Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Венеційська Албанія або Албанія Вене та італ Albania Veneta назва володіння Венеційської республіки у південній частині

Албанія Венетська

Албанія Венетська

Венеційська Албанія або «Албанія-Вене́та» (італ. Albania Veneta) — назва володіння Венеційської республіки у південній частині Далмації, яка існувала з 1420 до 1797. Охоплювало узбережжя сучасної Чорногорії і тимчасово — північні райони сучасної Албанії. Останні до 1571 року аж по місто Бар відійшли під контроль Османської імперії.

image
Венеційська Албанія в 1560 (рожевим кольором на південь від республіки Рагуза довкола Которської затоки)

Назва і географія

Венеція використовувала термін «Венеційська Албанія» для своїх володінь в прибережній Албанії, які простягалися від південних кордонів Республіки Рагуза до Дураццо. Назва Венеційська Албанія використовувалось для розрізнення території Албанії під владою Венеції від території Албанії під владою Османської імперії, яка приблизно відповідала території сучасної держави Албанія. Початково найважливіші території венеційських володінь в регіоні були зосереджені переважно на території сучасної північної Албанії (зокрема навколо Дураццо, Алессіо, Скутарі та Дривасто) але до 1571 року підконтрольна Венеції територія скоротилась до невеличкого володіння вздовж Чорногорського примор'я і навколо Которської затоки. З 1420 по 1797 рік ця територія міцно перебувала в руках Серенісіми і протягом кількох століть була оплотом проти експансіоністських цілей Османської імперії.

image
Венеційський анклав Каттаро (Венеційська Албанія) в 1789 році

Венеційські володіння простягалися переважно не більше ніж на 20 км вглиб материка від узбережжя Адріатичного моря. Спочатку Венеційська Албанія межувала на півночі з Республікою Рагуза, але в 1699 році Рагуза, побоюючись зазіхань зі сторони Венеційської республіки, добровільно передала Османській імперії дуже вузьку смугу території, яка поєднувала османську Боснію з морем поблизу Суторини, таким чином відділивши свою територію від території Венеційської Албанії і зробивши останню повноцінним ексклавом серед османських територій. У період між захопленням Скутарі у 1479 році і захопленням Ульциня і Бара у 1571 році, усі венеційські володіння на території сучасної Албанії були втрачені.

Внаслідок османських завоювань Скутарі (Шкодер), Дривасто (Дришт) і Алессіо (Лежа) в 1478—1479 роках, Дураццо (Дурреса) в 1502 році, Дульчіньо (Ульцинь) і Антіварі (Бар) у 1571 році, після 1573 року південна межа Венеційської Албанії перемістилася на північ до села Куфін (що албанською означає кордон) поблизу Будви.

Відтоді територія Венеційської Албанії була зосереджена довкола Которської затоки і включала сучасні міста Котор, Рисан, Пераст, Тиват, Херцег-Нові, Будва і Сутоморе.

Історія

image
Внеційські володіння в Албанії в 1448 році

Створення венеційського володіння в Албанії

Венеція мала час-від-часу владу над невеликими південно-далматинськими поселеннями з X століття, але до 1420 року не мала повного контролю.

Починаючи з Дураццо (1392) і Скутарі (1396), протягом наступних 50 років венеційці заволоділи всіма прибережними містами до Которської затоки: Каттаро, Рісано, Перасто і Теодо (1420/21), Будуа (1442) , Дульчіньо, Сан-Стефано, Антиварі із Спіцою і Кастелластуа та Алессіо (1443). Іноді венеційцям належали також місця всередині країни, такі як Скадарське озеро, Дривастум або замок Круя.

У 1393 році князь Зети Джурадж II Балшич, заради свого звільнення з османського полону визнав над собою сюзеренітет Османської імперії і передав османам свої міста Дривастум, Светі-Срдж і Скутарі. Однак після виходу на волю, Джурадж за допомогою венеційців відвоював міста, які він здав османам лише кілька місяців тому. У 1395 році, усвідомлюючи, що він не зможе самостійно опиратись нападу Османської імперії, він передав Дривастум, Светі-Срдж і Скутарі Венеційській республіці в обмін на сплату 1000 дукатів на рік.

Перед загрозою вторгнення Османської імперії, в 1420 році народ Которської республіки відповідно до рішення Великої міської ради (лат. Consilium maius) добровільно перейшов під управління та захист Венеційської республіки. В цьому ж році під Венеційське правління потрапила Будуа (Будва).

image
Територія Венеційської Албанії на карті сучасної Чорногорі (червоним). Червоними рисками показана територія (Ульцинь і Бар), втрачена венеційцями після 1573 року

На початку XV століття підконтрольні Венеції території включали землі від сучасної прибережної Чорногорії до Дурреса  в Північній Албанії. Венеційці швидко асимілювали місцеве населення, що розмовляло на спорідненій з італійською далматинській мові. Коли османи почали завойовувати Балкани в XV столітті у Венеційській Албанії значно зросла кількість слов'янського християнського населення, яке втікало від османів. Згідно з Оскаром Ранді в його книзі Dalmazia etnica, incontri e fusioni, до кінця XVII століття романське населення історичної Венеційської Албанії було вже в меншості.

З 1418 року володіннєм керували венеційський граф і капітан, з 1420 року ним управляла Венеційська республіка через спеціальний орган під назвою Бокче ді Каттаро, і лише в 1687 році воно стало автономною адміністративною одиницею під керівництвом генерального та ординарного суперінтенданта Далмації та Албанії, зі штаб-квартирою в Зарі.

Територіальні втрати

Вже в 1479 році, в результаті Першої османсько-венеційської війни (1463—1479), крім захоплених під час війни османами Авлони (Вльори), Дривасто (Дришт) і Алессіо (Лежа), Венеція вимушена була також передати османам Скутарі (Шкодер), який на момент підписання мирної угоди ще утримувався венеційсько-албанською залогою, хоча вже багато місяців знаходився в османській облозі. Таким чином Дураццо (Дуррес) став ексклавом в далекому османському тилу і в 1502 році, під час Другої османсько-венеційсської війни, також був захоплений османами.

В 1571 році, під час Четвертої османсько-венеційської війни (так званої «Кіпрської війни» (1570—1573)), османи захопили також Дульчіньо (Ульцинь) і Антіварі (Бар) і згідно мирної угоди 1573 року, південна межа Венеційської Албанії перемістилася на північ до села Куфін (що албанською означає кордон) поблизу Будви.

В 1699 році, за рішенням Карловицького конгресу після порази Османської імперії у війні зі Священною лігою, під владу Венеції перейшла більша частина прибережної Далмації. Таким чином, Республіка Рагуза опинилась оточеною з півдня і півночі венеційськими територіями — з півночі Венеційською Далмацією, а з півдня — Венеційською Албанією. Відтак, побоюючись можливої агресії зі сторони Венеції, на цьому ж конгресі Рагузька республіка добровільно віддала османам дві невеличкі ділянки землі, що з'єднували османську Боснію з морем на півночі і на півдні республіки і, відповідно, відокремлювали Венеційську Албанію і Венеційську Далмацію від території Рагузької республіки. Таким чином Венеційська Албанія з Каттаро (Котор) і Будуа (Будва) залишалась анклавом, оточеним з усіх сторін територією Османської імперії.

Після ліквідації Венеційської республіки

Після завоювання Венеційської республіки в 1797 Першою Французькою імперією, територіальна належність Венеційської Албанії змінилася багато разів: у 1805 році вона була приєднана до наполеонівського Королівства Італія, а потім в 1809 стала частиною французьких Іллірійських провінцій і, нарешті, в 1815 році була передана під контроль Габсбурзької Далмації в складі Австрійської імперії.

У 1878 році (на Берлінському конгресі) до цієї території були додані ще 40 км² довкола Сутоморе.

Галерея

  • image
    Собор Святого Трифона в Которі
  • image
    Церква в Перасті з типовою венеційською дзвіницею
  • image
    Листівка з зображенням венеційської архітектури в місті Пераст в 1900 р.
  • image
    Давній Котор
  • image
    Венеційські стіни Котора
  • image
    Давній Пераст
  • image
    Римська мозаїка в Рисані
  • image
    Давня венеційська церква в Которі

Посилання

  1. Cecchetti, Bartolomeo. Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell'Albania. pag. 978—983
  2. Paulucci, Luigi. Le Bocche di Cattaro nel 1810. pag. 24
  3. Cecchetti, Bartolomeo. Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell'Albania. pp. 978—983.
  4. Randi, Oscar. Dalmazia etnica, incontri e fusioni. pag. 37-38
  5. Sumrada, Janez. Napoleon na Jadranu / Napoleon dans l'Adriatique.pag. 159

Джерела

  • Bartl, Peter. Le picciole Indie dei Veneziani. Zur Stellung Albaniens in den Handelsbeziehungen zwischen der Balkan- und der Appenninenhalbinsel. In: Münchner Zeitschrift für Balkankunde 4 (1981—1982) 1-10.
  • Bartl, Peter. Der venezianische Türkenkrieg im Jahre 1690 nach den Briefen des päpstlichen Offiziers Guido Bonaventura. In: Südost-Forschungen 26 (1967) 88-101.
  • Bartoli, Matteo. Le parlate italiane della Venezia Giulia e della Dalmazia. Tipografia italo-orientale. Grottaferrata 1919.
  • Cecchetti, Bartolomeo. Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell'Albania. In: Atti del Regio Istituto veneto di scienze, lettere ed arti. Bd. 3, Seria 4, S. 978—998. 1874.
  • De Brodmann, Giuseppe. Memorie politico-economiche della citta e territorio di Trieste, della penisola d'Istria, della Dalmazia fu Veneta, di Ragusi e dell'Albania, ora congiunti all'Austriaco Impero. Venezia 1821.
  • De Castro, Diego. Dalmazia, popolazione e composizione etnica. Cenno storico sul rapporto etnico tra Italiani e Slavi nella Dalmazia. ISPI 1978.
  • Durant, Will. The Renaissance. MJK Books. New York, 1981.
  • Gelcich, Giuseppe. Memorie storiche sulle bocche di Cattaro. Zara 1880.
  • Martin, John Jeffries. Venice Reconsidered. The History and Civilization of an Italian City-State, 1297—1797. Johns Hopkins UP. New York, 2002.
  • Norwich, John Julius. A History of Venice. Vintage Books. New York, 1989.
  • Paulucci, Luigi. Le Bocche di Cattaro nel 1810 Edizioni Italo Svevo.Trieste, 2005.
  • Randi, Oscar. Dalmazia etnica, incontri e fusioni. Tipografie venete. Venezia 1990.
  • Scaglioni Marzio. La presenza italiana in Dalmazia 1866—1943 Histria ed. Trieste,2000.
  • Schmitt, Oliver. Das venezianische Albanien (1392—1479). (=Südosteuropäische Arbeiten. 110). München 2001.
  • Sumrada, Janez. Napoleon na Jadranu / Napoleon dans l'Adriatique. Zalozba Annales. Koper, 2006.
  • Tagliavini, Carlo. Le origini delle lingue neolatine. Patron Ed. Bologna 1982.
  • Trogrli, Marko. Školstvo u Dalmaciji za francuske uprave/The french school system in French Dalmatia. Knjižnica Annales Majora. Koper, 2006.
  • The struggle between Venice and the Ottoman empire for the «Albania veneta» in the sixteenth century (italian) [ 5 березня 2009 у Wayback Machine.]
  • Cattaro (Kotor) and the Montenegro's Venetian speaking area (italian) [Архівовано 4 грудня 2005 у Archive.is]
  • UNESCO: Natural and Culturo-Historical Region of Kotor (Cattaro) [ 23 вересня 2016 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Venecijska Albaniya abo Albaniya Vene ta ital Albania Veneta nazva volodinnya Venecijskoyi respubliki u pivdennij chastini Dalmaciyi yaka isnuvala z 1420 do 1797 Ohoplyuvalo uzberezhzhya suchasnoyi Chornogoriyi i timchasovo pivnichni rajoni suchasnoyi Albaniyi Ostanni do 1571 roku azh po misto Bar vidijshli pid kontrol Osmanskoyi imperiyi Venecijska Albaniya v 1560 rozhevim kolorom na pivden vid respubliki Raguza dovkola Kotorskoyi zatoki Nazva i geografiyaVeneciya vikoristovuvala termin Venecijska Albaniya dlya svoyih volodin v priberezhnij Albaniyi yaki prostyagalisya vid pivdennih kordoniv Respubliki Raguza do Duracco Nazva Venecijska Albaniya vikoristovuvalos dlya rozriznennya teritoriyi Albaniyi pid vladoyu Veneciyi vid teritoriyi Albaniyi pid vladoyu Osmanskoyi imperiyi yaka priblizno vidpovidala teritoriyi suchasnoyi derzhavi Albaniya Pochatkovo najvazhlivishi teritoriyi venecijskih volodin v regioni buli zoseredzheni perevazhno na teritoriyi suchasnoyi pivnichnoyi Albaniyi zokrema navkolo Duracco Alessio Skutari ta Drivasto ale do 1571 roku pidkontrolna Veneciyi teritoriya skorotilas do nevelichkogo volodinnya vzdovzh Chornogorskogo primor ya i navkolo Kotorskoyi zatoki Z 1420 po 1797 rik cya teritoriya micno perebuvala v rukah Serenisimi i protyagom kilkoh stolit bula oplotom proti ekspansionistskih cilej Osmanskoyi imperiyi Venecijskij anklav Kattaro Venecijska Albaniya v 1789 roci Venecijski volodinnya prostyagalisya perevazhno ne bilshe nizh na 20 km vglib materika vid uzberezhzhya Adriatichnogo morya Spochatku Venecijska Albaniya mezhuvala na pivnochi z Respublikoyu Raguza ale v 1699 roci Raguza poboyuyuchis zazihan zi storoni Venecijskoyi respubliki dobrovilno peredala Osmanskij imperiyi duzhe vuzku smugu teritoriyi yaka poyednuvala osmansku Bosniyu z morem poblizu Sutorini takim chinom viddilivshi svoyu teritoriyu vid teritoriyi Venecijskoyi Albaniyi i zrobivshi ostannyu povnocinnim eksklavom sered osmanskih teritorij U period mizh zahoplennyam Skutari u 1479 roci i zahoplennyam Ulcinya i Bara u 1571 roci usi venecijski volodinnya na teritoriyi suchasnoyi Albaniyi buli vtracheni Vnaslidok osmanskih zavoyuvan Skutari Shkoder Drivasto Drisht i Alessio Lezha v 1478 1479 rokah Duracco Durresa v 1502 roci Dulchino Ulcin i Antivari Bar u 1571 roci pislya 1573 roku pivdenna mezha Venecijskoyi Albaniyi peremistilasya na pivnich do sela Kufin sho albanskoyu oznachaye kordon poblizu Budvi Vidtodi teritoriya Venecijskoyi Albaniyi bula zoseredzhena dovkola Kotorskoyi zatoki i vklyuchala suchasni mista Kotor Risan Perast Tivat Herceg Novi Budva i Sutomore IstoriyaVnecijski volodinnya v Albaniyi v 1448 rociStvorennya venecijskogo volodinnya v Albaniyi Veneciya mala chas vid chasu vladu nad nevelikimi pivdenno dalmatinskimi poselennyami z X stolittya ale do 1420 roku ne mala povnogo kontrolyu Pochinayuchi z Duracco 1392 i Skutari 1396 protyagom nastupnih 50 rokiv venecijci zavolodili vsima priberezhnimi mistami do Kotorskoyi zatoki Kattaro Risano Perasto i Teodo 1420 21 Budua 1442 Dulchino San Stefano Antivari iz Spicoyu i Kastellastua ta Alessio 1443 Inodi venecijcyam nalezhali takozh miscya vseredini krayini taki yak Skadarske ozero Drivastum abo zamok Kruya U 1393 roci knyaz Zeti Dzhuradzh II Balshich zaradi svogo zvilnennya z osmanskogo polonu viznav nad soboyu syuzerenitet Osmanskoyi imperiyi i peredav osmanam svoyi mista Drivastum Sveti Srdzh i Skutari Odnak pislya vihodu na volyu Dzhuradzh za dopomogoyu venecijciv vidvoyuvav mista yaki vin zdav osmanam lishe kilka misyaciv tomu U 1395 roci usvidomlyuyuchi sho vin ne zmozhe samostijno opiratis napadu Osmanskoyi imperiyi vin peredav Drivastum Sveti Srdzh i Skutari Venecijskij respublici v obmin na splatu 1000 dukativ na rik Pered zagrozoyu vtorgnennya Osmanskoyi imperiyi v 1420 roci narod Kotorskoyi respubliki vidpovidno do rishennya Velikoyi miskoyi radi lat Consilium maius dobrovilno perejshov pid upravlinnya ta zahist Venecijskoyi respubliki V comu zh roci pid Venecijske pravlinnya potrapila Budua Budva Teritoriya Venecijskoyi Albaniyi na karti suchasnoyi Chornogori chervonim Chervonimi riskami pokazana teritoriya Ulcin i Bar vtrachena venecijcyami pislya 1573 roku Na pochatku XV stolittya pidkontrolni Veneciyi teritoriyi vklyuchali zemli vid suchasnoyi priberezhnoyi Chornogoriyi do Durresa v Pivnichnij Albaniyi Venecijci shvidko asimilyuvali misceve naselennya sho rozmovlyalo na sporidnenij z italijskoyu dalmatinskij movi Koli osmani pochali zavojovuvati Balkani v XV stolitti u Venecijskij Albaniyi znachno zrosla kilkist slov yanskogo hristiyanskogo naselennya yake vtikalo vid osmaniv Zgidno z Oskarom Randi v jogo knizi Dalmazia etnica incontri e fusioni do kincya XVII stolittya romanske naselennya istorichnoyi Venecijskoyi Albaniyi bulo vzhe v menshosti Z 1418 roku volodinnyem keruvali venecijskij graf i kapitan z 1420 roku nim upravlyala Venecijska respublika cherez specialnij organ pid nazvoyu Bokche di Kattaro i lishe v 1687 roci vono stalo avtonomnoyu administrativnoyu odiniceyu pid kerivnictvom generalnogo ta ordinarnogo superintendanta Dalmaciyi ta Albaniyi zi shtab kvartiroyu v Zari Teritorialni vtrati Vzhe v 1479 roci v rezultati Pershoyi osmansko venecijskoyi vijni 1463 1479 krim zahoplenih pid chas vijni osmanami Avloni Vlori Drivasto Drisht i Alessio Lezha Veneciya vimushena bula takozh peredati osmanam Skutari Shkoder yakij na moment pidpisannya mirnoyi ugodi she utrimuvavsya venecijsko albanskoyu zalogoyu hocha vzhe bagato misyaciv znahodivsya v osmanskij oblozi Takim chinom Duracco Durres stav eksklavom v dalekomu osmanskomu tilu i v 1502 roci pid chas Drugoyi osmansko venecijsskoyi vijni takozh buv zahoplenij osmanami V 1571 roci pid chas Chetvertoyi osmansko venecijskoyi vijni tak zvanoyi Kiprskoyi vijni 1570 1573 osmani zahopili takozh Dulchino Ulcin i Antivari Bar i zgidno mirnoyi ugodi 1573 roku pivdenna mezha Venecijskoyi Albaniyi peremistilasya na pivnich do sela Kufin sho albanskoyu oznachaye kordon poblizu Budvi V 1699 roci za rishennyam Karlovickogo kongresu pislya porazi Osmanskoyi imperiyi u vijni zi Svyashennoyu ligoyu pid vladu Veneciyi perejshla bilsha chastina priberezhnoyi Dalmaciyi Takim chinom Respublika Raguza opinilas otochenoyu z pivdnya i pivnochi venecijskimi teritoriyami z pivnochi Venecijskoyu Dalmaciyeyu a z pivdnya Venecijskoyu Albaniyeyu Vidtak poboyuyuchis mozhlivoyi agresiyi zi storoni Veneciyi na comu zh kongresi Raguzka respublika dobrovilno viddala osmanam dvi nevelichki dilyanki zemli sho z yednuvali osmansku Bosniyu z morem na pivnochi i na pivdni respubliki i vidpovidno vidokremlyuvali Venecijsku Albaniyu i Venecijsku Dalmaciyu vid teritoriyi Raguzkoyi respubliki Takim chinom Venecijska Albaniya z Kattaro Kotor i Budua Budva zalishalas anklavom otochenim z usih storin teritoriyeyu Osmanskoyi imperiyi Pislya likvidaciyi Venecijskoyi respublikiPislya zavoyuvannya Venecijskoyi respubliki v 1797 Pershoyu Francuzkoyu imperiyeyu teritorialna nalezhnist Venecijskoyi Albaniyi zminilasya bagato raziv u 1805 roci vona bula priyednana do napoleonivskogo Korolivstva Italiya a potim v 1809 stala chastinoyu francuzkih Illirijskih provincij i nareshti v 1815 roci bula peredana pid kontrol Gabsburzkoyi Dalmaciyi v skladi Avstrijskoyi imperiyi U 1878 roci na Berlinskomu kongresi do ciyeyi teritoriyi buli dodani she 40 km dovkola Sutomore GalereyaSobor Svyatogo Trifona v Kotori Cerkva v Perasti z tipovoyu venecijskoyu dzviniceyu Listivka z zobrazhennyam venecijskoyi arhitekturi v misti Perast v 1900 r Davnij Kotor Venecijski stini Kotora Davnij Perast Rimska mozayika v Risani Davnya venecijska cerkva v KotoriPosilannyaCecchetti Bartolomeo Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell Albania pag 978 983 Paulucci Luigi Le Bocche di Cattaro nel 1810 pag 24 Cecchetti Bartolomeo Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell Albania pp 978 983 Randi Oscar Dalmazia etnica incontri e fusioni pag 37 38 Sumrada Janez Napoleon na Jadranu Napoleon dans l Adriatique pag 159DzherelaBartl Peter Le picciole Indie dei Veneziani Zur Stellung Albaniens in den Handelsbeziehungen zwischen der Balkan und der Appenninenhalbinsel In Munchner Zeitschrift fur Balkankunde 4 1981 1982 1 10 Bartl Peter Der venezianische Turkenkrieg im Jahre 1690 nach den Briefen des papstlichen Offiziers Guido Bonaventura In Sudost Forschungen 26 1967 88 101 Bartoli Matteo Le parlate italiane della Venezia Giulia e della Dalmazia Tipografia italo orientale Grottaferrata 1919 Cecchetti Bartolomeo Intorno agli stabilimenti politici della repubblica veneta nell Albania In Atti del Regio Istituto veneto di scienze lettere ed arti Bd 3 Seria 4 S 978 998 1874 De Brodmann Giuseppe Memorie politico economiche della citta e territorio di Trieste della penisola d Istria della Dalmazia fu Veneta di Ragusi e dell Albania ora congiunti all Austriaco Impero Venezia 1821 De Castro Diego Dalmazia popolazione e composizione etnica Cenno storico sul rapporto etnico tra Italiani e Slavi nella Dalmazia ISPI 1978 Durant Will The Renaissance MJK Books New York 1981 Gelcich Giuseppe Memorie storiche sulle bocche di Cattaro Zara 1880 Martin John Jeffries Venice Reconsidered The History and Civilization of an Italian City State 1297 1797 Johns Hopkins UP New York 2002 Norwich John Julius A History of Venice Vintage Books New York 1989 Paulucci Luigi Le Bocche di Cattaro nel 1810 Edizioni Italo Svevo Trieste 2005 Randi Oscar Dalmazia etnica incontri e fusioni Tipografie venete Venezia 1990 Scaglioni Marzio La presenza italiana in Dalmazia 1866 1943 Histria ed Trieste 2000 Schmitt Oliver Das venezianische Albanien 1392 1479 Sudosteuropaische Arbeiten 110 Munchen 2001 Sumrada Janez Napoleon na Jadranu Napoleon dans l Adriatique Zalozba Annales Koper 2006 Tagliavini Carlo Le origini delle lingue neolatine Patron Ed Bologna 1982 Trogrli Marko Skolstvo u Dalmaciji za francuske uprave The french school system in French Dalmatia Knjiznica Annales Majora Koper 2006 The struggle between Venice and the Ottoman empire for the Albania veneta in the sixteenth century italian 5 bereznya 2009 u Wayback Machine Cattaro Kotor and the Montenegro s Venetian speaking area italian Arhivovano 4 grudnya 2005 u Archive is UNESCO Natural and Culturo Historical Region of Kotor Cattaro 23 veresnya 2016 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ