Андреа Аппіані

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аппіані.

Андреа Аппіані (італ. Andrea Appiani; 23 травня 1754 — 8 січня 1817) — італійський художник часів класицизму.

Андреа Аппіані
Народження	23 травня 1754(1754-05-23)^[1]^[2]^[…] Мілан, Міланське герцогство^[1]
Смерть	8 листопада 1817(1817-11-08)^[1]^[3]^[…] (63 роки)
	Мілан, Австрійська імперія^[1]
Поховання	^d
Жанр	портрет
Навчання	Академія Брери
Діяльність	художник, скульптор
Напрямок	неокласицизм
Член	^d
Твори	Q18522997?
Роботи в колекції	Музей Прадо, Національна галерея мистецтв, Національна галерея, ^d, ^d, Монреальський музей красних мистецтв, Карнавале, Художній музей Волтерс, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картин, Клівлендський музей мистецтв, Смітсонівський музей американського мистецтва, ^d, Національна галерея Ірландії, ^d, Ермітаж, Брера, ^d, ^d, Версальський палац, Національний музей Кардіффа, Музей Коррер, Королівський замок у Варшаві, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, ^d, ^d і Пінакотека Тозіо-Мартіненго
Андреа Аппіані у Вікісховищі

Життєпис

Походив з родини середнього статку. Народився у Мілані 1754 року. У 1760-х роках Аппіані вступив до приватної академії живописця Карло Марії Джудіче, де отримав знання і техніку в малюнку, копіюючи головним чином скульптури та ілюстрації картин у друкованих виданнях.

У 1769 році продовжив навчання в класі живописця фрески Антоніо де Джорджі, який проводився в картинній галереї Амброзіана в Мілані, де йому була надана можливість вивчати роботи послідовників Леонардо да Вінчі, особливо Бернардіно Луїні.

1776 року Аппіані вступив до Академії «ді Бель Арте» у Брера, щоб прослухати курси живопису Джуліано Трабалезі, який навчив Аппіані майстерності техніки фрески, щоб художник зміг робити копії робіт Доменікіно і Корреджо.

У 1779—1782 роках вивчав сценографію, з 1783 до 1784-го відвідував школу Доменіко Челлі у Флоренції. У 1785 році стає масоном, входить до міланської ложі «Злагода», в подальшому обіймав високі посади у масонських ложах Італії.

У 1790—1791 роках вивчав твори великих художників в Пармі, Болоньї та Флоренції. Андреа тричі відвідував Рим з метою вивчення секрету рафаелівського живопису аль-фреско.

У студії художника Мартіна Ноллера Аппіані поглибив свої знання в техніці малювання картини олією. Спільно зі скульптором Гаетано Монті вивчав анатомію людського тіла у Шпиталі Маджоре в Мілані.

У 1795 році був у почті герцога Пармського. У 1796 році після вступу до Мілану французької армії на чолі із генералом Наполеоном Бонапартом стає комісаром. У 1797 році організовував свято федерації Цізальпійської республіки. Після у 1799 році до Мілану австро-російських військ переїздить до Франції. 18 жовтня 1800 знову призначений комісаром з творів мистецтва.

З 1801 року вчителює в Академії Брера. У 1802 році займався відновленням «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі. Згодом стає членом Національного інституту Італійської Республіки. У 1803 році переїздить до Болоньї та Парми. 7 травня того ж року є членом класу та витончених мистецтв Інституту Франції.

У 1804 році був учасником коронації Наполеона як імператора французів, а у 1805 році — як короля Італії. 7 червня 1805 року був призначений придворним художником королівства Італія. В подальшому виконував замовлення віце-короля Євгена Богарне. У 1806 році стає лицарем Залізної Корони.

У 1808 році займався відновленням фресок у міланських замках, зокрема Палаццо Реале. У 1811 році стає членом римської Академії Святого Луки. 28 квітня 1813 року переніс інсульт, в результаті чого його паралізувало. Помер у Мілані 1817 року.

Творчість

Зазнав впливу художників Помпео Батоні, Альбертоллі і Менгса.

Андреа Аппіані написав портрети майже усієї імператорської сім'ї Бонапарт, багатьох французьких генералів, міністрів і діячів італійської культури, виконаних у стилі ампір або помірного романтизму.

Андреа Аппіані є автором фресок у церквах і палацах Мілана. Його твори прикрашають купол Санта Марія дель Сельсо у Мілані та на стінах і стелях замка намісника ерцгерцога Фердинанда (1808).

Найкращі його твори — настінний живопис в королівському палаці у Мілані (1808-1812), алегорії з життя Наполеона I (16 портретів Наполеона і сім'ї Богарне) і «Аполлон і Музи» на віллі Бонапарта. З картин олійними фарбами відомою є «Туалет Юнони».

Галерея

• Портрет Наполеона Бонапарта. Пинакотека Амброзиана, Милан
• Портрет Наполеона как короля Италии. 1805. Холст, масло. (Повторение?). Музей истории искусств, Вена
• Аполлон и Гиацинт. 1801. Офорт
• Парнас. Аполлон и музы. Деталь. 1811. Фреска. Галерея современного искусства, Милан
• Портрет вице-короля Италии . 1800. Тонированная бумага, итальянский карандаш, мел. Музей Коррер, Венеция
• Портрет мадам Фортуне Гамелен. 1798. Холст, масло. Музей Карнавале, Париж
• Юнона и грации. 1811. Холст, масло. Муниципальные музеи Брешии
• Nicolas Frochot
• General Desaix
• Ugo Foscolo
• Josephine
• Josephine, Queen of Italy
• The Olympus
• Hercules at Crossroads
• Head of , about 1790
• Eugène Beauharnais, portrait by Appiani, 1800.
• The Evangelists, detail

Див. також

• Палац сенаторів, Мілан
• Алегорія
• Парадний портрет
• Список художників Італії 19 ст.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119060558 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Andrea (I) Appiani
   d:Track:Q17299517
4. Andrea Appiani The Elder — OUP, 2006. —
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776

Посилання

• F. Antal, Riflessioni intorno al classicismo e al romanticismo, in Classicismo e Romanticismo, Torino, 1975