головно, при запуску ракети), 11 лютого 2008 космодром відвідав Президент Франції Ніколя Саркозі.

13 січня 2012 закінчилися пошуки стартового майданчика ZVL для ракети-носія «VEGA».

Зручність космічних запусків

Мала населеність довколишніх теренів з виходом до Атлантичного океану неабияк знижує ризики смерті людей у разі проблем із пусковою установкою. Берегова лінія також дозволяє запускати супутники на полярну орбіту в оптимальних умовах.

Завдяки розташованню на широті 5°3', трохи більш як 500 км на північ від екватора, космодром найбільш придатний для запуску супутників зв'язку. Можливі всі азимути між −10,5 ° запуску (на сонячно-синхронну орбіту) і 93,5° (на геостаціонарну орбіту). Крім того, наближеність до екватора дозволяє вносити мінімальні кореґування в траєкторію польоту ракет.

Носії також виграють від «ефекту пращі»: обертання планети навколо своєї осі надає апаратам, які стартують з майданчика поблизу екватора, додаткову швидкість 460 метрів на секунду (1656 км/год), якщо запуск робиться в східному напрямку (зокрема, це робить запуск на 15% продуктивнішим порівняно з Центром Кеннеді[], який розташований значно далі від екватора). Ці важливі чинники зберігають паливо та продовжують активне життя супутників.

Вдале географічне розташування уможливлює злітання під кутом 102°, що відкриває широкий вибір місій зі сходу на північ. Фактично, пускові майданчики Куру придатні для більшості запусків у космос. Високий рівень ефективності, безпеки й надійности космодрому приваблює до нього не лише Європейських клієнтів, а й космічні аґенції США, Японії, Канади, Індії, Бразилії та Азербайджану.

Станом на 2014 ЄКА інвестувала більш як 1,6 мільярда євро в поліпшення й розвиток наземної інфраструктури. ESA має всі вигоди для запуску носіїв «Аріан», включно з ангарами, де готують носії та супутники, технічне обладнання для керування запусками, а також завод з виробництва твердого палива.

2007 року на космопорті розпочали роботи з будівництва майданчиків для пуску російських ракет «Союз-2». Запуск першої з них (Союз-СТБ) відбувся 21 жовтня 2011 року. Другу ракету цієї серії (СОЮЗ-СТА) вивели на орбіту 17 грудня 2011-го. Останній запуск (Союз-СТБ) здійснили 19 грудня 2013 року.

Основні об'єкти

Пускові комплекси

(CECLES/ELA-1) — РН легкого класу «VEGA»

 — РН середнього класу (використання завершене 2003 року)

 — РН важкого класу Аріан-5

[en]/(фр. Ensemble de Lancement Soyouz) — РН середнього класу «Союз-2»

Допоміжні об'єкти

  • Завод із виробництва рідкого кисню.
  • Завод із виробництва рідкого водню.
  • Завод із виробництва твердого палива для РН «Аріан 5»
  • Будівля підготовки ракет-носіїв.
  • Будівля заключного збирання.
  • Технічний центр

Безпека

Важливою статтею витрат на забезпечення функціонування космодрому є його безпека. Французька Ґвіана малонаселена. Понад 90% її теренів вкрито екваторіальними лісами. Окрім того, ця місцевість зовсім позбавлена ризику ураганів і землетрусів.

Ґвіанський космічний центр цілодобово охороняється військовими. Центр військового контролю Куру, база 367 Каєнна-Рошамбо (фр. Base aérienne 367 Cayenne-Rochambeau), що підпорядковується ВПС Франції, донедавна був оснащений радаром «Кентавр» із радіусом дії 200 км. 2011 року його замінили новим — з радіусом дії 500 км.

Навколо космодрому чергують мобільні загони поліції. Також спеціально, задля убезпечення космодрому, тут розквартирований 3-й піхотний полк Французького іноземного леґіону. Є бригада пожежників.

Деякі запуски

image
Майданчик запуску Ariane 5. Чотири вежі-громовідводи.
image
Заключний етап будівництва ангару Ariane 5.

Примітки

  1. https://www.cairn.info/revue-z-2018-1-page-174.htm
  3. CNES at Europe's Spaceport [ 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.] European Space Agency. ESA.

Посилання

  • Europe's Spaceport [Архівовано 30 червня 2012 у WebCite]
  • List of Stratospheric Balloons launched from CSG [ 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  • Arianespace mission status [ 9 лютого 2014 у Wayback Machine.] - Місії Аріан.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kuru Kosmodrom Kuru Gvianskij kosmichnij centr fr Centre spatial guyanais francuzkij kosmodrom roztashovanij na pivnichnomu shodi Pivdennoyi Ameriki u Francuzkij Gviani KuruData stvorennya zasnuvannya1964 1 2 source source source source source source Krayina FranciyaAdministrativna odinicyaKuruOperatorYevropejske kosmichne agentstvoU mezhah miscevosti obslugovuvannyaKuruKategoriya map na VikishovishidOficijnij sajt Kuru u Vikishovishi Koordinati 5 14 14 pn sh 52 45 38 zh d 5 23722222224997758 pn sh 52 76055555558377819 zh d 5 23722222224997758 52 76055555558377819Mapa Gvianskogo kosmichnogo centruZagalni daniRaketa nosij zapushenij z Gvianskogo kosmichnogo centru 10 serpnya 1992 roku Kosmodrom Kuru zbudovanij na uzberezhzhi Atlantichnogo okeanu na smuzi priblizno 60 km zavdovzhki i 20 km zavshirshki pomizh mistechok Kuru ta Sannmari na vidstani 50 km vid stolici Francuzkoyi Gviani Kayenni Koordinati grad 5 24 pivnichnoyi shiroti 52 7683 zahidnoyi dovgoti Nahili orbit minimalna 5 maksimalna 100 Kosmodrom perebuvaye pid yurisdikciyeyu Franciyi Osnovni puskovi majdanchiki ELA 1 2 3 ye vlasnistyu Yevropejskoyi kosmichnoyi agenciyi Shorichne utrimannya kosmodromu koshtuye 172 mln dol sho stanovit blizko 24 mln dol na kozhen zapusk RN Arian 5 Zagalna plosha kosmodromu 90 000 ga Obslugovchij personal 1400 osib Istoriya1962 roku bulo stvoreno Nacionalnij centr kosmichnih doslidzhen Franciyi CNES Togo zh roku Alzhir otrimav nezalezhnist uklavshi z kolishnoyu metropoliyeyu Ev yanski ugodi sho peredbachali pomizh inshogo vidmovu francuziv vid miscevih vijskovih baz Kosmodrom Hammagir mav buti zalishenij do 1967 go Za nastupni p yat rokiv neobhidno bulo stvoriti novij Na rozglyad uryadu podali 14 propozicij shodo buduvannya kosmodromu v riznih miscinah svitu u zamorskih departamentah Franciyi ta v inshih derzhavah napriklad u Braziliyi chi Avstraliyi Z oglyadu na geografichni perevagi obrali same Kuru ne ostannoyu bula politichna stabilnist Francuzkoyi Gviani yak chastini francuzkoyi teritoriyi i togochasnij Prem yer ministr Franciyi Zhorzh Pompidu 14 kvitnya 1964 roku pidpisav ukaz pro stvorennya Gvianskogo kosmichnogo centru Nastupnogo roku z iniciativi Francuzkoyi kosmichnoyi agenciyi pochalosya budivnictvo u yakomu na etapi planuvannya pracyuvali 2500 fahivciv z odinadcyati krayin Buduvalis mist ta port u Kuru rozshiryuvalas zlitno posadkova smuga miskogo letovisha Roshambo rozbudovuvalas infrastruktura j misto Kuru naselennya yakogo na toj chas stanovilo 660 osib 9 kvitnya 1968 vidbuvsya pershij zapusk z kosmodromu u kosmos viveli nadzvukovu raketu Veeronique Vidtak zapustili z nogo dev yat raket Diamant Takozh u 1967 71 Gvianskij kosmichnij centr brav uchast u rozrobci j testuvanni ta gotuvav dizajn raketi Arian 1975 koli utvorilasya Yevropejska kosmichna agenciya ESA francuzkij uryad zaproponuvav ostannij vikoristovuvati kosmodrom Kuru dlya yevropejskih kosmichnih program ESA vidtodi polipshuvala kosmodrom vlasnim koshtom yak svij skladnik finansuvavshi zokrema modernizaciyu puskovih majdanchikiv Kuru pid programu kosmichnih raket nosiyiv nini usi puskovi majdanchiki nalezhat YeKA U grudni 1979 vidbuvsya pershij zapusk ciyeyi seriyi RN Ariane z puskovogo kompleksu ELA 1 yakij funkcionuvav desyat rokiv Perebudovanij puskovij kompleks ELA 2 l Ensemble de Lancement Ariane 2 Startovij majdanchik 1985 bulo stvoreno drugij puskovij majdanchik ELA 2 1987 roku ESA uhvalilo rishennya pro budivnictvo novogo startovogo majdanchika ELA 3 dlya zapuskiv RN ARIANE 5 U grudni 1993 roku ESA investuvalo v rozvitok kosmodromu 380 mln dol protyagom troh rokiv Ugoda ukladena z CNES peredbachaye dostup ESA na kosmodrom do 2000 1995 bulo ogolosheno sho kosmodrom Kuru bude vidkritij dlya zapuskiv ne lishe RN ARIANE a j inshih neyevropejskih RN napriklad dlya RN Proton Rokot tosho ESA formuye dvi tretini richnogo byudzhetu kosmoportu sho jde na potochne obslugovuvannya polotiv i pidtrimku kosmodromu na suchasnomu rivni Yevropejska kosmichna agenciya takozh finansuye novi proekti na Kuru napriklad puskovi kompleksi ta promislovi pidpriyemstva potribni dlya zapusku novih nosiyiv takih yak VEGA abo dlya vikoristannya Soyuzami U najblizhchij perspektivi peredbachene stvorennya puskovogo kompleksu ELA 4 z terminom sluzhbi 25 rokiv dlya zapuskiv RN Ariane 5 Oskilki Gvianskij kosmichnij centr ye predmetom chislennih suspilnih vidnosin golovno pri zapusku raketi 11 lyutogo 2008 kosmodrom vidvidav Prezident Franciyi Nikolya Sarkozi 13 sichnya 2012 zakinchilisya poshuki startovogo majdanchika ZVL dlya raketi nosiya VEGA Zruchnist kosmichnih zapuskivMala naselenist dovkolishnih tereniv z vihodom do Atlantichnogo okeanu neabiyak znizhuye riziki smerti lyudej u razi problem iz puskovoyu ustanovkoyu Beregova liniya takozh dozvolyaye zapuskati suputniki na polyarnu orbitu v optimalnih umovah Zavdyaki roztashovannyu na shiroti 5 3 trohi bilsh yak 500 km na pivnich vid ekvatora kosmodrom najbilsh pridatnij dlya zapusku suputnikiv zv yazku Mozhlivi vsi azimuti mizh 10 5 zapusku na sonyachno sinhronnu orbitu i 93 5 na geostacionarnu orbitu Krim togo nablizhenist do ekvatora dozvolyaye vnositi minimalni koreguvannya v trayektoriyu polotu raket Nosiyi takozh vigrayut vid efektu prashi obertannya planeti navkolo svoyeyi osi nadaye aparatam yaki startuyut z majdanchika poblizu ekvatora dodatkovu shvidkist 460 metriv na sekundu 1656 km god yaksho zapusk robitsya v shidnomu napryamku zokrema ce robit zapusk na 15 produktivnishim porivnyano z Centrom Kennedi dzherelo yakij roztashovanij znachno dali vid ekvatora Ci vazhlivi chinniki zberigayut palivo ta prodovzhuyut aktivne zhittya suputnikiv Vdale geografichne roztashuvannya umozhlivlyuye zlitannya pid kutom 102 sho vidkrivaye shirokij vibir misij zi shodu na pivnich Faktichno puskovi majdanchiki Kuru pridatni dlya bilshosti zapuskiv u kosmos Visokij riven efektivnosti bezpeki j nadijnosti kosmodromu privablyuye do nogo ne lishe Yevropejskih kliyentiv a j kosmichni agenciyi SShA Yaponiyi Kanadi Indiyi Braziliyi ta Azerbajdzhanu Stanom na 2014 YeKA investuvala bilsh yak 1 6 milyarda yevro v polipshennya j rozvitok nazemnoyi infrastrukturi ESA maye vsi vigodi dlya zapusku nosiyiv Arian vklyuchno z angarami de gotuyut nosiyi ta suputniki tehnichne obladnannya dlya keruvannya zapuskami a takozh zavod z virobnictva tverdogo paliva 2007 roku na kosmoporti rozpochali roboti z budivnictva majdanchikiv dlya pusku rosijskih raket Soyuz 2 Zapusk pershoyi z nih Soyuz STB vidbuvsya 21 zhovtnya 2011 roku Drugu raketu ciyeyi seriyi SOYuZ STA viveli na orbitu 17 grudnya 2011 go Ostannij zapusk Soyuz STB zdijsnili 19 grudnya 2013 roku Osnovni ob yektiPuskovi kompleksi CECLES ELA 1 RN legkogo klasu VEGA RN serednogo klasu vikoristannya zavershene 2003 roku RN vazhkogo klasu Arian 5 en fr Ensemble de Lancement Soyouz RN serednogo klasu Soyuz 2 Dopomizhni ob yekti Zavod iz virobnictva ridkogo kisnyu Zavod iz virobnictva ridkogo vodnyu Zavod iz virobnictva tverdogo paliva dlya RN Arian 5 Budivlya pidgotovki raket nosiyiv Budivlya zaklyuchnogo zbirannya Tehnichnij centrBezpekaVazhlivoyu statteyu vitrat na zabezpechennya funkcionuvannya kosmodromu ye jogo bezpeka Francuzka Gviana malonaselena Ponad 90 yiyi tereniv vkrito ekvatorialnimi lisami Okrim togo cya miscevist zovsim pozbavlena riziku uraganiv i zemletrusiv Gvianskij kosmichnij centr cilodobovo ohoronyayetsya vijskovimi Centr vijskovogo kontrolyu Kuru baza 367 Kayenna Roshambo fr Base aerienne 367 Cayenne Rochambeau sho pidporyadkovuyetsya VPS Franciyi donedavna buv osnashenij radarom Kentavr iz radiusom diyi 200 km 2011 roku jogo zaminili novim z radiusom diyi 500 km Navkolo kosmodromu cherguyut mobilni zagoni policiyi Takozh specialno zadlya ubezpechennya kosmodromu tut rozkvartirovanij 3 j pihotnij polk Francuzkogo inozemnogo legionu Ye brigada pozhezhnikiv Deyaki zapuskiMajdanchik zapusku Ariane 5 Chotiri vezhi gromovidvodi Zaklyuchnij etap budivnictva angaru Ariane 5 2 bereznya 2004 zapusk misiyi Rozetta do kometi Churyumova Gerasimenko angl 67P Churyumov Gerasimenko 5 zhovtnya 2007 raketa nosij Ariane 5 GS vivela na orbitu suputniki Intelsat 11 ta Optus D2 O 21 42 za Grinvichem 22 grudnya 2007 yevropejska raketa nosij Ariane 5 dopravila na orbitu pershij v istoriyi afrikanskij suputnik 9 bereznya 2008 Ariane 5 vivela na orbitu ATV Automated Transfer Vehicle Jules Verne Zhyul Vern 18 kvitnya 2008 Ariane 5 vivela na orbitu Vinasat 1 pershij v yetnamskij suputnik 14 serpnya 2008 Ariane 5 vivela na orbitu suputniki Superbird 7 dlya yaponskoyi kompaniyi Mitsubishi Electric Corporation ta AMC 21 dlya kompaniyi SES Americom 20 grudnya 2008 Ariane 5 vivela na orbitu suputniki HOT BIRD 9 i W2M dlya kompaniyi Eutelsat 14 travnya 2009 Ariane 5 vivela na orbitu astronomichni suputniki Gershel ta Plank 1 lipnya 2009 Ariane 5 vivela na orbitu TerreStar 1 najvazhchij na chas zapusku komercijnij telekomunikacijnij suputnik 21 zhovtnya 2011 raketa nosij Soyuz STB vivela na orbitu dva suputniki dlya yevropejskoyi suputnikovoyi navigacijnoyi sistemi Galileo Tiis i Nataliya Dva kosmichni aparati vidokremilisya vid rozginnogo bloka Fregat MT j buli vivedeni na krugovu navkolozemnu orbitu na visoti 23 2 tisyachi kilometriv i nahilom 54 7 gradusa 17 grudnya 2011 raketa nosij Soyuz ST vivela na orbitu 6 suputnikiv Pleiades 1 podvijnogo priznachennya dlya optichnoyi rozvidki chotiri vijskovi mikrosuputniki ELISA dlya radioelektronnoyi rozvidki a takozh chilijskij aparat distancijnogo zonduvannya Zemli SSOT U nich z 7 na 8 lyutogo 2013 Ariane 5 vivela na orbitu pershij azerbajdzhanskij suputnik 25 chervnya 2013 rosijska raketa nosij Soyuz STB startuvala z kosmodromu Kuru z chotirma telekomunikacijnimi suputnikami britanskoyi 19 grudnya 2013 rosijska raketa nosij Soyuz STB vivela na orbitu kosmichnij teleskop Yevropejskoyi kosmichnoyi agenciyi Gaia Primitkihttps www cairn info revue z 2018 1 page 174 htm CNES at Europe s Spaceport 7 zhovtnya 2016 u Wayback Machine European Space Agency ESA PosilannyaEurope s Spaceport Arhivovano 30 chervnya 2012 u WebCite List of Stratospheric Balloons launched from CSG 29 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Arianespace mission status 9 lyutogo 2014 u Wayback Machine Misiyi Arian

Дата публікації:
Топ