Казарін Владислав Вадимович

Владисла́в Вади́мович Каза́рін (нар. 28 вересня 1994(19940928) — 10 серпня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Казарін Владислав Вадимович
Солдат
Загальна інформація
Народження	28 вересня 1994(1994-09-28) Артемове
Смерть	10 серпня 2016(2016-08-10) (21 рік) Луганське
Поховання	Торецьк
Псевдо	«Распісной»
Військова служба
Роки служби	2014-2016
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	54 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карлівку Бої за Піски Бої за Донецький аеропорт Бої за Широкине Бої за Авдіївку Бої за селище Луганське
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Казарін.

Життєпис

Народився 1994 року в місті Артемове (Дзержинська міська рада, Донецька область). Мешкав у місті Красноармійськ, де закінчив ЗОШ № 3.

З початком проросійських виступів навесні 2014 року у місті Красноармійськ вів активну патріотичну діяльність та не ховаючись виступав проти поширення сепаратизму; один з організаторів руху «Громадський актив Красноармійська».

Коли почалися бойові дії, квітнем 2014 року пішов добровольцем на фронт — до «Дніпра-1», вступивши до його лав одним із перших; з літа 2014 року — у складі 5-ї роти. Переходив у різні підрозділи — щоб залишатися на передовій; служив у батальйоні «ОУН», 8-му батальйоні «Аратта» (Українська добровольча армія).

Останнім часом служив стрільцем-санітаром 1-ї штурмової роти «Вовки» Добровольчого українського корпусу «Вовки», 1-й батальйон 54-ї окремої механізованої бригади. У серпні 2016 року зарахований на юридичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара — у майбутньому хотів поєднати юридичний фах із військовою кар'єрою.

Учасник звільнення Карлівки у липні 2014 року. Воював у Пісках та Донецькому аеропорту (осінь 2014 року), під Широкиним, на шахті «Бутівка» та «Світлодарській дузі».

Активно вів свої сторінки у Facebook та Twitter, оприлюднив багато світлин з фронту.

10 серпня 2016 року увечері група, в складі якої був Владислав, у промзоні поблизу Дебальцевого потрапила під мінометний обстріл терористів — під Луганським. Внаслідок розриву 120-мм міни Владислав зазнав поранення, несумісні з життям; помер дорогою до лікарні.

13 серпня 2016 року похований на Алеї Героїв Покровського кладовища. Владислава провели в останню путь, стоячи на колінах.

Нагороди та вшанування

• указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• 10 травня 2017 року в Покровську на будівлі ЗОШ № 3 відкрито меморіальну дошку Владиславу Казаріну.

Примітки

1. Указ Президента України від 25 листопада року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

• Книга пам'яті [ 21 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Український Меморіал [ 21 грудня 2018 у Wayback Machine.]