Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Флюв'ян, а друге (материне) прізвище Рів'єр.

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр, також Антуан Флувіан де ла Рів'єр, Антоній Флувіан, Антоній Ріпан, Антоній Флувіані, Антоніо де Флувія (помер 29 жовтня 1437 рр.) — 35-й Великий магістр лицарів-госпітальєрів (з 1421 р. до 1437 р.).

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр
Народився	14 століття Іспанія
Помер	29 жовтня 1437(1437-10-29)^[1]
Країна	Арагонське королівство
Діяльність	чернець-вояк, лицар
Знання мов	каталанська
Посада	^d
Конфесія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр був арагонським дворянином. Його сім'я походила з ^[es] в Урхельському графстві і була названа на честь річки Флувія. У 1413 році він підтримав графа Хайме II Урхельського у його боротьбі проти короля Арагону Фернандо I, який був визнаний королем Арагону замість Хайме внаслідок ^[es], в 1412 р. Після провалу повстання він покинув країну і приєднався до ордену Святого Іоана на Родосі, до якого вже належали деякі його родичі.

Служба в ордені

В 1419 році він став лейтенантом Великого магістра і великим пріором Кіпру в 1420 році. У 1421 році він був обраний наступником покійного великого магістра Філібера де Найяка. В цей час острову загрожувала значна небезпека через активізацію турків і єгиптян, які готувались до нападу на Родос та озброювали свої судна і галери в Мармарисі та Анталії.

Зважаючи на ці загрози, він зміцнив укріплення Родосу — щит з його гербом все ще можна побачити на будівлях міста. Також він активізував зусилля для покращення постачання їжі в Родос, частково власними коштами сплатив борги ордену (12 000 флоринів) та запровадив нові збори з європейських відділень ордену. Так, було зібрано 100 000 золотих флоринів, які лицар, якому дано доручення зібрати кошти — Джованні Старігес, без дозволу Великого магістра передав королю Неаполя Альфонсо V для озброєння флоту. Натомість король ці кошти привласнив і не забезпечив орден флотом. За це Джованні Старігеса було вигнано з ордену. Великий магістр також дав наказ направити з кожного європейського командування по 25 лицарів з їх допоміжними військами на Родос.

Він сприяв піратству проти єгипетських мамелюків. Він також підтримував Короля Кіпру Януса в боротьбі проти мамелюків, поки йому не довелося припинити боротьбу після важких поразок у 1427 році. Дипломатичними методами він керував визволенням кіпрського короля Іоанна II, вів перемир'я між єгипетським султаном і королем Арагону Альфонсо V, брав участь в Флорентійський собор. У 1428 році він наказав побудувати архів ордену і того ж року на острові встановлено окремі випадки чуми.

Після його смерті (29 жовтня 1437 року) залишилась значна сума коштів (10 000 золотих флоринів), призначена на будівництво лікарні, яке відбулось в період з 1440 по 1489 роки вже за його наступника 40-го Великого магістра ордену П'єра Д'Обюссона. Зараз та лікарня це нинішній ^[it].

Примітки

1. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
2. (PDF). UNED. с. 358. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 19 січня 2021. {{}}: |first1= з пропущеним |last1= ()
3. . Order of Malta (амер.). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 18 січня 2021.
4. . www.teutonic.altervista.org. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 17 січня 2021.
5. Porter, Whitworth (1883). (англ.). Longmans & Company. с. 222. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
6. (англ.). 1728. с. 326. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.