Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Азербайджанські ханства — феодальні володіння, очолювані азербайджанськими тюркомовними династіями, що виникли на території колишніх провінцій сефевідської держави в результаті розпаду держави Надир-шаха в середині XVIII століття, і які проіснували як самостійні державні утворення до початку XIX століття.
| Азербайджанські Ханства | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Різні міста | |||
| Релігії | Іслам | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 1747 | |||
| - Анексія Російською імперією | 1920 | |||
| ||||
Поступове ослаблення і розпад династії афшар, в середині XVIII століття на території сучасного Азербайджану спричинили до виникнення нових державних утвореннь. Так на північних землях: Карабаське, Шекинське, Гянджинське, Джавадське, Шемахінське, Губинське, Бакинське, Дербендське, Сальянске, Ленкаранське, Нахчіванське і Єріванське ханства. А на південних: Тебрізьке, Урмійське, Хойське, Карадазьке, Сарабске, Марагінське, Макуйське, Ахерське і Ардебільське ханства. Поряд з ними, на північних землях сформувалися ще й напівнезалежні феодальні володіння: Іліс, Габала, Арешев, Борчали, Ґазах, Шамшаділь, а також Джаро — Балакенське Джамаатство, яке вважалося феодальної республікою.
Всі ці невеличкі держави проіснували самостійним до початку XIX століття (а Макінське ханство — до початку XX століття) і поступово були захоплені Російською імперією та Іраном. Крім тюркських племен ці ханства населяли: вірмени, грузини, лезгини, аварці, курди, ассирійці, талиші, тати, удіни, шахдагські народи й інші етнічні групи.
Утворення ханств
У тодішніх ханствах уся влада ґрунтувалася на . Хан володів необмеженою владою та судовим правом. Він виносив смертний вирок, а міг і помилувати засуджених до смерті. При хані діяв Диван, функції якого буликонсультативними. Але, бувало, що поради і консультації, цього зібрання старійшин, частково могли впливати на рішення хана. Зрештою, такі порадники мали достатній авторитет в кількох династій і ханствах: Шекинському, Шемахинському, Губинському і Карабаському. Наявність такого інституту (з найкращих представників династичного чи торгового родів) виходило з давніх національних традицій Азербайджану.
За часів розквіту ханств в них почалася проявлятися окрема правляча верства:
- Хан — який стояв на чолі цього прошарку.
- Султан — другий після хана, одноосібний представник світської влади, на противагу імаму, релігійному авторитету (титул переходив у спадок, і кожен раз підтверджувався ханом).
- Меліки — представники дворянського стану, тобто представники третього (з чотирьох) за рангом можновладських станів — володарі дрібних округів. Ця група феодалів складалася з нащадків давньої місцевої аристократії, що не належала до кочових племен, які були майже зовсім винищені в південному Азербайджані і в більшій частині кавказької Вірменії, де вони були замінені кизилбашською та курдською кочовою знаттю (їх титули переходили у спадок, і кожен раз підтверджувалися ханом).
- Беки — основна і найчисленніша частина вищого прошарку тогочасного азербайджанського суспільства. Ділилися на спадкових та особистих беків (а ті, хто отримали титул в часи Сефевидів були більш багатими і впливовими, та ще й права їхні на власність були спадковими). Цей титул позначав вождя роду в складі племені, тобто самостійного родового і навіть політичного (державного) територіального підрозділу.
Спадкові мюльке (володіння) до середини XVII ст
Формування ханств
Ці дрібні державні формування — ханства, на теренах Азербайджану, майже весь час ворогували один з одним. Кожен володар хотів прибрати до рук землі своїх сусідів і жоден з них не погоджувався на об'єднання — кожен хотів правити сам.
Ханства Східного Закавказзя
- Бакинське ханство — 1444 — 1815 роки;
- — 1447 — 1815 роки;
- — 1444 — 1815 роки;
- Карабаське ханство — 1444 — 1815 роки;
- Кубинсько-Дербентське ханство — 1444 — 1815 роки (А. П. Новосельцев висловлює сумнів у правомірності зарахування цього ханства до азербайджанським, оскільки основна частина підданих Дербентського хана була представлена дагестанськими народами, а головною його резиденцією був Дербент;
- — 1444 — 1815 роки;
- Шекінське ханство — 1444 — 1815 роки;
- — 1444 — 1815 роки;
- — 1444 — 1828 роки (згідно Вікіпедія ханство було феодальною державою талиші в Азербайджані);
- — 1444 — 1815 роки (на думку Тадеуша Свентоховського є азербайджанським ханством, а за даними «Encyclopædia Iranica», «The Armenian People from Ancient to Modern Times», «A Historical Atlas», «Grand Larousse encyclopédique» є перським.
Нахічеванське ханство
Хронологія Нахічеванського ханства це 1604 — 1828 роки. Першими власниками цих земель стали вихідці з роду Кенгерлі (Kangarlu), яких зробив своїми намісниками в новому ханстві, перський Шах Абас I, коли захопив ці землі в 1604 році. Намісник Максуд Султан, вождь невеличкого тюркського племені з берегів Араксу..
Але основи Нахічиванського ханства закладені уже наступним головою роду Кенгерлі Хейдаргули ханом. Після смерті Хейдаргули хана і до 1787 Нахчиванської ханство слабшало, ставши об'єктом безперервної боротьби між Хойським, Карабаським, Іриванским ханством, Картлі-Кахетинським царством та Іраном. За коротке існування цієї держави — дев'ять володарів панували в столиці ханства , давній Нахічевані:
- Гейдар Кулі-хан I (1747 — 1764) Кенгерлі;
- Гаджи-хан I (1764 — 1765);
- Рахім-хан I (1765 — 1770);
- Алі Кулі-хан I (1770 — 1773);
- Вали Кулі-хан I (1773 — 1781);
- Аббас-Кулі Хан: владуючий хан (1781 — 1783), хакім (з перервою, 1797 — 1801, 1804, 1808);
- Келб-Алі Хан: владуючий хан (з перервою, 1787 — 1796, 1801 — 1804, 1804—1807), хакім (з перервою, 1808, 1809 — 1810, 1816);
- Керім Хан: хакім (з перервою 1808, 1813 — 1816, 1827);
- Ехсан Хан: наіб (1828 — 1839);
Наприкінці XVIII століття ханство почало занепадати і підпало під вплив Російської імперії. Але, на початку XIX століття воно ще залишалося в складі Персії, згідно Гюлистанського мирного договору, укладеного Росією та Іраном. Але вплив царських емісарів продовжувався і уже остаточно воно перейшло під протекцію Росії в 1828 році за Туркманчайським мирним договором.
Шекінське ханство
Хронологія Шекінського ханства це 1444 — 1815 роки. Першими власниками цих земель були хани з роду Кара-Кешиш-оглу, які правили з 1444 по 1551 роки. А в 1551 році ці землі анексували Сефевиди і володіли ними до 1743 року..
Шекинське ханство започаткував хан в межах 1743 — 1755 років. До середини XVIII століття воно перетворилося на могутню політичну силу. Сусідні та визнавали над собою владу Шекінського хана. А в 1751 році Хаджи Челебі підпорядкував собі, ненадовго, ще й та . Ханство залишалося впливовим і за часів наслідників Челебі, так в 1768 році, вони уклали союз із Губинським ханом та напали на Шамахинське ханство і поділили його поміж собою. За коротке існування цієї держави — вісім володарів панували в столиці ханства , місті Нуха (Шекі):
- Хаджи Челебі-хан ібн Курбан (1743 — 59);
- Ага Киши-хан (1759 — 1764);
- Хусейн-хан (1764 — 1779);
- Абдул Кадир-хан (1779 — 1783);
- Мухаммед Хасан, син (1783 — 1795);
- Мустафа Селім-хан, брат ( 1795 — 1806);
- Джафар Кулі-хан Думбули (1806 — 1815);
- Ісмаїл-хан (1815);
Наприкінці XVIII століття ханство почало занепадати і підпало під вплив Російської імперії. І вже, напочатку XIX століття воно відійшло Росії, згідно Гюлистанського мирного договору, укладеного Росією та Іраном.
Талишське ханство
Хронологія Талишського ханства це 1650-1826 роки. Першими власниками цих земель вихідці з роду Талишських ханів, які походили з селища Хір Халхальського магалу Ардебіля, які правили тут за часів Сефевидів і володіли ними до 1814 року..
Талишське ханство започаткував в межах 40-х років XVIII століття. Після смерті Сеїд Аббас хана до влади прийшов Джамаледдін Мірза бек, відомий в історії, як . Він намагався вести самостійницьку поліиту, утверджуючи стабільність та економічний розвиток ханства. Але поряд існували набагато більші й сильніші ханства і наприкінці століття талишці підпали в залежність від Бакинського ханства. За коротке існування цієї держави — чотири володарі панували в столиці ханства , оточеному фортечними мурами, місті Лянкяран:
- Саїд Аббас-Хан (1740 — 1747);
- Сеїд-Джамаледин-хан (Сійоли-Гара-хан) (1749 — 1786)
- Мир Мустафа-хан (1786 — 1814);
- Мир Гасан-хан (1814 — 1828);
Наприкінці XVIII століття ханство почало занепадати і підпало під вплив Російської імперії. І вже на початку XIX століття його більша частина відійшла Росії згідно з Гюлистанським мирним договором, укладеного Росією та Іраном (хоча офіційно в тому документі жодного пункту не було щодо розподілу цієї території). Остаточно і офіційно Талишське ханство було розділене в 1828 році Туркманчайським мирним договором
Ханства Південного Азербайджану
- — ;
- — ;
- — ;
- —;
- Марагінське ханство — ;
- — ;
- — ;
- — ;
- — ;
- Хойське ханство — ;
Наслідки роздрібленості Азербайджанських ханств
Деякі хани, добившись значного економічного і військового рівня, робили спроби возз'єднати країну, але це не увінчалося успіхом. А політична роздрібленість ще більше посилювалася і виникли сприятливі умови для сусідніх держав-загарбників, які намагалися поглинути, різними способами, дрібні Азербайджанські ханства.
Примітки
- «In Safavi times, Azerbaijan was applied to all the muslim-ruled khanates of the eastern Caucasian as well as to the area south of the Araz River as fas as the Qezel Uzan River, the latter region being approximately the same as the modern Iranian ostans of East and West Azerbaijan.» Muriel Atkin, Russia and Iran, 1780—1828. 2nd. ed. Minneapolis: University of Minnesota Press Press, 2008,
- И. П. Петрушевский «Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX века» Восточный факультет Ленинградского государственного университета 1949 р. стр 59.
- Bournoutian, George A. (1992). The Khanate of Erevan Under Qajar Rule, 1795-1828. p. 32.
- Oberling, P. . Encyclopedia Iranica. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 1 лютого 2009.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 12 травня 2015.
- . Архів оригіналу за 18 лютого 2013. Процитовано 19 квітня 2015.
- Һаҹы Сејид Әбдүлһәмид. — : Главная редакция Азербайджанской советской энциклопедии, 1987. — Т. X. — С. 145.
- . Архів оригіналу за 7 грудня 2009. Процитовано 6 квітня 2015.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2015.
Посилання
- Шекінські хани та їхні нащадки [ 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Історія Шекі [ 28 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Джерела
- Азербайджанські ханства [ 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Література
- «Исторические азербайджанские государства», Баку, 2012. — С. 136—141.
- «Гюлистанський мирний договір [Архівовано 14 січня 2013 у WebCite]»
- «Турманчайський мирний договір [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Azerbajdzhan znachennya Azerbajdzhanski hanstva feodalni volodinnya ocholyuvani azerbajdzhanskimi tyurkomovnimi dinastiyami sho vinikli na teritoriyi kolishnih provincij sefevidskoyi derzhavi v rezultati rozpadu derzhavi Nadir shaha v seredini XVIII stolittya i yaki proisnuvali yak samostijni derzhavni utvorennya do pochatku XIX stolittya Azerbajdzhanski Hanstva 1747 1920 Azerbajdzhanu istorichni kordoni na karti Stolicya Rizni mista Religiyi Islam Forma pravlinnya Monarhiya Istoriya Zasnovano 1747 Aneksiya Rosijskoyu imperiyeyu 1920 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Azerbajdzhanski hanstva Postupove oslablennya i rozpad dinastiyi afshar v seredini XVIII stolittya na teritoriyi suchasnogo Azerbajdzhanu sprichinili do viniknennya novih derzhavnih utvorenn Tak na pivnichnih zemlyah Karabaske Shekinske Gyandzhinske Dzhavadske Shemahinske Gubinske Bakinske Derbendske Salyanske Lenkaranske Nahchivanske i Yerivanske hanstva A na pivdennih Tebrizke Urmijske Hojske Karadazke Sarabske Maraginske Makujske Aherske i Ardebilske hanstva Poryad z nimi na pivnichnih zemlyah sformuvalisya she j napivnezalezhni feodalni volodinnya Ilis Gabala Areshev Borchali Gazah Shamshadil a takozh Dzharo Balakenske Dzhamaatstvo yake vvazhalosya feodalnoyi respublikoyu Vsi ci nevelichki derzhavi proisnuvali samostijnim do pochatku XIX stolittya a Makinske hanstvo do pochatku XX stolittya i postupovo buli zahopleni Rosijskoyu imperiyeyu ta Iranom Krim tyurkskih plemen ci hanstva naselyali virmeni gruzini lezgini avarci kurdi assirijci talishi tati udini shahdagski narodi j inshi etnichni grupi Utvorennya hanstvU todishnih hanstvah usya vlada gruntuvalasya na Han volodiv neobmezhenoyu vladoyu ta sudovim pravom Vin vinosiv smertnij virok a mig i pomiluvati zasudzhenih do smerti Pri hani diyav Divan funkciyi yakogo bulikonsultativnimi Ale buvalo sho poradi i konsultaciyi cogo zibrannya starijshin chastkovo mogli vplivati na rishennya hana Zreshtoyu taki poradniki mali dostatnij avtoritet v kilkoh dinastij i hanstvah Shekinskomu Shemahinskomu Gubinskomu i Karabaskomu Nayavnist takogo institutu z najkrashih predstavnikiv dinastichnogo chi torgovogo rodiv vihodilo z davnih nacionalnih tradicij Azerbajdzhanu Za chasiv rozkvitu hanstv v nih pochalasya proyavlyatisya okrema pravlyacha verstva Han yakij stoyav na choli cogo prosharku Sultan drugij pislya hana odnoosibnij predstavnik svitskoyi vladi na protivagu imamu religijnomu avtoritetu titul perehodiv u spadok i kozhen raz pidtverdzhuvavsya hanom Meliki predstavniki dvoryanskogo stanu tobto predstavniki tretogo z chotiroh za rangom mozhnovladskih staniv volodari dribnih okrugiv Cya grupa feodaliv skladalasya z nashadkiv davnoyi miscevoyi aristokratiyi sho ne nalezhala do kochovih plemen yaki buli majzhe zovsim vinisheni v pivdennomu Azerbajdzhani i v bilshij chastini kavkazkoyi Virmeniyi de voni buli zamineni kizilbashskoyu ta kurdskoyu kochovoyu znattyu yih tituli perehodili u spadok i kozhen raz pidtverdzhuvalisya hanom Beki osnovna i najchislennisha chastina vishogo prosharku togochasnogo azerbajdzhanskogo suspilstva Dililisya na spadkovih ta osobistih bekiv a ti hto otrimali titul v chasi Sefevidiv buli bilsh bagatimi i vplivovimi ta she j prava yihni na vlasnist buli spadkovimi Cej titul poznachav vozhdya rodu v skladi plemeni tobto samostijnogo rodovogo i navit politichnogo derzhavnogo teritorialnogo pidrozdilu Spadkovi myulke volodinnya do seredini XVII st Formuvannya hanstv Ci dribni derzhavni formuvannya hanstva na terenah Azerbajdzhanu majzhe ves chas voroguvali odin z odnim Kozhen volodar hotiv pribrati do ruk zemli svoyih susidiv i zhoden z nih ne pogodzhuvavsya na ob yednannya kozhen hotiv praviti sam Hanstva Shidnogo ZakavkazzyaBakinske hanstvo 1444 1815 roki 1447 1815 roki 1444 1815 roki Karabaske hanstvo 1444 1815 roki Kubinsko Derbentske hanstvo 1444 1815 roki A P Novoselcev vislovlyuye sumniv u pravomirnosti zarahuvannya cogo hanstva do azerbajdzhanskim oskilki osnovna chastina piddanih Derbentskogo hana bula predstavlena dagestanskimi narodami a golovnoyu jogo rezidenciyeyu buv Derbent 1444 1815 roki Shekinske hanstvo 1444 1815 roki 1444 1815 roki 1444 1828 roki zgidno Vikipediya hanstvo bulo feodalnoyu derzhavoyu talishi v Azerbajdzhani 1444 1815 roki na dumku Tadeusha Sventohovskogo ye azerbajdzhanskim hanstvom a za danimi Encyclopaedia Iranica The Armenian People from Ancient to Modern Times A Historical Atlas Grand Larousse encyclopedique ye perskim Nahichevanske hanstvo Hronologiya Nahichevanskogo hanstva ce 1604 1828 roki Pershimi vlasnikami cih zemel stali vihidci z rodu Kengerli Kangarlu yakih zrobiv svoyimi namisnikami v novomu hanstvi perskij Shah Abas I koli zahopiv ci zemli v 1604 roci Namisnik Maksud Sultan vozhd nevelichkogo tyurkskogo plemeni z beregiv Araksu Ale osnovi Nahichivanskogo hanstva zakladeni uzhe nastupnim golovoyu rodu Kengerli Hejdarguli hanom Pislya smerti Hejdarguli hana i do 1787 Nahchivanskoyi hanstvo slabshalo stavshi ob yektom bezperervnoyi borotbi mizh Hojskim Karabaskim Irivanskim hanstvom Kartli Kahetinskim carstvom ta Iranom Za korotke isnuvannya ciyeyi derzhavi dev yat volodariv panuvali v stolici hanstva davnij Nahichevani Gejdar Kuli han I 1747 1764 Kengerli Gadzhi han I 1764 1765 Rahim han I 1765 1770 Ali Kuli han I 1770 1773 Vali Kuli han I 1773 1781 Abbas Kuli Han vladuyuchij han 1781 1783 hakim z perervoyu 1797 1801 1804 1808 Kelb Ali Han vladuyuchij han z perervoyu 1787 1796 1801 1804 1804 1807 hakim z perervoyu 1808 1809 1810 1816 Kerim Han hakim z perervoyu 1808 1813 1816 1827 Ehsan Han naib 1828 1839 Naprikinci XVIII stolittya hanstvo pochalo zanepadati i pidpalo pid vpliv Rosijskoyi imperiyi Ale na pochatku XIX stolittya vono she zalishalosya v skladi Persiyi zgidno Gyulistanskogo mirnogo dogovoru ukladenogo Rosiyeyu ta Iranom Ale vpliv carskih emisariv prodovzhuvavsya i uzhe ostatochno vono perejshlo pid protekciyu Rosiyi v 1828 roci za Turkmanchajskim mirnim dogovorom Shekinske hanstvo Hronologiya Shekinskogo hanstva ce 1444 1815 roki Pershimi vlasnikami cih zemel buli hani z rodu Kara Keshish oglu yaki pravili z 1444 po 1551 roki A v 1551 roci ci zemli aneksuvali Sefevidi i volodili nimi do 1743 roku Shekinske hanstvo zapochatkuvav han v mezhah 1743 1755 rokiv Do seredini XVIII stolittya vono peretvorilosya na mogutnyu politichnu silu Susidni ta viznavali nad soboyu vladu Shekinskogo hana A v 1751 roci Hadzhi Chelebi pidporyadkuvav sobi nenadovgo she j ta Hanstvo zalishalosya vplivovim i za chasiv naslidnikiv Chelebi tak v 1768 roci voni uklali soyuz iz Gubinskim hanom ta napali na Shamahinske hanstvo i podilili jogo pomizh soboyu Za korotke isnuvannya ciyeyi derzhavi visim volodariv panuvali v stolici hanstva misti Nuha Sheki Hadzhi Chelebi han ibn Kurban 1743 59 Aga Kishi han 1759 1764 Husejn han 1764 1779 Abdul Kadir han 1779 1783 Muhammed Hasan sin 1783 1795 Mustafa Selim han brat 1795 1806 Dzhafar Kuli han Dumbuli 1806 1815 Ismayil han 1815 Naprikinci XVIII stolittya hanstvo pochalo zanepadati i pidpalo pid vpliv Rosijskoyi imperiyi I vzhe napochatku XIX stolittya vono vidijshlo Rosiyi zgidno Gyulistanskogo mirnogo dogovoru ukladenogo Rosiyeyu ta Iranom Talishske hanstvo Hronologiya Talishskogo hanstva ce 1650 1826 roki Pershimi vlasnikami cih zemel vihidci z rodu Talishskih haniv yaki pohodili z selisha Hir Halhalskogo magalu Ardebilya yaki pravili tut za chasiv Sefevidiv i volodili nimi do 1814 roku Talishske hanstvo zapochatkuvav v mezhah 40 h rokiv XVIII stolittya Pislya smerti Seyid Abbas hana do vladi prijshov Dzhamaleddin Mirza bek vidomij v istoriyi yak Vin namagavsya vesti samostijnicku poliitu utverdzhuyuchi stabilnist ta ekonomichnij rozvitok hanstva Ale poryad isnuvali nabagato bilshi j silnishi hanstva i naprikinci stolittya talishci pidpali v zalezhnist vid Bakinskogo hanstva Za korotke isnuvannya ciyeyi derzhavi chotiri volodari panuvali v stolici hanstva otochenomu fortechnimi murami misti Lyankyaran Sayid Abbas Han 1740 1747 Seyid Dzhamaledin han Sijoli Gara han 1749 1786 Mir Mustafa han 1786 1814 Mir Gasan han 1814 1828 Naprikinci XVIII stolittya hanstvo pochalo zanepadati i pidpalo pid vpliv Rosijskoyi imperiyi I vzhe na pochatku XIX stolittya jogo bilsha chastina vidijshla Rosiyi zgidno z Gyulistanskim mirnim dogovorom ukladenogo Rosiyeyu ta Iranom hocha oficijno v tomu dokumenti zhodnogo punktu ne bulo shodo rozpodilu ciyeyi teritoriyi Ostatochno i oficijno Talishske hanstvo bulo rozdilene v 1828 roci Turkmanchajskim mirnim dogovoromHanstva Pivdennogo Azerbajdzhanu Maraginske hanstvo Hojske hanstvo Naslidki rozdriblenosti Azerbajdzhanskih hanstvDeyaki hani dobivshis znachnogo ekonomichnogo i vijskovogo rivnya robili sprobi vozz yednati krayinu ale ce ne uvinchalosya uspihom A politichna rozdriblenist she bilshe posilyuvalasya i vinikli spriyatlivi umovi dlya susidnih derzhav zagarbnikiv yaki namagalisya poglinuti riznimi sposobami dribni Azerbajdzhanski hanstva Primitki In Safavi times Azerbaijan was applied to all the muslim ruled khanates of the eastern Caucasian as well as to the area south of the Araz River as fas as the Qezel Uzan River the latter region being approximately the same as the modern Iranian ostans of East and West Azerbaijan Muriel Atkin Russia and Iran 1780 1828 2nd ed Minneapolis University of Minnesota Press Press 2008 ISBN 0 521 58336 5 I P Petrushevskij Ocherki po istorii feodalnyh otnoshenij v Azerbajdzhane i Armenii v XVI nachale XIX veka Vostochnyj fakultet Leningradskogo gosudarstvennogo universiteta 1949 r str 59 Bournoutian George A 1992 The Khanate of Erevan Under Qajar Rule 1795 1828 p 32 Oberling P Encyclopedia Iranica Arhiv originalu za 29 listopada 2020 Procitovano 1 lyutogo 2009 PDF Arhiv originalu PDF za 13 lipnya 2018 Procitovano 12 travnya 2015 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2013 Procitovano 19 kvitnya 2015 Һaҹy Seјid Әbdүlһәmid Glavnaya redakciya Azerbajdzhanskoj sovetskoj enciklopedii 1987 T X S 145 Arhiv originalu za 7 grudnya 2009 Procitovano 6 kvitnya 2015 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 19 kvitnya 2015 PosilannyaShekinski hani ta yihni nashadki 7 grudnya 2009 u Wayback Machine Istoriya Sheki 28 grudnya 2011 u Wayback Machine DzherelaAzerbajdzhanski hanstva 10 lyutogo 2015 u Wayback Machine Literatura Istoricheskie azerbajdzhanskie gosudarstva Baku 2012 S 136 141 Gyulistanskij mirnij dogovir Arhivovano 14 sichnya 2013 u WebCite Turmanchajskij mirnij dogovir 1 listopada 2020 u Wayback Machine