Андреа Калоджеро Каміллері італ Andrea Calogero Camilleri 6 вересня 1925 1925 09 06 Порто Емпедокле Сицилія 17 липня 201

Андреа Калоджеро Каміллері (італ. Andrea Calogero Camilleri, 6 вересня 1925(1925-09-06), Порто-Емпедокле, Сицилія — 17 липня 2019(2019-07-17), Рим) — італійський письменник, сценарист і режисер.

Андреа Каміллері
італ. Andrea Camilleri

Народився	6 вересня 1925(1925-09-06)^[1]^[2]^[…] Порто-Емпедокле, Провінція Агрідженто, Сицилія, Королівство Італія
Помер	17 липня 2019(2019-07-17)^[4]^[2]^[…] (93 роки) Рим, Італія^[5] ·інфаркт міокарда
Поховання	Римський протестантський цвинтар
Країна	Італія
Діяльність	письменник, сценарист, кінорежисер, прозаїк, прозаїк-романіст, новеліст, режисер, драматург, телережисер
Сфера роботи	детектив^[6], ^d^[6], ^d^[6], ^d^[6] і детективна література^[d]^[6]
Alma mater	^d і Університет Палермо
Мова творів	італійська
Роки активності	1950 — 2019
Жанр	^d, ^d, поезія, роман, оповідання і сценарій
Конфесія	атеїзм
Автограф
Нагороди	^d (2014) ^d (2002) ^d (1999) ^d (2011)



Андреа Каміллері у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Ранні роки

Народився 6 вересня 1925 року в Порто-Емпедокле на Сицилії в родині торговців сіркою. Син Джузеппе Каміллері, активного фашиста, учасника вуличних сутичок з комуністами і Маршу на Рим, лідера фашистського союзу Порто-Емпедокле, інспектора з трудових питань всіх портів південного узбережжя Сицилії, а з початком 1943 році американської окупації — керівника державної Сицилійської транспортної компанії (^[it]).

З 1939 по 1943 рік Андреа Каміллері навчався в класичному ліцеї Агрідженто (раніше був швидко виключений з католицької школи, оскільки кинув яйце в розп'яття) і закінчив його без іспитів зважаючи на висадку союзників на Сицилії і початок бойових дій. Деякий час він витратив на подорож островом пішки або в німецьких і італійських армійських вантажівках, час від часу потрапляючи під обстріл.

У 1944 році вступив на філологічний факультет університету, але не закінчив його. Вступив у Комуністичну партію і з 1945 року почав друкувати оповідання й вірші, з 1948 по 1950 рік навчався в ^[it] імені Сільвіо д'Аміко.

Кар'єра в театрі й на RAI

В 1953 році почав кар'єру театрального режисера, працюючи переважно з п'єсами Артюра Адамова, Семюеля Беккета і Луїджі Піранделло. З 1958 по 1988 рік займався постановками на радіо і телебаченні, бувши співробітником мовної корпорації RAI (1954 році він вже подавав заяву, пройшов усний і письмовий іспит, але не був прийнятий на роботу — на думку самого Каміллері, через його комуністичні переконання). У 1953 році, готуючись до своєї першої театральної постановки, Каміллері познайомився зі своєю майбутньою дружиною Розетті делло Сієста, у 1957 році вона стала його секретарем, і вони одружилися. У 1958 році народилася старша дочка Андреїна, в 1960 — Елізабетта, а в 1963 — молодша, Маріоліна (правда, у той період Каміллері мало часу приділяв сім'ї, працюючи в театрах різних міст, зокрема, коли народилася Андреїна, він знаходився в Барі). У перший період роботи на RAI Каміллері був зайнятий тільки на радіо, в 1961 році перейшов на телевізійний канал і почав працювати на новоствореному другому каналі, де зайнявся постановкою телевистав — зокрема, з 1964 року інсценував детективні романи Жоржа Сіменона. З 1974 по 1990 рік викладав у Національній академії драматичного мистецтва (звідки його виключили як студента), з 1958 по 1968 — в Експериментальному кіноцентрі. У 1978 році опублікував свій перший роман ^[it], який написав ще в 1967—1968 роках, але довго не міг знайти видавця. У 1986 році став очевидцем мафіозної перестрілки в одному з кафе Порто-Емпедокле, під час якої загинули шестеро осіб, і зізнавався пізніше, що через отриману тоді психологічну травму не може дивитися американських бойовиків. За час своєї роботи на RAI Каміллері поставив як режисер близько 1300 радіопрограм, 120 п'єс, 80 телефільмів і невстановлену кількість телевізійних програм.

Літературний успіх

У 1992 році у видавництві ^[it] вийшов друком роман ^[it] (італ. La stagione della caccia), і Каміллері, у віці 67 років, вперше був помічений читачами і критикою.

У 1994 році побачив світ роман ^[it]» (італ. La forma dell'acqua) — перший у серії про комісара поліції ^[it], яка створила міжнародну славу своєму автору. Ім'я головного персонажа Каміллері запозичив у свого друга, іспанського журналіста і письменника Мануеля Васкеса Монтальбана.

Романи і оповідання про Монтальбано, дія яких відбувається у вигаданому містечку Вігата на Сицилії, в 2004 році були включені видавництвом ^[it] в його класичну видавничу серію ^[it], а пізніше були екранізовані на телебаченні, де образ головного героя втілив ^[ru]. Проте, Монтальбано не став єдиним героєм свого автора. У 2001 році опубліковано роман ^[it]» (італ. Il re di Girgenti), дія якого відбувається в XVII столітті (Джирдженті — застаріла назва Агрідженто), потім побачила світ трилогія фантастики: ^[it]» (італ. Maruzza Musumeci, 2007), ^[it]» (італ. Il casellante, 2008) і ^[it]» (італ. Il sonaglio, 2009). У 2009 році видано роман про рух гарібальдійців ^[it]» (італ. La tripla vita di Michele Sparacino), в 2010 — роман про Сицилію фашистського періоду ^[it]» (італ. Il nipote del Negus) і трилер, дія якого розвивається в сучасному Мілані — ^[it]» (італ. L'intermittenza). У першому десятилітті XXI століття також побачила світ серія романів про великих художників: ^[it]» про Караваджо (італ. Il colore del sole, 2007), ^[it]» про Ренато Гуттузо (італ. La Vucciria, 2008) та ^[it]» про Ренуара (італ. Il cielo rubato. Dossier Renoir, 2009).

В період святкування свого дев'яностоліття у 2015 році письменник пообіцяв продовжити серію романів про Монтальбано.

Мова

Примітною особливістю мови творів Каміллері є широке використання сицилійського діалекту. Італійський письменник Карло Лукареллі пригадав, як, вперше взявшись за роман Каміллері в поїзді, зразу ж зателефонував своїй видавчині ^[it] (саме вона публікувала Каміллері), і сказав, що їй слід було б розмістити у книзі поряд з оригіналом переклад тексту італійською мовою. Однак, буквально з другої сторінки раптом виявив, що цілком вільно може читати «каміллерійською». Такий літературний засіб, не обов'язково пов'язаний саме з Сицилією, але з використанням будь-яких діалектизмів в італійській літературі, з часом стали називати «cammilerismo».

Актор

У 1999 році на екрани вийшов детективний фільм ^[it] ^[it]» (італ. La strategia della maschera), в якому Каміллері зіграв роль археолога. Вперше він знявся в 1989 році в ролі другого плану в другому фільмі телевізійного серіалу «Шпигунська війна» (італ. di Guerra spie) — «Той потяг з Відня» (італ. Quel treno da Vienna) разом з Жаном Рошфором.

Переконання

Каміллері на «No Cav Day» 8 липня 2008 року.

8 липня 2008 року на п'яцца Навона в Римі відбулася маніфестація протесту (так званий «No Cav Day»), за участю ^[ru], а також представників Демократичної партії, Партії комуністичного відродження, ^[ru] і «зелених». Основною метою демонстрації став протест проти законодавчих ініціатив ^[ru] в галузі реформування системи правосуддя, в яких маніфестанти побачили загрозу демократії. Андреа Каміллері декламував там з трибуни п'ять із своїх так званих «Хамських віршів» (італ. Poesie incivili).

У 2009 році Каміллері й головний редактор журналу ^[it] ^[it] вели переговори з Антоніо Ді П'єтро про створення блоку їхнього «безпартійного списку» з «Італія цінностей» для участі в європейських виборах, але в березні того ж року було оголошено про провал.

У березні 2013 року Каміллері поряд з кількома іншими діячами культури і науки, зокрема Даріо Фо, Франкою Рамі, Маргеритою Хак і ^[it], ініціював збір підписів під вимогою заборонити Берлусконі членство в Сенаті на підставі закону № 361 від 1957 року.

21 лютого 2016 року Каміллері разом з великою групою італійських діячів культури підписав звернення до депутатів парламенту із закликом підтримати законопроєкт про визнання ^[ru].

Нагороди

Указом президента Італії від 2 червня 1996 року Андреа Каміллері нагороджений срібною медаллю «За внесок у розвиток культури та мистецтва», а указом від 23 січня 2003 року — званням Великого офіцера ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Хвороба і смерть

17 червня 2019 року після серцевого нападу доставлений в римську лікарню Святого Духа і поміщений у відділення реанімації.

Помер 17 липня 2019 року.

Бібліографія

Книги

^[it]» (Болонья, Cappelli, 1959).
^[it]» (Поджібонсі, Lalli, 1978).
^[it]» (Мілан, Garzanti, 1980).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1984).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1992).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1993).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1995. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1995. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1995. ). Премія Спілки читачів, Лукка-Рим (Premio Società dei Lettori, Lucca-Roma)
^[it]» (Мілан, Rizzoli, 1999. ).
^[it]» (Мілан, A. Mondadori, 2000. ).
^[it]» (Мілан, Rizzoli, 2000. ).
^[it]» (Рим, Edizioni dell'Altana, 2000. ).
^[it]» (Пістоя, Libreria dell'Orso, 2001. ).
^[it]», збірка оповідань (Рим, Edizioni dell'Altana, 2001. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2001. ).
^[it]» (Мілан, Rizzoli, 2001. ).
^[it]» (Мілан, Rizzoli, 2002. ).
^[it]» (Мілан, Rizzoli, 2002. ).
^[it]» (Пістоя, Libreria dell'Orso, 2002. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2003. ).
^[it]» (у співавторстві з ^[it], Сіракузи, Lombardi, 2003. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2005. ).
^[it]» (Мілан, Oscar Mondadori, 2005. ).
Збірка оповідань Каміллері і ^[ru] «Диявол. Спокусник. Закоханий» (Рим, Donzelli, 2005. ).
«Надто незрозуміло» у збірці «Злочини» (італ. Troppi equivoci, in Crimini, Турин, Einaudi, 2005. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2006. ).
^[it]» (Рим, Datanews, 2006. ).
^[it]» (Мілан, BUR, 2007. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2007. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2007. ).
Видання у вигляді новели ніби Боккаччо, не включеної ним у Декамерон: ^[it]» (Неаполь, Guida, 2007. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2007. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2007. ).
^[it]» (разом з ^[it], Рим, Palombi, 2007. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2008. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2008. ).
^[it]» (Мілан, Skira, 2008. ).
^[it]» (Мілан, Corriere della Sera, 2008; Мілан, Rizzoli, 2009. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2009. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2009. ).
«Людина сильна» (італ. L’uomo è forte, у збірці Articolo 1. Racconti sul lavoro, Палермо, Sellerio, 2009. ).
^[it]» (Мілан, Skira, 2009. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2009. ). Перше видання італійською мовою роману «Смерть Амалії Сачердоте» (італ. La muerte de Amalia Sacerdote), спочатку опублікованого іспанською і відзначеного Premio Internacional de Novela Negra.
^[it]» (у співавторстві з ^[it], Мілан, Chiarelettere, 2009. ).
^[it]» (Мілан, Bompiani, 2009. ).
^[it] на мессінський діалект сицилійської мови п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого» (разом з ^[it], Сіракузи, Lombardi, 2009).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2010. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2010. ).
^[it]» (разом з , Мілан, Chiarelettere, 2010. ).
^[it]» (Мілан, Skira, 2010. ).
Збірка оповідань ^[it]» (Палермо, Sellerio, 2011. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2011. ).
^[it]» (Мілан, RCS Quotidiani, 2011).
^[it]» (Мілан, Dieci dicembre, 2011).
Оповідання «Суддя Сурра» (італ. Il giudice Surra) для збірки ^[it]» (Турин, Einaudi, 2011. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2012. ).
Збірка оповідань ^[it]» (Палермо, Sellerio, 2012. ).
^[it]» (Мілан, Skira, 2012. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2013. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2013. ).
Збірка оповідань, есе і статей ^[it]» (Мілан, Chiarelettere, 2013. ).
«Магарія» (італ. Magaria, Мілан, Mondadori, 2013. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2013. ).
«Оповіді Нене» (італ. I racconti di Nené, Мілан, Melampo, 2013. ).
«Істота бажання» (італ. La creatura del desiderio, Мілан, Skira, 2013. ).
«Переслідуючи тінь» (італ. Inseguendo un’ombra, Палермо, Sellerio, 2014. ).
«Жінки» (італ. Donne, Мілан, Rizzoli, 2014. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 2014. ).
«Картина чудес. Тексти для театру, радуо, музики, кіно» (італ. Il quadro delle meraviglie. Scritti per teatro, radio, musica, cinema, Палермо, Sellerio, 2015 ).
«Летючі вікінгеси та ініш історії кохання у Віґаті» (італ. Le vichinghe volanti e altre storie d’amore a Vigàta, Палермо, Sellerio, 2015. ).
«Певні моменти» (італ. Certi momenti, Мілан, Chiarelettere, 2015. ).
«Не торкайся мене» (італ. Noli me tangere, Мілан, Mondadori, 2016. ).
Збірка оповідань «„Родинна каплиця“ та інші оповідання про Віґату» (італ. «La cappella di famiglia» e altre storie di Vigàta, Палермо, Sellerio, 2016).

Серія про Монтальбано

^[it]» (Палермо, Sellerio, 1994. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1996. . (Premio Letterario Chianti)
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1996. ).
^[it]»" (Палермо, Sellerio, 1997. ).
^[it]» (Мілан, Mondadori, 1998. . (racconti)
^[it]» (Мілан, Mondadori, 1999. . (racconti)
^[it]» (a cura di Antonella Italia e Enrico Saravalle, Мілан, A. Mondadori scuola, 1999. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 1997. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2001. ).
Збірка оповідань ^[it]» (Мілан, Mondadori, 2002. ).
^[it]» (за редакцією та з передмовою Мауро Новеллі, Мілан, A. Mondadori, 2002. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2001. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2004. ).
Збірка оповідань ^[it]» (Мілан, Mondadori, 2004. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2005. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2006. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2006. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2007. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2008. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2008. ).
^[it]» (Мілан, Oscar Mondadori, 2008. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2009. ). Premio Letterario Cesare Pavese.
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2010. ).
^[it]» (разом з Карло Лукареллі, Рим, Minimum fax, 2010. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2010. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2010. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2012. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2012. ).
«Особлива вечеря» (італ. Una cena speciale, у збірці ^[it]», Палермо, Sellerio, 2012. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2013. ).
«Серпневі ночі» (італ. Notte di Ferragosto, у збірці ^[it]», Палермо, Sellerio, 2013. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2014. ).
Збірка оповідань ^[it]» (Палермо, Sellerio, 2014. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2015. ).
^[it]» (L'altro capo del filo, Палермо, Sellerio, 2016. ).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2017, ).
«Шкарпетка з подарунками Бефани» (італ. La calza della befana) у збірці «Рік детективів» (італ. Un anno in giallo), Палермо, Sellerio, 2017).
^[it]» (Палермо, Sellerio, 2018, ).

Аудіокниги

«Каміллері читає Монтальбано» (італ. Camilleri legge Montalbano, на 2 CD, Мілан, Mondadori, 2002. ).
«Стовп диму» у виконанні Фіорело (італ. Un filo di fumo, на CD, Рим, Full color sound, 2006. ).
«Онук Негуса» (італ. Il nipote del Negus, на 5 CD, Палермо, Sellerio, 2010. ).

Примітки

Коментарі

^[it] — ринок у Палермо і назва відомої картини Гуттузо.
^[it] — організаційна форма італійських театрів, що існують за підтримки месцевої влади.
Компоненда — за Каміллері, усталена на Сицилії традиція угод між офіційною владою і злочинним світом.
Романізована біографія Луїджі Піранделло.
Збірка коротких оповідань, опублікованих раніше в різних щоденних газетах.
Рід рибальської снасті — сіть у формі дзвона с важками в нижній частині і з затягуваною горловиною.
^[it] — античне грецьке місто на місці сучасного Агрітдженто.
В оригіналі назва роману — цитата з Євангелія від Івана, глава 20, вірш 17, латинською мовою (слова Христа, звернені після воскресіння до Марії Магдалини).

Література та джерела

Discogs — 2000.
d:Track:Q504063
Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
È morto Andrea Camilleri, papà di Montalbano, scrittore e maestro nato per raccontare storie — 2019.
https://www.repubblica.it/robinson/2019/07/16/news/andrea_camilleri_morto-231343655/
Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863
Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
BeWeB
d:Track:Q77541206
Giorgio Dell’Arti (13 травня 2014). . Cinquantamila giorni (італ.). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
Lucia Rinaldi, 2012.
Luigi M. Cesaretti Salvi (2006). . Enciclopedia Italiana - VII Appendice (італ.). ^[ru]. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
Davide Turrini (6 вересня 2015). (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.
. Enciclopedie on line (італ.). . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 10 грудня 2015.
. Lessico del XXI Secolo (італ.). . 2012. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 10 грудня 2015.
(італ.). Huffington Post. 8 вересня 2015. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
. Neologismi (італ.). . Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 10 грудня 2015.
Grassi Giovanna (30 квітня 1999). (італ.). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
(італ.). il Sole 24 Ore. 8 липня 2008. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
(італ.). MicroMega. 12 березня 2009. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
Paolo Flores d'Arcais (13 березня 2013). (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
Monica Rubino (21 лютого 2016). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 28 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
Camilleri Andrea. Onorificenze (італ.). Presidenza della Repubblica. Процитовано 11 грудня 2015.
(італ.). la Repubblica. 18 червня 2019. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
Stefania Parmeggiani (17 липня 2019). È morto Andrea Camilleri, un maestro a tutto campo nato per raccontare storie (італ.). la Repubblica. Процитовано 17 липня 2019.

Література

Rinaldi, Lucia. Andrea Camilleri: A Companion to the Mystery Fiction. — McFarland, 2012. — 185 p. — .

Посилання

(італ.). Офіційний сайт. Архів оригіналу за 28 липня 2005. Процитовано 6 грудня 2015.
Andrea Camilleri (італ.). RCS libri. Процитовано 6 грудня 2015.

[14] [it] — ринок у Палермо і назва відомої картини Гуттузо.

[26] [it] — організаційна форма італійських театрів, що існують за підтримки месцевої влади.

[27] Компоненда — за Каміллері, усталена на Сицилії традиція угод між офіційною владою і злочинним світом.

[28] Романізована біографія Луїджі Піранделло.

[29] Збірка коротких оповідань, опублікованих раніше в різних щоденних газетах.

[30] Рід рибальської снасті — сіть у формі дзвона с важками в нижній частині і з затягуваною горловиною.

[31] [it] — античне грецьке місто на місці сучасного Агрітдженто.

[32] В оригіналі назва роману — цитата з Євангелія від Івана, глава 20, вірш 17, латинською мовою (слова Христа, звернені після воскресіння до Марії Магдалини).

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q59825643_citetype_Q847959"_data-entity-id="Q504063">Discogs<span_class="wef_low_priority_links">_—_2000.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q504063]]</div>-1] Discogs — 2000.
d:Track:Q504063

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136"_data-entity-id="Q237227">[[:de:s:Brockhaus_Enzyklopädie|Енциклопедія_Брокгауз]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q237227]]</div>-2] Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-3] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[[https://www.repubblica.it/robinson/2019/07/16/news/andrea_camilleri_morto-231343655/_È_morto_Andrea_Camilleri,_papà_di_Montalbano,_scrittore_e_maestro_nato_per_raccontare_storie]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2019.</span><div_style="display:none"></div>-4] È morto Andrea Camilleri, papà di Montalbano, scrittore e maestro nato per raccontare storie — 2019.

[[https://www.repubblica.it/robinson/2019/07/16/news/andrea_camilleri_morto-231343655/_https://www.repubblica.it/robinson/2019/07/16/news/andrea_camilleri_morto-231343655/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-5] ttps://www.repubblica.it/robinson/2019/07/16/news/andrea_camilleri_morto-231343655/

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Czech_National_Authority_Database<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-6] Czech National Authority Database
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12261794c_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-7] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q77541206">BeWeB<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q77541206]]</div>-8] BeWeB
d:Track:Q77541206

[9] Giorgio Dell’Arti (13 травня 2014). . Cinquantamila giorni (італ.). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.

[FOOTNOTELucia_Rinaldi2012-10] Lucia Rinaldi, 2012.

[11] Luigi M. Cesaretti Salvi (2006). . Enciclopedia Italiana - VII Appendice (італ.). ^[ru]. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.

[turrini-12] Davide Turrini (6 вересня 2015). (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 12 грудня 2015.

[13] . Enciclopedie on line (італ.). . Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 10 грудня 2015.

[15] . Lessico del XXI Secolo (італ.). . 2012. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 10 грудня 2015.

[16] (італ.). Huffington Post. 8 вересня 2015. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.

[17] . Neologismi (італ.). . Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 10 грудня 2015.

[18] Grassi Giovanna (30 квітня 1999). (італ.). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.

[19] (італ.). il Sole 24 Ore. 8 липня 2008. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.

[20] (італ.). MicroMega. 12 березня 2009. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.

[21] Paolo Flores d'Arcais (13 березня 2013). (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.

[22] Monica Rubino (21 лютого 2016). (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 28 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.

[23] Camilleri Andrea. Onorificenze (італ.). Presidenza della Repubblica. Процитовано 11 грудня 2015.

[24] (італ.). la Repubblica. 18 червня 2019. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 17 липня 2019.

[25] Stefania Parmeggiani (17 липня 2019). È morto Andrea Camilleri, un maestro a tutto campo nato per raccontare storie (італ.). la Repubblica. Процитовано 17 липня 2019.

[1]

[2]

[4]

[5]

[6]