Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амальрик Амальрик Андрій Олексійович рос Амальрик Андрей Алексеевич 2

Амальрик Андрій Олексійович

Амальрик Андрій Олексійович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амальрик.

Амальрик Андрій Олексійович (рос. Амальрик Андрей Алексеевич; 2 травня 1938, Москва — 12 листопада 1980, Гвадалахара, Іспанія) — радянський історик і публіцист. Учасник російського правозахисного руху. Політв'язень радянських концтаборів.

Амальрик Андрій Олексійович
рос. Андрей Алексеевич Амальрик
image
Народився12 травня 1938(1938-05-12)[1][2][…]
Москва, СРСР
Помер12 листопада 1980(1980-11-12)[4][1][…] (42 роки)
Гвадалахара, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія
·автомобільна аварія
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа
Країнаimage СРСР
Діяльністьписьменник, журналіст, публіцист, дисидент, історик, правозахисник
Alma materІсторичний факультет МДУ (1963)[5]
Magnum opusd
У шлюбі зQ124867246?
Автографimage
image Амальрик Андрій Олексійович у Вікісховищі

Життєпис

Андрій Амальрик народився в родині відомого історика і археолога . Мати — Зоя Григорівна Амальрік (уроджена Шаблеева) (1900—1961). Тринадцятирічним хлопчиком він влаштував самодіяльний домашній ляльковий театр і ставив свої п'єси.

У 1959—1960 та 1962—1963 роках навчався на історичному факультеті Московського державного університету. Був відрахований за курсову роботу «Нормани і Київська Русь», де відстоював свою версію «норманської теорії», згідно з якою хронологія є вигаданою, сказання про покликання варягів було сагою, що існувала серед скандинавів в Новгороді і було записано упорядником Новгородського зводу 1050 року, а Рюрик міг з'явитися в Новгороді і Ладозі в 920-х — 930-х роках. Першим же київським князем був Аскольд, якого перед захопленням Києва вбив Олег Віщий. За припущенням Амальрика, Олег загинув під час походу русів на Каспійське море у 911—912 роках і його наступником став Дір. У свою чергу Дір став жертвою Ігоря Рюриковича, що йшов у великий похід на південь.

Відрахування Амальріка з МДУ згадує в своїх мемуарах Олександр Зімін: «Одного разу прийшов до мене з рефератом про норманізм, в якому громив Рибакова. Я йому сказав, що, звичайно, може він і правий, але потрібно вчитися, і „гусарським наїздом“ істину не доводять. Але, очевидно, систематичне навчання була йому не по нутру. Подальше його життя — сторінка життя нашої країни, а до історії нашої феодальної науки вона вже відношення не має». Лев Клейн у своїй монографії «Суперечка про варягів», згадуючи як він готував до видання її рукопис, зазначив наступне: «У тому ж 1960 році, коли в Ленінградському університеті я написав свою книгу, в Московському університеті студент історичного факультету подав курсову роботу на ту ж тему і з тим самим ухилом — виявити правду про варягів та їх ролі. Він був моментально виключений з Університету, а пізніше, ставши відомим дисидентом, пройшов психушку, табори і був видворений з країни. Це Андрій Амальрик. Висновки мої були тими ж, що у Амальрика, але факультет був кілька ліберальніше, а я був старшим, досвідченішим. У мене за плечима було керівництво в шкільні роки підпільною юнацькою організацією „Прометей“, яку розкрили лише заднім числом. Ніхто не був заарештований, хоч і виявилися, звичайно, надовго під наглядом НКВС. Було і ризикований, але успішний виступ (в студентські роки) проти марризму, який тоді ще вважався „залізним інвентарем марксизму“».

Після відрахування з МДУ писав п'єси в дусі «театру абсурду». Працював картографом, медичним лаборантом, робітником, освітлювачем, перекладачем технічної літератури, коректором. Колекціонував художників-авангардистів, зокрема, купував картини у свого друга Анатолія Звєрєва. У травні 1965 року був заарештований і засуджений до двох з половиною років заслання до Сибіру за дармоїдство, жив в селі Гур'ївка Кривошиїнського району Томської області.

У червні 1966 року достроково звільнений і повернувся до Москви. Працював на посаді позаштатного співробітника в Агентстві друку «Новини». Ця робота дозволила йому створити коло знайомств серед іноземних кореспондентів. Передав іноземному кореспондентові «Меморандум» Андрія Сахарова. Публікувався за кордоном.

Разом з Павлом Литвиновим написав збірку про суд над Олександром Гінзбургом, Юрієм Галансковим, і . У жовтні 1968 року передав збірку іноземним кореспондентам, з якими багато спілкувався. В кінці 1968 року був звільнений з Агентства друку «Новини» та став працювати листоношею.

У квітні-червні 1969 року написав книгу-есе, що мала значний резонанс — , де вказав на неминучий розпад СРСР (наприклад, в результаті можливої ​​війни з Китаєм). Книга мала великий суспільний резонанс у самвидаві і за кордоном. Публікував і інші свої роботи на Заході і в самвидаві, що призвело його до ув'язнення.

21 травня 1970 року заарештований у селищі Акулово Рязанської області. Звинувачений у «розповсюдженні антирадянської літератури» і етапований до Свердловська (нині — Єкатеринбург). На процесі 11-12 листопада 1970 року його судили разом зі , який поширював роботи Амальрика. Винним себе не визнав. В останньому слові Амальрик сказав:

… Ні проведене режимом «полювання за відьмами», ні її окремий приклад — цей суд — не викликають у мене ні найменшої поваги, ні навіть страху. Я розумію, втім, що подібні суди розраховані на те, щоб залякати багатьох, і багато будуть залякані, — і все ж я думаю, що процес ідейної розкутості, який почався, — незворотній.

Засуджений судом до 3 років виправно-трудових таборів за статтею 190-1 кримінального кодексу РРФСР («поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад»). Відбував покарання в Новосибірській і Магаданській областях. 21 травня 1973 року, в день закінчення його терміну, проти Амальрика було порушено нову кримінальну справу за тією ж статтею 190-1 КК РРФСР. У липні 1973 року знову засуджений до 3 років таборів. Після чотиримісячного голодування протесту і прохань про помилування, що надійшли з усього світу (враховуючи 247 членів ПЕН-клубу), вирок був змінений на 3 роки заслання до Магадану. Більшу частину терміну провів у виправній колонії, розташованій поблизу селища .

Повернувся до Москви у травні 1975 року. Проте в отриманні паспорта і відновлення московської прописки органами МВС Амальрику було відмовлено. Замість цього як заслання йому було наказано проживати в 100 км від Москви в селі Ворсино Борівського району Калузької області.

На початку 1976 року Юрій Орлов, Андрій Амальрик, Валентин Турчин і Натан Щаранський виробили ідею про створення спеціальних неурядових груп для збору інформації про порушення прав людини в різних країнах (перш за все в СРСР) та інформування урядів країн-учасниць Гельсінкських угод. Така організація, яка обмежила свою діяльність територією тільки СРСР, отримала назву Громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод в СРСР (згодом Московська Гельсінська група).

У липні 1976 року Амальрик змушений покинути СРСР. На еміграції продовжив громадську і публіцистичну діяльність, написав книгу спогадів «Записки дисидента», писав книгу-дослідження «Распутін».

12 листопада 1980 року загинув в автокатастрофі в Іспанії. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем. Реабілітований судом у 1991 році.

Примітки

  1. RKDartists
    d:Track:Q17299517
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118502387 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  5. Казак В. Лексикон русской литературы XX века, Lexikon der russischen Literatur ab 1917 — Москва: 1996. — С. 14. —
    d:Track:Q124309637d:Track:Q95689d:Track:Q649
  6. А. Амальрік: «Східно-імперія, створена німцями, візантійцями і монголами, вступила в останні десятиліття свого існування …» [ 1 листопада 2016 у Wayback Machine.]; Радіо Свобода, 12 червня 2015 (рос.)
  7. Д. Н. Верхотуров «Андрей Амальрик: рефутация советского антинорманизма». — Valla. — № 4(1-2), — 2018. [ 20 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Зімін А. А. Храм науки // Долі творчої спадщини вітчизняних істориків другої половини XX в. / Упоряд. А. Л. Хорошкевич. М., 2015. С. 234. (рос.)
  9. Андрій Олексійович Амальрик [ 18 вересня 2010 у Wayback Machine.]; Електронна бібліотека Олександра Білоусенко, 8 жовтня 2020 (рос.)
  10. Село Гур'ївка була ліквідована рішенням Кривошиїнського Райвиконкому № 129 від 30.06.1975 року. (Краєзнавчий портал Земля Томська [ 27 травня 2020 у Wayback Machine.])
  11. А. Амальрік Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року? [ 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]; vehi.net. Процитовано 15 листопада 2020 (рос.)
  12. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 15 листопада 2020.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Amalrik Amalrik Andrij Oleksijovich ros Amalrik Andrej Alekseevich 2 travnya 1938 Moskva 12 listopada 1980 Gvadalahara Ispaniya radyanskij istorik i publicist Uchasnik rosijskogo pravozahisnogo ruhu Politv yazen radyanskih konctaboriv Amalrik Andrij Oleksijovichros Andrej Alekseevich AmalrikNarodivsya12 travnya 1938 1938 05 12 1 2 Moskva SRSRPomer12 listopada 1980 1980 11 12 4 1 42 roki Gvadalahara Kastiliya La Mancha Ispaniya avtomobilna avariyaPohovannyaSent Zhenev yev de BuaKrayina SRSRDiyalnistpismennik zhurnalist publicist disident istorik pravozahisnikAlma materIstorichnij fakultet MDU 1963 5 Magnum opusdU shlyubi zQ124867246 Avtograf Amalrik Andrij Oleksijovich u VikishovishiZhittyepisAndrij Amalrik narodivsya v rodini vidomogo istorika i arheologa Mati Zoya Grigorivna Amalrik urodzhena Shableeva 1900 1961 Trinadcyatirichnim hlopchikom vin vlashtuvav samodiyalnij domashnij lyalkovij teatr i staviv svoyi p yesi U 1959 1960 ta 1962 1963 rokah navchavsya na istorichnomu fakulteti Moskovskogo derzhavnogo universitetu Buv vidrahovanij za kursovu robotu Normani i Kiyivska Rus de vidstoyuvav svoyu versiyu normanskoyi teoriyi zgidno z yakoyu hronologiya ye vigadanoyu skazannya pro poklikannya varyagiv bulo sagoyu sho isnuvala sered skandinaviv v Novgorodi i bulo zapisano uporyadnikom Novgorodskogo zvodu 1050 roku a Ryurik mig z yavitisya v Novgorodi i Ladozi v 920 h 930 h rokah Pershim zhe kiyivskim knyazem buv Askold yakogo pered zahoplennyam Kiyeva vbiv Oleg Vishij Za pripushennyam Amalrika Oleg zaginuv pid chas pohodu rusiv na Kaspijske more u 911 912 rokah i jogo nastupnikom stav Dir U svoyu chergu Dir stav zhertvoyu Igorya Ryurikovicha sho jshov u velikij pohid na pivden Vidrahuvannya Amalrika z MDU zgaduye v svoyih memuarah Oleksandr Zimin Odnogo razu prijshov do mene z referatom pro normanizm v yakomu gromiv Ribakova Ya jomu skazav sho zvichajno mozhe vin i pravij ale potribno vchitisya i gusarskim nayizdom istinu ne dovodyat Ale ochevidno sistematichne navchannya bula jomu ne po nutru Podalshe jogo zhittya storinka zhittya nashoyi krayini a do istoriyi nashoyi feodalnoyi nauki vona vzhe vidnoshennya ne maye Lev Klejn u svoyij monografiyi Superechka pro varyagiv zgaduyuchi yak vin gotuvav do vidannya yiyi rukopis zaznachiv nastupne U tomu zh 1960 roci koli v Leningradskomu universiteti ya napisav svoyu knigu v Moskovskomu universiteti student istorichnogo fakultetu podav kursovu robotu na tu zh temu i z tim samim uhilom viyaviti pravdu pro varyagiv ta yih roli Vin buv momentalno viklyuchenij z Universitetu a piznishe stavshi vidomim disidentom projshov psihushku tabori i buv vidvorenij z krayini Ce Andrij Amalrik Visnovki moyi buli timi zh sho u Amalrika ale fakultet buv kilka liberalnishe a ya buv starshim dosvidchenishim U mene za plechima bulo kerivnictvo v shkilni roki pidpilnoyu yunackoyu organizaciyeyu Prometej yaku rozkrili lishe zadnim chislom Nihto ne buv zaareshtovanij hoch i viyavilisya zvichajno nadovgo pid naglyadom NKVS Bulo i rizikovanij ale uspishnij vistup v studentski roki proti marrizmu yakij todi she vvazhavsya zaliznim inventarem marksizmu Pislya vidrahuvannya z MDU pisav p yesi v dusi teatru absurdu Pracyuvav kartografom medichnim laborantom robitnikom osvitlyuvachem perekladachem tehnichnoyi literaturi korektorom Kolekcionuvav hudozhnikiv avangardistiv zokrema kupuvav kartini u svogo druga Anatoliya Zvyeryeva U travni 1965 roku buv zaareshtovanij i zasudzhenij do dvoh z polovinoyu rokiv zaslannya do Sibiru za darmoyidstvo zhiv v seli Gur yivka Krivoshiyinskogo rajonu Tomskoyi oblasti U chervni 1966 roku dostrokovo zvilnenij i povernuvsya do Moskvi Pracyuvav na posadi pozashtatnogo spivrobitnika v Agentstvi druku Novini Cya robota dozvolila jomu stvoriti kolo znajomstv sered inozemnih korespondentiv Peredav inozemnomu korespondentovi Memorandum Andriya Saharova Publikuvavsya za kordonom Razom z Pavlom Litvinovim napisav zbirku pro sud nad Oleksandrom Ginzburgom Yuriyem Galanskovim i U zhovtni 1968 roku peredav zbirku inozemnim korespondentam z yakimi bagato spilkuvavsya V kinci 1968 roku buv zvilnenij z Agentstva druku Novini ta stav pracyuvati listonosheyu U kvitni chervni 1969 roku napisav knigu ese sho mala znachnij rezonans de vkazav na neminuchij rozpad SRSR napriklad v rezultati mozhlivoyi vijni z Kitayem Kniga mala velikij suspilnij rezonans u samvidavi i za kordonom Publikuvav i inshi svoyi roboti na Zahodi i v samvidavi sho prizvelo jogo do uv yaznennya 21 travnya 1970 roku zaareshtovanij u selishi Akulovo Ryazanskoyi oblasti Zvinuvachenij u rozpovsyudzhenni antiradyanskoyi literaturi i etapovanij do Sverdlovska nini Yekaterinburg Na procesi 11 12 listopada 1970 roku jogo sudili razom zi yakij poshiryuvav roboti Amalrika Vinnim sebe ne viznav V ostannomu slovi Amalrik skazav Ni provedene rezhimom polyuvannya za vidmami ni yiyi okremij priklad cej sud ne viklikayut u mene ni najmenshoyi povagi ni navit strahu Ya rozumiyu vtim sho podibni sudi rozrahovani na te shob zalyakati bagatoh i bagato budut zalyakani i vse zh ya dumayu sho proces idejnoyi rozkutosti yakij pochavsya nezvorotnij Zasudzhenij sudom do 3 rokiv vipravno trudovih taboriv za statteyu 190 1 kriminalnogo kodeksu RRFSR poshirennya zavidomo nepravdivih vigadok sho ganblyat radyanskij suspilnij i derzhavnij lad Vidbuvav pokarannya v Novosibirskij i Magadanskij oblastyah 21 travnya 1973 roku v den zakinchennya jogo terminu proti Amalrika bulo porusheno novu kriminalnu spravu za tiyeyu zh statteyu 190 1 KK RRFSR U lipni 1973 roku znovu zasudzhenij do 3 rokiv taboriv Pislya chotirimisyachnogo goloduvannya protestu i prohan pro pomiluvannya sho nadijshli z usogo svitu vrahovuyuchi 247 chleniv PEN klubu virok buv zminenij na 3 roki zaslannya do Magadanu Bilshu chastinu terminu proviv u vipravnij koloniyi roztashovanij poblizu selisha Povernuvsya do Moskvi u travni 1975 roku Prote v otrimanni pasporta i vidnovlennya moskovskoyi propiski organami MVS Amalriku bulo vidmovleno Zamist cogo yak zaslannya jomu bulo nakazano prozhivati v 100 km vid Moskvi v seli Vorsino Borivskogo rajonu Kaluzkoyi oblasti Na pochatku 1976 roku Yurij Orlov Andrij Amalrik Valentin Turchin i Natan Sharanskij virobili ideyu pro stvorennya specialnih neuryadovih grup dlya zboru informaciyi pro porushennya prav lyudini v riznih krayinah persh za vse v SRSR ta informuvannya uryadiv krayin uchasnic Gelsinkskih ugod Taka organizaciya yaka obmezhila svoyu diyalnist teritoriyeyu tilki SRSR otrimala nazvu Gromadska grupa spriyannya vikonannyu Gelsinkskih ugod v SRSR zgodom Moskovska Gelsinska grupa U lipni 1976 roku Amalrik zmushenij pokinuti SRSR Na emigraciyi prodovzhiv gromadsku i publicistichnu diyalnist napisav knigu spogadiv Zapiski disidenta pisav knigu doslidzhennya Rasputin 12 listopada 1980 roku zaginuv v avtokatastrofi v Ispaniyi Pohovanij na cvintari Sent Zhenev yev de Bua pid Parizhem Reabilitovanij sudom u 1991 roci PrimitkiRKDartists d Track Q17299517 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Deutsche Nationalbibliothek Record 118502387 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Kazak V Leksikon russkoj literatury XX veka Lexikon der russischen Literatur ab 1917 Moskva 1996 S 14 ISBN 978 5 83 340019 7 d Track Q124309637d Track Q95689d Track Q649 A Amalrik Shidno imperiya stvorena nimcyami vizantijcyami i mongolami vstupila v ostanni desyatilittya svogo isnuvannya 1 listopada 2016 u Wayback Machine Radio Svoboda 12 chervnya 2015 ros D N Verhoturov Andrej Amalrik refutaciya sovetskogo antinormanizma Valla 4 1 2 2018 20 sichnya 2021 u Wayback Machine ros Zimin A A Hram nauki Doli tvorchoyi spadshini vitchiznyanih istorikiv drugoyi polovini XX v Uporyad A L Horoshkevich M 2015 S 234 ros Andrij Oleksijovich Amalrik 18 veresnya 2010 u Wayback Machine Elektronna biblioteka Oleksandra Bilousenko 8 zhovtnya 2020 ros Selo Gur yivka bula likvidovana rishennyam Krivoshiyinskogo Rajvikonkomu 129 vid 30 06 1975 roku Krayeznavchij portal Zemlya Tomska 27 travnya 2020 u Wayback Machine A Amalrik Chi proisnuye Radyanskij Soyuz do 1984 roku 1 zhovtnya 2007 u Wayback Machine vehi net Procitovano 15 listopada 2020 ros Arhiv originalu za 16 bereznya 2016 Procitovano 15 listopada 2020 DzherelaRuh oporu v Ukrayini 1960 1990 enciklopedichnij dovidnik peredm Osipa Zinkevicha Olesya Obertasa K Smoloskip 2010 804 s 56 il ISBN 978 966 2164 14 5

Дата публікації:
Топ