Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Абха́зький католикоса́т (груз. აფხაზეთის საკათალიკოსო, трансліт. apkhazetis sak’atalik’oso) — історична східно-православна де-факто автокефальна помісна церква, заснована Антіохійським Патріархатом в VIII столітті на основі Абазгійської єпархії Вселенського патріархату Константинополя, яка вже існувала з початку IV століття. У XIII столітті Абхазький католикосат включав в себе територію всієї Західної Грузії: його північна межа проходила по Кавказького хребта, природною західним кордоном було Чорне море, на сході території Абхазький католікосат обмежував Ліхскій (Сурамський) хребет, на півдні і південному заході — Месхетський хребет і річка Чорохі. У 1814 р. Абхазький Католикосат в Абхазії був скасований Російською імперією, яка б взяла під контроль Церкву Грузії до 1917 р.
| Абхазький католикосат | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Засновники | Патріарх Антіохійський Католикос-Архиєпископ Іван | |||
| Статус | де-факто автокефальний | |||
| У складі | Грузинської апастольської автокефальної православної церкви | |||
| Самостійність проголошена | перша половина VIII століття | |||
| Дата ліквідації | 1814 | |||
| Перший предстоятель | Микола | |||
| Останній предстоятель | Досітей Церетелі | |||
| Центр | Піцунда, Абхазія | |||
| Резиденція предстоятеля | Піцунда | |||
| Літургічна мова | грузинська | |||
| Музична традиція | візантійська | |||
| Церковний календар | юліанський | |||
Правонаступником Абхазького католикосату оголосила себе самопроголошена та нечисельна Абхазька православна церква, яка теперішнього часу не визнана іншими помісними східними православними церквами.
Історія
У першій половині VIII століття була тенденція до суверенізації Абазгії від Візантії, що призвела до утворення Абхазького царства, підштовхнула до прагнення, до оформлення незалежності також і в церковному відношенні. У середині VIII століття влада Абхазії посилають велику церковну делегацію в Антіохію з метою поставлення в Абхазію свого абхазького католикоса. На Соборі Антіохійської Церкви, очолюваної Патріархом Феофілактом, було вирішено висвятити на єпископа і звести в сан католикоса одного з них, на ім'я Іван, а іншого поставити в сан єпископа. Католикос Іоанн і його наступники мали «поминати при богослужінні Антіохійського патріарха», тобто самостійність, надана Абхазькій Церкві у першій половині VIII століття полягала у праві обирати і висвячувати католикосів собором місцевих єпископів. Після повернення в Абхазію, католикос Іоанн, місцем своєї єпископської кафедри обирає місто Піцунду.
Даний період характеризується широким поширенням християнства в Абхазії.
Злиття Абхазького і Картлійського царства було вчинено в XII столітті при Давиді IV Будівельнику, коли було остаточно ліквідовано Тбіліський емірат і столиця держави перенесена з Кутаїсі в Тбілісі. Паралельно відбувалося і церковне об'єднання: католикос Мцхетський поширив свою духовну владу на всю Грузію, включаючи Абхазьку Церкву, в результаті чого отримав титул католикоса-Патріарха всієї Грузії. Але в середині XIII століття в результаті підкорення монголами Грузії єдина Грузинська держава розпалася на дві — східну на чолі з царем Давидом Улу і західну з царем Давидом V Нариним, що спричинило і церковний розподіл. В 1290 році у грамоті царя Давида VI вперше згаданий Абхазький католикосат.
У 1390 році, на Піцундський престол був зведений католикос Арсеній. Католикос Арсеній був уродженцем Західної Грузії і опинився на престолі абхазьких католикосів завдяки військовому походу мегрельского володаря Вамеха Дадіані на Джигетию (Адигею) і Абхазію в 1390 році.
У другій половині XVI століття відбулося перенесення кафедри абхазьких католикосів з Піцунди в Гелатський монастир в Західній Грузії. З цього часу католикоси стали іменуватися «католикос Абхазький та Імеретинський», з XVII століття «Імеретинський та Абхазький».
Останній Абхазький католикос Максим II, з князівської родини Абашидзе, через політичні розбіжності з імеретинським царем Давидом, був змушений виїхати на проживання до Росії. Цар Давид навпаки думав про політичну самостійність своєї держави, спираючись на підтримку Туреччини. По дорозі в Палестину католикос Максим II у 1795 році помер у Києво-Печерській Лаврі. Зі смертю цього католикоса припинив своє існування Абхазький католикосат. Місцеблюстителі кафедри абхазьких католикосів: митрополит Досифей (Церетелі) і митрополит Євфимій (Шервашидзе), в 1819 році були вислані з Імеретії.
Посилання
- Короткий нарис історії Абхазької Православної Церкви [ 9 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Протокол засідання єпархіальних зборів Сухумо-Абхазької єпархії від 15 вересня 2009 р. [ 27 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- «Абхазький (Западногрузинский) католикосат» [ 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Православна енциклопедія, том 1, Москва, 2000, 67-72:
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Abhazkoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Picundskim katolikosatom Abha zkij katolikosa t gruz აფხაზეთის საკათალიკოსო translit apkhazetis sak atalik oso istorichna shidno pravoslavna de fakto avtokefalna pomisna cerkva zasnovana Antiohijskim Patriarhatom v VIII stolitti na osnovi Abazgijskoyi yeparhiyi Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya yaka vzhe isnuvala z pochatku IV stolittya U XIII stolitti Abhazkij katolikosat vklyuchav v sebe teritoriyu vsiyeyi Zahidnoyi Gruziyi jogo pivnichna mezha prohodila po Kavkazkogo hrebta prirodnoyu zahidnim kordonom bulo Chorne more na shodi teritoriyi Abhazkij katolikosat obmezhuvav Lihskij Suramskij hrebet na pivdni i pivdennomu zahodi Meshetskij hrebet i richka Chorohi U 1814 r Abhazkij Katolikosat v Abhaziyi buv skasovanij Rosijskoyu imperiyeyu yaka b vzyala pid kontrol Cerkvu Gruziyi do 1917 r Abhazkij katolikosat gruz აფხაზეთის საკათალიკოსო apkhazetis sak atalik osoHrest carya AbhaziyiZasnovniki Patriarh Antiohijskij Katolikos Arhiyepiskop IvanStatus de fakto avtokefalnijU skladi Gruzinskoyi apastolskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkviSamostijnist progoloshena persha polovina VIII stolittyaData likvidaciyi 1814Pershij predstoyatel MikolaOstannij predstoyatel Dositej CereteliCentr Picunda AbhaziyaRezidenciya predstoyatelya PicundaLiturgichna mova gruzinskaMuzichna tradiciya vizantijskaCerkovnij kalendar yulianskij Pravonastupnikom Abhazkogo katolikosatu ogolosila sebe samoprogoloshena ta nechiselna Abhazka pravoslavna cerkva yaka teperishnogo chasu ne viznana inshimi pomisnimi shidnimi pravoslavnimi cerkvami IstoriyaSobor v Picundi U pershij polovini VIII stolittya bula tendenciya do suverenizaciyi Abazgiyi vid Vizantiyi sho prizvela do utvorennya Abhazkogo carstva pidshtovhnula do pragnennya do oformlennya nezalezhnosti takozh i v cerkovnomu vidnoshenni U seredini VIII stolittya vlada Abhaziyi posilayut veliku cerkovnu delegaciyu v Antiohiyu z metoyu postavlennya v Abhaziyu svogo abhazkogo katolikosa Na Sobori Antiohijskoyi Cerkvi ocholyuvanoyi Patriarhom Feofilaktom bulo virisheno visvyatiti na yepiskopa i zvesti v san katolikosa odnogo z nih na im ya Ivan a inshogo postaviti v san yepiskopa Katolikos Ioann i jogo nastupniki mali pominati pri bogosluzhinni Antiohijskogo patriarha tobto samostijnist nadana Abhazkij Cerkvi u pershij polovini VIII stolittya polyagala u pravi obirati i visvyachuvati katolikosiv soborom miscevih yepiskopiv Pislya povernennya v Abhaziyu katolikos Ioann miscem svoyeyi yepiskopskoyi kafedri obiraye misto Picundu Danij period harakterizuyetsya shirokim poshirennyam hristiyanstva v Abhaziyi Zlittya Abhazkogo i Kartlijskogo carstva bulo vchineno v XII stolitti pri Davidi IV Budivelniku koli bulo ostatochno likvidovano Tbiliskij emirat i stolicya derzhavi perenesena z Kutayisi v Tbilisi Paralelno vidbuvalosya i cerkovne ob yednannya katolikos Mchetskij poshiriv svoyu duhovnu vladu na vsyu Gruziyu vklyuchayuchi Abhazku Cerkvu v rezultati chogo otrimav titul katolikosa Patriarha vsiyeyi Gruziyi Ale v seredini XIII stolittya v rezultati pidkorennya mongolami Gruziyi yedina Gruzinska derzhava rozpalasya na dvi shidnu na choli z carem Davidom Ulu i zahidnu z carem Davidom V Narinim sho sprichinilo i cerkovnij rozpodil V 1290 roci u gramoti carya Davida VI vpershe zgadanij Abhazkij katolikosat Freska v sobori Picundi U 1390 roci na Picundskij prestol buv zvedenij katolikos Arsenij Katolikos Arsenij buv urodzhencem Zahidnoyi Gruziyi i opinivsya na prestoli abhazkih katolikosiv zavdyaki vijskovomu pohodu megrelskogo volodarya Vameha Dadiani na Dzhigetiyu Adigeyu i Abhaziyu v 1390 roci U drugij polovini XVI stolittya vidbulosya perenesennya kafedri abhazkih katolikosiv z Picundi v Gelatskij monastir v Zahidnij Gruziyi Z cogo chasu katolikosi stali imenuvatisya katolikos Abhazkij ta Imeretinskij z XVII stolittya Imeretinskij ta Abhazkij Ostannij Abhazkij katolikos Maksim II z knyazivskoyi rodini Abashidze cherez politichni rozbizhnosti z imeretinskim carem Davidom buv zmushenij viyihati na prozhivannya do Rosiyi Car David navpaki dumav pro politichnu samostijnist svoyeyi derzhavi spirayuchis na pidtrimku Turechchini Po dorozi v Palestinu katolikos Maksim II u 1795 roci pomer u Kiyevo Pecherskij Lavri Zi smertyu cogo katolikosa pripiniv svoye isnuvannya Abhazkij katolikosat Misceblyustiteli kafedri abhazkih katolikosiv mitropolit Dosifej Cereteli i mitropolit Yevfimij Shervashidze v 1819 roci buli vislani z Imeretiyi PosilannyaKorotkij naris istoriyi Abhazkoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 9 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Protokol zasidannya yeparhialnih zboriv Suhumo Abhazkoyi yeparhiyi vid 15 veresnya 2009 r 27 veresnya 2009 u Wayback Machine Abhazkij Zapadnogruzinskij katolikosat 26 listopada 2018 u Wayback Machine Pravoslavna enciklopediya tom 1 Moskva 2000 67 72