Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Акаржанське повстання — збройний виступ проти більшовиків 21 липня — 13 серпня 1919 року мешканців Грос-Лібентальської волості Одеського повіту, в якому брали участь німці-колоністи, українці, болгари і росіяни-старовіри.
Повстання було викликане продрозкладкою і насильницькою мобілізацією до Червоної армії. Збройний виступ був підготований «Союзом німців-колоністів Чорномор'я». Центр повстання був у колонії Грос-Лібенталь. Загони повстанців також було створено в колоніях Мангеймі, Бадені, Зельці, Стразбурзі і Кадені. Одночасно повстали українські селяни в районах Біляївки, Балти, Березівки. Повсталих українців і німців підтримали болгарські колоністи Татарки, Болгарки, Северинівки, Буялика.
Причини та привод до повстання
Викликане політикою воєнного комунізму — продрозкладками, вилученням майна і цінностей, позбавленням громадянських і виборчих прав заможного населення, репресіями проти священиків та більшості землевласників і примусовою мобілізацією до Червоної Армії. Активними провідниками політики більшовиків у німецьких колоніях були німецькі й австро-угорські полонені — члени комуністичної групи «Спартак», а також «Революційний комітет німецьких комуністів», що входив до німецької секції КП(б)У. Наступ армії генерала Денікіна влітку 1919 року підштовхнув колоністів до організованого виступу, учасниками якого на загал було від 12 до 20 тисячі чоловік.
Приводом до повстання у Великій Аккаржі (Грослібенталі) стало незадоволення діями місцевої влади. Ще 10 липня селяни роззброїли тут загін червоногвардійців та переобрали волосного старшину, інші сутички по селах мали місце з середини червня.
20 липня до Грослібенталя прибув загін з 21 червоноармійця на чолі з Сіраком, який мав провести перевибори та вилучити зброю (за іншими даними, 26 липня до колонії вдерся загін «спартаківців» у складі 16 осіб). Почалися обшуки, що супроводжувалися грабунками.
Події власне повстання
Скривджені колоністи на чолі із волосним старшиною І. Лауером, перебили загін. Для придушення виступу з Овідіополя надіслали бронепотяг із червоноармійцями-китайцями. Але повстанці, розібравши колію, блокували його і захопили. Для організації оборони в усіх німецьких колоніях краю і в деяких українських та болгарських селах утворили так звані «Ради 10» (до Грослібентальської ввійшли І. Г. Церр, Х. Х. Еслінгер, І. Я. Бекк, Е. Г. Каст та інші). В колонії Нейбург комендантом став Іоанн Іоганович Шехтерле, керівництво перебрав Вільгельм Генріхович Герц. В Овідіополі повстання очолили С. С. Шкульський, Г. В. Білоциценко, М. А. та І. Мочарські, І. Собко, І. С. Шкульський (брав участь у боях під Аккаржею, заарештований у 1922 році, амністований), С. Чебан (заарештований у 1928 році) та інші. Двоє останніх зверталися за підтримкою до румунів, але дістали одкоша. Овідіопольці розставляли загороджувальні пости на дорогах і не пропускали до села більшовиків.
До повстанського комітету Роксолан увійшли А. М. та І. Ф. Кривченки, П. К. Чумаченко, Д. Р. та Т. П. Буряки, Є. Я. Фурман, В. Багаченко, П. Ткач, а на майдані 50 селян записалося до загону, що його очолив А. Ф. Гоменюк. Німці запропонували зброю, але роксоланівці мали власну. Захопивши Овідіополь, Роксолани та інші села, повстанці блокували Одесу з півдня і заходу, а також перетнули залізницю Одеса–Київ. Загальне керівництво загонами повсталих узяли на себе військові — генерали А. Я. Шелл і Фольк, полковники Гнилорибов, Бруслер, Ломакін, офіцер Готліб Хассель та інші.
Скерований з Одеси більшовицький каральний загін кількістю 300—400 чоловік під командуванням Є. І. Чікваная натрапив на шалений опір біля Татарки. В ході боїв з 31 липня по 2 серпня з більщовиків живими залишилося 75 бійців. Серед загиблих опинився й комендант Одеси П. П. Мізикевич, якого полонили в Люстдорфі. Повстання ширшало, розпалювалось, перекидалося на інші села Одеського і Тираспольського повітів. Припинено збір продрозкладки, зірвано мобілізацію до Червоної армії, а зі вже сформованих частин почалось дезертирство.
На придушення спалаху командування Південного фронту кинуло підрозділи 45, 47 і 58 СД, «Червону роту» з євреїв і китайців на чолі з Г. Красним, а також загони робітників Одеси, очолюваних А. Трофимовим, А. Хворостіним, Б. Гумпертом, М. Стрембицьким.
2-3 серпня 1919 року великому загонові червоних з артилерією та бронепотягом пощастило розбити повсталих у районі Татарки і х. Болгарських та підійти до Великої Акаржі. За неповними даними історика А. Айсфельда в перебігу боїв та розстрілів 5-6 серпня полягло 20 мешканців, в тому числі один з його керівників — Якоб Горх, а в Клейнлібенталі — 22 колоністи. Придушення повстання в інших селах краю тривало до 7-10 серпня, а в північних районах — до 12 серпня, причому втрати там були більшими: в Зельці (нині Лиманське Роздільнянського району) — 87, Вормсі (Виноградне Березівського району) — 12 загиблих.
Відтягування значних сил Червоної Армії на боротьбу з повстанцями стало однією з причин вдалого наступу військ генерала Денікіна на узбережжі Чорного моря.
10 серпня 1919 Біла армія висадила Десант на Сухому лимані, який витіснив більшовиків з Одеси. Ця поразка червоних нарешті припинила їхні масові грабунки та репресії в селах (особливо у Грослібенталі), а до деяких із них вони так і не потрапили. Частина повсталих німців у складі Одеського загону () взяла участь у Бредовському поході та евакуювалась до Криму.
Відлунилося повстання в репресіях 1937-1938 років, коли його учасників, які не втекли за кордон і дістали амністію в 1920-х роках, знову почали брати під варту.
Репресії
Так, під меч репресій потрапили: з Грослібенталя — Е. Я. Баумгертнер (1890 р.н.), Ф. Ф. Баумгертнер (1898 р.н.), Г. Г. Бек (1892 р.н.), Я. К. Бек (1878 р.н.), І. В. Ганзельман (1892 р.н.), Я. Х. Гельфенштейн (1893 р.н.) і Ф. А. Гельфенштейн (1876 р.н.), Ф. Ф. Діль (1889 р.н.), Ф. Я. Діль (1894 р.н.), Я. Х. Діль (1892 р.н.), Г. Г. Зіллер (1892 р.н.), Ф. І. Кеплін (1895 р.н.), Е. А. Мінх (1888 р.н.), К. К. Пфанцлер (1897 р.н.), Я. Ф. Реріх (1884 р.н.), І. І. Ей- зенбарт (1895 р.н.), Ф. В. Ріфініус (1877 р.н.), І. В. Ріфініус (1885 р.н.), Е. Т. Ріфініус (1897 р.н.), В. Я. Ріфініус (1899 р.н.), К. Я. Ріфініус (1881 р.н.), Я. А. Фольмер (1902 р.н., брат його розстріляний 1919), І. І. Фукс (1892 р.н.) І. Ф. Фукс (1897 р.н.), К. Г. Шек (1897 р.н.), Ф. А. Шуллер (1888 р.н.), Г. І. Горх (1890) та ін.; Нейбурга — І. Х. Фрей (1896 р.н.), Я. К. Беккер (1892 р.н.), Я. І. Прегіцер (1895 р.н.); Олександергільфа — Я. Я. Нейбауер (1890 р.н.), Я. І. Герінг (1886 р.н.), Х. Ф. Граф (1896 р.н.), К. І. Крейс (1899 р.н.), Я. Я. Мак (1890 р.н.); Ма- рієнталя — Ф. І. Келлер (1901, син розстріляного Іоганна Келлера)
Примітки
- Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
Література
- Сапожников І. В., Аргатюк С. С. Повстання проти більшовиків навколо Одеси // Південний Захід. Одесика. — Вип. 2. — Одеса, 2006; ДАОО. — Ф. р.8065. — Оп. 2 — Спр. 2478. — Т.6.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Akarzhanske povstannya zbrojnij vistup proti bilshovikiv 21 lipnya 13 serpnya 1919 roku meshkanciv Gros Libentalskoyi volosti Odeskogo povitu v yakomu brali uchast nimci kolonisti ukrayinci bolgari i rosiyani staroviri Povstannya bulo viklikane prodrozkladkoyu i nasilnickoyu mobilizaciyeyu do Chervonoyi armiyi Zbrojnij vistup buv pidgotovanij Soyuzom nimciv kolonistiv Chornomor ya Centr povstannya buv u koloniyi Gros Libental Zagoni povstanciv takozh bulo stvoreno v koloniyah Mangejmi Badeni Zelci Strazburzi i Kadeni Odnochasno povstali ukrayinski selyani v rajonah Bilyayivki Balti Berezivki Povstalih ukrayinciv i nimciv pidtrimali bolgarski kolonisti Tatarki Bolgarki Severinivki Buyalika Prichini ta privod do povstannyaViklikane politikoyu voyennogo komunizmu prodrozkladkami viluchennyam majna i cinnostej pozbavlennyam gromadyanskih i viborchih prav zamozhnogo naselennya represiyami proti svyashenikiv ta bilshosti zemlevlasnikiv i primusovoyu mobilizaciyeyu do Chervonoyi Armiyi Aktivnimi providnikami politiki bilshovikiv u nimeckih koloniyah buli nimecki j avstro ugorski poloneni chleni komunistichnoyi grupi Spartak a takozh Revolyucijnij komitet nimeckih komunistiv sho vhodiv do nimeckoyi sekciyi KP b U Nastup armiyi generala Denikina vlitku 1919 roku pidshtovhnuv kolonistiv do organizovanogo vistupu uchasnikami yakogo na zagal bulo vid 12 do 20 tisyachi cholovik Privodom do povstannya u Velikij Akkarzhi Groslibentali stalo nezadovolennya diyami miscevoyi vladi She 10 lipnya selyani rozzbroyili tut zagin chervonogvardijciv ta pereobrali volosnogo starshinu inshi sutichki po selah mali misce z seredini chervnya 20 lipnya do Groslibentalya pribuv zagin z 21 chervonoarmijcya na choli z Sirakom yakij mav provesti perevibori ta viluchiti zbroyu za inshimi danimi 26 lipnya do koloniyi vdersya zagin spartakivciv u skladi 16 osib Pochalisya obshuki sho suprovodzhuvalisya grabunkami Podiyi vlasne povstannyaSkrivdzheni kolonisti na choli iz volosnim starshinoyu I Lauerom perebili zagin Dlya pridushennya vistupu z Ovidiopolya nadislali bronepotyag iz chervonoarmijcyami kitajcyami Ale povstanci rozibravshi koliyu blokuvali jogo i zahopili Dlya organizaciyi oboroni v usih nimeckih koloniyah krayu i v deyakih ukrayinskih ta bolgarskih selah utvorili tak zvani Radi 10 do Groslibentalskoyi vvijshli I G Cerr H H Eslinger I Ya Bekk E G Kast ta inshi V koloniyi Nejburg komendantom stav Ioann Ioganovich Shehterle kerivnictvo perebrav Vilgelm Genrihovich Gerc V Ovidiopoli povstannya ocholili S S Shkulskij G V Bilocicenko M A ta I Mocharski I Sobko I S Shkulskij brav uchast u boyah pid Akkarzheyu zaareshtovanij u 1922 roci amnistovanij S Cheban zaareshtovanij u 1928 roci ta inshi Dvoye ostannih zvertalisya za pidtrimkoyu do rumuniv ale distali odkosha Ovidiopolci rozstavlyali zagorodzhuvalni posti na dorogah i ne propuskali do sela bilshovikiv Do povstanskogo komitetu Roksolan uvijshli A M ta I F Krivchenki P K Chumachenko D R ta T P Buryaki Ye Ya Furman V Bagachenko P Tkach a na majdani 50 selyan zapisalosya do zagonu sho jogo ocholiv A F Gomenyuk Nimci zaproponuvali zbroyu ale roksolanivci mali vlasnu Zahopivshi Ovidiopol Roksolani ta inshi sela povstanci blokuvali Odesu z pivdnya i zahodu a takozh peretnuli zaliznicyu Odesa Kiyiv Zagalne kerivnictvo zagonami povstalih uzyali na sebe vijskovi generali A Ya Shell i Folk polkovniki Gniloribov Brusler Lomakin oficer Gotlib Hassel ta inshi Skerovanij z Odesi bilshovickij karalnij zagin kilkistyu 300 400 cholovik pid komanduvannyam Ye I Chikvanaya natrapiv na shalenij opir bilya Tatarki V hodi boyiv z 31 lipnya po 2 serpnya z bilshovikiv zhivimi zalishilosya 75 bijciv Sered zagiblih opinivsya j komendant Odesi P P Mizikevich yakogo polonili v Lyustdorfi Povstannya shirshalo rozpalyuvalos perekidalosya na inshi sela Odeskogo i Tiraspolskogo povitiv Pripineno zbir prodrozkladki zirvano mobilizaciyu do Chervonoyi armiyi a zi vzhe sformovanih chastin pochalos dezertirstvo Na pridushennya spalahu komanduvannya Pivdennogo frontu kinulo pidrozdili 45 47 i 58 SD Chervonu rotu z yevreyiv i kitajciv na choli z G Krasnim a takozh zagoni robitnikiv Odesi ocholyuvanih A Trofimovim A Hvorostinim B Gumpertom M Strembickim 2 3 serpnya 1919 roku velikomu zagonovi chervonih z artileriyeyu ta bronepotyagom poshastilo rozbiti povstalih u rajoni Tatarki i h Bolgarskih ta pidijti do Velikoyi Akarzhi Za nepovnimi danimi istorika A Ajsfelda v perebigu boyiv ta rozstriliv 5 6 serpnya polyaglo 20 meshkanciv v tomu chisli odin z jogo kerivnikiv Yakob Gorh a v Klejnlibentali 22 kolonisti Pridushennya povstannya v inshih selah krayu trivalo do 7 10 serpnya a v pivnichnih rajonah do 12 serpnya prichomu vtrati tam buli bilshimi v Zelci nini Limanske Rozdilnyanskogo rajonu 87 Vormsi Vinogradne Berezivskogo rajonu 12 zagiblih Vidtyaguvannya znachnih sil Chervonoyi Armiyi na borotbu z povstancyami stalo odniyeyu z prichin vdalogo nastupu vijsk generala Denikina na uzberezhzhi Chornogo morya 10 serpnya 1919 Bila armiya visadila Desant na Suhomu limani yakij vitisniv bilshovikiv z Odesi Cya porazka chervonih nareshti pripinila yihni masovi grabunki ta represiyi v selah osoblivo u Groslibentali a do deyakih iz nih voni tak i ne potrapili Chastina povstalih nimciv u skladi Odeskogo zagonu vzyala uchast u Bredovskomu pohodi ta evakuyuvalas do Krimu Vidlunilosya povstannya v represiyah 1937 1938 rokiv koli jogo uchasnikiv yaki ne vtekli za kordon i distali amnistiyu v 1920 h rokah znovu pochali brati pid vartu RepresiyiTak pid mech represij potrapili z Groslibentalya E Ya Baumgertner 1890 r n F F Baumgertner 1898 r n G G Bek 1892 r n Ya K Bek 1878 r n I V Ganzelman 1892 r n Ya H Gelfenshtejn 1893 r n i F A Gelfenshtejn 1876 r n F F Dil 1889 r n F Ya Dil 1894 r n Ya H Dil 1892 r n G G Ziller 1892 r n F I Keplin 1895 r n E A Minh 1888 r n K K Pfancler 1897 r n Ya F Rerih 1884 r n I I Ej zenbart 1895 r n F V Rifinius 1877 r n I V Rifinius 1885 r n E T Rifinius 1897 r n V Ya Rifinius 1899 r n K Ya Rifinius 1881 r n Ya A Folmer 1902 r n brat jogo rozstrilyanij 1919 I I Fuks 1892 r n I F Fuks 1897 r n K G Shek 1897 r n F A Shuller 1888 r n G I Gorh 1890 ta in Nejburga I H Frej 1896 r n Ya K Bekker 1892 r n Ya I Pregicer 1895 r n Oleksandergilfa Ya Ya Nejbauer 1890 r n Ya I Gering 1886 r n H F Graf 1896 r n K I Krejs 1899 r n Ya Ya Mak 1890 r n Ma riyentalya F I Keller 1901 sin rozstrilyanogo Ioganna Kellera PrimitkiOdeshina stend 27 Vizvolna borotba Lviv 2021 2 30 S 204LiteraturaSapozhnikov I V Argatyuk S S Povstannya proti bilshovikiv navkolo Odesi Pivdennij Zahid Odesika Vip 2 Odesa 2006 DAOO F r 8065 Op 2 Spr 2478 T 6