Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Біля ївка місто в Одеському районі Одеської області України адміністративний центр Біляївської міської громади Розташова

Біляївка

Біляївка

Біля́ївка — місто в Одеському районі Одеської області України, адміністративний центр Біляївської міської громади. Розташоване в дельті Дністра (на одному із його рукавів, річці Турунчук, та озері Саф'яни) за 26 км від залізничної станції Вигода. Відстань до облцентру становить 53 км і проходить автошляхом E87.

Біляївка
image image
image
image
image
image
image
image
Основні дані
Країна image Україна
Область Одеська область
Район image Одеський район
Громада Біляївська міська громада
Код КАТОТТГ: UA51100030010096432
Засноване 1789
Облікова картка Біляївка
Колишня назва Головківка
Статус міста з 1979 року
Населення ▲ 12 355 (на 01.01.2022)

Площа 17,422 км²[1]
Густота населення 816 осіб/км²
Поштові індекси 67600—604
Телефонний код +380-4852
Координати 46°28′57″ пн. ш. 30°12′05″ сх. д. / 46.482750° пн. ш. 30.201389° сх. д. / 46.482750; 30.201389Координати: 46°28′57″ пн. ш. 30°12′05″ сх. д. / 46.482750° пн. ш. 30.201389° сх. д. / 46.482750; 30.201389
Висота над рівнем моря 4 м
Водойма р. Турунчук, оз. Саф'яни
Назва мешканців біляївча́нин
біляївча́нка
біляївча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Вигода
До станції 26 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 35 км
 - автошляхами 53 км
До Києва
 - автошляхами 483 км
Міська влада
Адреса 67600, Одеська обл., м. Біляївка, пр. Незалежності, 9
Міський голова Бухтіяров Михайло Петрович

image Біляївка у Вікісховищі

Карта
image
image
Біляївка
image
image
Біляївка
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Біляївка (значення).

Назва

image
Отаман Сидір Білий
image
Біле — озеро в дельті Дністра, від назви якого походить назва міста

За легендою, сучасна назва походить від прізвища кошового отамана Сидора Білого, що загинув 17 червня 1788 р. під час облоги міста Очаків. Але спеціалісти з гідрономії пов'язують назву міста із назвою одного з найбільших озер Дністровської дельти — Білого, що знаходиться неподалік від міста. У відомостях Чорноморського козачого війська ніколи не вказується назва «Біляївка», але тільки «Головківка», або Головкова. Саме тому є дивним, чому козаки не вживали назву, що походить від славетного козацького імені. Але паралельно із «Головківкою» на картах тих часів місто (тоді селище) вказується як Біляки (карта Івана Ісленьєва) або як Біляївку (атлас Франца де Воллана).

Історія

Територія сьогоднішньої Біляївки була заселена людьми ще в часи палеоліту. На території міста розташовані кургани епохи бронзи (II—I тисяч років до н. е.), античних (VI—V ст. до н. е.), скіфських (V—IV ст. до н. е.) і сарматських часів (II—I ст. до н. е.), а також перших століть нашої ери зі змішаним населенням.

image
Отаман Антін Головатий — засновник міста

Поселення засноване козаками після ліквідації Запорізької Січі. Перші письмові згадки про запорожців у цих місцях датуються 1790 роком, коли між Південних Бугом і Дністром з'явилися козацькі поселення. У 1792 році у повідомленні до коша від осавула Ніякого, вказується, що родини козаків Чорноморського козачого війська оселилися в селі Головківка (перша назва Біляївки). У 1794 році, сюди прибули так звані «турбаївці» — учасники повстання з села Турбаї на Полтавщини.

Прилучився до заснування і генеральний суддя Антін Головатий — на місці сучасного міста в 1790-х роках знаходився хутір Головківка; є кілька версій походження найменування поселення, але усі вони пов'язані з іменем Антона Андрійовича Головатого.

Визначним в історії Біляївки став 1872 рік, коли було прийнято рішення про будівництво Дністровського водогону, який мав забезпечити потреби Одеси у питній воді. До будівництва водогону відро води в Одесі коштувало 10-15 копійок (за фунт м'яса тоді платили 20 копійок). 22 березня 1872 р. у Лондоні було створене «Одеське водопровідне товариство», яке фінансувало будівництво. Будівництво здійснювали підприємці Вільгельм Швабен з Москви та англієць Джон Моор за проєктом інженера Юнга. У Біляївці було виділено 13 десятин землі під будівництво станції, а у 1873 р. відбулося урочисте відкриття станції «Дністер».

Станом на 1886 у селі, центрі Біляївської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 2917 осіб, налічувалось 250 дворових господарства, існували православна церква, школа, 6 лавок, відбувались базари раз на два тижні у п'ятницю. За 11½ верст — переправа через річку Турунчук.

У Біляївці проживала незначна кількість німецьких, болгарських, грецьких сімей, осідали й циганські сім'ї.

У липні 1919 року мешканці Біляївки та навколишніх сіл приєдналися до антибільшовицького повстання німецьких колоністів Одещини, яке було викликане продрозкладкою та насильницькою мобілізацією до Червоної армії. В кінці листопада 1919 року почалося Біляївське повстання вже проти військ Антанти та білогвардійців.

З року Біляївка стає центром новоствореного Біляївського району. Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 214 жителів міста.

2 січня 1957 року село отримало статус селища міського типу. 5 листопада 1979 року Біляївка стала містом, а з 2016 року дістало статус міста обласного значення. Після 17 липня 2020 року стає адміністративним центром Біляївської міської громади в складі Одеського району.

Населення

Таблиця зміни чисельності населення
1959 1970 1979 1989 2001 2016
8724 11 804 12 850 13 866 14 294 11 873
Мовний склад населення (2001)
українська мова російська румунська білоруська вірменська
82,97 % 14,45 % 0,84 % 0,51 % 0,39 %

Символіка

Герб і прапор міста були затверджені рішенням № 364- XYII /XXI Біляївської міської ради 31 серпня 2004 року. Згідно із рішенням герб міста являє собою закруглений щит синього кольору зі срібною брамою з двома баштами, під якою розташована срібна квітка білого латаття із п'ятьма пелюстками. Щит вписаний до срібного еклектичного картуша, увінчаного срібною міською короною з трьома зубцями. Прапор міста складає квадратне синє полотнище, у центрі якого розташований круг із восьми стилізованих жовтих глечиків, а в середині кругу — біла квітка білого латаття із п'ятьма пелюстками.

Туристичний потенціал

За активної участі райдержадміністрації та Біляївської міської ради в реалізації проєкту Євросоюзу «Укріплення інтеграції прикордонних територій» в вересні 2010 року було урочисте відкриття інформаційного візит-центру «Дністер» в однойменному парку в Біляївці. На території візит-центру знаходиться музей станції «Дністер» — музей води. У ньому зберігаються сторічна квитанція за воду, модель парової машини, макет території.

У місті Біляївка існує пам'ятник загиблим під час Громадянської війни, бійцям винищувального батальйону, загиблим воїнам-інтернаціоналістам (2002 рік), жертвам політичних репресій (2004 рік). На території водоочисної станції «Дністер» споруджено пам'ятник 70 робітникам і службовцям станції, які загинули в період німецько-радянської війни.

Культові споруди

Серед об'єктів культурної спадщини у Біляївській громаді відомі такі пам'ятки сакральної архітектури:

Фестивалі

У Біляївці регулярно проходить гастрономічний фестиваль Дністровська вертута, присвячений вертуті (рулету з прісного витяжного тіста з начинкою). Кілька років тому на фестивалі поставили рекорд — спекли найбільшу вертуту України вагою 50 кг і діаметром 2 м.

Відомі люди

Уродженці Біляївки:

Жив і працював Володимир Сергійович Манкевич — кілька десятиліть працював лікарем, 2016 року йому відкрито меморіальну дошку.

Див. також

Посилання

Біляївка
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Інформація у Вікіданих?
image Означення у Вікісловнику?
image Теми у Вікіджерелах?
Проєкт
Проєкт
image Біляївка у Вікісховищі?
  1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2020.
  2. Сапожников И. В. Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII — первая половина XIX вв.). — Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997. — 134 с.
  3. Фабрициус И. В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. вып. 1, с. 14; Материалы по археологии Северного Причерноморья, вып. 1, с. 125; Краткие сообщения о полевых археологических исследованиях Одесского археологического музея за 1961 год. Одесса, 1963, с. 45, 46.
  4. . globyne.com.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  5. Каталог: Українська книга на Одещині. Одеса, 2010.
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
  8. Біляївське повстання 1919 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 465.
  9. Біляївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  10. Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1979 — № 47 — с. 672.
  11. Беляевка официально стала городом областного значения [ 30 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  12. . Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
  13. . guide.bilyayivka.city. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  14. https://bilyayivka.city/articles/256952/vertuta-po-bilyaivski-uvijshla-do-top-30-regionalnih-strav-ukraini-recept-nadislali-bilyaivka-city
  15. . Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.

Джерела

  • Біляївка.City — інтернет-видання про життя Біляївки, ОТГ та району в Одеській області [ 9 вересня 2019 у Wayback Machine.].
  • Аліса Ложешник. Спадок родини Антона Андрійовича Головатого — військового судді Чорноморського козацького війська.
  • Біляївка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 260, 390. — .(рос.)
  • http://kraeved.od.ua/history/belyaevka1.php [ 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  • Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
  • Cities & towns of Ukraine [ 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
  • Біляївка — Енциклопедія Сучасної України [ 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Інтернет-джерела міста

  • Біляївка.City [ 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя Біляївки, ОТГ та району в Одеській області. Створене колективом КП «Вісті Біляївки» у вересні 2017 року за підтримки . Входить до мережі міських сайтів The City.
  • Погода у місті Біляївка [ 6 січня 2018 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bilya yivka misto v Odeskomu rajoni Odeskoyi oblasti Ukrayini administrativnij centr Bilyayivskoyi miskoyi gromadi Roztashovane v delti Dnistra na odnomu iz jogo rukaviv richci Turunchuk ta ozeri Saf yani za 26 km vid zaliznichnoyi stanciyi Vigoda Vidstan do oblcentru stanovit 53 km i prohodit avtoshlyahom E87 Bilyayivka Osnovni dani Krayina Ukrayina Oblast Odeska oblast Rajon Odeskij rajon Gromada Bilyayivska miska gromada Kod KATOTTG UA51100030010096432 Zasnovane 1789 Oblikova kartka Bilyayivka Kolishnya nazva Golovkivka Status mista z 1979 roku Naselennya 12 355 na 01 01 2022 Plosha 17 422 km 1 Gustota naselennya 816 osib km Poshtovi indeksi 67600 604 Telefonnij kod 380 4852 Koordinati 46 28 57 pn sh 30 12 05 sh d 46 482750 pn sh 30 201389 sh d 46 482750 30 201389 Koordinati 46 28 57 pn sh 30 12 05 sh d 46 482750 pn sh 30 201389 sh d 46 482750 30 201389 Visota nad rivnem morya 4 m Vodojma r Turunchuk oz Saf yani Nazva meshkanciv bilyayivcha nin bilyayivcha nka bilyayivcha ni Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Vigoda Do stanciyi 26 km Do obl resp centru zalizniceyu 35 km avtoshlyahami 53 km Do Kiyeva avtoshlyahami 483 km Miska vlada Adresa 67600 Odeska obl m Bilyayivka pr Nezalezhnosti 9 Miskij golova Buhtiyarov Mihajlo Petrovich Bilyayivka u Vikishovishi Karta Bilyayivka Bilyayivka U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bilyayivka znachennya NazvaOtaman Sidir Bilij Bile ozero v delti Dnistra vid nazvi yakogo pohodit nazva mista Za legendoyu suchasna nazva pohodit vid prizvisha koshovogo otamana Sidora Bilogo sho zaginuv 17 chervnya 1788 r pid chas oblogi mista Ochakiv Ale specialisti z gidronomiyi pov yazuyut nazvu mista iz nazvoyu odnogo z najbilshih ozer Dnistrovskoyi delti Bilogo sho znahoditsya nepodalik vid mista U vidomostyah Chornomorskogo kozachogo vijska nikoli ne vkazuyetsya nazva Bilyayivka ale tilki Golovkivka abo Golovkova Same tomu ye divnim chomu kozaki ne vzhivali nazvu sho pohodit vid slavetnogo kozackogo imeni Ale paralelno iz Golovkivkoyu na kartah tih chasiv misto todi selishe vkazuyetsya yak Bilyaki karta Ivana Islenyeva abo yak Bilyayivku atlas Franca de Vollana IstoriyaTeritoriya sogodnishnoyi Bilyayivki bula zaselena lyudmi she v chasi paleolitu Na teritoriyi mista roztashovani kurgani epohi bronzi II I tisyach rokiv do n e antichnih VI V st do n e skifskih V IV st do n e i sarmatskih chasiv II I st do n e a takozh pershih stolit nashoyi eri zi zmishanim naselennyam Otaman Antin Golovatij zasnovnik mista Poselennya zasnovane kozakami pislya likvidaciyi Zaporizkoyi Sichi Pershi pismovi zgadki pro zaporozhciv u cih miscyah datuyutsya 1790 rokom koli mizh Pivdennih Bugom i Dnistrom z yavilisya kozacki poselennya U 1792 roci u povidomlenni do kosha vid osavula Niyakogo vkazuyetsya sho rodini kozakiv Chornomorskogo kozachogo vijska oselilisya v seli Golovkivka persha nazva Bilyayivki U 1794 roci syudi pribuli tak zvani turbayivci uchasniki povstannya z sela Turbayi na Poltavshini Priluchivsya do zasnuvannya i generalnij suddya Antin Golovatij na misci suchasnogo mista v 1790 h rokah znahodivsya hutir Golovkivka ye kilka versij pohodzhennya najmenuvannya poselennya ale usi voni pov yazani z imenem Antona Andrijovicha Golovatogo Viznachnim v istoriyi Bilyayivki stav 1872 rik koli bulo prijnyato rishennya pro budivnictvo Dnistrovskogo vodogonu yakij mav zabezpechiti potrebi Odesi u pitnij vodi Do budivnictva vodogonu vidro vodi v Odesi koshtuvalo 10 15 kopijok za funt m yasa todi platili 20 kopijok 22 bereznya 1872 r u Londoni bulo stvorene Odeske vodoprovidne tovaristvo yake finansuvalo budivnictvo Budivnictvo zdijsnyuvali pidpriyemci Vilgelm Shvaben z Moskvi ta angliyec Dzhon Moor za proyektom inzhenera Yunga U Bilyayivci bulo vidileno 13 desyatin zemli pid budivnictvo stanciyi a u 1873 r vidbulosya urochiste vidkrittya stanciyi Dnister Stanom na 1886 u seli centri Bilyayivskoyi volosti Odeskogo povitu Hersonskoyi guberniyi meshkalo 2917 osib nalichuvalos 250 dvorovih gospodarstva isnuvali pravoslavna cerkva shkola 6 lavok vidbuvalis bazari raz na dva tizhni u p yatnicyu Za 11 verst pereprava cherez richku Turunchuk U Bilyayivci prozhivala neznachna kilkist nimeckih bolgarskih greckih simej osidali j ciganski sim yi U lipni 1919 roku meshkanci Bilyayivki ta navkolishnih sil priyednalisya do antibilshovickogo povstannya nimeckih kolonistiv Odeshini yake bulo viklikane prodrozkladkoyu ta nasilnickoyu mobilizaciyeyu do Chervonoyi armiyi V kinci listopada 1919 roku pochalosya Bilyayivske povstannya vzhe proti vijsk Antanti ta bilogvardijciv Z roku Bilyayivka staye centrom novostvorenogo Bilyayivskogo rajonu Pid chas Golodomoru 1932 1933 rokiv pomerlo shonajmenshe 214 zhiteliv mista 2 sichnya 1957 roku selo otrimalo status selisha miskogo tipu 5 listopada 1979 roku Bilyayivka stala mistom a z 2016 roku distalo status mista oblasnogo znachennya Pislya 17 lipnya 2020 roku staye administrativnim centrom Bilyayivskoyi miskoyi gromadi v skladi Odeskogo rajonu NaselennyaTablicya zmini chiselnosti naselennya 1959 1970 1979 1989 2001 2016 8724 11 804 12 850 13 866 14 294 11 873 Movnij sklad naselennya 2001 ukrayinska mova rosijska rumunska biloruska virmenska 82 97 14 45 0 84 0 51 0 39 SimvolikaGerb i prapor mista buli zatverdzheni rishennyam 364 XYII XXI Bilyayivskoyi miskoyi radi 31 serpnya 2004 roku Zgidno iz rishennyam gerb mista yavlyaye soboyu zakruglenij shit sinogo koloru zi sribnoyu bramoyu z dvoma bashtami pid yakoyu roztashovana sribna kvitka bilogo latattya iz p yatma pelyustkami Shit vpisanij do sribnogo eklektichnogo kartusha uvinchanogo sribnoyu miskoyu koronoyu z troma zubcyami Prapor mista skladaye kvadratne sinye polotnishe u centri yakogo roztashovanij krug iz vosmi stilizovanih zhovtih glechikiv a v seredini krugu bila kvitka bilogo latattya iz p yatma pelyustkami Turistichnij potencialZa aktivnoyi uchasti rajderzhadministraciyi ta Bilyayivskoyi miskoyi radi v realizaciyi proyektu Yevrosoyuzu Ukriplennya integraciyi prikordonnih teritorij v veresni 2010 roku bulo urochiste vidkrittya informacijnogo vizit centru Dnister v odnojmennomu parku v Bilyayivci Na teritoriyi vizit centru znahoditsya muzej stanciyi Dnister muzej vodi U nomu zberigayutsya storichna kvitanciya za vodu model parovoyi mashini maket teritoriyi U misti Bilyayivka isnuye pam yatnik zagiblim pid chas Gromadyanskoyi vijni bijcyam vinishuvalnogo bataljonu zagiblim voyinam internacionalistam 2002 rik zhertvam politichnih represij 2004 rik Na teritoriyi vodoochisnoyi stanciyi Dnister sporudzheno pam yatnik 70 robitnikam i sluzhbovcyam stanciyi yaki zaginuli v period nimecko radyanskoyi vijni Kultovi sporudi Sered ob yektiv kulturnoyi spadshini u Bilyayivskij gromadi vidomi taki pam yatki sakralnoyi arhitekturi Svyato Uspenska cerkva zasnovanij v 1873 r misto Bilyayivka 1897 r misto Bilyayivka Svyato Uspenskij hram Bila cerkva Svyato Mikolayivskij hram Chervona cerkva Festivali U Bilyayivci regulyarno prohodit gastronomichnij festival Dnistrovska vertuta prisvyachenij vertuti ruletu z prisnogo vityazhnogo tista z nachinkoyu Kilka rokiv tomu na festivali postavili rekord spekli najbilshu vertutu Ukrayini vagoyu 50 kg i diametrom 2 m Vidomi lyudiUrodzhenci Bilyayivki Aver yanov Georgij Borisovich 1930 1991 ukrayinskij violonchelist i muzichnij pedagog profesor Zhekyu Ivan Grigorovich 1957 radyanskij futbolist vorotar Zgama Petro Mikolajovich 1923 1983 Geroj Radyanskogo Soyuzu Kipenko Volodimir Ivanovich 1924 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu uchasnik desantu Olshanskogo Kovalchuk Kirilo Sergijovich 1986 ukrayinskij futbolist gravec nacionalnoyi zbirnoyi Ukrayini Kravchenko Sergij Trohimovich 1925 1956 Geroj Radyanskogo Soyuzu ru 1925 1997 uchasnik nimecko radyanskoyi vijni Zhiv i pracyuvav Volodimir Sergijovich Mankevich kilka desyatilit pracyuvav likarem 2016 roku jomu vidkrito memorialnu doshku Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Odeska oblast PosilannyaBilyayivka u sestrinskih Vikiproyektah Portal Odeshina Informaciya u Vikidanih Oznachennya u Vikislovniku Temi u Vikidzherelah Proyekt Odeshina Proyekt Naseleni punkti Ukrayini Bilyayivka u Vikishovishi PDF Arhiv originalu PDF za 9 zhovtnya 2020 Sapozhnikov I V Namogilnye pamyatniki naseleniya stepej nizhnego Pridnestrovya konec XVIII pervaya polovina XIX vv Odessa Izd vo Chernomore 1997 134 s Fabricius I V Arheologicheskaya karta Prichernomorya Ukrainskoj SSR vyp 1 s 14 Materialy po arheologii Severnogo Prichernomorya vyp 1 s 125 Kratkie soobsheniya o polevyh arheologicheskih issledovaniyah Odesskogo arheologicheskogo muzeya za 1961 god Odessa 1963 s 45 46 globyne com ua Arhiv originalu za 20 serpnya 2020 Procitovano 12 travnya 2020 Katalog Ukrayinska kniga na Odeshini Odesa 2010 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk VIII Gubernii Novorossijskoj gruppy SanktPeterburg 1886 VI 157 s ros doref Odeshina stend 27 Vizvolna borotba Lviv 2021 2 30 S 204 Bilyayivske povstannya 1919 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1977 T 1 A Borona S 465 Bilyayivka Geoinformacijna sistema misc Golodomor 1932 1933 rokiv v Ukrayini Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Procitovano 18 chervnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 1979 47 s 672 Belyaevka oficialno stala gorodom oblastnogo znacheniya 30 sichnya 2016 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 24 grudnya 2013 Procitovano 17 listopada 2013 guide bilyayivka city Arhiv originalu za 6 grudnya 2019 Procitovano 12 grudnya 2019 https bilyayivka city articles 256952 vertuta po bilyaivski uvijshla do top 30 regionalnih strav ukraini recept nadislali bilyaivka city Arhiv originalu za 1 listopada 2016 Procitovano 31 zhovtnya 2016 DzherelaBilyayivka City internet vidannya pro zhittya Bilyayivki OTG ta rajonu v Odeskij oblasti 9 veresnya 2019 u Wayback Machine Alisa Lozheshnik Spadok rodini Antona Andrijovicha Golovatogo vijskovogo suddi Chornomorskogo kozackogo vijska Bilyayivka Informacijno piznavalnij sajt Odeska oblast u skladi URSR 27 veresnya 2013 u Wayback Machine Na osnovi materialiv enciklopedichnogo vidannya pro istoriyu mist ta sil Ukrayini tom Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Odeska oblast 27 veresnya 2013 u Wayback Machine K Golovna redakciya URE AN URSR 1969 911 s Hramy i monastyri Odessy i Odesskoj oblasti A Yacij avtorskij proekt 3 izd O TES 2012 S 260 390 ISBN 978 966 2389 43 2 ros http kraeved od ua history belyaevka1 php 4 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini 31 lipnya 2014 u Wayback Machine Cities amp towns of Ukraine 21 bereznya 2022 u Wayback Machine Bilyayivka Enciklopediya Suchasnoyi Ukrayini 27 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Internet dzherela mistaBilyayivka City 9 veresnya 2019 u Wayback Machine internet vidannya pro zhittya Bilyayivki OTG ta rajonu v Odeskij oblasti Stvorene kolektivom KP Visti Bilyayivki u veresni 2017 roku za pidtrimki Agenciyi rozvitku lokalnih media Abo Vhodit do merezhi miskih sajtiv The City Pogoda u misti Bilyayivka 6 sichnya 2018 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ