Анти півка село в Україні у Золотоніському районі Черкаської областіВходить до складу Новодмитрівської сільської громади

Антипівка виникла в 20-х роках 17 століття. Перша згадка — 1631 рік, зустрічається в історичному документі "Тарифи подимного податку Київського воєводства". До цього Антипівка зазначається як слобода, селяни якої сплачували подимне шляхтичу Богузвалому Олексичу (Тарифа). Оскільки Антипівка не згадується в документах ревізії Черкаського староства (1622 р.), можна припустити, що поселення виникло між 1622 і 1628 роками.

Козацтво Антипівки належало до Золотоніської сотні. У 1787 році тут мешкало 94 особи — скарбничі та власницькі полкового судді Василя і прапорщика Петра Леонтовичів і відставного підпоручика Степана Стеблинського.

У 1874 році в селі відкрито земську школу.

Перед Першою світовою війною населення становило 1092 особи на 217 господарств, налічувалося 42 молотарки, 8 вітряків і олійниця.

4 квітня 1917 року загальні збори селянства Антипівки виступили проти імперіалістичної війни.

У 1929 році, під час примусової колективізації, утворено ТСОЗ, у 1930-му колгосп «Шлях до комунізму».

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

В 30-х роках, під час сталінських репресій розстріляно та заслано 21 антипівчанина.

236 антипівців брали участь у Німецько-радянській війні на боці радянських окупантів, з них 100 нагороджені бойовими орденами і медалями, 99 загинули. На їх честь споруджено обеліск Слави, споруджено пам'ятник загиблому воїнові.

На початок 1970-х років в Антипівці працювала восьмирічна школа, де навчалось біля 150-ти учнів, клуб на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт з пологовим відділенням, дитячі ясла, відділення зв'язку, стаціонарна кіноустановка, ощадна каса, три крамниці. На території села містилася центральна садиба радгоспу «Золотоніський», за яким було закріплено 2 тисячі га землі, у тому числі 1,7 га орної. Радгосп вирощував зернові культури, займався тваринництвом, також мав млин, лісопильню.

Сучасність

На території села розташовано ТОВ «Красногірське», яке має 1604,7 га землі. Фермери обробляють 209,4 га.

У селі функціонує 2 приватних магазини, відділення зв'язку та ощадкаса. Церква святої Парасковії (УПЦ), побудована 1890 року, згоріла від блискавиці 1 липня 2014 р. Церква розташована неподалік від центру села, стоїть із західного боку сільської дороги. У подвір'ї, між церквою і дорогою стоїть похилений старий козацький хрест.

Село газифіковано, забезпечено автобусним сполученням, працює лінійне радіомовлення.

Відомі люди

В Антипівці народилися:

Козюра Віталій Володимирович (1999—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Навроцький Олександр Олександрович (1823—1892) — поет і перекладач, член Кирило-Мефодіївського товариства .

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Джерела

Антипівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?

Посилання

. web.archive.org. 12 жовтня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 28 грудня 2021.
. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 21 вересня 2007.
maps.vlasenko.net [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
Голиш, Г. М.; Лисиця Л. Г. (2018). Подорож Златокраєм. Нарис історії Золотоніщини та її поселень від давнини до сьогодення (вид. друге). Черкаси: Вертикаль. с. 159. ISBN .
. www.derev.org.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 28 грудня 2021.

Література

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . web.archive.org. 12 жовтня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 28 грудня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 21 вересня 2007.

[3] s.vlasenko.net [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)

[4] Голиш, Г. М.; Лисиця Л. Г. (2018). Подорож Златокраєм. Нарис історії Золотоніщини та її поселень від давнини до сьогодення (вид. друге). Черкаси: Вертикаль. с. 159. ISBN .

[5] . www.derev.org.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 28 грудня 2021.