Абулхайр (каз. Әбілқайыр Мұхаммед Қазы бахадүр хан, 1693 — 1748) — казахський хан Молодшого жузу. Його повне ім'я — Мухаммед Абулхайр Газі Бахадур-хан. Він прямий нащадок Чингісхана в 15-му поколінні.
Абулхайр каз. Әбілқайыр Мұхаммед Қазы бахадүр хан | ||
| ||
---|---|---|
1718 — 1748 | ||
Спадкоємець: | Нурали-хан | |
Народження: | 1693[1] Туркестан | |
Смерть: | 12 серпня 1748[1] | |
Рід: | Чингізиди | |
Батько: | ||
Шлюб: | d | |
Діти: | Сини: Нурали-хан, Жармухамбет-хан, (Айшуак-хан). Дочка: Карашаш-ханым | |
|
Біографія
Абулхайр народився в 1693 році. Дитинство його пройшло в умовах, коли Казахське ханство було піддано нападам з боку Джунгарії і волзьких калмиків. До початку XVIII століття зона впливу Джунгарского ханства значно розширилася і включала Алтай, Східний Туркестан, середню і верхню течії Іртиша, середні течії річок Тобол та Ішим. У період правління (Галдан-Церена) (1697—1728) Джунгарія досягла піку своєї військової і політичної могутності. Військові операції ойратів були спрямовані проти маньчжурського Китаю, казахських кочовищ і середньоазійських володінь.
З юних років Абулхайр активно брав участь у військових походах і набігах казахських ханів і султанів. У 17-річному віці він стає одним з військових ватажків казахського ополчення, загальне керівництво над яким здійснював батир (Богембай). Абулхайр брав участь в обороні Ташкента, Туркестану і (Сайрама), якими володіли його предки.
У 1718 році султана Абулхайра обирають ханом Молодшого жуза. На чолі 30-тисячного війська він виступив проти джунгар і дав бій на річці Аягуз. Незважаючи на молодість, Абулхайр прославився особистою відвагою, військовою майстерністю і вмінням організатора. Не випадково 1726 року на з'їзді казахів всіх трьох жузів в (Ордабаси) султани, бії і батири одностайно обрали його верховним головнокомандувачем військом Казахського ханства. Під його керівництвом об'єднані збройні сили казахів двічі, у 1729 році в Анракайській битві і у 1730 році у битві в місцевості Іт Ішпес Алакуль, розбили джунгар і були близькі до повної перемоги.
Після славних перемог між представниками феодально-родової аристократії розгорнулася боротьба за право зайняти місце старшого хана. За військовими заслугами найбільш прийнятною кандидатурою був Абулхайр. Він і сам вважав, що заслужив це право. На тлі інших ханів і султанів він дійсно виглядав гідним державним мужем, що визнавалося в усьому казахському степу і за його межами. Але Абулхайр походив з молодшого султанського роду і з цієї причини його кандидатура була відхилена. За традицією, що склалася, ханом став (Абілмамбет), син (Болат-хана). Гордий і честолюбний Абулхайр, не погодившись з цим рішенням, повернувся зі своїми дружинами в рідні кочовища. Також покинув нового хана, визнавши себе обійденим, і його дядько султан (Самеке). Загальноказахське ополчення розпалося, і знову нависла загроза поневолення джунгарами казахських степів. Хунтайджі вже не обмежувався вимогою надсилання аманатів, а хотів бачити казахських володарів в своєму підпорядкуванні.
У цих умовах частина казахської знаті, на чолі якої стояв Абулхайр, схилялася до того, щоб піти на налагодження контактів з Російською імперією. У вересні 1730 в Москву було відправлено представництво Абулхайра з проханням про прийняття казахів в російське підданство. І вже 19 лютого 1731 імператриця Анна Іванівна підписала грамоту про добровільне входження Молодшого жуза до складу Росії.
10 жовтня 1731 року відбувся з'їзд старійшин Молодшого і Середнього жузів. На вірність російській імператриці на Корані присягнули хан Абулхайр, відомі батири , Есет, і ще 27 впливових правителів. Цей акт поклав початок анексії казахських земель Росією.
У 1735 році хан Середнього жуза Кучук і султан Барак в письмовому посланні підтвердили російське підданство Середнього жуза. До кінця 30-х — початку 40-х років XVIII століття у казахський степ було відправлено безліч російських дипломатичних місій, які доставляли відомості про події в степу, про взаємини між жузами і різними династичними угрупованнями, про зовнішньополітичну діяльність правлячої верхівки, настрої населення тощо. Економічна частина місій полягала в створенні умов для вільної торгівлі та безперешкодного проходження караванів через степ.
Абулхайр, зрозуміло, не уявляв собі всіх віддалених наслідків приєднання до Росії, які форми для народу прийме колоніальна експансія царизму в майбутньому. Тоді його завданням було врятувати свій народ, і це йому вдалося. Крім того, володіючи певними честолюбством і амбіціями, Абулхайр припускав в особі царської адміністрації знайти опору власного впливу в степу. Він вже давно вступив в суперництво з ханською династією Середнього жузу, зокрема, з султаном Бараком. Цей конфлікт закінчився для нього трагічно. На початку серпня 1748 року повертаючись з Орська, де він зустрічався з послом Росії А. Тевкелевим, Абулхайр був убитий.
Примітки
- British Museum person-institution thesaurus
Джерела
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961 (рос.)
- Ерофеева, Ирина В. Хан Абулхаир. Полководец, правитель, политик. Алматы, Даик-Пресс, 2007, 452 с. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет