Алессандро Аллорі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аллорі.

Алессандро Аллорі (італ. Alessandro Allori; 31 травня 1535 — 22 вересня 1607) — італійський художник Флорентійської школи, представник маньєризму.

Алессандро Аллорі
Народження	31 травня 1535^[1]^[2]^[…] Флоренція, Флорентійське герцогство^[4]^[5]^[6]
Смерть	22 вересня 1607(1607-09-22)^[7]^[8]^[…] (72 роки)
	Флоренція, Італія^[10]^[4]^[…]
Країна	Флорентійське герцогство  Велике герцогство Тосканське
Жанр	^d^[4], сакральне мистецтво^[4] і алегорія^[d]^[4]
Діяльність	художник, fresco painter, дизайнер, письменник
Напрямок	маньєризм^[4]
Роки творчості	1552^[11] — 1607^[11]
Вчитель	Бронзіно
Відомі учні	Крістофано Аллорі, Лодовіко Чіголі, ^d, ^d, ^d і ^d
Член	^d
Твори	^d, ^d і ^d
Діти	Крістофано Аллорі^[10]
Роботи в колекції	Штедель, ^d, Музей Прадо, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Музей Маєра ван дер Берга, ^d, ^d, Національний музей старовинного мистецтва, Королівський замок на Вавелі, ^d, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей Фіцвільяма, Берлінська картинна галерея, Художній музей Північної Кароліни, Музей Фабра, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Королівські музеї витончених мистецтв^[12], Галерея Уффіці, Палаццо Пітті, Гарвардський художній музей, Музей Конде, Художній музей Фогга^[d], ^d, ^d, Галерея Уффіці^[d], ^d, ^d, Національна галерея, Національний музей Кардіффа, ^d, Ашмолеан музей, ^d, Галерея Сабауда, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[13], Собор Санта-Марія Новелла, Палаццо Веккйо, Галерея Борґезе, ^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, ^d, Музей срібла, ^d, ^d і Художня галерея і музей Келвінгроув
Алессандро Аллорі у Вікісховищі

Життєпис

Народився 31 травня 1535 року у Флоренції. Його батько, зброяр Крістофано ді Лоренцо, помер, коли Аллорі було лише п'ять років. Друг сім'ї живописець Аньоло Бронзіно став опікуном хлопчика. Аллорі пізніше включив прізвище Бронзіно в своє власне, це підтверджується в написі на першій з його картин: «Алессандро Аллорі, вихованець Аньйоло Бронзіно, зробив це в році 1552». Основи знання з живопису Алессандро отримав у свого опікуна, ставши його улюбленим учнем.

У 1554 році вирушив разом із братом Себастьяном до Риму. Тут познайомився з фресками і картинами Мікеланджело, Рафаеля, Андреа дель Сарто, Бартоломео, Леонардо да Вінчі, Понтормо додало до вишуканої манери живопису Аллорі безсумнівний вплив великого майстра. Тут малює свій автопортрет і портрет Гортензії де Барді. У 1560 році художник повернувся на батьківщину у Флоренцію, де незабаром Аллорі став одним з основних живописців для владущої родини Медічі.

У 1563 році став членом Академії мистецтв. Коли Мікеланджело Буонарроті помер у 1564 році, Алессандро Аллорі готував художнє оформлення до його похорону. Від 1574 року стає офіційним художником великого герцога Франческо I.

Протягом творчого життя у Аллорі було багато співробітників та учнів, зокрема його син Крістофано. Майстерня родини Аллорі була досить шанованою. У середині 1570-х років Аллорі був призначений директором флорентійської фабрики гобелена.

Помер Алессандро Аллорі 22 вересня 1607 року.

Творчість

Першою відомою роботою Аллорі був запрестольний образ, написаний в 1560 році для каплиці святий Аннуціати, частина вівтаря про Страшний суд, в якому помітно вплив Мікеланджело.

У 1565 році отримав замовлення від Козімо I Медічі на художнє оформлення весілля свого сина Франческо. Мистецтво художника Алессандро Аллорі було тісно переплетене з замовленнями, які отримувала майстерня Бронзіно, але творча спадщина Аллорі має власне зібрання творів. До найкращих робіт живописця відносять картини: «Чудо святого Петра, що йде по воді» (1596 рік, Галерея Уффіці, Флоренція), «Зняття з хреста» (1590-ті роки, Музей Прадо, Мадрид), «Два янголи у тіла Христа» (бл. 1600 року, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт), «Алегорія людського життя» (1570—1590 роки, Галерея Уффіці, Флоренція), «Сусанна і старці» (Музей Магнін, Діжон); «Венера і Купідон» (1570-ті роки, Музей Фабра, Монпельє).

Аллорі співпрацював з художником-маньєристом і історіографом Джорджо Вазарі. Разом з ним з 1570 року та Бронзіно працював над замовленням великого герцога, розписуючи Студіоло Франческо в Палаццо Веккіо. Аллорі в Палаццо Веккіо закінчив роботи Бронзіно і самостійно створив чудову мальовничу композицію, названу «Ловля перлів». Останню вважають шедевром живопису маньєризму. Тут Алессандро Аллорі комбінує в полотні оголені фігури: могутні і рельєфні, як на фресках Мікеланджело, зі стрункими і витонченими, як на картинах Бронзіно.

Живопис художника, на картинах якого зображені оголені міфологічні герої в різних складних і неймовірних позах, типова для флорентійського маньєризму останньої чверті XVI століття, впливав на художній стиль Тоскани протягом майже 50 років після смерті живописця. Аллорі став одним з останніх відомих живописців маньєризму, період якого закінчився разом з його смертю.

Художник, крім своїх картин на міфологічні та релігійні теми, був чудовим портретистом. В Оксфордському музеї зберігається низка портретів пензля Алессандро.

Вибрані твори

Алессандро Аллорі. Плафон купола каплиці Гадді.

• Алессандро Аллорі. «Ходіння по водах».
• Алессандро Аллорі. «Благовіщення».
• Сад Гесперід. Салон папи римського Лева Х, вілла Поджо а Кайяно.
• Алессандро Аллорі. Палаццо Пітті, фреска «Лоджія Фердинандо і Медічі».
• Алессандро Аллорі. «Портрет Франческо І де Медічі», 1560 р. Музей Маєра ван дер Берга, Антверпен.

Див. також

• Чінквеченто
• Маньєризм
• Парадний портрет

Примітки

1. https://books.google.es/books?hl=ca&id=dgLWAAAAMAAJ&dq=isbn%3A+8842202797&focus=searchwithinvolume&q=1535 — С. 33. —
2. https://www.museionline.info/pittori/alessandro-allori
3. Becherucci M. L. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 2. — P. 560.
   d:Track:Q1128537
4. http://vocab.getty.edu/page/ulan/500027631
5. https://rkd.nl/explore/artists/1257
6. https://en.isabart.org/person/28851
7. Alessandro Allori — OUP, 2006. —
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
8. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
9. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
   d:Track:Q2629164
10. Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
    d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
11. RKDartists
    d:Track:Q17299517
12. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/allori-alessandro-1
13. колекція Бойманса онлайн — 2010.
    d:Track:Q38707107

Джерела

• Antonio Paolucci (commissaire de l'exposition), Miroir du Temps: Chefs-d'oeuvre des musées de Florence, Silvana Editoriale et Musée des Beaux-Arts de Rouen,‎ 2006 (OCLC 496465908). — p. 143. (італ.)
• R. P. Ciardi Alessandro Allori. — Lipsia, 1985. (італ.)

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Аллорі