Алесс'андро Гранді (італ. Alessandro Grandi) або де Ґранді (італ. de Grandi; 1586, ймовірно Феррара — червень 1630, Бергамо) — італійський композитор раннього бароко. Був одним з найвинахідливіших, найвпливовіших та найпопулярніших композиторів свого часу; в північній Італії поступався лише Клаудіо Монтеверді. Перший використав термін кантата.
Алессандро Гранді | |
---|---|
італ. Alessandro Grandi (de Grandi) | |
Основна інформація | |
Дата народження | березень 1590[1][2][…] |
Місце народження | Феррара |
Дата смерті | 1630[1][2][…] |
Місце смерті | Бергамо |
Причина смерті | чума |
Громадянство | Італія |
Національність | італієць |
Професія | композитор, капельмейстер |
Вчителі | Джованні Кроче і Джованні Ґабріелі |
Жанр | мотет, кантата, меса, мадригал |
Колективи | Музична капела Собору Сан Марко |
Співпраця | Клаудіо Монтеверді |
Біографія
Алессандро Гранді народився імовірно у Феррарі у 1586 році.
Перші документальні відомості про Гранді сягають періоду після 1597 року; вони стосуються його вступу як кантора (сопрано) до Академії делла Морте у Феррарі. Пізніше, дата не встановлена, він обійняв посаду капельмейстера цього закладу. Декрет капели собору Сан Марко у Венеції від 25 липня 1604 року називає вісімнадцятирічного Гранді «giovane di coro» (молодший службовець хору). Загальною вимогою до претендентів на таку посаду було досягнення двадцяти років, але Алессандро було призначено на неї з огляду на його вже широку відомість як кантора та композитора. Таким чином, декрет дає підставу віднести його народження до 1586 року. З цього випливає, що його призначення на посаду капельмейстера у феррарській академії мало відбутися незадовго до 1604 року.
Присутність Гранді у Венеції засвідчена також у 1607 році, це повідомлення про сімох «giovani di coro», між якими згадується і його ім'я, яких було звільнено зі служби за недбалість і пізніше, після подання прохання, поновлено на роботі.
Перша звістка про віддалення Гранді від Венеції датується 10 березня 1610 року, це присвята на Першій книзі мотетів на два, три, чотири, п'ять та вісім голосів (Венеція 1610), в якій він виявляється «Капельмейстером капели Святого Духа у Феррарі». Він керував капелою Академії Святого Духа, найважливішою феррарською музичною академією того часу, принаймні до 20 серпня 1614 року.
З титульного аркуша його першої збірки Концертних мадригалів на два, три та чотири голоси (Венеція, 1615 рік) випливає, що 17 червня 1615 року його було призначено капельмейстером Феррарського собору. Це найвища музична посада, яку місто йому могло запропонувати після розформування у 1598 році придворної капели; Гранді посідав її до 31 серпня 1617 року, дата його призначення кантором капели Сан Марко у Венеції.
21 серпня 1618 року, його було обрано на посаду маестро співу у герцогській семінарії святого Марка, де він заступив Дж. Локателло; річна винагорода становила 50 дукатів. 17 листопада 1620 року, він заступив М. А. Неґрі на посаді віце-капельмейстера Сан Марко, тобто заступника Клаудіо Монтеверді, досягнувши річного жалування у 120 дукатів.
Відомо, що він брав участь у святкуваннях братства святого Рокко у 1619 та у 1624 роках, і можна припустити, щобуло багато інших подібних випадків надання ним послуг іншим венеційським інституціям, оскільки це взагалі було звичайним для музикантів Сан Марко.
Венеційська діяльність Гранді припинилась у 1627 році, коли церква Санта-Марія Маджоре у Бергамо запропонувала йому керівництво своєю капелою; офіційно посаду капельмейстера він обійняв 11 березня того ж року. Серед його обов'язків було також викладання співу деяким студентам колегії, і саме з цього приводу він неодноразово звертався до керівництва з проханням про підвищення платні.
Прибуття Гранді до Бергамо було передусім пов'язане з оновленням музичного репертуару, що тяжів до традиційності, зосереджувався на cori spezzati (розбитих хорах — просторово розподілених групах співаків) Маттео Азоли, Джованні Кроче, , Ораціо Веккі, та Джуліо Беллі. Він замінив звичні твори власними концертними мотетами, започаткованими під час перебування у Венеції та іншими композиторськими новаціями тих років у царині сакральної музики.
Шана та слава, що їх Гранді зумів зажити у Бергамо, промовисто засвідчуються змінами, що їх йому було дозволено внести до розкладу , згодою на залучення великої кількості вірних на поміч у виконанні його нових творів.
Алессандро Гранді помер, разом з сім'єю, у Бергамо у 1630 році, у віці сорока п'яти років від чуми, що поширилась тоді по всій Італії. Смерть настала напевно після 28 червня, оскільки напис на Шостій книзі мотетів на два, три та чотири голоси (Венеція, 1630) датований цим числом.
Музика
Впливи
Поширена думка про те, що Гранді був учнем Джованні Габріелі, не має документального підтвердження, але допустима, оскільки він перебував у Сан Марко саме у останні роки життя славетного венеційського маестро. Молоді композитори, що працювали у колі впливу Габріелі протягом першого десятиріччя XVII століття, фактично утворили школу, до ідей якої Гранді не лишився байдужим.
Також не легко розшифрувати відносини між Гранді та Монтеверді. Багато чого підтверджує, що частина творів Гранді виказує беззаперечний вплив Монтеверді. Дійсно, обидва композитори працювали у географічній близькості понад два десятиліття, часто входячи у контакт з одними й тими ж інституціями, як у випадку з феррарскою Академією Безстрашних (Accademia degli Intrepidi), якій присвятили відповідно першу (1615 рік) та четверту (1603 рік) збірку своїх мадригалів. Їх очевидно випадкове знайомство під час праці одного у Феррарі та іншого у Мантуї між 1597 та 1612 роками, згодом переросло у тісне професійне співробітництво у Венеції. А отже слушно припустити, що саме впливове сусідство Монтеверді стало причиною радикальної стилістичної переміни Гранді, що спостерігається в його творах після переїзду до Венеції у 1617 році. Ця переміна позначається відданням переваги одноголосим мотетам та великою увагою до виразності текстів. У цій перспективі, славетна майстерність Гранді у аріозо бере свій початок у скорботному характері монтевердієвських оперних ламенто; а численні, присутні у працях бергамського періоду, колористичні ефекти (зокрема тремоло смичкових) певно мають зв'язок з монтевердієвськими зразками схвильованого стилю. У будь-якому випадку, думка про те, що Гранді був відкриттям Монтеверді, і що особисто ним був спрямований на венеційську службу, не ґрунтується на документах. У дійсності, на момент свого першого призначення на посаду у Венеції (1604 рік) Гранді вже був знаним та шанованим композитором, а обставини призначення радше свідчать про заінтересованість у ньому капели. Призначення ж на місце віце-капельмейстера Сан Марко у 1620 році, навпаки, безсумнівно було результатом особистої зацікавленості Монтеверді.
Світська музика
Гранді безумовно був одним з найзріліших та цілісніших композиторів початку XVII століття стосовно техніки та виразності. Його світському творчому доробку належать перші в історії музики композиції, що отримали назву кантат. Проте, ці твори, не зважаючі на новину назви, обмежуються поєднанням у особливий тип строфічних варіацій мелодії на однакові повторення баса експресивного стилю інструментованого мадригалу та форми арії, що розвивається у напрямку, наміченому Джуліо Каччіні. Мелодична лінія надзвичайно кантиленна, спирається на правильний малюнок баса є єдиним елементом, що варіюється (переважно у ритмі та орнаментації), орієнтуючись на зміст тексту.
Хоча Гранді й експериментував з екстримальною емоційністю, хроматизмами, орнаментикою та афектацією, у гармонії він не був таким сміливим, як Карло Джезуальдо да Веноза, працював у просторі широкої традиції. Його постійні нововведення пов'язані з написанням монодії у супроводі смичкових та секційної форми, що повторюється лише у інструментів — ідея, що отримає розвиток у ритурнелі.
Сакральна музика
Сакральна творчість Гранді посідає значне місце у історії стилю [en]. Його юнацькі мотети перебувають серед перших зразків свідомого та зрілого використання цієї стилістичної практики, і хоча, з формальної точки зору, вони значною мірою завдячують церковним кантиленам (1610) Джованні Кроче, вже яскраво показують його індивідуальний стиль. Особливо цікавим є поводження з голосом соліста, якому доручаються широкі сольні пасажі, споріднені з присутніми у світських працях, що, таким чином, звільняло його від тогочасного контрапунктичного письма ще тенденційно імітативного.
Навіть у цих творах композитор демонструє велику увагу до інтерпретації змісту тексту, часто вдаючись до виразного використання орнаментики та гармонії. Зовсім не рідким є звернення до хроматизмів, дисонансів та сміливих модуляцій у досить віддалені тональності.
Як вже підкреслювалося, у працях написаних після призначення 1617 року на посаду в базиліці Сан Марко можна спостерігати очевидну трансформацію стилю Гранді спричинену впливом Монтеверді. З цього часу, інструментований мотет (mottetto concertato) (написаний на нелітургічні тексти; головним чином богородичні, агіографічні або уривки з Пісні пісень) набуває явно сольного вигляду, більш драматичної та потужної виражальної сили, що, напевне, пов'язано з співочою віртуозністью солістів капели Сан Марко.
Пізня літургійна творчість Гранді також є важливою для розвитку сакральної музики XVII століття. Праці, що відносяться до неї, зовні написані за канонами подвійного хору у венеційському стилі, але у дійсності використовують контраст, створений протиставленням партій солістів та хору.
Значення творчості
Гранді був одним з найпопулярніших та найвпливовіших композиторів свого часу. Його праці були широко розповсюджені вже за його життя, про їх популярність можна судити з того, що вони у великій кількості публікувались також за межами Італії (Німеччина Нижні країни).
Своїми працями у стилі concertato він справив помітний вплив на багатьох австрійських та німецьких барокових композиторів. зокрема на Генріха Шютца, який мав нагоду познайомитися з ним у 1629 році під час свого другого перебування в Італії. Очевидно до нього мав не абияку шану венеційський видавник а. Вінченті, який продовжував збирати та публікувати багато праць Гранді навіть після його смерті.
Музика Гранді розглядається як ланка між стилем [en], з якого почалась доба бароко, та формою кантати, що мала свою кульмінацію у творах Й. С. Баха.
Твори
- Varie cantate da chiesa (Різні церковні кантати)
- Il primo libro de motetti a due, tre, quattro et otto voci (Перша книга мотетів на два, три, чотири та вісім голосів), Венеція, 1610
- Il secondo libro de motetti a due, tre et quattro voci (Друга книга мотетів на два, три та чотири голоси), Венеція, 1613
- Motetti a cinque voci con le Letanie della B. V., (Мотети на п'ять голосів з літаніями Б. В.), Феррара 1614
- Il terzo libro de motetti a due, tre et quattro voci, con le Letanie della B.V. a cinque voci (Третя книга мотетів на два, три та чотири голоси, з літаніями Б. В. на п'ять голосів), Венеція, 1614
- Madrigali concertati a due, tre et quattro voci (Мадригали з супроводом на два, три та чотири голоси), Венеція, 1615
- Il quarto libro de motetti a due, tre, quattro et sette voci (Четверта книга мотетів на два, три, чотири та шість голосів), Венеція, 1616
- Celesti fiori… Libro quinto' (Небесні квіти… Книга п'ята), концертів на 2, 3 та 4 голоси, Венеція 1619
- Cantade et arie a voce sola (Кантати та арії на сольний голос), Венеція ,1620
- Motetti a cinque voci… con l'aggionta di motetti di diversi auttori (Мотети на п'ять голосів… з доданням мотетів різних авторів), Венеція 1620
- Motetti a voce sola (Мотети на сольний голос), Венеція ,1621
- Motetti a una et due voci con sinfonie d'istromenti (Мотети на один, два та три голоси з інструментною синфонією), Венеція, 1621
- Madrigali concertati a due, tre et quattro voci… Libro secondo (Мадригали із супроводом на два, три та чотири голоси… Книга друга), Венеція, 1622
- Motetti a una, due et quattro voci con sinfonie d'istromenti… Libro secondo (Мотети на один, два та три голоси з інструментною синфонією… Книга друга), Венеція, 1625
- Arie et cantade a doi e tre voci concertate con doi violini ((Арії та кантати на два та три голоси у супроводі двох скрипок), Венеція, 1626
- Cantade et arie a voce sola… Libro terzo (Кантати та арії на сольний голос… Книга третя), Венеція, 1626
- Motetti a una, et due voci con sinfonie di due violini… Libro terzo ((Мотети на один та два голоси зз синфонією для двох скрипок… Книга третя), Венеція 1629
- Salmi brevi a otto voci ((Короткі псалми на вісім голосів), Венеція, 1629
- Cantade et arie a voce sola… Libro quarto (Кантати та арії на сольний голос… Книга четверта), Венеція, 1629
- Messa et salmi concertati a tre voci (Меса та концертні псалми на три голоси), Венеція, 1630
- Raccolta terza… de Messa et salmi… a due, tre et quattro voci (Третя збірка… меси та псалмів… на два, три та чотири голоси), Венеція, 1630
- Il sesto libro de motetti a due, tre et quattro voci (Шоста книга мотетів на два, три та чотири голоси), Венеція, 1630
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118718428 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- Поширена думка про сицилійське походження Гранді, бере свій початок з помилки одного лексикографа XVIII століття, що ґрунтувався на палермському перевиданні (1620) перших п'яти книг мотетів композитора (1610—1619).
- Детальний перелік творів Гранді див. у статті під редакцією J. Roche та R. Miller у The New Grove Dictionary (ed. 2001).
Бібліографія
- The Monteverdi companion, a cura di D. Arnold — N. Fortune, London 1985, pp. 118–121, 185, 216, 224, 236 s.
- La musica sacra in Lombardia nella prima metà del Seicento, a cura di A. Colzani — A. Luppi — M. Padoan, Como 1987, pp. 370, 372, 394
- A. Gabrieli e il suo tempo. Atti del Convegno internazionale, Venezia… 1985, під редакцією F. Degrada, Firenze 1987, pp. 44–215
- Storia della musica, IV, L. Bianconi, Il Seicento, Torino 1991, pp. 97, 127 ss., 152
- The letters of Claudio Monteverdi, a cura di D. Stevens, London 1995, ad indicem
- The New Grove Dict. of music and musicians (ed. 2001), X, pp. 283–287.
Джерела
- Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) — том 58 (2002) [ 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
Посилання
- Alessandro Grandi, O quam tu pulchra es (О як ти прекрасна) — YouTube [ 1 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Alessandro Grandi — Ave maris stella — LIVE — YouTube [ 23 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Алессандро Гранді: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Вільні ноти авторства Алессандро Гранді на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Free scores [ 29 вересня 2010 у Wayback Machine.] на [en]
- MP3 для ознайомлення (лише UA-X)[недоступне посилання з червня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Aless andro Grandi ital Alessandro Grandi abo de Grandi ital de Grandi 1586 jmovirno Ferrara cherven 1630 Bergamo italijskij kompozitor rannogo baroko Buv odnim z najvinahidlivishih najvplivovishih ta najpopulyarnishih kompozitoriv svogo chasu v pivnichnij Italiyi postupavsya lishe Klaudio Monteverdi Pershij vikoristav termin kantata Alessandro Grandiital Alessandro Grandi de Grandi Osnovna informaciyaData narodzhennyaberezen 1590 1 2 Misce narodzhennyaFerraraData smerti1630 1 2 Misce smertiBergamoPrichina smertichumaGromadyanstvo ItaliyaNacionalnistitaliyecProfesiyakompozitor kapelmejsterVchiteliDzhovanni Kroche i Dzhovanni GabrieliZhanrmotet kantata mesa madrigalKolektiviMuzichna kapela Soboru San MarkoSpivpracyaKlaudio MonteverdiBiografiyaAlessandro Grandi narodivsya imovirno u Ferrari u 1586 roci Pershi dokumentalni vidomosti pro Grandi syagayut periodu pislya 1597 roku voni stosuyutsya jogo vstupu yak kantora soprano do Akademiyi della Morte u Ferrari Piznishe data ne vstanovlena vin obijnyav posadu kapelmejstera cogo zakladu Dekret kapeli soboru San Marko u Veneciyi vid 25 lipnya 1604 roku nazivaye visimnadcyatirichnogo Grandi giovane di coro molodshij sluzhbovec horu Zagalnoyu vimogoyu do pretendentiv na taku posadu bulo dosyagnennya dvadcyati rokiv ale Alessandro bulo priznacheno na neyi z oglyadu na jogo vzhe shiroku vidomist yak kantora ta kompozitora Takim chinom dekret daye pidstavu vidnesti jogo narodzhennya do 1586 roku Z cogo viplivaye sho jogo priznachennya na posadu kapelmejstera u ferrarskij akademiyi malo vidbutisya nezadovgo do 1604 roku Prisutnist Grandi u Veneciyi zasvidchena takozh u 1607 roci ce povidomlennya pro simoh giovani di coro mizh yakimi zgaduyetsya i jogo im ya yakih bulo zvilneno zi sluzhbi za nedbalist i piznishe pislya podannya prohannya ponovleno na roboti Persha zvistka pro viddalennya Grandi vid Veneciyi datuyetsya 10 bereznya 1610 roku ce prisvyata na Pershij knizi motetiv na dva tri chotiri p yat ta visim golosiv Veneciya 1610 v yakij vin viyavlyayetsya Kapelmejsterom kapeli Svyatogo Duha u Ferrari Vin keruvav kapeloyu Akademiyi Svyatogo Duha najvazhlivishoyu ferrarskoyu muzichnoyu akademiyeyu togo chasu prinajmni do 20 serpnya 1614 roku Z titulnogo arkusha jogo pershoyi zbirki Koncertnih madrigaliv na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1615 rik viplivaye sho 17 chervnya 1615 roku jogo bulo priznacheno kapelmejsterom Ferrarskogo soboru Ce najvisha muzichna posada yaku misto jomu moglo zaproponuvati pislya rozformuvannya u 1598 roci pridvornoyi kapeli Grandi posidav yiyi do 31 serpnya 1617 roku data jogo priznachennya kantorom kapeli San Marko u Veneciyi 21 serpnya 1618 roku jogo bulo obrano na posadu maestro spivu u gercogskij seminariyi svyatogo Marka de vin zastupiv Dzh Lokatello richna vinagoroda stanovila 50 dukativ 17 listopada 1620 roku vin zastupiv M A Negri na posadi vice kapelmejstera San Marko tobto zastupnika Klaudio Monteverdi dosyagnuvshi richnogo zhaluvannya u 120 dukativ Vidomo sho vin brav uchast u svyatkuvannyah bratstva svyatogo Rokko u 1619 ta u 1624 rokah i mozhna pripustiti shobulo bagato inshih podibnih vipadkiv nadannya nim poslug inshim venecijskim instituciyam oskilki ce vzagali bulo zvichajnim dlya muzikantiv San Marko Venecijska diyalnist Grandi pripinilas u 1627 roci koli cerkva Santa Mariya Madzhore u Bergamo zaproponuvala jomu kerivnictvo svoyeyu kapeloyu oficijno posadu kapelmejstera vin obijnyav 11 bereznya togo zh roku Sered jogo obov yazkiv bulo takozh vikladannya spivu deyakim studentam kolegiyi i same z cogo privodu vin neodnorazovo zvertavsya do kerivnictva z prohannyam pro pidvishennya platni Pributtya Grandi do Bergamo bulo peredusim pov yazane z onovlennyam muzichnogo repertuaru sho tyazhiv do tradicijnosti zoseredzhuvavsya na cori spezzati rozbitih horah prostorovo rozpodilenih grupah spivakiv Matteo Azoli Dzhovanni Kroche Oracio Vekki ta Dzhulio Belli Vin zaminiv zvichni tvori vlasnimi koncertnimi motetami zapochatkovanimi pid chas perebuvannya u Veneciyi ta inshimi kompozitorskimi novaciyami tih rokiv u carini sakralnoyi muziki Shana ta slava sho yih Grandi zumiv zazhiti u Bergamo promovisto zasvidchuyutsya zminami sho yih jomu bulo dozvoleno vnesti do rozkladu zgodoyu na zaluchennya velikoyi kilkosti virnih na pomich u vikonanni jogo novih tvoriv Alessandro Grandi pomer razom z sim yeyu u Bergamo u 1630 roci u vici soroka p yati rokiv vid chumi sho poshirilas todi po vsij Italiyi Smert nastala napevno pislya 28 chervnya oskilki napis na Shostij knizi motetiv na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1630 datovanij cim chislom MuzikaVplivi Poshirena dumka pro te sho Grandi buv uchnem Dzhovanni Gabrieli ne maye dokumentalnogo pidtverdzhennya ale dopustima oskilki vin perebuvav u San Marko same u ostanni roki zhittya slavetnogo venecijskogo maestro Molodi kompozitori sho pracyuvali u koli vplivu Gabrieli protyagom pershogo desyatirichchya XVII stolittya faktichno utvorili shkolu do idej yakoyi Grandi ne lishivsya bajduzhim Takozh ne legko rozshifruvati vidnosini mizh Grandi ta Monteverdi Bagato chogo pidtverdzhuye sho chastina tvoriv Grandi vikazuye bezzaperechnij vpliv Monteverdi Dijsno obidva kompozitori pracyuvali u geografichnij blizkosti ponad dva desyatilittya chasto vhodyachi u kontakt z odnimi j timi zh instituciyami yak u vipadku z ferrarskoyu Akademiyeyu Bezstrashnih Accademia degli Intrepidi yakij prisvyatili vidpovidno pershu 1615 rik ta chetvertu 1603 rik zbirku svoyih madrigaliv Yih ochevidno vipadkove znajomstvo pid chas praci odnogo u Ferrari ta inshogo u Mantuyi mizh 1597 ta 1612 rokami zgodom pereroslo u tisne profesijne spivrobitnictvo u Veneciyi A otzhe slushno pripustiti sho same vplivove susidstvo Monteverdi stalo prichinoyu radikalnoyi stilistichnoyi peremini Grandi sho sposterigayetsya v jogo tvorah pislya pereyizdu do Veneciyi u 1617 roci Cya peremina poznachayetsya viddannyam perevagi odnogolosim motetam ta velikoyu uvagoyu do viraznosti tekstiv U cij perspektivi slavetna majsternist Grandi u ariozo bere svij pochatok u skorbotnomu harakteri monteverdiyevskih opernih lamento a chislenni prisutni u pracyah bergamskogo periodu koloristichni efekti zokrema tremolo smichkovih pevno mayut zv yazok z monteverdiyevskimi zrazkami shvilovanogo stilyu U bud yakomu vipadku dumka pro te sho Grandi buv vidkrittyam Monteverdi i sho osobisto nim buv spryamovanij na venecijsku sluzhbu ne gruntuyetsya na dokumentah U dijsnosti na moment svogo pershogo priznachennya na posadu u Veneciyi 1604 rik Grandi vzhe buv znanim ta shanovanim kompozitorom a obstavini priznachennya radshe svidchat pro zainteresovanist u nomu kapeli Priznachennya zh na misce vice kapelmejstera San Marko u 1620 roci navpaki bezsumnivno bulo rezultatom osobistoyi zacikavlenosti Monteverdi Svitska muzika Grandi bezumovno buv odnim z najzrilishih ta cilisnishih kompozitoriv pochatku XVII stolittya stosovno tehniki ta viraznosti Jogo svitskomu tvorchomu dorobku nalezhat pershi v istoriyi muziki kompoziciyi sho otrimali nazvu kantat Prote ci tvori ne zvazhayuchi na novinu nazvi obmezhuyutsya poyednannyam u osoblivij tip strofichnih variacij melodiyi na odnakovi povtorennya basa ekspresivnogo stilyu instrumentovanogo madrigalu ta formi ariyi sho rozvivayetsya u napryamku namichenomu Dzhulio Kachchini Melodichna liniya nadzvichajno kantilenna spirayetsya na pravilnij malyunok basa ye yedinim elementom sho variyuyetsya perevazhno u ritmi ta ornamentaciyi oriyentuyuchis na zmist tekstu Hocha Grandi j eksperimentuvav z ekstrimalnoyu emocijnistyu hromatizmami ornamentikoyu ta afektaciyeyu u garmoniyi vin ne buv takim smilivim yak Karlo Dzhezualdo da Venoza pracyuvav u prostori shirokoyi tradiciyi Jogo postijni novovvedennya pov yazani z napisannyam monodiyi u suprovodi smichkovih ta sekcijnoyi formi sho povtoryuyetsya lishe u instrumentiv ideya sho otrimaye rozvitok u riturneli Sakralna muzika Sakralna tvorchist Grandi posidaye znachne misce u istoriyi stilyu en Jogo yunacki moteti perebuvayut sered pershih zrazkiv svidomogo ta zrilogo vikoristannya ciyeyi stilistichnoyi praktiki i hocha z formalnoyi tochki zoru voni znachnoyu miroyu zavdyachuyut cerkovnim kantilenam 1610 Dzhovanni Kroche vzhe yaskravo pokazuyut jogo individualnij stil Osoblivo cikavim ye povodzhennya z golosom solista yakomu doruchayutsya shiroki solni pasazhi sporidneni z prisutnimi u svitskih pracyah sho takim chinom zvilnyalo jogo vid togochasnogo kontrapunktichnogo pisma she tendencijno imitativnogo Navit u cih tvorah kompozitor demonstruye veliku uvagu do interpretaciyi zmistu tekstu chasto vdayuchis do viraznogo vikoristannya ornamentiki ta garmoniyi Zovsim ne ridkim ye zvernennya do hromatizmiv disonansiv ta smilivih modulyacij u dosit viddaleni tonalnosti Yak vzhe pidkreslyuvalosya u pracyah napisanih pislya priznachennya 1617 roku na posadu v bazilici San Marko mozhna sposterigati ochevidnu transformaciyu stilyu Grandi sprichinenu vplivom Monteverdi Z cogo chasu instrumentovanij motet mottetto concertato napisanij na neliturgichni teksti golovnim chinom bogorodichni agiografichni abo urivki z Pisni pisen nabuvaye yavno solnogo viglyadu bilsh dramatichnoyi ta potuzhnoyi virazhalnoyi sili sho napevne pov yazano z spivochoyu virtuoznistyu solistiv kapeli San Marko Piznya liturgijna tvorchist Grandi takozh ye vazhlivoyu dlya rozvitku sakralnoyi muziki XVII stolittya Praci sho vidnosyatsya do neyi zovni napisani za kanonami podvijnogo horu u venecijskomu stili ale u dijsnosti vikoristovuyut kontrast stvorenij protistavlennyam partij solistiv ta horu Znachennya tvorchosti Grandi buv odnim z najpopulyarnishih ta najvplivovishih kompozitoriv svogo chasu Jogo praci buli shiroko rozpovsyudzheni vzhe za jogo zhittya pro yih populyarnist mozhna suditi z togo sho voni u velikij kilkosti publikuvalis takozh za mezhami Italiyi Nimechchina Nizhni krayini Svoyimi pracyami u stili concertato vin spraviv pomitnij vpliv na bagatoh avstrijskih ta nimeckih barokovih kompozitoriv zokrema na Genriha Shyutca yakij mav nagodu poznajomitisya z nim u 1629 roci pid chas svogo drugogo perebuvannya v Italiyi Ochevidno do nogo mav ne abiyaku shanu venecijskij vidavnik a Vinchenti yakij prodovzhuvav zbirati ta publikuvati bagato prac Grandi navit pislya jogo smerti Muzika Grandi rozglyadayetsya yak lanka mizh stilem en z yakogo pochalas doba baroko ta formoyu kantati sho mala svoyu kulminaciyu u tvorah J S Baha TvoriVarie cantate da chiesa Rizni cerkovni kantati Il primo libro de motetti a due tre quattro et otto voci Persha kniga motetiv na dva tri chotiri ta visim golosiv Veneciya 1610 Il secondo libro de motetti a due tre et quattro voci Druga kniga motetiv na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1613 Motetti a cinque voci con le Letanie della B V Moteti na p yat golosiv z litaniyami B V Ferrara 1614 Il terzo libro de motetti a due tre et quattro voci con le Letanie della B V a cinque voci Tretya kniga motetiv na dva tri ta chotiri golosi z litaniyami B V na p yat golosiv Veneciya 1614 Madrigali concertati a due tre et quattro voci Madrigali z suprovodom na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1615 Il quarto libro de motetti a due tre quattro et sette voci Chetverta kniga motetiv na dva tri chotiri ta shist golosiv Veneciya 1616 Celesti fiori Libro quinto Nebesni kviti Kniga p yata koncertiv na 2 3 ta 4 golosi Veneciya 1619 Cantade et arie a voce sola Kantati ta ariyi na solnij golos Veneciya 1620 Motetti a cinque voci con l aggionta di motetti di diversi auttori Moteti na p yat golosiv z dodannyam motetiv riznih avtoriv Veneciya 1620 Motetti a voce sola Moteti na solnij golos Veneciya 1621 Motetti a una et due voci con sinfonie d istromenti Moteti na odin dva ta tri golosi z instrumentnoyu sinfoniyeyu Veneciya 1621 Madrigali concertati a due tre et quattro voci Libro secondo Madrigali iz suprovodom na dva tri ta chotiri golosi Kniga druga Veneciya 1622 Motetti a una due et quattro voci con sinfonie d istromenti Libro secondo Moteti na odin dva ta tri golosi z instrumentnoyu sinfoniyeyu Kniga druga Veneciya 1625 Arie et cantade a doi e tre voci concertate con doi violini Ariyi ta kantati na dva ta tri golosi u suprovodi dvoh skripok Veneciya 1626 Cantade et arie a voce sola Libro terzo Kantati ta ariyi na solnij golos Kniga tretya Veneciya 1626 Motetti a una et due voci con sinfonie di due violini Libro terzo Moteti na odin ta dva golosi zz sinfoniyeyu dlya dvoh skripok Kniga tretya Veneciya 1629 Salmi brevi a otto voci Korotki psalmi na visim golosiv Veneciya 1629 Cantade et arie a voce sola Libro quarto Kantati ta ariyi na solnij golos Kniga chetverta Veneciya 1629 Messa et salmi concertati a tre voci Mesa ta koncertni psalmi na tri golosi Veneciya 1630 Raccolta terza de Messa et salmi a due tre et quattro voci Tretya zbirka mesi ta psalmiv na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1630 Il sesto libro de motetti a due tre et quattro voci Shosta kniga motetiv na dva tri ta chotiri golosi Veneciya 1630PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118718428 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 Poshirena dumka pro sicilijske pohodzhennya Grandi bere svij pochatok z pomilki odnogo leksikografa XVIII stolittya sho gruntuvavsya na palermskomu perevidanni 1620 pershih p yati knig motetiv kompozitora 1610 1619 Detalnij perelik tvoriv Grandi div u statti pid redakciyeyu J Roche ta R Miller u The New Grove Dictionary ed 2001 BibliografiyaThe Monteverdi companion a cura di D Arnold N Fortune London 1985 pp 118 121 185 216 224 236 s La musica sacra in Lombardia nella prima meta del Seicento a cura di A Colzani A Luppi M Padoan Como 1987 pp 370 372 394 A Gabrieli e il suo tempo Atti del Convegno internazionale Venezia 1985 pid redakciyeyu F Degrada Firenze 1987 pp 44 215 Storia della musica IV L Bianconi Il Seicento Torino 1991 pp 97 127 ss 152 The letters of Claudio Monteverdi a cura di D Stevens London 1995 ad indicem The New Grove Dict of music and musicians ed 2001 X pp 283 287 DzherelaBiografichnij Slovnik Italijciv Dizionario Biografico degli Italiani tom 58 2002 3 zhovtnya 2016 u Wayback Machine ital PosilannyaAlessandro Grandi O quam tu pulchra es O yak ti prekrasna YouTube 1 sichnya 2021 u Wayback Machine Alessandro Grandi Ave maris stella LIVE YouTube 23 veresnya 2016 u Wayback Machine Alessandro Grandi noti na sajti ChoralWiki angl Vilni noti avtorstva Alessandro Grandi na sajti International Music Score Library Project IMSLP Free scores 29 veresnya 2010 u Wayback Machine na en MP3 dlya oznajomlennya lishe UA X nedostupne posilannya z chervnya 2019