У Вікіпедії є статті про інші географічні об єкти з назвою Залізне значення Залі зне до 1921 хутір Нелі півський до 2016

48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д.Координати: 48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д.

Висота над рівнем моря

200 м

Назва мешканців

залі́знівець, залі́знівка, залі́знівці

Відстань

Найближча залізнична станція

Магдалинівка

До станції

5,8 км

До обл./респ. центру

- фізична

42,7 км

- залізницею

73 км

- автошляхами

52,3 км

До Києва

- залізницею

701 км

- автошляхами

699 км

Міська влада

Адреса

85296 Донецька обл., Торецька міськрада, м. Залізне, пр. Піонерів, 14

Міський голова

Наумов Володимир Олександрович

Залізне у Вікісховищі

Карта
Залізне
Залізне

Не плутати з Неліпівка (смт).

Населення

Населення міста згідно з переписом 2001 року становило 6725 мешканців, на початок 2004 року — 6,4 тис. мешканців. Від 1970 року населення міста скоротилося вдвічі: люди виїжджають, оскільки вибір місць роботи невеликий.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 6543 осіб, із них 16,75 % зазначили рідною мову українську, 82,82 % — російську, 0,20 % — білоруську, 0,11 % — вірменську, 0,03 % — молдовську.

Історія

Відоме з 1894 року як хутір Неліпівський. У липні 1905 року гірники Неліпівського рудника (пізніше шахта імені Артема) провели страйк, у якому взяли участь понад 100 гірників. У квітні 1916 року на Неліпівському руднику страйкувало понад 5 тисяч робітників. Радянська влада встановлена 1917 року, головою ради робітничих депутатів обраний ударник М. І. Дубовий.

У квітні 1920 року прибув Артем (Ф. Сергєєв), який закликав гірників Неліпівського рудника взяти участь у відновленні Центральної шахти. Після смерті Артема рудник перейменований в шахту імені Артема, а 1921 року і сам хутір перейменовано на честь Артема. Статус міста Артемове отримало 1938 року.

У боях Другої світової війни взяли участь близько 3 тисяч артемівців, з них 1217 — загинули, 1648 бійців нагороджені орденами і медалями. На братських могилах загиблих воїнів 1960 року встановлено 2 пам'ятники — у дворі загальноосвітньої школи № 13 і біля будівлі Будинку культури.

Пам'ятники загиблим воїнам

8 грудня 2014 року проросійськими терористами здійснюється артобстріл міста, при цьому відбувається руйнація школи. В приміщенні знаходилося близько 50 дітей, яких вчитель сховав у підвалі, одна дитина зазнала осколкового поранення.

Місто перейменоване на Залізне постановою ВР України № 1377-VIII від 19.05.2016 року.

Економіка

Видобуток кам'яного вугілля (шахта імені Артема ДП «Торецьквугілля» — закрита). Понад 50 % зайнятих у народному господарстві працюють у вугільній промисловості — на шахті «Південна» (ДП «Торецьквугілля»), розташовані у смт Південному.

На майданчику закритої шахти імені Артема планується створення підприємства «Дзержинськекоенергоресурс» із технологічним комплексом із переробки вуглевмісних відходів з муловідстійника збагачувальної фабрики «Дзержинська». На основі видобутих із відходів корисних компонентів будуть вироблятися високоякісні брикети для ТЕС і концентрат вугілля марки КЖ для коксохімії.

Транспорт

Розташоване за 6 км від залізничної станції Магдалинівка Донецької залізниці. До початку 2000-х років через місто проходив тролейбусний маршрут № 1 міста Торецька. Нині Залізне та Торецьк сполучають маршрутні таксі.

Визначні місця

Дзержинський професійний гірничий ліцей
Клуб шахти «Південна»
загально-освітня школа № 13.
міська лікарня № 1

Соціальна сфера

1 загальноосвітня школа, дитячий садок, професійний гірничий ліцей, територіальне медичне об'єднання, станція швидкої допомоги.

Постаті

Казарін Владислав Вадимович (1994—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
Міста і села України. Донеччина 2008^{[недоступне посилання з липня 2019]}
. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
Артемово//Історія міст і сіл. Том Донецька область, стр. 308 [ 25 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
. zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2016.

Посилання

Картка на сайті ВР [ 23 березня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела

Василь Пірко // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с.
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

[ukr-ukrstat-2022-1] Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)

[2] Міста і села України. Донеччина 2008^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.

[igsu-4] Артемово//Історія міст і сіл. Том Донецька область, стр. 308 [ 25 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.

[6] . Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.

[7] . zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2016.