Белл P-39 Аерокобра (англ. Bell P-39 Airacobra) — був одним з основних американських винищувачів, який перебував на озброєнні тоді, коли Сполучені Штати вступили у Другу світову війну. P-39 використовувався радянськими військово-повітряними силами, найбільша кількість ворожих літаків на східноєвропейському театрі бойових дій була збита пілотами саме цих літаків. Р-39 також використовували сили Вільної Франції, Королівські ВПС, Військово-повітряні сили Сполучених Штатів та Італійські військово-повітряні сили на боці союзників.
Bell P-39 Airacobra | |
---|---|
P-39 | |
Призначення: | винищувач |
Перший політ: | квітень 1939 |
Прийнятий на озброєння: | 1941 |
На озброєнні у: | США, СРСР, Велика Британія, інші |
Розробник: | Bell Aircraft |
Виробник: | Белл |
Всього збудовано: | 9584 |
Конструктор: | Bell Aircraft |
Екіпаж: | 1 особа |
Максимальна швидкість (МШ): | 605 км/год |
Дальність польоту: | 1770 км |
Практична стеля: | 10 700 м |
Швидкопідйомність: | 17 м/с |
Довжина: | 9,2 м |
Висота: | 3,8 м |
Розмах крила: | 10,4 м |
Площа крила: | 19,8 м² |
Споряджений: | 3347 кг |
Двигуни: | Еллісон V-1710-85 |
Тяга (потужність): | 1200 к.с. |
Гарматне озброєння: | 1 гармата (37 мм), 4 кулемета (12,7 мм) |
Боєзапас: | 1x30 сн., 2x200 наб., 2x300 наб. |
Підвісне озброєння: | авіабомби |
Bell P-39 Airacobra у Вікісховищі |
Розроблений компанією Bell Aircraft, він мав інноваційне компонування, двигун був розташований в центрі фюзеляжу, позаду пілота і приводив в рух повітряний гвинт за допомогою довгого вала, який проходив під сидінням пілота. Також це був перший винищувач з носовою схемою шасі. Незважаючи на інноваційне розміщення двигуна у центрі корпусу літака, позаду пілота, конструкція P-39 мала недолік. У ньому був встановлений одноступінчастий одношвидкісний суперчарджер (компресор Рутса), що нагнітав стиснене повітря в циліндри двигуна внутрішнього згоряння, але не мав ефективного турбонагнітача, хоча такий встановлювався у прототипах. Через це літак був не придатним для боїв на великій висоті. Королівські ВПС відмовились від використання літака над Західною Європою, проте він був прийнятий у склад ВПС СРСР, де більшість повітряних боїв відбулися на середніх і низьких висотах. На P-39 літали такі результативні аси, як Олександр Покришкін, Амет-Хан Султан і Григорій Речкалов.
Разом із модифікацією P-63 Kingcobra (укр. Королівська кобра), P-39 був одним з найуспішніших літальних апаратів виготовлених Bell і один з найрезультативніших винищувачів радянських ВПС за роки другої світової війни.
Дизайн та розробка
Циркулярна пропозиція X-609
У лютому 1937 року лейтенант Бенджамін С. Келсі, керівник проекту винищувачів при корпусі повітряних сил армії Сполучених Штатів (USAAC) та Капітан Гордон П. Савілл, інструктор з тактики у Тактичній школі повітряного корпусу (Air Corps Tactical School), опублікували у Циркулярній пропозиції X-609 специфікації нового винищувача. Це був запит на одномоторний висотний «перехоплювач», який мав «тактичне завдання перехоплювати та атакувати ворожих літаки на великій висоті». Незважаючи на те, що він був названий перехоплювачем, роллю запропонованого літака було просто продовження традиційної ролі переслідування з використанням важчого і потужнішого літака на великій висоті. Технічні вимоги передбачали принаймні наявність 1000 фунтів (453 кг) важкого озброєння, включаючи гармату, двигун Allison з рідинним охолодженням та турбонагнітачем General Electric, триколісним шасі, швидкістю руху на висоті щонайменше 360 миль/год (580 км/год), а також підйомом на висоту до 20000 футів (6 100 м) протягом 6 хвилин. Це був найвимогливіший набір специфікацій для винищувача, який USAAC представив на цю дату. Незважаючи на те, що конструкторські роботи поведені Bell раніше вилились у незвичайну модель Bell YFM-1 Airacuda, пропозиція нової Моделі 12 (Model 12) прийняла не менш оригінальну конфігурацію з двигуном Allison V-12, встановленим у середині фюзеляжу, просто позаду кабіни, та з пропелером котрий обертався за допомогою валу, що проходив під підлогою кабіни пілота.
Основною метою цієї конфігурації було звільнення місця для важкого основного озброєння, 37-мм (1,46-дюймової) гармати Oldsmobile T9, яка проходила через центр гвинтового вузла для оптимальної точності та стабільності під час стрільби. Це сталося тому, що Г. М. Пойєр, дизайнер керівника проекту Роберта Вудса, був вражений силою цієї зброї та прагнув до її встановлення у літаку. Це було незвично, оскільки конструкція винищувача раніше керувалась двигуном, а не системою зброї навіть пори те, що гармата Oldsmobile T9 руйнувалась в процесі роботи та мала дуже обмежену кількість боєприпасів, низьку скорострільність та була схильна до заклинювання.
Додаткова перевага розташування двигуна посередині полягала в тому, що він створив гладкий і обтічний профіль носа. Завдяки такому розташуванню було досягнуто конфігурацію носу фюзеляжу наче він «високошвидкісна куля». Вхід у кабіну відбувався через бічні двері (встановлені з обох боків кабіни пілота), а не за допомогою ковзаючого купола. Незвичайне місце розташування двигуна та довгий ведучий вал спочатку викликали деяке занепокоєння пілотів, але досвід показав, що у цьому розташуванні двигуна було стільки ж небезпеки при посадці в аварії, ніж із двигуном, розташованим спереду кабіни. Тим більше, що проблем з відмовою валу гвинта не було.
Подальший розвиток XP-39
XP-39 здійснив свій перший політ 6 квітня 1938 року на Wright Field, штат Огайо, досягнувши швидкості у 390 миль/год (630 км/год) на висоті 20 000 футів (6 100 м), при чому досягнув цієї висоти лише за п'ять хвилин. Тим не менш, XP-39, як виявилося, недостатньо продуктивним на висоті. Тестові польоти показали, що максимальна швидкість на висоті 20 000 футів менша, ніж 400 миль/год, як було заявлені в початковій пропозиції.
Як було спочатку вказано Келсі та Савіллем, XP-39 мав двигун із нагнітачем, щоб збільшити його потужність на висоті. Bell охолоджував турбонагнітач за допомогою повітрезабірника на лівому боці фюзеляжу. Келсі хотів супроводжувати подальшу розробку XP-39 пройшовши всі його ранні технічні проблеми, але Келсі було направлено до Англії а сам проект XP-39 був переданий іншим. В червні 1939 року прототип було направлено генералом Генріхом Арнольдом, на його аналіз в аеродинамічних каналах NACA, щоб знайти способи збільшення його швидкості та зменшення аеродинамічного опору. Випробування були проведені, і інженери Bell дотримались рекомендацій NACA і армії, щоб зменшити аеродинамічний опір таким чином, щоб максимальна швидкість була збільшена на 16 %. NACA написала: «Необхідно вкласти нагнітач всередині літака з ефективною системою каналів достатньою для належного охолодження ротора а також виведення охолоджувального повітря та вихлопних газів». Однак у «дуже щільно спланованому» XP-39 не залишилось достатньо внутрішнього простору для турбонаддуву. За допомогою схематичного нарощування аеродинамічного опору, було знайдено ряд потенційних областей для його зменшення. NACA дійшов висновку, що максимальна швидкість у 429 миль/год здатна бути реалізована з аеродинамічними поліпшеннями, що могли бути досягнуті двигуном Allison V-1710 лише з одноступінчастим, одношвидкісним нагнітачем.
На зустрічі з USAAC і NACA в серпні 1939 року Ларрі Белл запропонував налаштувати виробничий літак P-39 без нагнітача. Деякі історики сумніваються стосовно справжньої мотивації Белла при переналаштуванні літака. Найімовірніше фабрика Белла не мала активної виробничої програми, і він відчайдушно потребував грошей. Інші історики зазначають, що проведені тести у аеродинамічній трубі переконали розробників у тому, що установка турбонагнітача була настільки аеродинамічно захаращена, що це мало більше недоліків, ніж переваг.
Армія замовила 12 YP-39 (з одноступінчастим одношвидкісним нагнітачем) для оцінки обслуговування та одного YP-39A. Після закінчення цих випробувань відбулися деякі конструктивні зміни, включаючи видалення зовнішнього радіатора, також за рекомендацією NACA, прототип був змінений як XP-39B; після демонстрації поліпшення роботи, 13 YP-39 були доопрацьовані до цього стандарту, та було додано два 0,30 дюймових (7,62 мм) кулемети до двох вже наявних кулеметів калібром 0,5 дюйми (12,7 мм). Через відсутність броні або самозаклеюваних паливних баків, прототип був на одну тонну (900 кг) легше, ніж винищувачі що вироблялись.
На P-39, що були поставлені на виробництво залишили одноступінчастий одношвидкісний нагнітач (суперчарджер) з можливістю роботи на висоті (з досягненням якої потужність двигуна падала) близько 12 000 футів (3660 м). У результаті літак був простим для виробництва та обслуговування. Проте саме вилучення турбіни звело нанівець будь-який шанс того, що P-39 може використовуватись як фронтовий винищувач на середніх висотах. Коли недоліки були помічені в 1940 і 1941 роках, відсутність нагнітача зробило поліпшення продуктивності Аерокобри практично неможливим. Зняття нагнітача та отвору для подачі повітря вирішило проблеми з аеродинамічним опором, але зменшило загальну потужність. У наступні роки Келсі висловив жаль у зв'язку із тим що він був відсутнім на момент прийняття рішення про вилучення нагнітача, можливо у той момент йому б вдалось переконати інших в його помилковості. Після завершення сервісних випробувань, винищувач спочатку був названий як P-45, і перше замовлення на 80 літаків було розміщено 10 серпня 1939 року., згодом старе позначення повернулося до P-39C ще до початку постачання. Оцінивши умови повітряного бою в Європі, було очевидно, що без бронювання або самозаклеюваних паливних баків, 20 виготовлених P-39C не підходили для оперативного використання. Решта 60 машин у замовленні були побудовані як P-39D з бронею, самозаклеюваними паливними баками та розширеним переліком озброєння. Ці P-39D були першими Аерокобрами введеними в експлуатацію підрозділами повітряного корпусу Армії США і першими, хто буде задіяним у бойових діях.
Технічні деталі
P-39 був повністю металевим винищувачем із низько розташованим крилом, з триколісним шасі, оснащений одним двигуном V-12 Allison V-1710 із рідким охолодженням, встановленим у центральному фюзеляжі безпосередньо за кабіною пілота.
Аерокобра був одним з перших винищувачів, які задумувались як «бойова система»; в цьому випадку літак (відомий спочатку як Bell Model 4) був розроблений, щоб стати платформою для 37-мм гармати T9. Ця зброя, розроблена American Armament Corporation в 1934 році, підрозділом Oldsmobile, вистрілювала 1,3 фунтові (610 г) бронебійні снаряди здатні пробивати 0.8 дюймову (2 см) броню на відстані 500 ярдів (450 м). 90 дюймова (230 см), двохсот фунтова (91 кг) зброя мала жорстко кріпитись у корпусі і вести вогонь паралельно осьовій лінії нового винищувача. Було б неможливо встановити таку зброю в фюзеляжі, що стріляла б через блоки циліндрів V-подібного двигуна та втулку гвинта, як це можна було зробити з меншою 20-мм гарматою. Міркування щодо ваги, балансу та видимості означало, що кабіна пілота не могла бути розміщена далеко у фюзеляжі, позаду двигуна та гармати. Було прийнято рішення встановити гармату в носовій частині фюзеляжу а двигун в центральній частині фюзеляжу, безпосередньо за сидінням пілота. Тягнучий гвинт обертався за допомогою валу довжиною 10 футів (3,0 м). Вал складався із двох секцій із самовирівнюваним підшипником для пристосування до деформацій фюзеляжу під час виконання складних маневрів. Цей вал проходив через тунель у підлозі кабіни і був підключений до коробки передач у носі фюзеляжу, яка, в свою чергу, обертала гвинт із трьома або, пізніше, чотирма лопатками через короткий центральний вал. Коробка передач забезпечувалася власною системою змащення, що була незалежною від двигуна. У більш пізніх версіях Аерокобри коробка передач була забезпечена бронезахистом. Радіатор охолоджуваний етиленгліколем був встановлений у центральній секції кріплення крил, безпосередньо під двигуном. До нього з обох боків прилягав барабаноподібний масляний радіатор. Повітря для радіатора та масляного охолоджувача пропускалось через впускні отвори у коренях крила обох крил і направлялось через чотири повітроводи до поверхонь радіатора. Потім повітря виходило через три керовані закрилки поблизу задньої крайки крила. Повітря для карбюратора втягувалось через піднятий овальний повітрезабірник розташований позаду ліхтаря кабіни.
Конструкція фюзеляжу була незвичайною і інноваційною, вона ґрунтувалась на центральному кілі, який об'єднував собою озброєння, кабіну, і двигун. Основу структури склали дві міцних фюзеляжні балки до лівого та правого борту. Вони вигнуті так, щоб створити точки для кріплення гармати T9, редуктора коробки передач гвинта, а також для двигуна та обладнання відповідно. Міцна аркова перегородка забезпечила основне місце для прикріплення головного лонжерона крила. До арки кріпилась вогнетривка панель і броньована пластина між двигуном і кабіною. Вона також включила пілон і панель із куленепробивного скла за головою пілота. Арка також утворювала основу навісу кабіни; сидіння пілота кріпилось до передньої поверхні, як і підлога кабіни. Попереду кабіни пілота фюзеляжний ніс утворювався із великих знімних панелей. Довга ніша шасі була включена в нижню частину носа. Двигун та обладнання були прикріплені до задньої частини арки та основних балок; вони також були закриті за допомогою великих знімних панелей. Звичайний напівмонококовий задній фюзеляж був прикріплений до основної конструкції.
Оскільки пілот знаходився над подовжувальним валом, він розміщувався у фюзеляжі вище, ніж у більшості тодішніх винищувачів, що, у свою чергу, давало пілотові хороше поле зору. Доступ до кабіни пілота здійснювався завдяки боковим відкриттям дверей «як у автомобіля», які були розташовувані по одному з кожного боку. Обидва вікна опускались. Оскільки тільки праві двері мали ручку як всередині, так і ззовні, тому вони використовувалася як звичайний засіб доступу в кабіну та виходу з нього. Ліві двері можна було відкрити лише зовні і використовувалися для екстреної евакуації, хоча обоє дверей можна було екстрено скинути. Під час експлуатації, через встановлення жорсткого даху, конструкція кабіни літака ускладнила евакуацію у надзвичайній ситуації.
Повне озброєння складалося з гармати T9 та з пари кулеметів Browning M2 .50 калібру (12,7 мм), встановлених у носі літака. Потім озброєння було змінено на два .50 дюймові (12,7 мм) і два .30 дюймові (7,62 мм) гармати в XP-39B (P-39C, модель 13, перші 20 доставлені) і два .50 дюймові (12,7 мм) і чотири .30 в (7,62 мм) кулемети, всі чотири у крилах в P-39D (модель 15), які також мали самогерметизуючі баки, а також кріплення (і відповідні трубки) для встановлення 500 фунтової (227 кг) бомби або паливних баків.
Через нестандартне схему літака у фюзеляжі не було місця для розміщення паливного бака. Хоча паливні баки були впроваджені, щоб розширити дальність польоту, паливо знаходилось у крилах, у результаті чого Р-39 був обмежений у завдаванія тактичних ударів лише малої дальності.
Потужний каркас, а також близько 265 фунтів (120 кг) броні були характерними для цього літака також. Виробництво P-39 у важкій вазі в поєднанні із двигуном Allison з одноступінчастим, одношвидкісним нагнітачем обмежувало можливості літака на великій висоті. Висота польоту P-39 помітно поступалася тогочасним європейським винищувачам, в результаті чого перші бойові частини Повітряних сил армії США на європейському театрі були оснащені Spitfire V. Проте швидкість здійснення крену у P-39D на швидкості у 235 миль/год (378 км/год) становила 75 °/сек — а це краще ніж у Mitsubishi A6M Zero, Grumman F4F Wildcat, Grumman F6F Hellcat, Lockheed P-38 Lightning, аж до 265 миль/год (426 км/год) (див. діаграму NACA).
Після досягнення критичної висоти для нагнітача, що становить близько 12 000 футів (3 658 м), продуктивність ранніх моделей P-39 швидко падала. Це обмежило його корисність у традиційних місіях для винищувачів як в Європі, так і в Тихому океані, де японські бомбардувальники часто атакувати на висоті, що перевищувала «робочу стелю» P-39 (в тропічному гарячому повітрі робоча висота була нижчою ніж у помірній кліматичній зоні). Вже аж пізні моделі N і Q, 75 % всіх Аерокобр, могли підтримувати максимальну швидкість приблизно 375 миль/год (604 км/год) на висоті до 20 000 футів (6100 м).
Розподіл ваги Р-39 був можливою причиною його схильності вступати в небезпечний штопор. Це характеристика яку радянські пілоти-випробувачі змогли продемонструвати скептичному виробнику, який не зміг відтворити цей ефект. Після значних випробувань було визначено, що штопор може бути викликаний тільки в тому випадку, якщо літак буде неправильно завантажений, тобто без будь-яких боєприпасів в передньому відсіку. Інструкція з льотної експлуатації наголошувала на необхідності урівноваження переднього відсіку із боєприпасами та відповідної маси самого корпусу, щоб можна було досягти розумного центру тяжіння. Високошвидкісне управління було легким тому були можливі високошвидкісні повороти та виходи з піке. P-39 потрібно було утримувати в піке через те, що він мав тенденцію вирівнюватися, що нагадувало Spitfire. Рекомендована межа перевищення швидкості піке для P-39, не повинна була перевищувати 475 миль/год (764 км/год).
Незабаром, після вступу на службу, пілоти почали повідомляти про те, що при виконанні Р-39 певних маневрів, він починає раптово падати. Більшість з цих подій відбулося після того, як літак опинявся в положенні із високо піднятим носом при застосуванні великої потужності. Занепокоєний, Белл ініціював програму тестування. Пілоти Белла зробили 86 окремих спроб, щоб відтворити ці перекидання. В жодному випадку їм не вдалось перекинути літак. У своїй автобіографії ветеран, пілот-випробувач, Роберт Андерсон «Боб» Гувер, вів рахунок перекидань P-39. Він стверджує, що раніше виконував [en], нині звичайний маневр на авіашоу, який він також був в змозі зробити в Curtiss P-40 Warhawk. Неофіційне вивчення характеристик обертання P-39 було проведено в 20-футовому тунелі вільного обертання у Центрі досліджень Ленглі НАСА протягом 1970-х років. Вивчення старих звітів показало, що під час ранніх випробувань обертання літака на об'єкті НАСА, літак ніколи не перевертався. Проте було зазначено, що всі випробування проводились з симулюванням повного завантаження літака боєприпасами, які посував центр тяжіння літака вперед. Знайшовши оригінальну модель випробувань обертання P-39 на зберіганні, нове дослідження спочатку відтворило попереднє тестування, з послідовними результатами. Потім модель була перебалансована для імітації стану навантаження без боєприпасів, який перемістив центр тяжіння літака на корму. За цих умов було встановлено, що модель часто переверталась, коли її кидали у тунель.
Двигун встановлений позаду кабіни зменшував імовірність бути пошкодженим атакуючи наземні цілі, але був уразливим до атак згори та ззаду. Коли Аерокобра досягала своєї верхньої межі висоти, її легко перевершували багато ворожих літаків.
Обслуговування і версії
У вересні 1940 року Британія замовила 386 екземплярів P-39D (модель 14), з 20 мм (0,79 дюймовою) автоматичною гарматою Hispano-Suiza HS.404 і шістьма 7,7 мм (.303) кулеметами, замість 37 мм (1.46 дюймової) гармати і шести 0,30 дюймових (7,62 мм) кулеметів. Зрештою, Королівські повітряні сили Великої Британії загалом замовили 675 P-39. Проте після того, як перші Аерокобри прибули до складу 601 ескадрильї Королівських повітряних сил Великої Британії у вересні 1941 року, вони одразу були визнані такими, що мають неадекватну швидкість підйому і потужність на висоті у західноєвропейських умовах. Тільки 80 машин були прийняті, всі вони знаходились у складі 601 ескадрильї. Велика Британія передала Радянському Союзу близько 200 літаків P-39.
Ще 200 літаків, призначених для ВПС Великої Британії були відібрані Повітряними силами армії США після нападу на Перл-Харбор, як P-400, і були відправлені в П'яту повітряну армію США, що знаходилась в Австралії для служби на Південно-західному Тихоокеанському театрі бойових дій.
До моменту атаки на Перл-Харбор було збудовано близько 600 P-39. Коли в серпні 1944 року закінчилося виробництво Р-39, Белл побудував 9 558 машин, з яких 4773 (переважно -39N та -39Q) були відправлені до СРСР через програму «Ленд-ліз». Були численні незначні зміни в двигуні, пропелері і озброєнні, але ніяких значних структурних змін у вироблених типах літаків, за винятком декількох двомісних тренувальних TP-39F та RP-39Q. Крім того, сім пішли в ВМС США в якості радіокерованих безпілотних літальних апаратів.
Випробування крила з симетричним профілем (в XP-39E) та двигуном від Continental IV-1430 (P-76) не мали успіху. Концепція двигуна посередині фюзеляжу та гармати, що проходила через центр гвинтового вузла була розвинута далі в Bell P-63 Kingcobra.
Версія для флоту із шасі у хвості літака Bell XFL Airabonita, замовлялась в якості конкурента Vought F4U Corsair і Grumman XF5F Skyrocket. Bell XFL Airabonita вперше здійснив політ 13 травня 1940 року, але після проблематичного та тривалого періоду розробки і випробувань він був відхилений.
Історія експлуатації
Airacobra побачила бій в усьому світі, особливо в південно-західній частині Тихого океану, Середземномор'ї та радянському театрах бойових дій. Оскільки двигун літака був обладнаний лише одноступінчастим одношвидкісним нагнітачем, P-39 втрачав потужність над висотою у 17000 футів (5200 м). Як в Західній Європі так і в тихоокеанському регіоні, Airacobra як винищувач-перехоплювач залишався далеко позаду тому його поступово почали використовувати для виконання інших функцій. Він часто використовувався на більш низькій висоті як штурмовик.
Об'єднане Королівство
У 1940 році Британська Комісія з прямих закупівель шукала бойові літаки у США, тому вони замовили 675 одиниць експортної версії Bell Model 14 як «Caribou» на підставі представлення компанії 13 квітня 1940 року. Британське озброєння складалося з двох встановлених у носовій частині 0.50 дюймових (12,7 мм) кулеметів та чотирьох 0.303 дюймових (7.7 мм) кулеметів Браунінга розташованих у крилах. 37-мм гармата T9 була замінена 20 мм (.79 дюймовою) автоматичною гарматою Hispano-Suiza HS.404.
Британські очікування були визначені показниками ефективності, встановленими неозброєним і неброньованим прототипом XP-39. Британський контракт на виробництво визначав вимогу, що на номінальній висоті максимальна швидкість мала бути в межах 394 миль/год (634 км/год) +/- 4 %. На приймальних випробуваннях літак, що мав поступати на виробництво виявився здатним лише досягати 371 миль/год на висоті у14 090 футів. Для того щоб літак міг досягати гарантованої швидкості Bell здійснив кілька модифікацій зменшення тяги. Відповідно розмах руля висоти та стерна були зменшені на 14,2 % та 25,2 %. Модифіковані обтікачі були встановлені в області хвоста. Скло ліхтаря кабіни було прикріплено до рами за допомогою клейкої замазки. Були помічено, що двері доступу до озброєння на крилі деформовувались в польоті тому вони були замінені товстішим алюмінієвим листом. Подібним чином, двері шасі прогиналися аж до двох дюймів при максимальній швидкості, тому було встановлено міцніше зчеплення, щоб двері трималися прямо. Вихід охолоджуючого повітря від масляного радіатора та радіаторів охолодження двигуна було зменшено до такої межі, щоб його швидкість відповідала швидкості виходу місцевого потоку повітря. Нові вихлопні трубки відхилялися так щоб існувала відповідність швидкостей між потоком вихлопних газів та місцевим потоку повітря, та з такими випускними отворами, які б дозволяли збільшити тягу відпрацьованих газів. Набули обтічної форми отвори кулеметів та вихлопні трубки, антена була знята, був встановлений цільний обтічник двигуна.
Планер літального апарата був пофарбований у 20 шарів ґрунтівки зі значним шліфуванням між шарами. Стандартний камуфляж був нанесений і шліфований так щоб прибрати краї між кольорами. Крім того, було прибрано близько 200 фунтів (91 кг) ваги, що робило його легшим (7 466 фунтів всього). Після цих модифікацій другий вироблений літак (серійний номер AH 571) на льотних випробуваннях вже досягав швидкості у 391 миль/год (629 км/год) на висоті у 14 400 футів (4400 м). Оскільки ця швидкість була в межах 1 % визначених вимог, літак був оголошений таким, що задовольняє договірні зобов'язання. Незважаючи на успіх цих модифікацій, жодна з них не була застосована до інших вироблених P-39. Пізніше випробування [en] стандартного P-400 встановила максимальну швидкість лише 359 миль/год (578 км/год).
Британські експортні моделі були перейменовані в «Airacobra» в 1941 році. Ще 150 були визначені для постачання по ленд-лізу в 1941 році, але вони не були поставлені. Королівські ВПС взяли доставку в середині 1941 року і виявили, що потужність вироблених без турбонаддува літаків різко відрізняється від того, що вони очікували. У деяких районах Airacobra поступався таким існуючим літакам як Hawker Hurricane і Supermarine Spitfire а його потужність на висоті сильно страждала. Тести [en] на Боксомб Даун показали, що Airacobra досяг 355 миль/год (571 км/год) на висоті у 13000 футів (3962 м). Компонування кабіни було піддано критиці, і було зазначено, що пілот матиме труднощі при рятуванні в надзвичайних ситуаціях, тому що дах кабіни не можливо скинути. Відсутність чіткого оглядової панелі на збірці вітрового скла означав, що у випадку сильного дощу огляд для пілота попереду буде повністю неможливим, також записи льотчика повідомляють, що в цьому разі дверні вікна повинні бути знижені, а швидкість зменшена до 150 миль/год (241 км/год). З іншого боку, він був визнаний ефективним для роботи як винищувач на малій висоті та для атак на наземні цілі. Проблеми з придушенням спалахів гармати та вихлопних газів а також із компасом можуть бути виправлені.
601 ескадрилья Королівських повітряних сил Великої Британії була єдиним британським підрозділом, який оперативно використовував P-39, отримавши свої перші два літаки 6 серпня 1941 року. 9 жовтня чотири Аерокобри напали на ворожі баржі поблизу Дюнкерка, це були єдині оперативні дії у складі Королівських повітряних сил. Ескадрилья продовжувала тренуватися з P-39 протягом зими, але комбінація поганої експлуатаційної надійності та глибокої недовіри до цього незнайомого для персоналу винищувача призвела до того, що Королівські повітряні сили відмовився від такого літака після однієї бойової місії. У березні 1942 року підрозділ переоснастили Спітфаєрами.
Аерокобри, що вже були у Великій Британії разом із залишками першої партії побудованої у США, були відправлені до Радянських військово-повітряних сил. Єдиним винятком був [en], який був переданий Королівському флоту і використовувався для експериментальної роботи, в тому числі першу посадку на авіаносець HMS Pretoria Castle на літаку із триколісним шасі, що відбулась 4 квітня 1945 року. У березні 1946 року його було знято із служби за рекомендацією тест-пілота, який прибув із Bell.
Повітряні сили армії Сполучених Штатів
Тихий океан
США реквізували 200 літаків, що були вироблені для Великої Британії, прийнявши їх як P-400 (названий так через обіцяну максимальну швидкість 400 миль/год (644 км/год)). Після нападу на Перл-Гарбор P-400 був відправлений у навчальні підрозділи, але деякі «побачили» бойові дії в південно-західній частині Тихого океану, у тому числі з [en] в битві при Гуадалканалі. Хоча японські винищувачі перевершували P-400, він добре зарекомендував себе при виконанні бомбардувань і знищення наземних об'єктів японських сил, що намагались повернути собі Поля Гендерсона. Зброя, врятовані з P-39 іноді встановлювалась на патрульні торпедні катери, щоб збільшити вогневу міць. Пілоти на тихоокеанському театрі бойових дій часто скаржилися на проблеми нестачі потужності та ненадійності озброєння, а до кінця 1942 року підрозділи P-39 П'ятої повітряної армії США заявили про знищення близько 80 японських літаків з такою ж кількістю втрачених P-39. П'ята і Тринадцята повітряної армії США P-39 не здобули більше повітряних перемог на Соломонових островах через обмежу дальність та низька потужність на великій висоті. Аерокобра першими зіткнулись із японськими Зеро 30 квітня 1942 поблизу Лае, Нова Гвінея. З травня по серпень 1942 року над Нової Гвінеєю боротьба між Айракобрами і Зеро відбувалася регулярно. Збір бойових звітів показав, що Зеро був рівний або близький до P-39 у швидкості на висотах із сутичками низького рівня активності.
З вересня по листопад 1942 року пілоти 57-ї винищувальної ескадрильї літали з P-39 та P-38 з аеродрому, побудованого на розчищеній бульдозерами землі в Кулукській затоці на пустельному острові Адак на Алеутських островах Аляски. Вони атакували японські війська, які вторглися в Атту і острови Кіска на Алеутських островах у червні 1942 року. Фактором, який забрав більшість життів, були не японці, а погода. Низькі хмари, важкий туман, проливний дощ, сніг і сильний вітер зробив польоти небезпечними а життя жалюгідним. 57-а винищувальна ескадрилья залишалась на Алясці до листопада 1942 року, потім повернувся до Сполучених Штатів.
Лейтенант Білл Фідлер став асом на P-39 в той час як набагато пізніше американські аси здобули одну чи дві свої перемоги на тому ж літаку. Потужність Аерокобр на малій висотні була хороша, і їхня вогнева міць вражала. Але незабаром на Тихоокеанському театрі бойових дій з'явися жарт, що P-400 був як P-40 із Зеро на своєму хвості.
Середземномор'я
У Північній Африці, на 99-а винищувальна ескадрилья (також відома як авіатори Таскігі) швидко перейшли з P-40 і отримали P-39 у лютому 1944 року, але літали на цьому літаку тільки протягом декількох тижнів. 99-а винищувальна ескадрилья виконувала свої обов'язки на Айракобрах, включаючи підтримку операції «Шінгл» над Анціо так і місії над Неаполітанською затокою, але змогли досягти лише декілька повітряних перемог.
81-а і 350-а винищувальні групи використовували P-39, як повітряний патруль для морських транспортних операцій з Північної Африки і через Італію. 81-а винищувальна група переведена в Китай Бірму та Індію в березні 1944 року, а 350-а винищувальні група у серпні 1944 року почала переходити на P-47D, залишившись у Італії з 12-ю повітряною армією.
Радянський союз
Найбільш успішним і численним використанням P-39 було Радянськими ВПС. Вони отримали значно покращені моделі N та Q через маршрут Аляска-Сибір. Тактичне середовище східного фронту не потребувало високої потужності на великих висотах, яку потребували ВПС США та Британії. Порівняно низька швидкість, низьковисотний характер більшості повітряних боїв на радянському фронті відповідав сильним сторонам P-39: міцна конструкція, надійне радіообладнання та відповідна вогнева міць.
Радянські льотчики високо цінували P-39 оснащений гарматою, в першу чергу, завдяки своїй здатності до виконання завдань по повітряних цілях. Поширеною помилкою на заході є те, що винищувачі P-39 використовувалися як штурмові літаки для відпрацювання по наземних цілях. Це тому, що радянський термін для місій P-39, «прикриття сухопутних військ», зазвичай перекладається як «ground support» (підтримка наземних сил), що часто розуміють як close air support (авіаційна підтримка). У радянському використанні це словосполучення має більш широке значення. Радянські P-39 використовувались як штурмовики, але це «ніколи не було головною місією або сильним застосуванням для цього літака». Радянські військові розробили успішну тактику боротьби з повітряними цілями для винищувачів Белл і здобула дивовижну кількість повітряних перемог над різними німецькими літаками. Радянські P-39 не мали проблем з розправою над Junkers Ju 87 Stukasабо німецькі двомоторні бомбардувальники, а в деяких випадках були рівними або перевершували, ранні та випущені у середні війни Messerschmitt Bf 109s. Правда варто зазначити, що на момент 1942 року та і в подальшому, німецьку авіацію та кращі екіпажі літаків перекидали на західний фронт для боротьби із літаками союзників. Виснажливі операції в боях за Атлантику змушували Люфтваффе поступово покидати східний фронт після 1942 року.
Радянський пілот, Микола Григорович Голодніков, пригадуючи свої враження від P-39, Drabkin 2007, p. 133.
Перші радянські «Кобри» мали 20-мм гармату Hispano-Suiza і два важких кулеметів Браунінга, синхронізованих і встановлених в носі. Пізніше кобри прибули з 37 мм гарматою М4 і чотирма кулеметами, двома синхронізованими і двома вмонтованих в крила. «Ми негайно знімали 2 кулемети з крил, залишивши одну гармату і два кулемети в носі літака», — згадував пізніше радянський пілот, Микола Голодніков. Ця модифікація підвищила швидкість крену літака шляхом зменшення інерції обертання. Радянські льотчики високо оцінили гармату М4 своїм потужним калібром і надійну дію але скаржились на низьку скорострільність (три постріли в секунду) та недостатню кількість боєприпасів (всього 30 снарядів).
Радянські військові використовували P-39 головним чином для боротьби у повітрі проти різноманітних німецьких літаків, включаючи Bf 109s, Focke-Wulf Fw 190s, Ju 87s і Ju 88s. Під час битви на річці Кубань, ВПС покладались на P-39s набагато більше, ніж Spitfire та P-40. Олександр Покришкін, у складі 16-го гвардійського винищувального авіаційного полку, здобув 20 перемог у цій кампанії на P-39. Заради справедливості варто сказати, що ВПС покладались на P-39 набагато більше, ніж Spitfire та P-40 тому, що їх було просто кількісно більше, P-39 Airacobra, був найчисленнішим винищувачем поставленим за програмою лен-лізу, який використовувався Радянським Союзом.
Останній літак, збитий Люфтваффе, був радянський P-39, 8 травня обер-лейтенантом (старшим лейтенантом) Фріцем Стеглем з 7-ї винищувальної ескадри «Новотни», що летів на Messerschmitt Me 262 над Рудними горами. Також, останньою радянською перемогою у повітрі був збитий 9 травня капітаном Василем Пшеничиковим на P-39, у небі над Прагою Focke-Wulf Fw 189. П'ять із десяти найбільш результативних асів радянських ВПС здобули більшість своїх перемог на P-39. Григорій Речкалов здобув 44 перемоги на Bell P-39 Airacobra. 11 травня 1945 року, радянський пілот Георгій Голубєв на P-39 збив німецький бомбардувальний Дорньє-217, це був останній літак збитий на європейському театрі бойових дій. Покришкін здобув 47 з 59 перемог на P-39, що робить його найбільш результативним пілотом винищувача P-39 будь-якої нації, та найбільш результативним пілотом Союзників, що використовував американський винищувач. Це не включаючи його 6 спільних перемог, принаймні деякі з яких були досягнуті на P-39.
Сполучені Штати не поставили бронебійні набої M80 для автоматичних гармат радянського Р-39, замість цього, радянські війська отримали 1232,991 набоїв для авіаційної гармати M54, які вони використовували в основному для боротьби з повітряними та легкоброньованими наземними цілями. Радянські ВВС не використовували P-39 для знищення танків.
Всього до Радянського Союзу було направлено 4 719 Р-39, що становить більше третини всіх винищувачів, що поставлялися США та Великою Британією до ВПС Радянського союзу, і майже половину всіх виготовлених P-39 загалом. Втрати радянських Bell P-39 Airacobra склали 1030 літаків (49 в 1942 році, 305 в 1943 році, 486 в 1944 і 190 в 1945 році).
Bell P-39 Airacobra служили в радянських ВПС аж до 1949 року, поки використовувались у двох полках в складі 16-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії на Біломорському військовому окрузі.
Австралія
Всі 23 реконструйовані Bell P-39 Airacobra, позичені п'ятою повітряною армією США були використані Королівськими австралійськими військово-повітряними силами (RAAF) як тимчасовий перехоплювач в тилу. Літакам було призначено серійний префікс Королівських австралійських ВПС A53
У перші місяці Тихоокеанської війни Королівськими австралійськими ВПС зміг отримати лише Curtiss P-40 Kittyhawk яких вистачало лише для облаштування трьох ескадрилій, призначених для виконання фронтових завдань у Новій Гвінеї. І в умовах збільшення кількості японських повітряних нальотів на міста північної Австралії — змушені були покладатися на групи P-40, P-39 і P-400 п'ятої повітряної армії США для захисту таких районів, як Дарвін. У середині 1942 р. Підрозділи повітряного корпусу Армії США, що експлуатували P-39 в Австралії та Новій Гвінеї почали отримувати новенький P-39D. Відповідно, P-39, які були відремонтовані в австралійських майстернях були передані п'ятою повітряної армії США до Королівських австралійських ВПС. У липні сім P-39s прибули до 24 ескадрильї Королівських австралійських ВПС у Бенкстауні, Сідней. У серпні сім P-39D отримала 23-я ескадрилья Королівських австралійських ВПС на аеродромі Лоувуд, поблизу Брисбена. Обидві ескадрильї також використовували інші типи літаків, наприклад австралійський озброєний навчальний літак CAC Wirraway. Жодна ескадрилья не була повністю укомплектована Bell P-39 Airacobra або вела бої на ньому. З початку 1943 року роль протиповітряної оборони виконувало крило Spitfire.
У середині 1943 р. 23-я і 24-а ескадрильї були переобладнані пікіруючими бомбардувальниками Vultee Vengeance, а їхні P-39 переведені до двох новосформованих винищувальних ескадрилій, 82-ї (посиленої P-40, що були дефіцитними) у Бенкстауні і 83-ї (так як ескадрилья очікувала австралійський CAC Boomerang) у Страспайні, біля Брисбена. Після служби у цих ескадрильях протягом декількох місяців, всі Bell P-39 Airacobra, що залишилися були повернуті до Повітряних сил армії США, а Королівські австралійські ВПС цілком припинили експлуатацію літака.
Франція
У 1940 році Франція замовила P-39 від Белла, але через Комп'єнське перемир'я з Німеччиною літаки не були доставлені. Після операції «Смолоскип» французькі війська в Північній Африці стали на бік союзників, і були переобладнані технікою союзників, включаючи P-39N. З середини 1943 року три винищувальні ескадрильї, GC 3/6 Roussillon, GC 1/4 Navarre і GC 1/5 Champagne, літали на цих P-39 в боях над Середземним морем, Італією та Південною Францією. Пізніше було доставлено партію P-39Q, але Airacobra, ніколи не була популярним літаком у французьких пілотів, і до кінця 1944 року всі фронтові підрозділи змінили P-39 на P-47.
Італія
У червні 1944 року Італійські союзні військово-повітряні сили (ICAF) отримали 170 P-39, більшість з них моделі Q і кілька N (15-та повітряна армія США зберігала надлишок свої літаків на аеродромі Неаполя), а також принаймні один L і п'ять M. P-39N (без обтікачів для 12,7 кулеметів) мав двигун із ресурсом роботи близько 200 годин, що був трохи новіше, ніж двигуни P-39Q, з ресурсом роботи близько 30-150 годин. В цілому із 149 літаків P-39, Р-39N використовувалися для навчання, в той час як нові Q моделі використовувались на фронті.
У червні-липні 1944 року Група 12 °, 9 ° та 10 ° у складі підрозділу винищувальної авіації Військово-повітряних сил Італії 4° Stormo переїхала до авіаційної бази «Кампо Везувіо» для переоснащення на Р-39. Місце було поганим, впродовж трьох місяців тренування відбулося 11 аварій, пов'язаних з несправністю двигуна та поганим обслуговуванням самої бази. Три пілоти загинули та ще два були серйозно поранені. Одним із жертв, 25 серпня 1944 року, став "ас серед асів ", старший сержант Терезіо Вітторіо Мартінолі.
Три групи із 4° Stormo були спочатку відправлені до аеродрому Леверано (Лечче), а потім у середині жовтня до аеродрому Галатіна. Наприкінці тренування відбулося ще вісім аварій. Майже 70 літальних апаратів були у справному стані, і 18 вересня 1944 року група 12° здійснила першу місію на P-39 над Албанією. Зосередившись на атаці наземних цілей, італійські P-39 довели свою придатність для цієї роботи, втративши лише 10 літаків з 4 листопада по 3 грудня 1944 року збитих німецькими зенітними гарматами. У лютому-березні 1945 року групи 10° та 9° переїхали із Галатіни на північ, на повітряну базу Канне, поблизу Кампобассо, в той час як союзники дозволили італійським пілотам використовувати злітно-посадкову смугу острова Вис, в Адріатичному морі, в якості місця для екстреної посадки під час тривалих вильотів на Балкани. 4° Stormo здійснили багато ефективних оперативних вилазок на північ Югославії, і 2 квітня 1945 року вони втратили лише ще один P-39, через відмову двигуна у повітряному просторі над Сараєво. Італійський P-39 налітав більше 3000 бойових годин.
До кінця війни 89 літаків P-39 ще перебували в аеропорті Канне і 13 в Scuola Addestramento Bombardamento e Caccia («Навчальна школа для бомбардувальників та винищувачів») на аеродромі Фрозіноне. За 10 місяців оперативної служби, пілотів 4° Stormo було нагороджено трьома золотими медалями «Medaglia d'Oro al Valore Militare» (Золота медаль за військову доблесть). Після війни P-39 перейшли на службу до новостворених Військово-повітряних сил Італії де їх використовували кілька років як навчальний літак. 10 травня 1950 року у Галатіні, в школі винищувальної авіації, у результаті несправності розбився об землю P-39, ним керував ветеран війни, підполковник Франсіс Леонціні.
Польща
Польські військово-повітряні сили отримали від Радянського союзу 2 Bell P-39 Airacobra у 1947 році для можливого використання у наново створених військово-повітряних силах. Але було вирішено переоснастити частини ВПС Польщі літаками Як-9.
Португалія
У період з грудня 1942 року по лютий 1943 року Армійська військова авіація Португалії отримала літаки, що експлуатувались 81-й і 350-ю винищувальною групами Повітряних сил армії Сполучених Штатів, які спочатку були відправлені до Північної Африки в рамках операції «Смолоскип». Через кілька проблем на шляху, деякі літаки були вимушені приземлитися в Португалії та Іспанії. З 19 винищувальних літаків, які вимушено приземлились на території Португалії, всі були інтернованими і введені в службу у склад Армійської військової авіації Португалії. Вони створили бойову ескадрилью, що базувалась на авіабазі Ота.
Незважаючи на відсутність необхідності, уряд Португалії заплатив Сполученим Штатам 20 000 доларів США за кожен з цих інтернованих літаків, а також за один інтернований Lockheed P-38 Lightning. США прийняли плату і подарували в подарунок чотири додаткові літаки, два з яких були не сильно пошкоджені, без поставлених запасних частин, посібників з обслуговування та управління. Без належної підготовки, включення літака в експлуатацію було страшенно проблематично, і з рештою останні шість португальських Bell P-39 Airacobra, що залишилися в 1950 році, були продані на металобрухт.
Післявоєнний період
Дуже невелика кількість пізніх P-39Q збереглась як облікове майно Повітряних сил армії Сполучених Штатів, які набули Військово-повітряні сили Сполучених Штатів з моменту їх відокремлення від армії. Ці літаки служили в навчальних та тестувальних цілях приблизно рік. Вони були перейменовані на ZF-39Q («ZF» означає «застарілий винищувач») у червні 1948 року в рамках нової системи найменування літаків у Військово-повітряних силах Сполучених Штатів Америки.
У 1945 році Італія придбала 46 вживаних P-39 за 1 % від їхньої вартості, але влітку 1946 року трапилося багато аварій, у тому числі смертельних. До 1947 року 4° Stormo переоснастили на Lockheed P-38 Lightning, при цьому Bell P-39 Airacobra відправили до тренувальних підрозділів, де вони перебували до зняття з експлуатації у 1951 році. Тільки гармата T9 збереглась до сьогодні в музеї Vigna di Valle.
Перегони
Bell P-39 Airacobra брала участь у Національних повітряних перегонах у Сполучених Штатах після Другої світової війни. Відомі версії літаків-близнюків, використовувані для гонок, — «Кобра I» і «Кобра II», що належали спільно трьом льотчикам-випробувачам Bell Aircraft, Чалмерсу «Слік» Гудліну, Елвіну М. «Текс» Джонстону і Джеку Вуламсу. На одному з цих літках у 1946 році було встановлено рекорд швидкості на перегонах, 373 миль на годину (600 км/год). Ці літаки були обширно модифіковані, щоб виникла можливість використовувати потужніший двигун P-63 і були оснащені прототипом лопатей гвинтів із заводу Bell. Літак «Кобра I» із льотчиком Джеком Вуламсом було втрачено в 1946 році під час тестового польоту над озером Онтаріо, в кінці дня, можливо, коли літак досягнув швидкості 400 миль/год (643 км/год). Літак раптово і нез'ясовно врізався у воду, розлетівшись на шматки від удару.
«Кобра II» (Гоночний № 84), яким літав тест-пілот «Teкс» Джонстон, обігнав гоночні модифікації North American P-51 Mustang, а також інших гонщиків на P-39 (які були фаворитами перегонів), та виграв гонку Thompson Trophy 1946 року. Кобра II змагався знову за Thompson Trophy у1947 року, посівши третє місце. У 1948 році у гонці Thompson Trophy не вдалося закінчити через проблеми із двигуном. Кобра II більше не брав участі у перегонах. 10 серпня 1968 літак був знищений під час тестового польоту перед спробою здобути світовій рекорд швидкості на літаку із поршневим двигуном. Пілот і власник літака, Майк Керрол, втратив контроль і зазнав аварії. Керрол помер і дуже модифікований P-39 був повністю зруйнований.
Міра Словак на літаку P-39Q «Mr. Mennen» (Гоночний № 21, колишній серійний номер у корпусі повітряних сил армії Сполучених Штатів № 44-3908, номер цивільного реєстру — NX40A) був дуже швидким гонщиком. У 1971 році Міра купив P-39 і переобладнав його на гоночний. Літак був спонсорований Джорджем Мененом з косметичної компанії Mennen і отримав назву «Mr. Менн». Міра останнім (у 1972 році) брав участь у гонці в Ріно (Невада) на P-39Q із двигуном потужністю 2000 кінських сил (1491 кВт). Проте там Мірі дозволили лише взяти участь у серії демонстративних польотів. втягуватися в довготривалу дискусію з FAA, Через механічну проблему Міра був змушений приземлитися на руліжну доріжку. Це спричинило тривалу суперечку із Федеральним управлінням цивільної авіації США, і зміг оскаржити своє призупинення ліцензії пілота у Верховному суді США. Колірна гама його літака була білою із зеленою та бронзовою фарбою та написом «Mr. Mennen». На сьогоднішній день його літак знаходиться у експозиції авіаційного музею Kalamazoo Air Zoo, в кольоровій схемі P-400 «Whistlin' Britches».
Примітки
- Gunston, Bill. Foreword. The Cambridge Aerospace Dictionary. Cambridge: Cambridge University Press. с. v—viii. ISBN .
- Angelucci, L. (1978-07). Beer is beer!. Trends in Neurosciences. Т. 1, № 2. с. 131. doi:10.1016/0166-2236(78)90087-5. ISSN 0166-2236.
- Аерокобра на службі в СРСР на YouTube
- Angelucci, L. (1978-07). Beer is beer!. Trends in Neurosciences. Т. 1, № 2. с. 131. doi:10.1016/0166-2236(78)90087-5. ISSN 0166-2236.
- Inflation insurance Zvi bodie. Financial Services Review. Т. 1, № 1. 1991. с. 80. doi:10.1016/1057-0810(91)90011-m. ISSN 1057-0810.
- Nowak, Bodie (1 червня 2015). Current State of the Industry: A Recruiting Agency’s Perspective. The Way Ahead. Т. 11, № 02. с. 16—17. doi:10.2118/0215-016-twa. ISSN 2224-4522.
- Volume 38, January-December 2007. Stroke. Т. 38, № 12. 26 листопада 2007. с. 3325—3334. doi:10.1161/strokeaha.107.111000. ISSN 0039-2499.
- HOLZSCHU, DONALD; LAPIERRE, LORIE; NEUBAUM, DEBORAH; MARK, WILLIE H. (1997). Transgenic Research. Т. 6, № 1. с. 97—106. doi:10.1023/a:1018465402294. ISSN 0962-8819 http://dx.doi.org/10.1023/a:1018465402294.
{{}}
: Пропущений або порожній|title=
() - Elliot, James Robert McDowell, (1 Jan. 1896–28 July 1980). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007.
- Woods, Alice, (1849–7 Jan. 1941). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007.
- Johnsen, William T. (18 лютого 1998). Force Planning Considerations for Army XXI.
- Levi, Margaret (1996-03). University of Washington Establishes Donald R. Matthews Fund. PS: Political Science & Politics. Т. 29, № 01. с. 85. doi:10.1017/s1049096500044152. ISSN 1049-0965.
- Pearcy 1993, p. 25.
- AAHS Journal 2001, pp. 295–297.
- Matthews 1996, p. 97.
- Matthews 1996, p. 101.
- Matthews 1996, p. 102.
- Lednicer 2000, p. 2.
- Kinzey 1999, pp. 9, 13.
- Dean 1997, p. 191.
- Bowers 1978, p. 24.
- Green and Swanborough 1977, pp. 8–9.
- Johnson and Heffernan 1982, p. 90.
- Donald 1997[page needed].
- Dean 1997, pp. 191–192.
- Dean 1997, pp. 192, 602.
- Dean 1997, p. 200.
- Hoover and Shaw 1996, pp. 25–26.
- Lednicer 2000, p. 7.
- Dean 1997, pp. 206–207.
- Dean 1997, p. 194.
- Donald 1997, p. 107.
- Matthews 1996, p. 120.
- Matthews 1996, pp. 119–120.
- The Calamitous ‘Cobra'." Air Enthusiast, Vol. 1, No. 3, August 1971.
- Mason 1969, pp. 5–6.
- Johnson and Heffernan 1982, p. 93.
- Johnson and Heffernan 1982, pp. 91–92.
- Gunston 1980, p. 22.
- Brown 2006, p. 93.
- Brown 2006, p. 145.
- Baugher, Joe. Airacobra I for RAF, P-400.
- Pejčoch 2008, p. 86.
- "The combat record of the Tuskegee Airmen speaks for itself." Archived November 30, 2010, at the Wayback Machine. tuskegeeairmen.org. Retrieved: 16 October 2009.
- Colonel Dmitriy Loza, Red Army. Loza and Gebhardt 2002, pp. 15–16.
- Manfred Griehl, Fighters Over Russia (1997).
- Drabkin 2007, p. 133.
- Gebhardt, Major James F., USAF (Retired). "Some Additional P-39 History." Archived December 14, 2009, at the Wayback Machine. March Field Air Museum. Retrieved: 29 October 2009.
- Morgan 1999, p. 20.
- Romanenko, Valeriy and James F. Gebhardt. "The P-40 in Soviet Aviation." Lend-lease on airforce.ru. Retrieved: 7 March 2006.
- Bergstrom, Christer (2008). = Bagration to Berlin: The Final Air Battles in the East: 1944–1945. Great Britain: Ian Allan. pp. 123–124. .
- Bergstrom, Christer (2008). = Bagration to Berlin: The Final Air Battles in the East: 1944–1945. Great Britain: Ian Allan. p. 124. .
- Saltzman, B. Chance; Searle, Thomas R. (2001). Introduction to the United States Air Force. Airpower Research Institute, Air University Press. p. 114. .
- Loza and Gebhardt 2002, p. 359.
- Hardesty 1991, p. 253.
- Bergström 2008, p. 132.
- Holm, Michael. "P=39." Archived April 1, 2012, at the Wayback Machine. ww2.dk. Retrieved: 26 September 2011.
- Crick, Darren. "RAAF A53 Bell P-39D/F Airacobra" adf-serials.com, 2006. Retrieved: 28 August 2013.
- Birkett, Gordon R. "RAAF Bell Airacobras Part 1." adf-serials.com, 2005. Retrieved: 20 June 2007.
- Dimensione Cielo aerei Italiani nella Seconda Guerra Mondiale." Caccia Assalto3. Roma: Edizioni Bizzarri, 1972, pp. 75–76.
- Dimensione Cielo 1972, p. 78.
- Gueli 2004.
- Dimensione Cielo aerei Italiani nella Seconda Guerra Mondiale." Caccia Assalto3. Roma: Edizioni Bizzarri, 1972, p. 78.
- Brotzu, Caso, Cosolo 1972, p. 78.
- The P-400 / P-39L Airacobra." Portuguese Airacobra service history. Retrieved: 16 October 2009.
- Public Record Office entry of 18 March 1943, quoted by "Wreckovery" in Aviation News, 10–23 August 1984.
- Thompson, R.G. (May 1, 1987). "Dash 80 - The story of the prototype 707". Air & Space Magazine. Retrieved March 14, 2009.
- Meixner, Bill. . Архів оригіналу за 25 березня 2019.
- David D. Williams. . Архів оригіналу за 1 листопада 2018.
- A WARBIRDS RESOURCE GROUP WEBSITE. . Архів оригіналу за 18 березня 2019.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: P-39 Airacobra |
- Bell P-39 Airacobra [ 24 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- "World's Deadliest Fighting Ship", Popular Science, November 1941 first large article on P-39 published in U.S. for general public [ 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- 1941 magazine cover art of P-39 [ 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- P-39 Airacobra by Joe Baugher [ 27 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- XFL-1 Airabonita [ 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bell Bell P 39 Aerokobra angl Bell P 39 Airacobra buv odnim z osnovnih amerikanskih vinishuvachiv yakij perebuvav na ozbroyenni todi koli Spolucheni Shtati vstupili u Drugu svitovu vijnu P 39 vikoristovuvavsya radyanskimi vijskovo povitryanimi silami najbilsha kilkist vorozhih litakiv na shidnoyevropejskomu teatri bojovih dij bula zbita pilotami same cih litakiv R 39 takozh vikoristovuvali sili Vilnoyi Franciyi Korolivski VPS Vijskovo povitryani sili Spoluchenih Shtativ ta Italijski vijskovo povitryani sili na boci soyuznikiv Bell P 39 AiracobraP 39Priznachennya vinishuvachPershij polit kviten 1939Prijnyatij na ozbroyennya 1941Na ozbroyenni u SShA SRSR Velika Britaniya inshiRozrobnik Bell AircraftVirobnik BellVsogo zbudovano 9584Konstruktor Bell AircraftEkipazh 1 osobaMaksimalna shvidkist MSh 605 km godDalnist polotu 1770 kmPraktichna stelya 10 700 mShvidkopidjomnist 17 m sDovzhina 9 2 mVisota 3 8 mRozmah krila 10 4 mPlosha krila 19 8 m Sporyadzhenij 3347 kgDviguni Ellison V 1710 85Tyaga potuzhnist 1200 k s Garmatne ozbroyennya 1 garmata 37 mm 4 kulemeta 12 7 mm Boyezapas 1x30 sn 2x200 nab 2x300 nab Pidvisne ozbroyennya aviabombiBell P 39 Airacobra u Vikishovishi Bell P 39D Airacobra P 39Q 42 1947 Saga Boy II polkovnika Edvina S Chikeringa CO 357th Fighter Group lipen 1943 r Rozroblenij kompaniyeyu Bell Aircraft vin mav innovacijne komponuvannya dvigun buv roztashovanij v centri fyuzelyazhu pozadu pilota i privodiv v ruh povitryanij gvint za dopomogoyu dovgogo vala yakij prohodiv pid sidinnyam pilota Takozh ce buv pershij vinishuvach z nosovoyu shemoyu shasi Nezvazhayuchi na innovacijne rozmishennya dviguna u centri korpusu litaka pozadu pilota konstrukciya P 39 mala nedolik U nomu buv vstanovlenij odnostupinchastij odnoshvidkisnij superchardzher kompresor Rutsa sho nagnitav stisnene povitrya v cilindri dviguna vnutrishnogo zgoryannya ale ne mav efektivnogo turbonagnitacha hocha takij vstanovlyuvavsya u prototipah Cherez ce litak buv ne pridatnim dlya boyiv na velikij visoti Korolivski VPS vidmovilis vid vikoristannya litaka nad Zahidnoyu Yevropoyu prote vin buv prijnyatij u sklad VPS SRSR de bilshist povitryanih boyiv vidbulisya na serednih i nizkih visotah Na P 39 litali taki rezultativni asi yak Oleksandr Pokrishkin Amet Han Sultan i Grigorij Rechkalov Razom iz modifikaciyeyu P 63 Kingcobra ukr Korolivska kobra P 39 buv odnim z najuspishnishih litalnih aparativ vigotovlenih Bell i odin z najrezultativnishih vinishuvachiv radyanskih VPS za roki drugoyi svitovoyi vijni Dizajn ta rozrobkaCirkulyarna propoziciya X 609 U lyutomu 1937 roku lejtenant Bendzhamin S Kelsi kerivnik proektu vinishuvachiv pri korpusi povitryanih sil armiyi Spoluchenih Shtativ USAAC ta Kapitan Gordon P Savill instruktor z taktiki u Taktichnij shkoli povitryanogo korpusu Air Corps Tactical School opublikuvali u Cirkulyarnij propoziciyi X 609 specifikaciyi novogo vinishuvacha Ce buv zapit na odnomotornij visotnij perehoplyuvach yakij mav taktichne zavdannya perehoplyuvati ta atakuvati vorozhih litaki na velikij visoti Nezvazhayuchi na te sho vin buv nazvanij perehoplyuvachem rollyu zaproponovanogo litaka bulo prosto prodovzhennya tradicijnoyi roli peresliduvannya z vikoristannyam vazhchogo i potuzhnishogo litaka na velikij visoti Tehnichni vimogi peredbachali prinajmni nayavnist 1000 funtiv 453 kg vazhkogo ozbroyennya vklyuchayuchi garmatu dvigun Allison z ridinnim oholodzhennyam ta turbonagnitachem General Electric trikolisnim shasi shvidkistyu ruhu na visoti shonajmenshe 360 mil god 580 km god a takozh pidjomom na visotu do 20000 futiv 6 100 m protyagom 6 hvilin Ce buv najvimoglivishij nabir specifikacij dlya vinishuvacha yakij USAAC predstaviv na cyu datu Nezvazhayuchi na te sho konstruktorski roboti povedeni Bell ranishe vililis u nezvichajnu model Bell YFM 1 Airacuda propoziciya novoyi Modeli 12 Model 12 prijnyala ne mensh originalnu konfiguraciyu z dvigunom Allison V 12 vstanovlenim u seredini fyuzelyazhu prosto pozadu kabini ta z propelerom kotrij obertavsya za dopomogoyu valu sho prohodiv pid pidlogoyu kabini pilota Bell XP 39 viglyad roztashuvannya nagnitacha povitrya Osnovnoyu metoyu ciyeyi konfiguraciyi bulo zvilnennya miscya dlya vazhkogo osnovnogo ozbroyennya 37 mm 1 46 dyujmovoyi garmati Oldsmobile T9 yaka prohodila cherez centr gvintovogo vuzla dlya optimalnoyi tochnosti ta stabilnosti pid chas strilbi Ce stalosya tomu sho G M Pojyer dizajner kerivnika proektu Roberta Vudsa buv vrazhenij siloyu ciyeyi zbroyi ta pragnuv do yiyi vstanovlennya u litaku Ce bulo nezvichno oskilki konstrukciya vinishuvacha ranishe keruvalas dvigunom a ne sistemoyu zbroyi navit pori te sho garmata Oldsmobile T9 rujnuvalas v procesi roboti ta mala duzhe obmezhenu kilkist boyepripasiv nizku skorostrilnist ta bula shilna do zaklinyuvannya Dodatkova perevaga roztashuvannya dviguna poseredini polyagala v tomu sho vin stvoriv gladkij i obtichnij profil nosa Zavdyaki takomu roztashuvannyu bulo dosyagnuto konfiguraciyu nosu fyuzelyazhu nache vin visokoshvidkisna kulya Vhid u kabinu vidbuvavsya cherez bichni dveri vstanovleni z oboh bokiv kabini pilota a ne za dopomogoyu kovzayuchogo kupola Nezvichajne misce roztashuvannya dviguna ta dovgij veduchij val spochatku viklikali deyake zanepokoyennya pilotiv ale dosvid pokazav sho u comu roztashuvanni dviguna bulo stilki zh nebezpeki pri posadci v avariyi nizh iz dvigunom roztashovanim speredu kabini Tim bilshe sho problem z vidmovoyu valu gvinta ne bulo Centralna detal fyuzelyazhu Bell P 39 Airacobra z vidkritimi panelyami obslugovuvannya Podalshij rozvitok XP 39 XP 39 zdijsniv svij pershij polit 6 kvitnya 1938 roku na Wright Field shtat Ogajo dosyagnuvshi shvidkosti u 390 mil god 630 km god na visoti 20 000 futiv 6 100 m pri chomu dosyagnuv ciyeyi visoti lishe za p yat hvilin Tim ne mensh XP 39 yak viyavilosya nedostatno produktivnim na visoti Testovi poloti pokazali sho maksimalna shvidkist na visoti 20 000 futiv mensha nizh 400 mil god yak bulo zayavleni v pochatkovij propoziciyi Yak bulo spochatku vkazano Kelsi ta Savillem XP 39 mav dvigun iz nagnitachem shob zbilshiti jogo potuzhnist na visoti Bell oholodzhuvav turbonagnitach za dopomogoyu povitrezabirnika na livomu boci fyuzelyazhu Kelsi hotiv suprovodzhuvati podalshu rozrobku XP 39 projshovshi vsi jogo ranni tehnichni problemi ale Kelsi bulo napravleno do Angliyi a sam proekt XP 39 buv peredanij inshim V chervni 1939 roku prototip bulo napravleno generalom Genrihom Arnoldom na jogo analiz v aerodinamichnih kanalah NACA shob znajti sposobi zbilshennya jogo shvidkosti ta zmenshennya aerodinamichnogo oporu Viprobuvannya buli provedeni i inzheneri Bell dotrimalis rekomendacij NACA i armiyi shob zmenshiti aerodinamichnij opir takim chinom shob maksimalna shvidkist bula zbilshena na 16 NACA napisala Neobhidno vklasti nagnitach vseredini litaka z efektivnoyu sistemoyu kanaliv dostatnoyu dlya nalezhnogo oholodzhennya rotora a takozh vivedennya oholodzhuvalnogo povitrya ta vihlopnih gaziv Odnak u duzhe shilno splanovanomu XP 39 ne zalishilos dostatno vnutrishnogo prostoru dlya turbonadduvu Za dopomogoyu shematichnogo naroshuvannya aerodinamichnogo oporu bulo znajdeno ryad potencijnih oblastej dlya jogo zmenshennya NACA dijshov visnovku sho maksimalna shvidkist u 429 mil god zdatna buti realizovana z aerodinamichnimi polipshennyami sho mogli buti dosyagnuti dvigunom Allison V 1710 lishe z odnostupinchastim odnoshvidkisnim nagnitachem Na zustrichi z USAAC i NACA v serpni 1939 roku Larri Bell zaproponuvav nalashtuvati virobnichij litak P 39 bez nagnitacha Deyaki istoriki sumnivayutsya stosovno spravzhnoyi motivaciyi Bella pri perenalashtuvanni litaka Najimovirnishe fabrika Bella ne mala aktivnoyi virobnichoyi programi i vin vidchajdushno potrebuvav groshej Inshi istoriki zaznachayut sho provedeni testi u aerodinamichnij trubi perekonali rozrobnikiv u tomu sho ustanovka turbonagnitacha bula nastilki aerodinamichno zaharashena sho ce malo bilshe nedolikiv nizh perevag Armiya zamovila 12 YP 39 z odnostupinchastim odnoshvidkisnim nagnitachem dlya ocinki obslugovuvannya ta odnogo YP 39A Pislya zakinchennya cih viprobuvan vidbulisya deyaki konstruktivni zmini vklyuchayuchi vidalennya zovnishnogo radiatora takozh za rekomendaciyeyu NACA prototip buv zminenij yak XP 39B pislya demonstraciyi polipshennya roboti 13 YP 39 buli doopracovani do cogo standartu ta bulo dodano dva 0 30 dyujmovih 7 62 mm kulemeti do dvoh vzhe nayavnih kulemetiv kalibrom 0 5 dyujmi 12 7 mm Cherez vidsutnist broni abo samozakleyuvanih palivnih bakiv prototip buv na odnu tonnu 900 kg legshe nizh vinishuvachi sho viroblyalis Na P 39 sho buli postavleni na virobnictvo zalishili odnostupinchastij odnoshvidkisnij nagnitach superchardzher z mozhlivistyu roboti na visoti z dosyagnennyam yakoyi potuzhnist dviguna padala blizko 12 000 futiv 3660 m U rezultati litak buv prostim dlya virobnictva ta obslugovuvannya Prote same viluchennya turbini zvelo nanivec bud yakij shans togo sho P 39 mozhe vikoristovuvatis yak frontovij vinishuvach na serednih visotah Koli nedoliki buli pomicheni v 1940 i 1941 rokah vidsutnist nagnitacha zrobilo polipshennya produktivnosti Aerokobri praktichno nemozhlivim Znyattya nagnitacha ta otvoru dlya podachi povitrya virishilo problemi z aerodinamichnim oporom ale zmenshilo zagalnu potuzhnist U nastupni roki Kelsi visloviv zhal u zv yazku iz tim sho vin buv vidsutnim na moment prijnyattya rishennya pro viluchennya nagnitacha mozhlivo u toj moment jomu b vdalos perekonati inshih v jogo pomilkovosti Pislya zavershennya servisnih viprobuvan vinishuvach spochatku buv nazvanij yak P 45 i pershe zamovlennya na 80 litakiv bulo rozmisheno 10 serpnya 1939 roku zgodom stare poznachennya povernulosya do P 39C she do pochatku postachannya Ocinivshi umovi povitryanogo boyu v Yevropi bulo ochevidno sho bez bronyuvannya abo samozakleyuvanih palivnih bakiv 20 vigotovlenih P 39C ne pidhodili dlya operativnogo vikoristannya Reshta 60 mashin u zamovlenni buli pobudovani yak P 39D z broneyu samozakleyuvanimi palivnimi bakami ta rozshirenim perelikom ozbroyennya Ci P 39D buli pershimi Aerokobrami vvedenimi v ekspluataciyu pidrozdilami povitryanogo korpusu Armiyi SShA i pershimi hto bude zadiyanim u bojovih diyah Tehnichni detali P 39 buv povnistyu metalevim vinishuvachem iz nizko roztashovanim krilom z trikolisnim shasi osnashenij odnim dvigunom V 12 Allison V 1710 iz ridkim oholodzhennyam vstanovlenim u centralnomu fyuzelyazhi bezposeredno za kabinoyu pilota Bell P 39D Aerokobra buv odnim z pershih vinishuvachiv yaki zadumuvalis yak bojova sistema v comu vipadku litak vidomij spochatku yak Bell Model 4 buv rozroblenij shob stati platformoyu dlya 37 mm garmati T9 Cya zbroya rozroblena American Armament Corporation v 1934 roci pidrozdilom Oldsmobile vistrilyuvala 1 3 funtovi 610 g bronebijni snaryadi zdatni probivati 0 8 dyujmovu 2 sm bronyu na vidstani 500 yardiv 450 m 90 dyujmova 230 sm dvohsot funtova 91 kg zbroya mala zhorstko kripitis u korpusi i vesti vogon paralelno osovij liniyi novogo vinishuvacha Bulo b nemozhlivo vstanoviti taku zbroyu v fyuzelyazhi sho strilyala b cherez bloki cilindriv V podibnogo dviguna ta vtulku gvinta yak ce mozhna bulo zrobiti z menshoyu 20 mm garmatoyu Mirkuvannya shodo vagi balansu ta vidimosti oznachalo sho kabina pilota ne mogla buti rozmishena daleko u fyuzelyazhi pozadu dviguna ta garmati Bulo prijnyato rishennya vstanoviti garmatu v nosovij chastini fyuzelyazhu a dvigun v centralnij chastini fyuzelyazhu bezposeredno za sidinnyam pilota Tyagnuchij gvint obertavsya za dopomogoyu valu dovzhinoyu 10 futiv 3 0 m Val skladavsya iz dvoh sekcij iz samovirivnyuvanim pidshipnikom dlya pristosuvannya do deformacij fyuzelyazhu pid chas vikonannya skladnih manevriv Cej val prohodiv cherez tunel u pidlozi kabini i buv pidklyuchenij do korobki peredach u nosi fyuzelyazhu yaka v svoyu chergu obertala gvint iz troma abo piznishe chotirma lopatkami cherez korotkij centralnij val Korobka peredach zabezpechuvalasya vlasnoyu sistemoyu zmashennya sho bula nezalezhnoyu vid dviguna U bilsh piznih versiyah Aerokobri korobka peredach bula zabezpechena bronezahistom Radiator oholodzhuvanij etilenglikolem buv vstanovlenij u centralnij sekciyi kriplennya kril bezposeredno pid dvigunom Do nogo z oboh bokiv prilyagav barabanopodibnij maslyanij radiator Povitrya dlya radiatora ta maslyanogo oholodzhuvacha propuskalos cherez vpuskni otvori u korenyah krila oboh kril i napravlyalos cherez chotiri povitrovodi do poverhon radiatora Potim povitrya vihodilo cherez tri kerovani zakrilki poblizu zadnoyi krajki krila Povitrya dlya karbyuratora vtyaguvalos cherez pidnyatij ovalnij povitrezabirnik roztashovanij pozadu lihtarya kabini Konstrukciya fyuzelyazhu bula nezvichajnoyu i innovacijnoyu vona gruntuvalas na centralnomu kili yakij ob yednuvav soboyu ozbroyennya kabinu i dvigun Osnovu strukturi sklali dvi micnih fyuzelyazhni balki do livogo ta pravogo bortu Voni vignuti tak shob stvoriti tochki dlya kriplennya garmati T9 reduktora korobki peredach gvinta a takozh dlya dviguna ta obladnannya vidpovidno Micna arkova peregorodka zabezpechila osnovne misce dlya prikriplennya golovnogo lonzherona krila Do arki kripilas vognetrivka panel i bronovana plastina mizh dvigunom i kabinoyu Vona takozh vklyuchila pilon i panel iz kuleneprobivnogo skla za golovoyu pilota Arka takozh utvoryuvala osnovu navisu kabini sidinnya pilota kripilos do perednoyi poverhni yak i pidloga kabini Poperedu kabini pilota fyuzelyazhnij nis utvoryuvavsya iz velikih znimnih panelej Dovga nisha shasi bula vklyuchena v nizhnyu chastinu nosa Dvigun ta obladnannya buli prikripleni do zadnoyi chastini arki ta osnovnih balok voni takozh buli zakriti za dopomogoyu velikih znimnih panelej Zvichajnij napivmonokokovij zadnij fyuzelyazh buv prikriplenij do osnovnoyi konstrukciyi Vidsik z ozbroyennyam P 39 Oskilki pilot znahodivsya nad podovzhuvalnim valom vin rozmishuvavsya u fyuzelyazhi vishe nizh u bilshosti todishnih vinishuvachiv sho u svoyu chergu davalo pilotovi horoshe pole zoru Dostup do kabini pilota zdijsnyuvavsya zavdyaki bokovim vidkrittyam dverej yak u avtomobilya yaki buli roztashovuvani po odnomu z kozhnogo boku Obidva vikna opuskalis Oskilki tilki pravi dveri mali ruchku yak vseredini tak i zzovni tomu voni vikoristovuvalasya yak zvichajnij zasib dostupu v kabinu ta vihodu z nogo Livi dveri mozhna bulo vidkriti lishe zovni i vikoristovuvalisya dlya ekstrenoyi evakuaciyi hocha oboye dverej mozhna bulo ekstreno skinuti Pid chas ekspluataciyi cherez vstanovlennya zhorstkogo dahu konstrukciya kabini litaka uskladnila evakuaciyu u nadzvichajnij situaciyi Povne ozbroyennya skladalosya z garmati T9 ta z pari kulemetiv Browning M2 50 kalibru 12 7 mm vstanovlenih u nosi litaka Potim ozbroyennya bulo zmineno na dva 50 dyujmovi 12 7 mm i dva 30 dyujmovi 7 62 mm garmati v XP 39B P 39C model 13 pershi 20 dostavleni i dva 50 dyujmovi 12 7 mm i chotiri 30 v 7 62 mm kulemeti vsi chotiri u krilah v P 39D model 15 yaki takozh mali samogermetizuyuchi baki a takozh kriplennya i vidpovidni trubki dlya vstanovlennya 500 funtovoyi 227 kg bombi abo palivnih bakiv Cherez nestandartne shemu litaka u fyuzelyazhi ne bulo miscya dlya rozmishennya palivnogo baka Hocha palivni baki buli vprovadzheni shob rozshiriti dalnist polotu palivo znahodilos u krilah u rezultati chogo R 39 buv obmezhenij u zavdavaniya taktichnih udariv lishe maloyi dalnosti Potuzhnij karkas a takozh blizko 265 funtiv 120 kg broni buli harakternimi dlya cogo litaka takozh Virobnictvo P 39 u vazhkij vazi v poyednanni iz dvigunom Allison z odnostupinchastim odnoshvidkisnim nagnitachem obmezhuvalo mozhlivosti litaka na velikij visoti Visota polotu P 39 pomitno postupalasya togochasnim yevropejskim vinishuvacham v rezultati chogo pershi bojovi chastini Povitryanih sil armiyi SShA na yevropejskomu teatri buli osnasheni Spitfire V Prote shvidkist zdijsnennya krenu u P 39D na shvidkosti u 235 mil god 378 km god stanovila 75 sek a ce krashe nizh u Mitsubishi A6M Zero Grumman F4F Wildcat Grumman F6F Hellcat Lockheed P 38 Lightning azh do 265 mil god 426 km god div diagramu NACA Skladalna liniya zavodu Bell Aircraft u Buffalo shtat Nyu Jork v 1940 h rokah sho vigotovlyav P 39 Pislya dosyagnennya kritichnoyi visoti dlya nagnitacha sho stanovit blizko 12 000 futiv 3 658 m produktivnist rannih modelej P 39 shvidko padala Ce obmezhilo jogo korisnist u tradicijnih misiyah dlya vinishuvachiv yak v Yevropi tak i v Tihomu okeani de yaponski bombarduvalniki chasto atakuvati na visoti sho perevishuvala robochu stelyu P 39 v tropichnomu garyachomu povitri robocha visota bula nizhchoyu nizh u pomirnij klimatichnij zoni Vzhe azh pizni modeli N i Q 75 vsih Aerokobr mogli pidtrimuvati maksimalnu shvidkist priblizno 375 mil god 604 km god na visoti do 20 000 futiv 6100 m Rozpodil vagi R 39 buv mozhlivoyu prichinoyu jogo shilnosti vstupati v nebezpechnij shtopor Ce harakteristika yaku radyanski piloti viprobuvachi zmogli prodemonstruvati skeptichnomu virobniku yakij ne zmig vidtvoriti cej efekt Pislya znachnih viprobuvan bulo viznacheno sho shtopor mozhe buti viklikanij tilki v tomu vipadku yaksho litak bude nepravilno zavantazhenij tobto bez bud yakih boyepripasiv v perednomu vidsiku Instrukciya z lotnoyi ekspluataciyi nagoloshuvala na neobhidnosti urivnovazhennya perednogo vidsiku iz boyepripasami ta vidpovidnoyi masi samogo korpusu shob mozhna bulo dosyagti rozumnogo centru tyazhinnya Visokoshvidkisne upravlinnya bulo legkim tomu buli mozhlivi visokoshvidkisni povoroti ta vihodi z pike P 39 potribno bulo utrimuvati v pike cherez te sho vin mav tendenciyu virivnyuvatisya sho nagaduvalo Spitfire Rekomendovana mezha perevishennya shvidkosti pike dlya P 39 ne povinna bula perevishuvati 475 mil god 764 km god Nezabarom pislya vstupu na sluzhbu piloti pochali povidomlyati pro te sho pri vikonanni R 39 pevnih manevriv vin pochinaye raptovo padati Bilshist z cih podij vidbulosya pislya togo yak litak opinyavsya v polozhenni iz visoko pidnyatim nosom pri zastosuvanni velikoyi potuzhnosti Zanepokoyenij Bell iniciyuvav programu testuvannya Piloti Bella zrobili 86 okremih sprob shob vidtvoriti ci perekidannya V zhodnomu vipadku yim ne vdalos perekinuti litak U svoyij avtobiografiyi veteran pilot viprobuvach Robert Anderson Bob Guver viv rahunok perekidan P 39 Vin stverdzhuye sho ranishe vikonuvav en nini zvichajnij manevr na aviashou yakij vin takozh buv v zmozi zrobiti v Curtiss P 40 Warhawk Neoficijne vivchennya harakteristik obertannya P 39 bulo provedeno v 20 futovomu tuneli vilnogo obertannya u Centri doslidzhen Lengli NASA protyagom 1970 h rokiv Vivchennya starih zvitiv pokazalo sho pid chas rannih viprobuvan obertannya litaka na ob yekti NASA litak nikoli ne perevertavsya Prote bulo zaznacheno sho vsi viprobuvannya provodilis z simulyuvannyam povnogo zavantazhennya litaka boyepripasami yaki posuvav centr tyazhinnya litaka vpered Znajshovshi originalnu model viprobuvan obertannya P 39 na zberiganni nove doslidzhennya spochatku vidtvorilo poperednye testuvannya z poslidovnimi rezultatami Potim model bula perebalansovana dlya imitaciyi stanu navantazhennya bez boyepripasiv yakij peremistiv centr tyazhinnya litaka na kormu Za cih umov bulo vstanovleno sho model chasto perevertalas koli yiyi kidali u tunel Dvigun vstanovlenij pozadu kabini zmenshuvav imovirnist buti poshkodzhenim atakuyuchi nazemni cili ale buv urazlivim do atak zgori ta zzadu Koli Aerokobra dosyagala svoyeyi verhnoyi mezhi visoti yiyi legko perevershuvali bagato vorozhih litakiv Obslugovuvannya i versiyi Bell P 39 Airacobra zdijsnyuye strilbu z usogo ozbroyennya v nichnij chas U veresni 1940 roku Britaniya zamovila 386 ekzemplyariv P 39D model 14 z 20 mm 0 79 dyujmovoyu avtomatichnoyu garmatoyu Hispano Suiza HS 404 i shistma 7 7 mm 303 kulemetami zamist 37 mm 1 46 dyujmovoyi garmati i shesti 0 30 dyujmovih 7 62 mm kulemetiv Zreshtoyu Korolivski povitryani sili Velikoyi Britaniyi zagalom zamovili 675 P 39 Prote pislya togo yak pershi Aerokobri pribuli do skladu 601 eskadrilyi Korolivskih povitryanih sil Velikoyi Britaniyi u veresni 1941 roku voni odrazu buli viznani takimi sho mayut neadekvatnu shvidkist pidjomu i potuzhnist na visoti u zahidnoyevropejskih umovah Tilki 80 mashin buli prijnyati vsi voni znahodilis u skladi 601 eskadrilyi Velika Britaniya peredala Radyanskomu Soyuzu blizko 200 litakiv P 39 She 200 litakiv priznachenih dlya VPS Velikoyi Britaniyi buli vidibrani Povitryanimi silami armiyi SShA pislya napadu na Perl Harbor yak P 400 i buli vidpravleni v P yatu povitryanu armiyu SShA sho znahodilas v Avstraliyi dlya sluzhbi na Pivdenno zahidnomu Tihookeanskomu teatri bojovih dij Do momentu ataki na Perl Harbor bulo zbudovano blizko 600 P 39 Koli v serpni 1944 roku zakinchilosya virobnictvo R 39 Bell pobuduvav 9 558 mashin z yakih 4773 perevazhno 39N ta 39Q buli vidpravleni do SRSR cherez programu Lend liz Buli chislenni neznachni zmini v dviguni propeleri i ozbroyenni ale niyakih znachnih strukturnih zmin u viroblenih tipah litakiv za vinyatkom dekilkoh dvomisnih trenuvalnih TP 39F ta RP 39Q Krim togo sim pishli v VMS SShA v yakosti radiokerovanih bezpilotnih litalnih aparativ Viprobuvannya krila z simetrichnim profilem v XP 39E ta dvigunom vid Continental IV 1430 P 76 ne mali uspihu Koncepciya dviguna poseredini fyuzelyazhu ta garmati sho prohodila cherez centr gvintovogo vuzla bula rozvinuta dali v Bell P 63 Kingcobra Versiya dlya flotu iz shasi u hvosti litaka Bell XFL Airabonita zamovlyalas v yakosti konkurenta Vought F4U Corsair i Grumman XF5F Skyrocket Bell XFL Airabonita vpershe zdijsniv polit 13 travnya 1940 roku ale pislya problematichnogo ta trivalogo periodu rozrobki i viprobuvan vin buv vidhilenij Bell P 39QIstoriya ekspluataciyiAiracobra pobachila bij v usomu sviti osoblivo v pivdenno zahidnij chastini Tihogo okeanu Seredzemnomor yi ta radyanskomu teatrah bojovih dij Oskilki dvigun litaka buv obladnanij lishe odnostupinchastim odnoshvidkisnim nagnitachem P 39 vtrachav potuzhnist nad visotoyu u 17000 futiv 5200 m Yak v Zahidnij Yevropi tak i v tihookeanskomu regioni Airacobra yak vinishuvach perehoplyuvach zalishavsya daleko pozadu tomu jogo postupovo pochali vikoristovuvati dlya vikonannya inshih funkcij Vin chasto vikoristovuvavsya na bilsh nizkij visoti yak shturmovik Ob yednane Korolivstvo U 1940 roci Britanska Komisiya z pryamih zakupivel shukala bojovi litaki u SShA tomu voni zamovili 675 odinic eksportnoyi versiyi Bell Model 14 yak Caribou na pidstavi predstavlennya kompaniyi 13 kvitnya 1940 roku Britanske ozbroyennya skladalosya z dvoh vstanovlenih u nosovij chastini 0 50 dyujmovih 12 7 mm kulemetiv ta chotiroh 0 303 dyujmovih 7 7 mm kulemetiv Brauninga roztashovanih u krilah 37 mm garmata T9 bula zaminena 20 mm 79 dyujmovoyu avtomatichnoyu garmatoyu Hispano Suiza HS 404 Britanski ochikuvannya buli viznacheni pokaznikami efektivnosti vstanovlenimi neozbroyenim i nebronovanim prototipom XP 39 Britanskij kontrakt na virobnictvo viznachav vimogu sho na nominalnij visoti maksimalna shvidkist mala buti v mezhah 394 mil god 634 km god 4 Na prijmalnih viprobuvannyah litak sho mav postupati na virobnictvo viyavivsya zdatnim lishe dosyagati 371 mil god na visoti u14 090 futiv Dlya togo shob litak mig dosyagati garantovanoyi shvidkosti Bell zdijsniv kilka modifikacij zmenshennya tyagi Vidpovidno rozmah rulya visoti ta sterna buli zmensheni na 14 2 ta 25 2 Modifikovani obtikachi buli vstanovleni v oblasti hvosta Sklo lihtarya kabini bulo prikripleno do rami za dopomogoyu klejkoyi zamazki Buli pomicheno sho dveri dostupu do ozbroyennya na krili deformovuvalis v poloti tomu voni buli zamineni tovstishim alyuminiyevim listom Podibnim chinom dveri shasi proginalisya azh do dvoh dyujmiv pri maksimalnij shvidkosti tomu bulo vstanovleno micnishe zcheplennya shob dveri trimalisya pryamo Vihid oholodzhuyuchogo povitrya vid maslyanogo radiatora ta radiatoriv oholodzhennya dviguna bulo zmensheno do takoyi mezhi shob jogo shvidkist vidpovidala shvidkosti vihodu miscevogo potoku povitrya Novi vihlopni trubki vidhilyalisya tak shob isnuvala vidpovidnist shvidkostej mizh potokom vihlopnih gaziv ta miscevim potoku povitrya ta z takimi vipusknimi otvorami yaki b dozvolyali zbilshiti tyagu vidpracovanih gaziv Nabuli obtichnoyi formi otvori kulemetiv ta vihlopni trubki antena bula znyata buv vstanovlenij cilnij obtichnik dviguna Airacobra I AH589 L 601 eskadrilyi Chitko vidno dovgostvolnu 20 mm avtomatichnu garmatu Hispano Suiza HS 404 ta 0 303 dyujmovi kulemeti Brauninga roztashovani v krilah Planer litalnogo aparata buv pofarbovanij u 20 shariv gruntivki zi znachnim shlifuvannyam mizh sharami Standartnij kamuflyazh buv nanesenij i shlifovanij tak shob pribrati krayi mizh kolorami Krim togo bulo pribrano blizko 200 funtiv 91 kg vagi sho robilo jogo legshim 7 466 funtiv vsogo Pislya cih modifikacij drugij viroblenij litak serijnij nomer AH 571 na lotnih viprobuvannyah vzhe dosyagav shvidkosti u 391 mil god 629 km god na visoti u 14 400 futiv 4400 m Oskilki cya shvidkist bula v mezhah 1 viznachenih vimog litak buv ogoloshenij takim sho zadovolnyaye dogovirni zobov yazannya Nezvazhayuchi na uspih cih modifikacij zhodna z nih ne bula zastosovana do inshih viroblenih P 39 Piznishe viprobuvannya en standartnogo P 400 vstanovila maksimalnu shvidkist lishe 359 mil god 578 km god Britanski eksportni modeli buli perejmenovani v Airacobra v 1941 roci She 150 buli viznacheni dlya postachannya po lend lizu v 1941 roci ale voni ne buli postavleni Korolivski VPS vzyali dostavku v seredini 1941 roku i viyavili sho potuzhnist viroblenih bez turbonadduva litakiv rizko vidriznyayetsya vid togo sho voni ochikuvali U deyakih rajonah Airacobra postupavsya takim isnuyuchim litakam yak Hawker Hurricane i Supermarine Spitfire a jogo potuzhnist na visoti silno strazhdala Testi en na Boksomb Daun pokazali sho Airacobra dosyag 355 mil god 571 km god na visoti u 13000 futiv 3962 m Komponuvannya kabini bulo piddano kritici i bulo zaznacheno sho pilot matime trudnoshi pri ryatuvanni v nadzvichajnih situaciyah tomu sho dah kabini ne mozhlivo skinuti Vidsutnist chitkogo oglyadovoyi paneli na zbirci vitrovogo skla oznachav sho u vipadku silnogo doshu oglyad dlya pilota poperedu bude povnistyu nemozhlivim takozh zapisi lotchika povidomlyayut sho v comu razi dverni vikna povinni buti znizheni a shvidkist zmenshena do 150 mil god 241 km god Z inshogo boku vin buv viznanij efektivnim dlya roboti yak vinishuvach na malij visoti ta dlya atak na nazemni cili Problemi z pridushennyam spalahiv garmati ta vihlopnih gaziv a takozh iz kompasom mozhut buti vipravleni 601 eskadrilya Korolivskih povitryanih sil Velikoyi Britaniyi bula yedinim britanskim pidrozdilom yakij operativno vikoristovuvav P 39 otrimavshi svoyi pershi dva litaki 6 serpnya 1941 roku 9 zhovtnya chotiri Aerokobri napali na vorozhi barzhi poblizu Dyunkerka ce buli yedini operativni diyi u skladi Korolivskih povitryanih sil Eskadrilya prodovzhuvala trenuvatisya z P 39 protyagom zimi ale kombinaciya poganoyi ekspluatacijnoyi nadijnosti ta glibokoyi nedoviri do cogo neznajomogo dlya personalu vinishuvacha prizvela do togo sho Korolivski povitryani sili vidmovivsya vid takogo litaka pislya odniyeyi bojovoyi misiyi U berezni 1942 roku pidrozdil pereosnastili Spitfayerami Aerokobri sho vzhe buli u Velikij Britaniyi razom iz zalishkami pershoyi partiyi pobudovanoyi u SShA buli vidpravleni do Radyanskih vijskovo povitryanih sil Yedinim vinyatkom buv en yakij buv peredanij Korolivskomu flotu i vikoristovuvavsya dlya eksperimentalnoyi roboti v tomu chisli pershu posadku na avianosec HMS Pretoria Castle na litaku iz trikolisnim shasi sho vidbulas 4 kvitnya 1945 roku U berezni 1946 roku jogo bulo znyato iz sluzhbi za rekomendaciyeyu test pilota yakij pribuv iz Bell Povitryani sili armiyi Spoluchenih Shtativ Tihij okean 72 ta taktichna rozviduvalna grupa na P 39 1942 rik SShA rekvizuvali 200 litakiv sho buli virobleni dlya Velikoyi Britaniyi prijnyavshi yih yak P 400 nazvanij tak cherez obicyanu maksimalnu shvidkist 400 mil god 644 km god Pislya napadu na Perl Garbor P 400 buv vidpravlenij u navchalni pidrozdili ale deyaki pobachili bojovi diyi v pivdenno zahidnij chastini Tihogo okeanu u tomu chisli z en v bitvi pri Guadalkanali Hocha yaponski vinishuvachi perevershuvali P 400 vin dobre zarekomenduvav sebe pri vikonanni bombarduvan i znishennya nazemnih ob yektiv yaponskih sil sho namagalis povernuti sobi Polya Gendersona Zbroya vryatovani z P 39 inodi vstanovlyuvalas na patrulni torpedni kateri shob zbilshiti vognevu mic Piloti na tihookeanskomu teatri bojovih dij chasto skarzhilisya na problemi nestachi potuzhnosti ta nenadijnosti ozbroyennya a do kincya 1942 roku pidrozdili P 39 P yatoyi povitryanoyi armiyi SShA zayavili pro znishennya blizko 80 yaponskih litakiv z takoyu zh kilkistyu vtrachenih P 39 P yata i Trinadcyata povitryanoyi armiyi SShA P 39 ne zdobuli bilshe povitryanih peremog na Solomonovih ostrovah cherez obmezhu dalnist ta nizka potuzhnist na velikij visoti Aerokobra pershimi zitknulis iz yaponskimi Zero 30 kvitnya 1942 poblizu Lae Nova Gvineya Z travnya po serpen 1942 roku nad Novoyi Gvineyeyu borotba mizh Ajrakobrami i Zero vidbuvalasya regulyarno Zbir bojovih zvitiv pokazav sho Zero buv rivnij abo blizkij do P 39 u shvidkosti na visotah iz sutichkami nizkogo rivnya aktivnosti Z veresnya po listopad 1942 roku piloti 57 yi vinishuvalnoyi eskadrilyi litali z P 39 ta P 38 z aerodromu pobudovanogo na rozchishenij buldozerami zemli v Kulukskij zatoci na pustelnomu ostrovi Adak na Aleutskih ostrovah Alyaski Voni atakuvali yaponski vijska yaki vtorglisya v Attu i ostrovi Kiska na Aleutskih ostrovah u chervni 1942 roku Faktorom yakij zabrav bilshist zhittiv buli ne yaponci a pogoda Nizki hmari vazhkij tuman prolivnij dosh snig i silnij viter zrobiv poloti nebezpechnimi a zhittya zhalyugidnim 57 a vinishuvalna eskadrilya zalishalas na Alyasci do listopada 1942 roku potim povernuvsya do Spoluchenih Shtativ P 400 Povitryanih sil armiyi SShA 80 a vinishuvalna eskadrilya Mislivciv za golovami 8 a vinishuvalna grupa Lejtenant Bill Fidler stav asom na P 39 v toj chas yak nabagato piznishe amerikanski asi zdobuli odnu chi dvi svoyi peremogi na tomu zh litaku Potuzhnist Aerokobr na malij visotni bula horosha i yihnya vogneva mic vrazhala Ale nezabarom na Tihookeanskomu teatri bojovih dij z yavisya zhart sho P 400 buv yak P 40 iz Zero na svoyemu hvosti Seredzemnomor ya U Pivnichnij Africi na 99 a vinishuvalna eskadrilya takozh vidoma yak aviatori Taskigi shvidko perejshli z P 40 i otrimali P 39 u lyutomu 1944 roku ale litali na comu litaku tilki protyagom dekilkoh tizhniv 99 a vinishuvalna eskadrilya vikonuvala svoyi obov yazki na Ajrakobrah vklyuchayuchi pidtrimku operaciyi Shingl nad Ancio tak i misiyi nad Neapolitanskoyu zatokoyu ale zmogli dosyagti lishe dekilka povitryanih peremog 81 a i 350 a vinishuvalni grupi vikoristovuvali P 39 yak povitryanij patrul dlya morskih transportnih operacij z Pivnichnoyi Afriki i cherez Italiyu 81 a vinishuvalna grupa perevedena v Kitaj Birmu ta Indiyu v berezni 1944 roku a 350 a vinishuvalni grupa u serpni 1944 roku pochala perehoditi na P 47D zalishivshis u Italiyi z 12 yu povitryanoyu armiyeyu Radyanskij soyuz Radyanskij P 39Q kolishnij 44 2664 vistavlenij u Muzeyi aviaciyi Centralnoyi Finlyandiyi Najbilsh uspishnim i chislennim vikoristannyam P 39 bulo Radyanskimi VPS Voni otrimali znachno pokrasheni modeli N ta Q cherez marshrut Alyaska Sibir Taktichne seredovishe shidnogo frontu ne potrebuvalo visokoyi potuzhnosti na velikih visotah yaku potrebuvali VPS SShA ta Britaniyi Porivnyano nizka shvidkist nizkovisotnij harakter bilshosti povitryanih boyiv na radyanskomu fronti vidpovidav silnim storonam P 39 micna konstrukciya nadijne radioobladnannya ta vidpovidna vogneva mic Radyanski lotchiki visoko cinuvali P 39 osnashenij garmatoyu v pershu chergu zavdyaki svoyij zdatnosti do vikonannya zavdan po povitryanih cilyah Poshirenoyu pomilkoyu na zahodi ye te sho vinishuvachi P 39 vikoristovuvalisya yak shturmovi litaki dlya vidpracyuvannya po nazemnih cilyah Ce tomu sho radyanskij termin dlya misij P 39 prikrittya suhoputnih vijsk zazvichaj perekladayetsya yak ground support pidtrimka nazemnih sil sho chasto rozumiyut yak close air support aviacijna pidtrimka U radyanskomu vikoristanni ce slovospoluchennya maye bilsh shiroke znachennya Radyanski P 39 vikoristovuvalis yak shturmoviki ale ce nikoli ne bulo golovnoyu misiyeyu abo silnim zastosuvannyam dlya cogo litaka Radyanski vijskovi rozrobili uspishnu taktiku borotbi z povitryanimi cilyami dlya vinishuvachiv Bell i zdobula divovizhnu kilkist povitryanih peremog nad riznimi nimeckimi litakami Radyanski P 39 ne mali problem z rozpravoyu nad Junkers Ju 87 Stukasabo nimecki dvomotorni bombarduvalniki a v deyakih vipadkah buli rivnimi abo perevershuvali ranni ta vipusheni u seredni vijni Messerschmitt Bf 109s Pravda varto zaznachiti sho na moment 1942 roku ta i v podalshomu nimecku aviaciyu ta krashi ekipazhi litakiv perekidali na zahidnij front dlya borotbi iz litakami soyuznikiv Visnazhlivi operaciyi v boyah za Atlantiku zmushuvali Lyuftvaffe postupovo pokidati shidnij front pislya 1942 roku Meni spodobalasya Kobra osoblivo versiya Q 5 Ce bula najlegsha versiya z usih Kobr i ce buv najkrashij vinishuvach na yakomu ya koli nebud litav Kabina pilota bula duzhe zruchnoyu i oglyadovist bula neperevershenoyu Panel priladiv bula duzhe ergonomichnoyu z usim komplektom instrumentiv azh do Aviagorizontu ta radiokompasu Vona navit mala trubku dlya spravlyannya nuzhdi u viglyadi lijki Brone sklo bulo duzhe micne nadzvichajno tovste Bronya zzadu tezh bula tovstoyu Kisneve obladnannya bulo nadijnim hocha maska bula dosit malenkoyu i zakrivala lishe nis ta rot Mi nosili cyu masku lishe na velikij visoti Visokochastotnij radioprijmach buv potuzhnij nadijnij ta chitkij Radyanskij pilot Mikola Grigorovich Golodnikov prigaduyuchi svoyi vrazhennya vid P 39 Drabkin 2007 p 133 Pershi radyanski Kobri mali 20 mm garmatu Hispano Suiza i dva vazhkih kulemetiv Brauninga sinhronizovanih i vstanovlenih v nosi Piznishe kobri pribuli z 37 mm garmatoyu M4 i chotirma kulemetami dvoma sinhronizovanimi i dvoma vmontovanih v krila Mi negajno znimali 2 kulemeti z kril zalishivshi odnu garmatu i dva kulemeti v nosi litaka zgaduvav piznishe radyanskij pilot Mikola Golodnikov Cya modifikaciya pidvishila shvidkist krenu litaka shlyahom zmenshennya inerciyi obertannya Radyanski lotchiki visoko ocinili garmatu M4 svoyim potuzhnim kalibrom i nadijnu diyu ale skarzhilis na nizku skorostrilnist tri postrili v sekundu ta nedostatnyu kilkist boyepripasiv vsogo 30 snaryadiv Radyanski vijskovi vikoristovuvali P 39 golovnim chinom dlya borotbi u povitri proti riznomanitnih nimeckih litakiv vklyuchayuchi Bf 109s Focke Wulf Fw 190s Ju 87s i Ju 88s Pid chas bitvi na richci Kuban VPS pokladalis na P 39s nabagato bilshe nizh Spitfire ta P 40 Oleksandr Pokrishkin u skladi 16 go gvardijskogo vinishuvalnogo aviacijnogo polku zdobuv 20 peremog u cij kampaniyi na P 39 Zaradi spravedlivosti varto skazati sho VPS pokladalis na P 39 nabagato bilshe nizh Spitfire ta P 40 tomu sho yih bulo prosto kilkisno bilshe P 39 Airacobra buv najchislennishim vinishuvachem postavlenim za programoyu len lizu yakij vikoristovuvavsya Radyanskim Soyuzom Kolishnij vinishuvach Povitryanih sil armiyi SShA 42 19597 sho vikoristovuvavsya u pislyavoyennij period nekomercijnoyu organizaciyeyu sho zajmayetsya zberezhennyam ta demonstraciyeyu istorichnih litakiv vzhe rozfarbovanij radyanskim markuvannyam Ostannij litak zbitij Lyuftvaffe buv radyanskij P 39 8 travnya ober lejtenantom starshim lejtenantom Fricem Steglem z 7 yi vinishuvalnoyi eskadri Novotni sho letiv na Messerschmitt Me 262 nad Rudnimi gorami Takozh ostannoyu radyanskoyu peremogoyu u povitri buv zbitij 9 travnya kapitanom Vasilem Pshenichikovim na P 39 u nebi nad Pragoyu Focke Wulf Fw 189 P yat iz desyati najbilsh rezultativnih asiv radyanskih VPS zdobuli bilshist svoyih peremog na P 39 Grigorij Rechkalov zdobuv 44 peremogi na Bell P 39 Airacobra 11 travnya 1945 roku radyanskij pilot Georgij Golubyev na P 39 zbiv nimeckij bombarduvalnij Dornye 217 ce buv ostannij litak zbitij na yevropejskomu teatri bojovih dij Pokrishkin zdobuv 47 z 59 peremog na P 39 sho robit jogo najbilsh rezultativnim pilotom vinishuvacha P 39 bud yakoyi naciyi ta najbilsh rezultativnim pilotom Soyuznikiv sho vikoristovuvav amerikanskij vinishuvach Ce ne vklyuchayuchi jogo 6 spilnih peremog prinajmni deyaki z yakih buli dosyagnuti na P 39 Spolucheni Shtati ne postavili bronebijni naboyi M80 dlya avtomatichnih garmat radyanskogo R 39 zamist cogo radyanski vijska otrimali 1232 991 naboyiv dlya aviacijnoyi garmati M54 yaki voni vikoristovuvali v osnovnomu dlya borotbi z povitryanimi ta legkobronovanimi nazemnimi cilyami Radyanski VVS ne vikoristovuvali P 39 dlya znishennya tankiv Vsogo do Radyanskogo Soyuzu bulo napravleno 4 719 R 39 sho stanovit bilshe tretini vsih vinishuvachiv sho postavlyalisya SShA ta Velikoyu Britaniyeyu do VPS Radyanskogo soyuzu i majzhe polovinu vsih vigotovlenih P 39 zagalom Vtrati radyanskih Bell P 39 Airacobra sklali 1030 litakiv 49 v 1942 roci 305 v 1943 roci 486 v 1944 i 190 v 1945 roci Bell P 39 Airacobra sluzhili v radyanskih VPS azh do 1949 roku poki vikoristovuvalis u dvoh polkah v skladi 16 yi gvardijskoyi vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi na Bilomorskomu vijskovomu okruzi Avstraliya Vsi 23 rekonstrujovani Bell P 39 Airacobra pozicheni p yatoyu povitryanoyu armiyeyu SShA buli vikoristani Korolivskimi avstralijskimi vijskovo povitryanimi silami RAAF yak timchasovij perehoplyuvach v tilu Litakam bulo priznacheno serijnij prefiks Korolivskih avstralijskih VPS A53 U pershi misyaci Tihookeanskoyi vijni Korolivskimi avstralijskimi VPS zmig otrimati lishe Curtiss P 40 Kittyhawk yakih vistachalo lishe dlya oblashtuvannya troh eskadrilij priznachenih dlya vikonannya frontovih zavdan u Novij Gvineyi I v umovah zbilshennya kilkosti yaponskih povitryanih nalotiv na mista pivnichnoyi Avstraliyi zmusheni buli pokladatisya na grupi P 40 P 39 i P 400 p yatoyi povitryanoyi armiyi SShA dlya zahistu takih rajoniv yak Darvin U seredini 1942 r Pidrozdili povitryanogo korpusu Armiyi SShA sho ekspluatuvali P 39 v Avstraliyi ta Novij Gvineyi pochali otrimuvati novenkij P 39D Vidpovidno P 39 yaki buli vidremontovani v avstralijskih majsternyah buli peredani p yatoyu povitryanoyi armiyi SShA do Korolivskih avstralijskih VPS U lipni sim P 39s pribuli do 24 eskadrilyi Korolivskih avstralijskih VPS u Benkstauni Sidnej U serpni sim P 39D otrimala 23 ya eskadrilya Korolivskih avstralijskih VPS na aerodromi Louvud poblizu Brisbena Obidvi eskadrilyi takozh vikoristovuvali inshi tipi litakiv napriklad avstralijskij ozbroyenij navchalnij litak CAC Wirraway Zhodna eskadrilya ne bula povnistyu ukomplektovana Bell P 39 Airacobra abo vela boyi na nomu Z pochatku 1943 roku rol protipovitryanoyi oboroni vikonuvalo krilo Spitfire U seredini 1943 r 23 ya i 24 a eskadrilyi buli pereobladnani pikiruyuchimi bombarduvalnikami Vultee Vengeance a yihni P 39 perevedeni do dvoh novosformovanih vinishuvalnih eskadrilij 82 yi posilenoyi P 40 sho buli deficitnimi u Benkstauni i 83 yi tak yak eskadrilya ochikuvala avstralijskij CAC Boomerang u Straspajni bilya Brisbena Pislya sluzhbi u cih eskadrilyah protyagom dekilkoh misyaciv vsi Bell P 39 Airacobra sho zalishilisya buli povernuti do Povitryanih sil armiyi SShA a Korolivski avstralijski VPS cilkom pripinili ekspluataciyu litaka Franciya U 1940 roci Franciya zamovila P 39 vid Bella ale cherez Komp yenske peremir ya z Nimechchinoyu litaki ne buli dostavleni Pislya operaciyi Smoloskip francuzki vijska v Pivnichnij Africi stali na bik soyuznikiv i buli pereobladnani tehnikoyu soyuznikiv vklyuchayuchi P 39N Z seredini 1943 roku tri vinishuvalni eskadrilyi GC 3 6 Roussillon GC 1 4 Navarre i GC 1 5 Champagne litali na cih P 39 v boyah nad Seredzemnim morem Italiyeyu ta Pivdennoyu Franciyeyu Piznishe bulo dostavleno partiyu P 39Q ale Airacobra nikoli ne bula populyarnim litakom u francuzkih pilotiv i do kincya 1944 roku vsi frontovi pidrozdili zminili P 39 na P 47 Italiya U chervni 1944 roku Italijski soyuzni vijskovo povitryani sili ICAF otrimali 170 P 39 bilshist z nih modeli Q i kilka N 15 ta povitryana armiya SShA zberigala nadlishok svoyi litakiv na aerodromi Neapolya a takozh prinajmni odin L i p yat M P 39N bez obtikachiv dlya 12 7 kulemetiv mav dvigun iz resursom roboti blizko 200 godin sho buv trohi novishe nizh dviguni P 39Q z resursom roboti blizko 30 150 godin V cilomu iz 149 litakiv P 39 R 39N vikoristovuvalisya dlya navchannya v toj chas yak novi Q modeli vikoristovuvalis na fronti Fransis Leoncini U chervni lipni 1944 roku Grupa 12 9 ta 10 u skladi pidrozdilu vinishuvalnoyi aviaciyi Vijskovo povitryanih sil Italiyi 4 Stormo pereyihala do aviacijnoyi bazi Kampo Vezuvio dlya pereosnashennya na R 39 Misce bulo poganim vprodovzh troh misyaciv trenuvannya vidbulosya 11 avarij pov yazanih z nespravnistyu dviguna ta poganim obslugovuvannyam samoyi bazi Tri piloti zaginuli ta she dva buli serjozno poraneni Odnim iz zhertv 25 serpnya 1944 roku stav as sered asiv starshij serzhant Terezio Vittorio Martinoli Tri grupi iz 4 Stormo buli spochatku vidpravleni do aerodromu Leverano Lechche a potim u seredini zhovtnya do aerodromu Galatina Naprikinci trenuvannya vidbulosya she visim avarij Majzhe 70 litalnih aparativ buli u spravnomu stani i 18 veresnya 1944 roku grupa 12 zdijsnila pershu misiyu na P 39 nad Albaniyeyu Zoseredivshis na ataci nazemnih cilej italijski P 39 doveli svoyu pridatnist dlya ciyeyi roboti vtrativshi lishe 10 litakiv z 4 listopada po 3 grudnya 1944 roku zbitih nimeckimi zenitnimi garmatami U lyutomu berezni 1945 roku grupi 10 ta 9 pereyihali iz Galatini na pivnich na povitryanu bazu Kanne poblizu Kampobasso v toj chas yak soyuzniki dozvolili italijskim pilotam vikoristovuvati zlitno posadkovu smugu ostrova Vis v Adriatichnomu mori v yakosti miscya dlya ekstrenoyi posadki pid chas trivalih vilotiv na Balkani 4 Stormo zdijsnili bagato efektivnih operativnih vilazok na pivnich Yugoslaviyi i 2 kvitnya 1945 roku voni vtratili lishe she odin P 39 cherez vidmovu dviguna u povitryanomu prostori nad Sarayevo Italijskij P 39 nalitav bilshe 3000 bojovih godin Do kincya vijni 89 litakiv P 39 she perebuvali v aeroporti Kanne i 13 v Scuola Addestramento Bombardamento e Caccia Navchalna shkola dlya bombarduvalnikiv ta vinishuvachiv na aerodromi Frozinone Za 10 misyaciv operativnoyi sluzhbi pilotiv 4 Stormo bulo nagorodzheno troma zolotimi medalyami Medaglia d Oro al Valore Militare Zolota medal za vijskovu doblest Pislya vijni P 39 perejshli na sluzhbu do novostvorenih Vijskovo povitryanih sil Italiyi de yih vikoristovuvali kilka rokiv yak navchalnij litak 10 travnya 1950 roku u Galatini v shkoli vinishuvalnoyi aviaciyi u rezultati nespravnosti rozbivsya ob zemlyu P 39 nim keruvav veteran vijni pidpolkovnik Fransis Leoncini Polsha Polski vijskovo povitryani sili otrimali vid Radyanskogo soyuzu 2 Bell P 39 Airacobra u 1947 roci dlya mozhlivogo vikoristannya u nanovo stvorenih vijskovo povitryanih silah Ale bulo virisheno pereosnastiti chastini VPS Polshi litakami Yak 9 Portugaliya U period z grudnya 1942 roku po lyutij 1943 roku Armijska vijskova aviaciya Portugaliyi otrimala litaki sho ekspluatuvalis 81 j i 350 yu vinishuvalnoyu grupami Povitryanih sil armiyi Spoluchenih Shtativ yaki spochatku buli vidpravleni do Pivnichnoyi Afriki v ramkah operaciyi Smoloskip Cherez kilka problem na shlyahu deyaki litaki buli vimusheni prizemlitisya v Portugaliyi ta Ispaniyi Z 19 vinishuvalnih litakiv yaki vimusheno prizemlilis na teritoriyi Portugaliyi vsi buli internovanimi i vvedeni v sluzhbu u sklad Armijskoyi vijskovoyi aviaciyi Portugaliyi Voni stvorili bojovu eskadrilyu sho bazuvalas na aviabazi Ota Nezvazhayuchi na vidsutnist neobhidnosti uryad Portugaliyi zaplativ Spoluchenim Shtatam 20 000 dolariv SShA za kozhen z cih internovanih litakiv a takozh za odin internovanij Lockheed P 38 Lightning SShA prijnyali platu i podaruvali v podarunok chotiri dodatkovi litaki dva z yakih buli ne silno poshkodzheni bez postavlenih zapasnih chastin posibnikiv z obslugovuvannya ta upravlinnya Bez nalezhnoyi pidgotovki vklyuchennya litaka v ekspluataciyu bulo strashenno problematichno i z reshtoyu ostanni shist portugalskih Bell P 39 Airacobra sho zalishilisya v 1950 roci buli prodani na metalobruht Pislyavoyennij periodDuzhe nevelika kilkist piznih P 39Q zbereglas yak oblikove majno Povitryanih sil armiyi Spoluchenih Shtativ yaki nabuli Vijskovo povitryani sili Spoluchenih Shtativ z momentu yih vidokremlennya vid armiyi Ci litaki sluzhili v navchalnih ta testuvalnih cilyah priblizno rik Voni buli perejmenovani na ZF 39Q ZF oznachaye zastarilij vinishuvach u chervni 1948 roku v ramkah novoyi sistemi najmenuvannya litakiv u Vijskovo povitryanih silah Spoluchenih Shtativ Ameriki U 1945 roci Italiya pridbala 46 vzhivanih P 39 za 1 vid yihnoyi vartosti ale vlitku 1946 roku trapilosya bagato avarij u tomu chisli smertelnih Do 1947 roku 4 Stormo pereosnastili na Lockheed P 38 Lightning pri comu Bell P 39 Airacobra vidpravili do trenuvalnih pidrozdiliv de voni perebuvali do znyattya z ekspluataciyi u 1951 roci Tilki garmata T9 zbereglas do sogodni v muzeyi Vigna di Valle PeregoniP 39Q Mr Mennen Miri Slovaka Bell P 39 Airacobra brala uchast u Nacionalnih povitryanih peregonah u Spoluchenih Shtatah pislya Drugoyi svitovoyi vijni Vidomi versiyi litakiv bliznyukiv vikoristovuvani dlya gonok Kobra I i Kobra II sho nalezhali spilno trom lotchikam viprobuvacham Bell Aircraft Chalmersu Slik Gudlinu Elvinu M Teks Dzhonstonu i Dzheku Vulamsu Na odnomu z cih litkah u 1946 roci bulo vstanovleno rekord shvidkosti na peregonah 373 mil na godinu 600 km god Ci litaki buli obshirno modifikovani shob vinikla mozhlivist vikoristovuvati potuzhnishij dvigun P 63 i buli osnasheni prototipom lopatej gvintiv iz zavodu Bell Litak Kobra I iz lotchikom Dzhekom Vulamsom bulo vtracheno v 1946 roci pid chas testovogo polotu nad ozerom Ontario v kinci dnya mozhlivo koli litak dosyagnuv shvidkosti 400 mil god 643 km god Litak raptovo i nez yasovno vrizavsya u vodu rozletivshis na shmatki vid udaru Kobra II Gonochnij 84 yakim litav test pilot Teks Dzhonston obignav gonochni modifikaciyi North American P 51 Mustang a takozh inshih gonshikiv na P 39 yaki buli favoritami peregoniv ta vigrav gonku Thompson Trophy 1946 roku Kobra II zmagavsya znovu za Thompson Trophy u1947 roku posivshi tretye misce U 1948 roci u gonci Thompson Trophy ne vdalosya zakinchiti cherez problemi iz dvigunom Kobra II bilshe ne brav uchasti u peregonah 10 serpnya 1968 litak buv znishenij pid chas testovogo polotu pered sproboyu zdobuti svitovij rekord shvidkosti na litaku iz porshnevim dvigunom Pilot i vlasnik litaka Majk Kerrol vtrativ kontrol i zaznav avariyi Kerrol pomer i duzhe modifikovanij P 39 buv povnistyu zrujnovanij Mira Slovak na litaku P 39Q Mr Mennen Gonochnij 21 kolishnij serijnij nomer u korpusi povitryanih sil armiyi Spoluchenih Shtativ 44 3908 nomer civilnogo reyestru NX40A buv duzhe shvidkim gonshikom U 1971 roci Mira kupiv P 39 i pereobladnav jogo na gonochnij Litak buv sponsorovanij Dzhordzhem Menenom z kosmetichnoyi kompaniyi Mennen i otrimav nazvu Mr Menn Mira ostannim u 1972 roci brav uchast u gonci v Rino Nevada na P 39Q iz dvigunom potuzhnistyu 2000 kinskih sil 1491 kVt Prote tam Miri dozvolili lishe vzyati uchast u seriyi demonstrativnih polotiv vtyaguvatisya v dovgotrivalu diskusiyu z FAA Cherez mehanichnu problemu Mira buv zmushenij prizemlitisya na rulizhnu dorizhku Ce sprichinilo trivalu superechku iz Federalnim upravlinnyam civilnoyi aviaciyi SShA i zmig oskarzhiti svoye prizupinennya licenziyi pilota u Verhovnomu sudi SShA Kolirna gama jogo litaka bula biloyu iz zelenoyu ta bronzovoyu farboyu ta napisom Mr Mennen Na sogodnishnij den jogo litak znahoditsya u ekspoziciyi aviacijnogo muzeyu Kalamazoo Air Zoo v kolorovij shemi P 400 Whistlin Britches PrimitkiGunston Bill Foreword The Cambridge Aerospace Dictionary Cambridge Cambridge University Press s v viii ISBN 9780511790539 Angelucci L 1978 07 Beer is beer Trends in Neurosciences T 1 2 s 131 doi 10 1016 0166 2236 78 90087 5 ISSN 0166 2236 Aerokobra na sluzhbi v SRSR na YouTube Angelucci L 1978 07 Beer is beer Trends in Neurosciences T 1 2 s 131 doi 10 1016 0166 2236 78 90087 5 ISSN 0166 2236 Inflation insurance Zvi bodie Financial Services Review T 1 1 1991 s 80 doi 10 1016 1057 0810 91 90011 m ISSN 1057 0810 Nowak Bodie 1 chervnya 2015 Current State of the Industry A Recruiting Agency s Perspective The Way Ahead T 11 02 s 16 17 doi 10 2118 0215 016 twa ISSN 2224 4522 Volume 38 January December 2007 Stroke T 38 12 26 listopada 2007 s 3325 3334 doi 10 1161 strokeaha 107 111000 ISSN 0039 2499 HOLZSCHU DONALD LAPIERRE LORIE NEUBAUM DEBORAH MARK WILLIE H 1997 Transgenic Research T 6 1 s 97 106 doi 10 1023 a 1018465402294 ISSN 0962 8819 http dx doi org 10 1023 a 1018465402294 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Propushenij abo porozhnij title dovidka Elliot James Robert McDowell 1 Jan 1896 28 July 1980 Who Was Who Oxford University Press 1 grudnya 2007 Woods Alice 1849 7 Jan 1941 Who Was Who Oxford University Press 1 grudnya 2007 Johnsen William T 18 lyutogo 1998 Force Planning Considerations for Army XXI Levi Margaret 1996 03 University of Washington Establishes Donald R Matthews Fund PS Political Science amp Politics T 29 01 s 85 doi 10 1017 s1049096500044152 ISSN 1049 0965 Pearcy 1993 p 25 AAHS Journal 2001 pp 295 297 Matthews 1996 p 97 Matthews 1996 p 101 Matthews 1996 p 102 Lednicer 2000 p 2 Kinzey 1999 pp 9 13 Dean 1997 p 191 Bowers 1978 p 24 Green and Swanborough 1977 pp 8 9 Johnson and Heffernan 1982 p 90 Donald 1997 page needed Dean 1997 pp 191 192 Dean 1997 pp 192 602 Dean 1997 p 200 Hoover and Shaw 1996 pp 25 26 Lednicer 2000 p 7 Dean 1997 pp 206 207 Dean 1997 p 194 Donald 1997 p 107 Matthews 1996 p 120 Matthews 1996 pp 119 120 The Calamitous Cobra Air Enthusiast Vol 1 No 3 August 1971 Mason 1969 pp 5 6 Johnson and Heffernan 1982 p 93 Johnson and Heffernan 1982 pp 91 92 Gunston 1980 p 22 Brown 2006 p 93 Brown 2006 p 145 Baugher Joe Airacobra I for RAF P 400 Pejcoch 2008 p 86 The combat record of the Tuskegee Airmen speaks for itself Archived November 30 2010 at the Wayback Machine tuskegeeairmen org Retrieved 16 October 2009 Colonel Dmitriy Loza Red Army Loza and Gebhardt 2002 pp 15 16 Manfred Griehl Fighters Over Russia 1997 Drabkin 2007 p 133 Gebhardt Major James F USAF Retired Some Additional P 39 History Archived December 14 2009 at the Wayback Machine March Field Air Museum Retrieved 29 October 2009 Morgan 1999 p 20 Romanenko Valeriy and James F Gebhardt The P 40 in Soviet Aviation Lend lease on airforce ru Retrieved 7 March 2006 Bergstrom Christer 2008 Bagration to Berlin The Final Air Battles in the East 1944 1945 Great Britain Ian Allan pp 123 124 ISBN 978 1 903223 91 8 Bergstrom Christer 2008 Bagration to Berlin The Final Air Battles in the East 1944 1945 Great Britain Ian Allan p 124 ISBN 978 1 903223 91 8 Saltzman B Chance Searle Thomas R 2001 Introduction to the United States Air Force Airpower Research Institute Air University Press p 114 ISBN 978 1 4289 2621 9 Loza and Gebhardt 2002 p 359 Hardesty 1991 p 253 Bergstrom 2008 p 132 Holm Michael P 39 Archived April 1 2012 at the Wayback Machine ww2 dk Retrieved 26 September 2011 Crick Darren RAAF A53 Bell P 39D F Airacobra adf serials com 2006 Retrieved 28 August 2013 Birkett Gordon R RAAF Bell Airacobras Part 1 adf serials com 2005 Retrieved 20 June 2007 Dimensione Cielo aerei Italiani nella Seconda Guerra Mondiale Caccia Assalto3 Roma Edizioni Bizzarri 1972 pp 75 76 Dimensione Cielo 1972 p 78 Gueli 2004 Dimensione Cielo aerei Italiani nella Seconda Guerra Mondiale Caccia Assalto3 Roma Edizioni Bizzarri 1972 p 78 Brotzu Caso Cosolo 1972 p 78 The P 400 P 39L Airacobra Portuguese Airacobra service history Retrieved 16 October 2009 Public Record Office entry of 18 March 1943 quoted by Wreckovery in Aviation News 10 23 August 1984 Thompson R G May 1 1987 Dash 80 The story of the prototype 707 Air amp Space Magazine Retrieved March 14 2009 Meixner Bill Arhiv originalu za 25 bereznya 2019 David D Williams Arhiv originalu za 1 listopada 2018 A WARBIRDS RESOURCE GROUP WEBSITE Arhiv originalu za 18 bereznya 2019 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu P 39 Airacobra Bell P 39 Airacobra 24 zhovtnya 2007 u Wayback Machine angl World s Deadliest Fighting Ship Popular Science November 1941 first large article on P 39 published in U S for general public 27 lipnya 2020 u Wayback Machine angl 1941 magazine cover art of P 39 27 lipnya 2020 u Wayback Machine angl P 39 Airacobra by Joe Baugher 27 grudnya 2010 u Wayback Machine angl XFL 1 Airabonita 11 travnya 2021 u Wayback Machine angl Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na storinci obgovorennya Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin cherven 2018 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti cherven 2018